Вирок № 96046190, 05.04.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7845/19

1-кп/264/135/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2021 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Прилепо Ю.О., Родіної Н.В., прокурора Смирнова Д.О., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілих Ангеловського Л.М., захисника Бережної М.І., обвинуваченого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019050000000571 від 09.10.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполі Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 09.10.2019 року приблизно о 05-20 годин, керуючи технічно справним автомобілем «Mazda 626» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював на ньому рух по проїжджій частині вул.Челюскінців в с.Сартана Кальміуського району м.Маріуполя зі сторони с.Талаківка в напрямку м.Маріуполя. Під`їжджаючи до перехрестя з провул.Громова, водій ОСОБА_3 , діючи необережно, в порушення вимог п.12.3, п.12.4 та п.12.9-б Правил дорожнього руху України, а саме: п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», п.12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.», п.12.9-б - «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 Знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил», проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, відповідно не реагуючи на зміни дорожньої обстановки, але маючи об`єктивну можливість спостерігати за нею та виявити на проїжджій частині велосипедиста ОСОБА_4 , своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості або зупинки керованого ним автомобілю «Mazda 626» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого передньою правою частиною кузова вказаного транспортного засобу скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку попереду.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедисту ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді травматичного шоку зумовленого сполученою травмою тіла - множинних переломів кісток склепіння та основи черепу, ребер з обох сторін, масивної травми голови з множинними пошкодженнями кісток мозкового скелету черепу, крововиливів під оболонки головного мозку, переломів ребер з обох сторін, кісток поясу лівої верхньої кінцівки з крововиливами у м`які тканини, що оточують переломи та під плевру легень в області коренів, виражених морфологічних змін у внутрішніх органах, що характерні для важкого шоку та від отримання яких останній помер на місці пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав повністю та пояснив суду, що має більше 48 років водійського стажу, є пенсіонером, не працює, проживає з дружиною. 09.10.2019 року приблизно о 05 годині керував автомобілем «Mazda 626» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить його синові, їхав один, вантажу не перевозив, направлявся до м.Маріуполя, мав намір зустріти знайомих на залізничному вокзалі. Авто було справним, гальмова система та освітлення працюючими, дорога сухою. Вуличного освітлення увімкнено не було. Зустрічний чи попутний транспорт також був відсутній. Велосипедиста не бачив, одразу навіть не зрозумів що сталось, після зіткнення подумав, що щось впало з дерева, тому загальмувати не встиг. Після зіткнення намагався поговорити з велосипедистом, оскільки він лежав з відкритими очима, проте останній не відповідав. Він одразу ж намагався викликати швидку, проте в нього це не вийшло через стресовий стан. Повз нього їхав автомобіль, який він зупинив та попросив водія викликати швидку та поліцію. В результаті ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження несумісні з життям та помер на місці пригоди. Усвідомлює свою провину у настанні ДТП, але ж наміру на скоєння злочину не мав, при цьому на велосипеді померлого відсутній був катафот, його одяг також не містив відбивачів. У скоєному щиро покаявся, просив суд його суворо не карати. Цивільний позов потерпілих визнав частково, матеріальну шкоду у розмірі 10000 грн., які вже сплатив добровільно, а моральну шкоду у розмірі 100000 грн. обом потерпілим, тобто по 50000 грн. кожній з них, більшу суму сплатити не має можливості.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, доказана повністю, а його дії правильно кваліфіковані ч.2 ст.286 КК України.

При обранні міри покарання суд враховує думку потерпілих, які не наполягали на строгій мірі покарання, характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, людина похилого віку, є пенсіонером, має сім`ю, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має врівноважений характер, з оточуючими ввічливий, чуйний, стосунки із сусідами має позитивні, отримує пенсію за віком, хворіє на низку хронічних захворювань, частково відшкодував матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_1 .

Орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи викладене, конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, особу обвинуваченого, його вік, ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст.286 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом, оскільки від дій обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочин, настали непоправні тяжкі наслідки - смерть особи.

При цьому суд, зважаючи необережну форму вини обвинуваченого, та встановлені обставини справи, а саме час доби дорожньо-транспортної пригоди, при цьому, відсутність на одязі померлого відбивачів, та на велосипеді катафоту, дійшов висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням та з урахуванням положень, передбачених цими статтями, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які визнані судом цивільними позивачами, до обвинуваченого та ПрАТ «АСК ІНГО Україна», які визнані судом цивільними відповідачами, заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що потерпілі є відповідно дочкою та дружиною загиблого ОСОБА_4 . Діями обвинуваченого ним завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних переживаннях та стражданнях через втрату батька та чоловіка, порушенні нормального способу життя, безсоння, втрату підтримки та допомоги близької людини. Через вказане та погіршення стану здоров`я потерпіла ОСОБА_2 неодноразово зверталась за консультацією лікаря.

Оцінюючи спричинену моральну шкоду у загальному розмірі позивачки визначили суму у 600000 грн.

