Рішення № 96046262, 06.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 квітня 2021 року справа №640/25054/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) 2. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 )доМіністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МО України) про1) визнання протиправним та скасування пункту 1 протоколу від 23 липня 2020 року №102 Комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум членам сім`ї - матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , загиблого військовослужбовця кратного прожиткового мінімуму в рівних долях кожному; 2) зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі встановленому законом згідно вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_3 внаслідок смерті, яке мало місце в період проходження ним військової служби та прийняти рішення відповідно до діючого законодавства; 3) визнання протиправними дій відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у разі смерті сина ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) їх сина - військовослужбовця Збройних Сил України, яка настала під час проходження військової служби.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилаються на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Ухвалою від 17 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/25054/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачами пропущений трирічний строк реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому підстави для її отримання у позивачів відсутні.

Представником відповідача 10 грудня 2020 року подано клопотання про залучення документів, до якого доданий витяг з протоколу від 23 липня 2020 року №102.

Позивачем 14 грудня 2020 року подана заява про залучення документів до матеріалів справи, до якої доданий витяг з протоколу від 24 грудня 2019 року №582

Позивачем 14 січня 2020 року подана заява про залучення судових рішень до матеріалів справи, а саме: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року по справі №440/2100/20; постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року по справі №440/2100/20; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2020 року по справі №440/5273/20; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі №440/5937/20.

Листом від 31 березня 2021 року №640/25054/20/6252/21 суд повернув позивачам відповідь відзив без розгляду на підставі частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 06 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив в задоволенні заяви позивачів про виправлення описки в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ), а саме, матір`ю, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 21 липня 1985 року серії НОМЕР_1 та копією паспорта позивача 1 серії НОМЕР_2 , виданого Хорольським РС УДМС України в Полтавській області 16 травня 2013 року.

ОСОБА_2 є членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , а саме, батьком, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 21 липня 1985 року серії НОМЕР_1 та копією паспорта позивача 2 серії НОМЕР_3 , виданого Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області 02 листопада 1998 року.

Відповідно до витягу із наказу військового комісара Хорольсько-Семенівського об`єднаного районного військового комісаріату від 19 березня 2014 року №15 ОСОБА_3 з 19 березня 2014 року призваний за мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, а саме, як призначений на доукомплектування ОРВК до штатів воєнного часу; витягом із наказу військового комісара Хорольсько-Семенівського об`єднаного районного військового комісаріату від 24 листопада 2014 року №142 лейтенант ОСОБА_3 , старший офіцер відділення офіцерів запасу і кадрів Хорольсько-Семенівського об`єднаного районного військового комісаріату, який загинув у ДТП 21 листопада 2014 року, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 24 листопада 2014 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В лікарському свідоцтві про смерть від 22 листопада 2014 року №134 судово-медичним експертом ОСОБА_4 встановлена така причина смерті: крововиливи в мозок і під його оболонки, перелом основи черепа, закрита черепно-мозкова травма; мотоцикліст травмований при зіткненні з важким вантажним транспортним засобом.

Згідно із актом службового розслідування, обставин загибелі військовослужбовця Хорольсько-Семенівського ОРВК, затвердженого ТВО Хорольсько-Семенівського ОРВК від 27 листопада 2014 року встановлено, що лейтенант ОСОБА_3 , перебуваючи в черговій щорічній відпустці, 21 листопада 2014 року близько 17:00 годині в с. Ковтуни Хорольського району автошляху Київ-Харків скоїв ДТП; внаслідок ДТП лейтенант ОСОБА_3 загинув на місці.

Слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом міліції Повалієм С.П. 30 січня 2015 року винесена постанова про закриття кримінального провадження від 21 листопада 2014 року №12014170000000521 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, в якій встановлено, зокрема, що смерть ОСОБА_3 наступила в результаті крововиливів в мозок і під його оболонки внаслідок перелому основи та склепіння черепа, які виявилися результатом тупої травми голови; при судово-токсикологічному аналізі крові та сечі трупа ОСОБА_3 етиловий спирт не виявлено, а також «згідно висновку судової автотехнічної експертизи №495 від 24 грудня 2014 року в даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла KAVASAKI без д.н.з., ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами пунктів 12.1, 12.9 б) та пункту 3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху. Невідповідності з вимогами пункту 12.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В даній дорожній обстановці в діях водія сідлового тягача DAF TE 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_5 , з напівпричепом BODEX KIS 3B днз. НОМЕР_6 ОСОБА_5 будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням пригоди не вбачається».

