Рішення № 96046026, 02.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Київ № 640/21449/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П.,

за участю секретаря судового засідання Чекан І.В. та представників:

позивача - адвоката Руцької Альони Ігорівни (довіреність від 09.10.2020 № 594),

відповідача - Демченка Сергія Вікторовича (самопредставництво суб`єкта владних повноважень),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2020 № 0001324204, 0001334204.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні фінансово-господарські операції позивача носили реальний характер та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Представник позивача звертає увагу, що будь-яке посилання контролюючого органу на інформацію розміщену в ІТС «Податковий блок» відносно платників податків, не може розглядатися як доказ, оскільки вищезазначена база суперечить діючим нормам законодавств. Крім того, контролюючому органу заборонено наповнювати та використовувати інформаційну базу ІТС «Податковий блок».

При цьому, представником позивача також було зазначено, що будь-які посилання податкового органу на ухвали суду щодо накладення арешту на кошти не є доказом, оскільки згідно із частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а з наданих податковим органом аргументів не може бути встановлено наявність або відсутність обставин, що підтверджують наявність реальності порушень податкового законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства за результатами фінансово-господарських операцій останнього, а також ненадання позивачем належних документальних підтверджень реальності здійснення спірних господарських операцій.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

У період з 26.03.2020 по 15.04.2020 Офісом великих платників податків Державної податкової служби, на підставі наказу від 20.03.2020 № 363, направлень на проведення перевірки від 26.03.2020 № 201, від 31.03.2020 №№ 217, 218 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" по декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 17.04.2020 № 667/28-10-42-04/37243279, яким встановлено порушення що містить висновок про наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року в сумі 26690403,37 гривень, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 18 778 531,61 гривень,

- пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що призвело до завищення сум які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за січень 2020 року на суму 8 231 478,27 гривень.

- пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної на суму втрачених товарів під час експорту зернових культур на загальну суму податку на додану вартість 3811,64 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

- від 20.05.2020 № 0001324204, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 778 531,61 гривень.

- від 20.05.2020 № 0001334204, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 8 231 478,27 гривень та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 115 739,14 гривень.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30.03.2018 № 11418/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, були порушені з огляду на наступне.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов`язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що між позивачем та ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» укладено аналогічні договори поставки від 16.01.2020 № ОДН0068-С, від 16.01.2020 №ОДН0069-С, від 23.01.2020 № ОДН0072-С, від 23.01.2020 № ОДН0073-С, від 23.01.2020 №ОДН0074-С, від 28.01.2020 № ОДН0075-С, від 28.01.2020 № ОДН0076-С, предметом яких є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ» за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства «Укрексімбанк», в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «ТГ ІДЕАЛ» зерно реалізовано на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP230919-FC/2, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020; а також на користь HAKAN AGRO за зовнішньоекономічним контрактом EXP230919-FC/3; ВМД UA500050/2020/202791 від 03.03.2020.

Між позивачем та ПП «Промтехсервіс» укладено договір поставки від 11.12.2019 № КИВ0149-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ПП «Промтехсервіс» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства «Укрексімбанк», в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ПП «ПРОМТЕХСЕРВИС» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020.

Між позивачем та ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» укладені аналогічні договори поставки від 12.12.2019 № ЧРК0119-С, від 13.12.2019 № ЧРК0121-С, предметом яких є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020; на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/2, ВМД UA500050/2020/202286, від 20.02.2020, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020.

Між позивачем та ТОВ «МИСЛИВЕЦЬ» було укладено договір поставки від 09.12.2019 № КИВ0147-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «МИСЛИВЕЦЬ» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства «Укрексімбанк», в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «МИСЛИВЕЦЬ» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020; на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/2, ВМД UA500050/2020/202286 від 20.02.2020.