Потерпіла ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 22024,70 грн., яка складається з витрат на поминальній обід та додаткових продуктів для поминального обіду, моральну шкоду в розмірі 274962,00 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 16000 грн.

Потерпіла ОСОБА_2 просила стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 274962,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mazda 626» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».

На підставі ст.ст.1194, 1200 ЦК України та ст.27.2, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпіла ОСОБА_1 просила стягнути зі страхової компанії матеріальну шкоду за поховання та спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 49826,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_2 заявила вимоги про стягнення зі страхової компанії матеріальної шкоди в розмірі 150228,00 грн. як непрацездатної особи, яка перебувала на утриманні потерпілого та моральної шкоди в розмірі 50076,00 грн.

Заявлені позовні вимоги у судовому засіданні підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник цивільного відповідача - АТ «Страхова компанія «ІНГО» у судових дебатах, надісланих суду у письмовому виді зазначив, що позовні вимоги визнали частково, вказали, що розмір страхового відшкодування у зв`язку із похованням ОСОБА_4 та спорудженням надгробного пам`ятника становить 49826 грн., які вони можуть понести за умови визнання ОСОБА_3 винним у дорожньо-транспортної пригоди, при цьому розмір страхової суми і відповідно ліміт відповідальності їх як цивільного відповідача становить 200000 грн. Щодо вимог ОСОБА_2 (дружини загиблого) про відшкодування матеріальної шкоди, як непрацездатній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого зазначили, що можливе лише за умови доведення даного факту. Відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, заподіяної смертю годувальника регламентовано п.27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вирішуючи питання щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Відповідно до положень ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/ або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України. Згідно з ч.1 ст.129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом встановлена винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настала смерть потерпілого.

Вимога потерпілої ОСОБА_1 , яка є дочкою загиблого ОСОБА_4 , щодо відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 22024,70 грн., яка складається з витрат на поминальній обід та додаткових продуктів для поминального обіду не підлягає задоволенню, оскільки Законом України «Про поховання та похоронну справу» визначено загальні правові засади здійснення в України організації поховання померлих. Статтею 2 цього Закону передбачено, що поховання померлого є комплексом заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення у труну з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій.

Отже, витрати, понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання в розумінні статті 1201 ЦК України, а є вшануванням пам`яті ОСОБА_4 у зв`язку з чим не підлягають відшкодуванню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_3 , понесених нею судових витрат на сплату професійної правничої допомоги, підлягають задоволенню.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 2 ч.2 ст.137 ЦПК України, передбачено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Виходячи зі змісту п. 4 ст.1, статей 26-28 Закону договір про надання правової допомоги є первинним та обов`язковим офіційним документом, який укладається між адвокатом (адвокатським об`єднанням) та клієнтом.

У свою чергу, ч.2 ст.26 Закону визначено, що ордер є письмовим документом, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

В матеріалах справи міститься договір про надання правої допомоги від 15.10.2019 року, ордер, акт виконаних робіт від 08.07.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали послуги професійної правничої допомоги, остаточна сума, яка підлягає сплаті - 26610,00 грн.

ОСОБА_1 сплачено правову допомогу адвокату Ангеловському Л.М. в розмірі 26000,00 грн., про що надано суду відповідні довідки від 19.12.2019 року та 08.07.2020 року.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_3 відшкодовано 10000 грн. допомоги, про що свідчить відповідна розписка від 24.01.2020 року.

З урахуванням наведених вимог закону та часткової сплати відповідачем витрат, з ОСОБА_3 необхідно стягнути 16 000 грн. витрат на сплату професійної правничої допомоги.

Що стосується вимог потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У роз`ясненні, які містяться у п.п.5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Суд приймає до уваги, що потерпілій ОСОБА_2 , як дружині загиблого, діями обвинуваченого заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала через протиправні дії обвинуваченого, понесла невідворотну втрату чоловіка, перенесла найсильніші душевні страждання, стрес, внаслідок чого проходить постійні медичні лікування, постійно відчуває біль втрати підтримки та чоловічої турботи, й дотепер не може усвідомити що рідної людини немає в живих. Зазначені події призвели до істотних змін в її житті.

Потерпіла ОСОБА_1 також зазнала фізичних та душевних страждань внаслідок непоправної втрати батька, змушена переживати постійну тривогу та переживання, що призводить до внутрішнього дискомфорту та безвихідності ситуації, яка склалася.

Крім того, позивачки збентежені поведінкою та відношенням обвинуваченого до того, що трапилось, оскільки останній не цікавиться їх долею й станом здоров`я, не здійснює будь-якої їх моральної підтримки, вибачення не виразив.