У витязі з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтву колишніх військовослужбовців від 24 грудня 2019 року №582 встановлено, що травма лейтенанта ОСОБА_3 «одержана в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби».

Полтавський обласний військовий комісаріат повідомив позивача 1 в листі від 12 серпня 2020 року №12/2288 та позивача 2 в листі від 12 серпня 2020 року №12/2259, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі по тексту - Комісія) рішенням, викладеним у формі протоколу від 23 липня 2020 року №102, затвердженого Міністром оборони України 25 липня 2020 року, відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги батьку та матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , посилаючись на статтю 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним, зокрема, адміністративного правопорушення та на пункт 8 статті 163 зазначеного Закону, яким встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, а звернення заявників із заявою про призначення допомоги оформлене заявою від 04 червня 2020 року, тобто понад трирічний термін після смерті військовослужбовця.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців , військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 поширюється, в тому числі, на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби

В частини дев`ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, порядок виплати одноразової грошової допомоги та розмір їх виплати визначаються нормами чинними на день виникнення права на отримання грошової допомоги.

Як встановив суд, відповідно до свідоцтва про смерть, день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №975, в редакції, чинній на дату виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, у період проходження військовослужбовцем військової служби.

Згідно із частиною першою пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Суд встановив, що позивачі є батьками загиблого лейтенанта ОСОБА_3 , а отже, мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Випадки, коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються встановлені пунктом 1 статті 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення закріплені в пункті 19 Порядку №975.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення дій самим військовослужбовцем, зокрема, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Як встановив суд, лейтенант ОСОБА_3 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, під час загибелі не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Постановою від 30 січня 2015 року закрито кримінальне провадження №12014170000000521 за фактом ДТП, яка трапилася 21 листопада 2014 року на об`їзній дорозі автодороги Київ-Харків-Довженський, поблизу с. Ковтуни, Хорольського району Полтавської області за участю водія сідлового тягача DAF TE 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_5 , з напівпричепом BODEX KIS 3B днз. НОМЕР_6 ОСОБА_5 та водія мотоцикла KAVASAKI без д.н.з., ОСОБА_3 , внаслідок якої останній загинув, за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, наявність кримінального провадження та проведення досудового розслідування не свідчить про наявність будь-яких протиправних дій з боку загиблого ОСОБА_3 .

Вина особи у вчинені кримінального правопорушення встановлюється лише на підставі вироку суду щодо такої особи, який набрав законної сили, а отже, вина ОСОБА_3 в зазначеній дорожньо-транспортній пригоді не доведена.

Висновок відповідача щодо скоєння ОСОБА_6 адміністративного правопорушення суд вважає необґрунтованим з таких підстав.

Частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначені види постанов по справі про адміністративні правопорушення, а саме: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу та про закриття справи.

Таким чином, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідно до пункту 9 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Проте, згідно із частиною першою статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також щодо винесення постанови

Враховуючи викладене, суд вважає не доведеним вчинення загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 адміністративного правопорушення.

Отже, смерть загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 настала під час проходження ним військової служби та не є наслідком вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, а тому відмова відповідача у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) їх сина на підставі статті 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованим.

Проте, відповідач також обґрунтовує відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, тим, що позивачі звернулися із заявою про призначення допомоги понад трирічний термін після дня смерті військовослужбовця.

Згідно з пунктом 8 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Крім того, норми чинного законодавства не містять положень та підстав, за умови наявності яких особі може бути поновлено такий строк звернення із відповідною заявою до Міністерства оборони України.

Як вище встановлено судом, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть, дата смерті ОСОБА_3 , зазначена в свідоцтві про смерть - 21 листопада 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися із заявою про призначення одноразової грошової допомоги 04 червня 2020 року, тобто більше, ніж через п`ять років з дня смерті сина, після спливу встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» строку на реалізацію їх права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги батькам загиблого 21 листопада 2014 року лейтенанта ОСОБА_3 .

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Оскільки позивачам у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 );

Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022).

Суддя В.А. Кузьменко