Рішення № 96046705, 31.03.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/843/21

Справа № 235/1400/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 20.11.2014 року по 31.08.2020 року. Звільнився за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. При звільненні позивачу була нарахована заробітна платня з грудня 2019 року по серпень 2020 року, яка до теперішнього часу не сплачена.

Загальна сума заборгованості склала 122401,40 грн, що підтверджується довідкою ДП «ВК «Краснолиманська» №151 від 16.02.2021 року.

Оформивши звільнення та видавши трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з позивачем розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до нього відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

У день звільнення - 31.08.2020 року позивач працював, у цей же день була написана заява про звільнення, що підтверджується наказом про звільнення №1410/к від 31.08.2020 року, отже відповідач повинен був провести розрахунок всіх належних виплат саме 1.09.2020 року.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100.

Згідно довідки відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» №152 від 16.02.2021 року, середньоденна заробітна плата складає 439,86 грн. Кількість робочих днів після дати звільнення з 31.08.2020 року по дату звернення до суду - 25.02.2021 року - складає 124 дні (за 2020 рік - вересень -22, жовтень - 21, листопад - 21, грудень - 22; січень 2021 року - 19 днів, лютий - 19 днів).

Середній заробіток за час затримки сплати сум, які належать працівникові при звільненні, на час звернення з позовною заявою, складає 54 542, 64 грн. з розрахунку 124 дні х 439,86 грн. (з 31.08.2020 року по 25.02.2021 року).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 122401,40 грн; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки сплати сум які належать працівникові при звільненні за період з 31.08.2020 року по день винесення рішення суду, із розрахунку середньоденного заробітку 439,863 грн; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою від 03.03.2021 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано: за 12.2019 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 9853,75 грн.)

за 01.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 11652,44 грн.)

за 02.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 10623,21 грн.)

за 03.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 11151,76 грн.)

за 04.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 11162,53 грн.)

за 05.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 8510,39 грн.)

за 06.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 22917,18 грн.)

за 07.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати - 36530.14 грн.)

Всього:112401,40 гривень.

Даний факт підтверджується довідкою № 151 від 16.02.2021 року, яка долучена до матеріалів справи самим позивачем та надана відповідачем.

Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.

Довідки, видані ДП «ВК «Краснолиманська», надані позивачем в якості доказу невиплати відповідачем заробітної плати позивачеві, свідчать лише про нараховані розміри заробітної платні, та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. Не надано також і довідки про розмір заборгованості із заробітної плати, яку позивач просить стягнути. Крім того, відповідач не погоджується про те, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із заробітної плати є необґрунтованими.

31.08.2020 року позивач звільнився з підприємства, тобто в цей день ( звільнення) він не працював, а знаходився у відпустці з 27.07.2020 по 31.08.2020 року, що підтверджується довідкою ВКТО від 30.12.2020 року.

31.08.2020 року позивачу, відповідно до вимог частини 1 статті 43 КЗпП України пп.2.26, 2.27, ч. 2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Мінпраці України. Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. №58, була видана трудова книжка.

В день звільнення позивач отримав на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 31.08.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має. Згідно табелю обліку робочого часу позивач 31.08.2020 року не працював, а знаходився у відпустці. Тому на позивача не розповсюджується норма ст.116 КЗпП України в тій частині, яка вказує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства проводиться в день звільнення. Проте дана стаття застосовується у повній мірі в частині де зазначено, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідна норма відображена в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.09.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Вимог від позивача з 31.08.2020 року остаточного розрахунку з ним до відповідача не надходило.

Таким чином, ним не доведено не виконання вимог ст.116 КЗпП України, оскільки не додано до матеріалів справи доказів пред`явлення відповідачу вимог про розрахунок у зв`язку з тим, що він у день звільнення не працював.

Враховуючи непред`явлення такої вимоги позивачем, в даному випадку відсутній навіть сам предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України.

Таким чином, ані при звільненні, ані під час отримання трудової книжки, ані в наступному позивачем будь-яких вимог до відповідача з приводу розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився з проведенням відповідачем остаточного розрахунку заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача.

Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 439,86 гри.

Відповідачу стало відомо вимоги позивача з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, а саме з 09.03.21 року.

Вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем було пред`явлено відповідачеві вперше саме шляхом звернення до суду з даним позовом, тому строк затримки розрахунку при звільненні слід обраховувати з 10.03.2021 року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем) і тому право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло саме з 10.03.2021 року.

При розгляді даної справи, на думку представника відповідача, необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс- мажорна обставина, як вимушений простой на підприємстві).

Враховуючи вищевикладене, усяке явище, яке перешкоджає підприємству належне виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявляло належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства.

Таким чином, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.

З огляду на викладене, враховуючи зміст вимог позивача, який просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2020 року по день винесення рішення суду, в той час, як право цієї вимоги у позивача виникло лише 10.03.2021року (з наступного дня після отримання позовної заяви відповідачем), тому вказані вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими в частині періоду стягнення середнього заробітку.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач та представник відповідача подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 20.11.2014 року по 31.08.2020 року працював у ДП «ВК «Краснолиманська». Звільнений 31.08.2020 р. за власним бажанням (а.с.6-7).

Відповідно до довідки від 16.02.2021 року № 151, заборгованість ДП «ВК «Краснолиманська» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 122401,40 гривень, а саме: грудень 2019 - 9853,75; січень 2020 - 11652,44; лютий 2020 - 10623,21; березень 2020 - 11151,76; квітень 2020 - 11162,53; червень 2020 - 8510,39; липень 2020 - 22917,18; серпень 2020 - 36530,14. Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.8).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , відповідно до довідки № 152 від 16.02.2021 року, складає - 439,86 гривень (а.с.9).

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 122401,40 гривень, станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 122401,40 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Останній день праці позивача на підприємстві відповідача 31.08.2020 року. В цей день позивач не працював, перебував у відпустці.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач звільнився 31.08.2020 року, з заявою про виплату йому коштів в день звільнення не звертався. До суду позов надійшов 02.03.2021 року. Представник відповідача в приміщенні суду 09.03.2021 року отримала ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судову повістку, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 10.03.2021 року (наступний день після отримання відповідачем вимоги про розрахунок) та закінчується днем постановлення рішення суду - 31.03.2021 року.

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата - 439,86 гривень, кількість робочих днів - 16, 16*439,86 = 7037,76 гривень.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 117,13 гривень на користь позивача, скільки позовна вимога в частині стягнення середнього заробітку підлягає частковому задоволенню, та 1224,01 гривень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 122401 (сто двадцять дві тисячі чотириста одну) гривню 40 копійок, без утримання з цієї суми податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7037 (сім тисяч тридцять сім) гривень 76 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 117 (сто сімнадцять) гривень 13 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) гривні 01 копійка.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП «ВК «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 05.04.2021 року.

Суддя: