Ухвала суду № 96046934, 29.03.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/989/21

Номер провадження 2/237/727/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

29.03.2021 року м. Курахове

Суддя Мар`їнського районного суду Донецької області Кучко Я.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Дослідивши матеріали справи, суддя вбачає, що заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.

Стосовно визначення відповідача по справі суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.

Отже, виходячи з вищенаведеної вимоги процесуального закону заявник при зверненні до суду повинен зазначити як найменування осіб, які будуть приймати участь у судовому розгляді, так і зазначити їх процесуальний статус.

Суд звертає увагу позивача на те, що для прийняття юридичною особою участі у розгляді справи вона повинна обладати цивільною право- та дієздатністю.

За вимогами ч.1 ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною 1 статті 47 ЦПК України встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

В силу вимог ст. 48 ЦК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Приписами ч. 1 ст. 92 ЦК України (цивільна дієздатність юридичної особи) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

В розумінні положень ч. 1-3 ст. 95 ЦК України в цивільному законодавстві відокремлені підрозділи юридичної особи поділяються на філії та представництва, при цьому відокремлені підрозділи не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Частиною 4 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем у якості відповідача визначено «Відокремлений підрозділ Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля»», тобто особу, яка в силу вимог ст. 48 ЦПК України не може бути учасником справи, оскільки не має статусу юридичної особи та не може бути носієм цивільних процесуальних прав та обов`язків.

Стосовно вимог щодо сплати судового збору суд зазначає, що позивачем заявлено три самостійні вимоги: стягнення заборгованості по заробітній платі; стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; стягнення відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях за розгляд справи про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В той же час, вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку положеннями даної норми не охоплюються та підлягають оплаті судовим збором.

Додатково суд звертає увагу позивача, що Велика палата Верховного Суду в своїй постанові від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а тому позови про його стягнення оплачується судовим збором.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд керується правовим висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 28.11.2018 року у справі № 761/11472/15-ц згідно якого вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування моральної шкоди), яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір: за майновою вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – 908 гривень; за майновою вимогою про стягнення моральної шкоди – 908 гривень. Сукупний розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 1816 гривень.

Реквізити рахунку для сплати судового збору: Отримувач коштів Донецьке ГУК/Курахівська МТГ/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA058999980313161206000005682 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Мар`їнський районний суд Донецької області (назва суду, де розглядається справа)

Суд наголошує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобовязання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, зазначена заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку – залишити без руху.

Надати позивачу строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків – десять днів з дня отримання копії ухвали.

Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків позовна заява буде вважатись не поданою і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Ю. Кучко