Між позивачем та ТОВ «СІЄСТА ЛАЙФ» укладено договір транспортного експедирування автомобільним транспортом від 19.08.2019 № 494, відповідно до якого ТОВ «СІЄСТА ЛАЙФ» зобов`язувалось організувати перевезення вантажу, кожна партія якого оформляється окремим додатком до договору.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій (зокрема, перевезень) в рамках зазначеного договору позивачем надано копії заявок на відвантаження, актів надання послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків-фактур на сплату та виписку Акціонерного товариства «Укрексімбанк», в якій відображено всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Між позивачем та ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА» було укладено договір поставки від 18.12.2019 № СУМ0055-С, від 29.01.2020 № СУМ0072-С, предметом яких є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА» за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства «Укрексімбанк», в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «Перша українська продовольча» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь CCEC HONGKONG за зовнішньо-економічним контрактом EXP021219-FC та ВМД UA500050/2020/203030 від 10.03.2020 року.

Між позивачем та ТОВ «КОРНТВЕЛ» укладені аналогічні договори поставки від 28.01.2020 № КИВ0191-С, віл 28.01.2020 № КИВ0192-С, від 28.01.2020 № КИВ0193-С, від 24.01.2020 № КИВ0174-С, від 28.01.2020 № КИВ0189-С, предметом яких є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «КОРНТВЕЛ» за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «КОРНТВЕЛЛ» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь Lemarc Agromond за зовнішньо-економічним контрактом EXP230919-FC/2, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020; на користь Hakan Agro за зовнішньо-економічним контрактом EXP230919-FC/3, ВМД UA500050/2020/202791 від 03.03.2020, ВМД UA500050/2020/203023 від 10.03.2020; на користь CCEC Hongkong за зовнішньо-економічним контрактом EXP021219-FC, ВМД UA500050/2020/203030 від 10.03.2020; за зовнішньо-економічним контрактом EXP021219-FC/2, ВМД UA500050/2020/203339 від 17.03.2020.

Між позивачем та ТОВ «СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір поставки від 13.12.2019 № КИВ0161-С, предметом якого є здійснення поставки пшениці 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку Акціонерного товариства «Укрексімбанк», в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь Lemarc Agromond за зовнішньоекономічним контрактом EXP230919-FC/2, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020.

Між позивачем та ТОВ «ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ» укладено договір поставки від 28.01.2020 № ЧРК0131-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «ГАЛИЧИНА АГРОІНВЕСТ» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь CCEC HONGKONG за зовнішньоекономічним контрактом EXP021219-FC/3, ВМД UA500050/2020/205244 від 11.05.2020.

Між позивачем та ПП «ЮГ СЕРГВІС ЛТД» укладено договір про надання послуг від 23.01.2019 № НРР-2301/52, відповідно до якого ПП «ЮГ СЕРГВІС ЛТД» зобов`язувалось організувати здійснення навантаження-розвантаження Вантажу (кукурудзи українського походження).

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій в рамках зазначеного договору позивачем надано копії податкових накладних, актів надання послуг, довідки видані Одеському торгівельно-морському порту, коносаменти (Bill of Landing), карго-плани, тальманські розписки, плани складування контейнерних суден (судна за назвами ELLIREA, VENUS SKY, SASSY SOFIA), а на підтвердження здійснення оплати - копії платіжних доручень, в яких відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Між позивачем та ПП «МІРАЛ ТРАНС» укладено договір про транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу від 26.02.2019 № МТ-ДПЗКУ-13, відповідно до якого ПП «МІРАЛ ТРАНС» зобов`язувалось здійснити планування та організації виконання процесу перевалки, транспортно-експедиторського обслуговування та митно-брокерського обслуговування вантажу.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій в рамках зазначеного договору позивачем надано копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, довідки видані Одеському торгівельно-морському порту, коносаменти (Bill of Landing), карго-плани, тальманські розписки, плани складування контейнерних суден (судна за назвами ELLIREA, VENUS SKY, SASSY SOFIA), а на підтвердження здійснення оплати - копії платіжних доручень, в яких відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Між позивачем та ТОВ «ТД ПРОТЕІН» укладено договір поставки від 17.12.2019 № 1712/19, предметом якого є здійснення поставки макухи соєвої ДСТУ 27149-95.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «ТД ПРОТЕІН» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті. Також, позивачем було надано лабораторне посвідчення якості товару № 1712/19.