Водночас, суд у достатній мірі враховує майновий стан обвинуваченого ОСОБА_3 , дані про його особу, його похилий вік, та наявність встановлених обставин, які впливають на рішення суду, при цьому керується принципами розумності, виваженості та співмірності заподіяної шкоди, й приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та визначення розміру відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 в розмірі 200 000грн., та користь потерпілої ОСОБА_1 в розмірі 100000 грн.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з цивільного відповідача - АТ «Страхова компанія «ІНГО», суд зазначає.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі за текстом- Закон) особами, відповідальність яких застрахована, визнаються страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з положеннями Правил дорожнього руху (пунктом 2.2.), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1522569 від 08.08.2019 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як водія забезпеченого транспортного засобу «Mazda 626» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в період з 11.08.2019 року по 10.08.2020 року була застрахована в ПрАТ «АСК ІНГО Україна».

30.03.2020 року відповідач змінив назву з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО Україна» на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», реорганізація та ліквідація не проводилась.

Договором страхування від 08.08.2019 року у п.4 визначений ліміт відповідальності страховика - 200 000 грн. за шкоду, заподіяну життю на одного потерпілого, за відрахуванням франшизи у сумі 1000,00 грн.

У разі настання страхового випадку страховик відповідно до статті 22 Закону у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком згідно ст.6 Закону - є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Вирішуючи заявлені вимоги суд враховує приписи Статті 27.5. Закону, яка передбачає відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4 Закону)

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наданими суду оригіналами квитанцій та чеків, потерпіла ОСОБА_1 витратила на поховання - 14826 грн., на виготовлення й встановлення пам`ятника - 35000,00 грн., загальна сума 49826 грн., яка визнана страховою компанією та підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст.27.2. Закону (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону) МТСБУ здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до приписів ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дружині, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Отже, підставою для отримання страхового відшкодування передбаченого ст.27.2. Закону є факт перебування на утриманні потерпілого.

За довідкою виконкому Сартанської селищної ради Кальміуського району м.Маріуполя №2129 від 24.10.2019р. ОСОБА_2 проживала спільно з ОСОБА_4 на момент його смерті по АДРЕСА_2 та вели спільне господарство.

ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.06.2015 року.

Відповідно до довідки про доходи №0727707322731748 сформованої 26.03.2020р. ОСОБА_2 перебуває на обліку в лівобережному об`єднаному управлінні ПФУ м.Маріуполя і отримує пенсію за віком, яка з липня 2019 року складає 2000 грн. щомісячно.

Предметом позову в цій частині потерпілої ОСОБА_2 до АТ «Страхова компанія «ІНГО» є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а тому доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги.

Оскільки позивачкою ОСОБА_2 не доведено факт отримання підвищеної пенсії її чоловіком ОСОБА_4 , а отже, не підтверджено перебування на утриманні загиблого та не надано відповідних доказів, що потребує матеріальної допомоги, вона не має права на отримання страхового відшкодування, передбаченого ст.27.2. Закону.

За ст.27.3 Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у 2019 року становила 4173 грн.

З огляду на це позивачці ОСОБА_2 , за її заявленими вимогами, як дружині загиблого ОСОБА_4 , в якості відшкодування моральної шкоди відповідач АТ «Страхова компанія «ІНГО» повинно сплатити 12 х 4173,00грн. = 50076,00 грн.

За вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з державного бюджету України. Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, судові витрати по проведенню судових експертиз №1/19-242 від 20.11.2019 року в сумі 942,06 грн., №1/19-244 від 20.11.2019 року в сумі 942,06 грн., №1/19-261 від 20.11.2019 року в сумі 942,06 грн. та №1/19-274 від 25.11.2019 року в сумі 785,05 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28.10.2019 року, слід скасувати.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченому ст.286 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 по вказаному кримінальному провадженню не обирався.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , втрати на правову допомогу в сумі 16000 грн. (шістнадцять тисяч гривень).

Стягнути із ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. (сто тисяч гривень).

Стягнути із ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди в сумі 200000 грн. (двісті тисяч гривень).

Стягнути з АТ «Страхова компанія «ІНГО» (м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 49826 грн. (сорок дев`ять тисяч вісімсот двадцять шість гривень).

Стягнути з АТ «Страхова компанія «ІНГО» (м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_5 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди в сумі 50076 грн. (п`ятдесят тисяч сімдесят шість гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_3 ) на користь держави (Балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта №1/19-242 від 20.11.2019 року) витрати за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 942,06 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_3 ) на користь держави (Балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта №1/19-244 від 20.11.2019 року) витрати за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи в сумі 942,06 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_3 ) на користь держави (Балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта №1/19-261 від 20.11.2019 року) витрати за проведення судової автотехнічної експертизи засобу в сумі 942,06 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_3 ) на користь держави (Балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта №1/19-274 від 25.11.2019 року) витрати за проведення судової автотехнічної експертизи засобу в сумі 785,05 грн.

Речові докази:

- велосипед «Україна», який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 - залишити в розпорядженні останньої;

- автомобіль «Mazda 626» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , що знаходиться на відповідальному зберіганні на стоянці тимчасового утримання аварійних транспоних засобів (м.Маріуполь, вул.Флотська, 145) - повернути ОСОБА_3 , як користувачеві.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 28.10.2019 року - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя : Пустовойт Т. В.