Ухвала суду № 96046143, 05.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 квітня 2021 року м. Київ № 640/9013/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вермонт Торг"

до Державної податкової служби України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вермонт Торг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України, в якій представник просить:

- визнати протиправною бездіяльність Комісії з питань розгляду скарг ДФС України щодо своєчасного розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Вермонт Торг" на рішення:

від 11.12.2018 за №№ 1020614/42215823, 1020613/42215823, 1020615/42215823, 1020616/42215823, 1020617/42215823, 1020618/42215823 про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 16.11.2018 №№ 1, 2; від 19.112018 №№ 4, 5; від 20.11.2018 № 7; від 20.11.2018 №9;

від 18.12.2018 за №№ 1028173/42215823, 1028175/42215823, 1028174/42215823, 1028172/42215823, 1028177/42215823, 1028178/42215823 про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 19.11.2018 № 3; від 20.112018 № 6, 8; від 21.11.2018 № 10; від 16.10.2018 № 1; від 26.10.2018 №3;

- визнати протиправними і скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

від 11.12.2018 за №№ 1020614/42215823, 1020613/42215823, 1020615/42215823, 1020616/42215823, 1020617/42215823, 1020618/42215823 про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 16.11.2018 №№ 1, 2; від 19.112018 №№ 4, 5; від 20.11.2018 № 7; від 20.11.2018 №9;

від 18.12.2018 за №№ 1028173/42215823, 1028175/42215823, 1028174/42215823, 1028172/42215823, 1028177/42215823, 1028178/42215823 про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 19.11.2018 № 3; від 20.112018 № 6, 8; від 21.11.2018 № 10; від 16.10.2018 № 1; від 26.10.2018 №3;

- зобов`язати Державної податкової служби України зареєструвати подані Товариства з обмеженою відповідальністю "Вермонт Торг" податкові накладні: № 1 від 16.10.2018р, № 3 від 26.10.2018, №№ 1, 2 від 16.11.2018, №3, 4, 5 від 19.11.2018, №№ 6, 7, 8 від 20.11.2018, №№ 9, 10 від 21.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання таких накладних.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України, проте, до позовної заяви додано копію рішення, прийнятого Комісією Головного управління ДПС у м. Києві. Тобто, позивачу необхідно конкретизувати заявлені позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вже було зазначено, частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Суд зазначає, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (надалі - Закон України від 24.10.2013 № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічні зміни не були внесені.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах встановлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Вказаний висновок Конституційного Суду України є релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Тобто, із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Правова позиція з цього приводу викладена у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, від 15 червня 2020 року у справі №380/1005/20.

Позивачем використаний досудовий порядок вирішення спору (скарги направлені до комісії в грудні 2018 року, а рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України отримані товариством 15 березня 2019 року), позивачем пропущений строк звернення до суду, проте заяви про поновлення строку звернення до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Вермонт Торг" не подано.

Суд дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду та не надано заяви про поновлення цього разом з доказами поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано: суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Також, згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що в 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року становить 2270 гривень.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову, який містить кілька вимог немайнового характеру та вимоги майнового характеру, судовий збір належить сплатити за кожну вимогу немайнового характеру в розмірі 2270,00 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено 24 вимоги немайнового характеру, отже у даному випадку судовий збір дорівнює 54 480,00 грн.

Позивачем на підтвердження сплати судового збору до суду надано платіжне доручення від 26 січня 2021 року № 3 на суму 2270,00 грн.

Судом на підставі інформації, наявної в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що вказане платіжне доручення прикріплена до іншої адміністративної справи № 640/3629/21, яка знаходилася в провадженні судді Чудак О.М.

Відтак, позивачем надано платіжне доручення на суму 2270,00 грн, яка вже зарахована у рахунок сплати судового збору за подання позивачем іншої позовної заяви (адміністративна справа 640/3629/21).

У зв`язку з чим, у суду відсутня можливість зарахувати судовий збір у розмірі 2270,00 грн (платіжне доручення від 26 січня 2021 року № 3) в рахунок сплати судового збору за подання позивачем даної позовної заяви.

Таким чином, платіжне доручення від 26 січня 2021 року № 3 про сплату судового збору не є належним доказом в цій справі.

Отже, позивачем не дотримані вимоги частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, не надано документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказаний недолік позивач може усунути шляхом подання до суду документу про сплату судового збору в розмірі 54 480,00 грн та заяву про поновлення строку зверення до суду разом з доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вермонт Торг" без руху.

2. Встановити позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про те, що у разі, якщо недоліки не буде усунуто у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 294, частин другої та третьої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України даної ухвала оскарженню не підлягає

Суддя В.В. Аверкова