Між позивачем та ТОВ «МОНТЕЛІМАР» укладені договори поставки від 01.10.2019 № 568, від 21.10.2019 № 608, від 21.10.2019 № 628, предметом яких є здійснення поставки зерна (кукурудзи 3 класу), українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «МОНТЕЛІМАР» за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанції; на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ ТОВ «ФГ «ЕЛІУС ПРОМО» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь OLAM INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP201119-FC, ВМД UA500050/2020/200317 від 10.01.2020; на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/2, ВМД UA500050/2020/202286, від 20.02.2020, ВМД UA500050/2020/202509 від 25.02.2020.

Між позивачем та ТОВ «ФЛАГМАН АГРО ТРЕЙД» укладені договори поставки від 19.09.2019 № ЧРН0001, від 07.10.2019 № 585, предметом яких є здійснення поставки зерна.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «ФЛАГМАН АГРО ТРЕЙД» за вказаними договорами позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанції; на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та виписку з банківського рахунку позивача, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «ФЛАГМАН АГРО ТРЕЙД» зерно реалізовано АТ «ДПЗКУ» на користь Shintraco LTD за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC, ВМД UA500050/2020/201178; Maxgrain International за зовнішньоекономічним контрактом, ВМД UA500130/2020/207958, ВМД UA500050/2020/202881, HAKAN AGRO за зовнішньоекономічним контрактом EXP281019-FC, ВМД UA500050/2020/202941; LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/2, ВМД UA500050/2020/202286; AGROCORP INTER за зовнішньоекономічним контрактом EXP210819-FC, ВМД UA500050/2020/201661; CCEC HONGKONG за зовнішньоекономічним контрактом EXP021219-FC, ВМД UA500050/2020/203030.

Між позивачем та ТОВ «АГРОПАРТНЕР ДНЕПР» укладено договір поставки від 08.10.2019 № КИР0067-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «АГРОПАРТНЕР ДНЕПР» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанцій; а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «АГРОПАРТНЕР ДНЕПР» зерно реалізоване на користь LEMARC AGROMOND за зовнішньоекономічним контрактом EXP011019-FC/3, ВМД UA500050/2020/204694, UA500050/2020/204695, UA500050/2020/204696.

Між позивачем та ТОВ «УКРСЛАЙН» укладено договір поставки від 08.10.2019 № МИК 0048-С, предметом якого є здійснення поставки ячміня 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «УКРСЛАЙН» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанцій; а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «УКРСЛАЙН» зерно реалізоване на користь HAKAN AGRO за зовнішньоекономічним контрактом EXP200619-FB, ВМД UA500040/2019/011308.

Між позивачем та ТОВ «ФГ Торговий Дім «Фаворит» укладено договір поставки від 08.10.2019 № ПОЛ0037-С, предметом якого є здійснення поставки кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року.

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ «ФГ Торговий Дім «Фаворит» за вказаним договором позивачем надано суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних з відомостями про вантаж, складських квитанцій; а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на сплату та платіжних доручень, в якій відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивач зазначає, що придбане у ТОВ «ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТОРГОВИЙ ДІМ ФАВОРИТ» зерно реалізоване на користь MAXGRAIN INTERNATIONAL за зовнішньоекономічним контрактом EXP150819-FC/1, ВМД UA500090/2020/001883.

Між позивачем та ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» укладено договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС» зобов`язувалось передати АТ «ДПЗКУ» у власність обладнання та надати інсталяційні послуги.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій в рамках зазначеного договору позивачем надано копії податкових накладних, актів приймання-передачі робіт, а на підтвердження здійснення оплати - копії рахунків на оплату та платіжних доручень, в яких відображені всі оплати згідно за сумами, рахунками на оплату та розмір податку на додану вартість по кожній оплаті.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17 Верховний Суд зауважив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, має надати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд зазначає, що відповідачем не встановлено жодних недоліків у документах, наданих Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на підтвердження спірних господарських операцій з ТОВ «ТГ «ІДЕАЛ», ТОВ «ТАЛАН СИСТЕМС», ТОВ «Перша Українська Продовольча», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «СЕПТІМА ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ГАЛИЧИННА АГРОІНВЕСТ», ПП «Юг Сервіс Лтд», ПП «МІРАЛ-ТРАНС», ТОВ «ТД Протеін», ТОВ «ЛІМІ ТРЕЙД», ТОВ "Монтелімар, ТОВ «Торговий дім «Фаворіт», ТОВ «Флагман Агро Трейд», ТОВ «Агропартнер Днепр», ТОВ «Укрслайн», ТОВ «Еліус Промо», ТОВ «Сієста Лайф», ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», ТОВ «МИСЛИВЕЦЬ».

При цьому, матеріали справи мітять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин, що не заперечується відповідачем.

Додатково суд також зауважує, що позивачем також надано належним чином оформлені складські квитанції, які є специфічними документами, що підтверджують операції з придбання зерна.

Так, відповідно до статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

За приписами Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198, бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності, їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством.

Облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством «Держреєстри України» в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»

Відповідач зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі №811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем контролюючих органів.

При цьому, суд зазначає, що зазначені розриви ланцюгів постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких ні позивач, ні його контрагенти не мають доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Також суд наголошує на тому, що висновки Офісу великих платників податків ДПС ґрунтуються виключно на вибірковій інформації стосовно контрагентів постачальників позивача.

Однак, згідно постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 820/7293/13-а правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі № 802/4940/14 висловлено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Стосовно висновків щодо відсутності у контрагентів позивача та постачальників вказаних контрагентів ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем товарів в обіг, розрив ланцюга постачання, неподання вказаними товариствами податкової звітності, суд також зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 807/2332/15 норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/9072/16).

У постанові від 10.09.2019 справа № 814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Щодо посилань відповідача на інформацію, здобуту під час розслідування кримінальних проваджень, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі № 826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі № 826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі № 2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

У даному випадку, контролюючий орган посилається на наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2020 у справі № 757/1156/20-к в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001857, згідно з якою накладено арешт на кошти - суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в тому числі, відносно ТОВ «АВЕРС-ІНК» (код ЄДРПОУ 42680613) та ТОВ «СПЕЦРЕНТА» (код ЄДРПОУ 42190973), шляхом заборони використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею із обов`язковим зазначенням дати та часи при оголошенні Ухвали слідчого судді, а також, повідомляти правоохоронні органи усно та письмово, про суму ПДВ, що знаходяться в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення Ухвали слідчого судді, виконання ухвали доручити Державній фіскальній службі України.

При цьому, ТОВ «ТГ ІДЕАЛ» зареєстровано податкові накладні на реалізацію кукурудзи з ТОВ «СП Прагматик». В свою чергу, ТОВ «СП Прагматик» зареєстровано податкові накладні на реалізацію кукурудзи з ТОВ «Спецрента» та ТОВ «Аверс Інк».

Суд зазначає, що такі висновки ґрунтуються на неналежних доказах та припущеннях контролюючого органу, оскільки з жодним з перелічених в ухвалі суду від 16.01.2020 №757/1156/20-к підприємств АТ «ДПЗКУ» не мало взаємовідносин, а за наявності належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують придбання позивачем товарів у вказаних контрагентів та їх подальше використання у господарській діяльності, суд вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 20.05.2020 №0001324204, №0001334204.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст рішення виготовлений 06.04.2021.