Рішення № 96045338, 05.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року м. Київ № 640/14140/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної міграційної служби Українипро визнання протиправним та скасування наказу від 11.06.2015 №81 в частині, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної міграційної служби України, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ; зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про скасування наказу Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 і бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , та необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття протиправних рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що визнання недійсними (анулювання) паспортів позивача шляхом прийняття наказу від 11.06.2015 №81 відповідачем було здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

Представник позивача зазначив про те, що паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 25.12.2007, неодноразово використовувався позивачем для посвідчення своєї особи, тому посилання на визнання бланку цього паспорту недійсним та його анулювання у зв`язку з його залишенням на території АР Крим є безпідставним. На підставі вказаного паспорта позивачем 10.01.2009 було отримано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

За твердженнями представника позивача, чинним законодавством України передбачено підстави та іншу процедуру визнання недійсним вже оформленого та виданого особі паспорта громадянина України, зокрема, Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, який діяв на момент видання оскаржуваного наказу. Серед перелічених у Порядку підстав, такі підстави, на які посилається відповідач, відсутні.

Передбачені пунктом 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, зазначені відповідачем підстави для анулювання паспортів позивача також відсутні.

Посилання на факт тимчасової окупації АР Крим позивач вважає безпідставним, оскільки, паспорти НОМЕР_1 та НОМЕР_2 позивач отримав задовго до окупації Російською Федерацією території АР Крим, яка мала місце лише у 2014 році.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/14140/20 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Також даною ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача належним чином засвідчену копію наказу №81 від 11.06.2015, яким визнано недійсними (анульовано) бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також належним чином засвідчені копії документів (матеріалів перевірки), які стали підставою для видання наказу №81 від 11.06.2015 про визнання недійсними (анулювання) бланка паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

На виконання вимог ухвали суду від 30.06.2020 відповідачем 27.07.2020 подано до суду відзив та витребувані судом матеріали.

Так, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив про те, що у Державній міграційній службі України відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо підстав набуття або належності позивача до громадянства України, а саме: постійне проживання позивача, станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 на території, що стала територією України; проживання на зазначені дати осіб, визначених в частиній першій статті 8 Закону України "Про громадянство України"; інформацію щодо дати та підстав перетину кордону України. Також відповідач зауважив, що з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не отримував, за отриманням дозволу на імміграцію не звертався. За таких обставин підстави документування його паспортом громадянина України були відсутні. Враховуючи те, що відсутній Указ Президента України про надання громадянства позивачу, то анулювання паспортів позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 28.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній звернув увагу на тому, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не надав суду та позивачу копій будь-яких документів, покладених в основу прийняття наказу від 11.06.2015 №81, які б свідчили: про залишення на тимчасово окупованих територіях невикористаних бланка паспорта громадянина Україна НОМЕР_1 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ; про причинно-наслідковий зв`язок оформленого позивачу в 2007 році паспорта громадянина України НОМЕР_1 та в 2009 році паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 з окупацією території АР Крим в 2014 році; про фактичні обставини, які вказують на реальне існування загрози національній безпеці через оформлення позивачу паспорта громадянина України. Позивач вважає, що відсутність документів, покладених в основу прийнятого оскаржуваного наказу свідчить про його необгрунтованість, а отже - протиправність.

Також позивач зазначив про те, що відповідач не надав жодного доказу на спростування твердження позивача про те, що станом на 25.12.2007 Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим вже було використано бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та відповідний паспорт видано позивачу. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на спростування твердження позивача про те, що бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 було фактично виготовлено 10.01.2009 та видано позивачу. Позивачем наголошено на тому, що наведені обставини виключають будь-яку можливість перебування невикористаних бланків зазначених паспортів в територіальних органах та підрозділах ГУ ДМС України в АР Крим на момент анексії Російською Федерацією території АР Крим. Як зазначив позивач, посилання відповідача на копію запиту до Офісу Президента України від 21.05.2020 та копію відповіді Офісу Президента України від 02.06.2020 є необгрунтованими, оскільки зазначені документи були оформлені значно пізніше, ніж було видано оскаржуваний наказ, а отже наведені в них відомості не могли бути покладені в основу цього наказу.

На думку позивача, доводи відповідача про відсутність у нього відомостей на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством України, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсними паспортів.

До суду 28.07.2020 позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме, належним чином завіреної копії довідки про реєстрацію особи громадянином України від 21.12.2007 №10/3-104. Зокрема, позивач має у своєму розпорядженні копію довідки від 21.12.2007 №10/3-104, яка свідчить про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України", а тому, наявний у позивача доказ, дозволяє дійти висновку про набуття позивачем громадянства України, що, в свою чергу, відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, є достатнім.

У своїх письмових запереченнях від 05.08.2020 відповідач зазначив про те, що довідка від 21.12.2007 №10/3-104 не відповідає встановленій законом формі, а отже не може бути належним доказом в розумінні процесуального законодавства та не є безумовним підтвердженням наявності у позивача підстав, та проходженням ним законодавчо визначеної процедури набуття громадянства України.

Відповідно до наданих суду письмових пояснень від 26.08.2020 позивач зазначив про те, що будь-які твердження відповідача про не набуття позивачем громадянства України та відсутність правових підстав для документування її паспортами громадянина України є припущенням, оскільки відповідач фактично не володіє та не може володіти інформацією про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 25.12.2007, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданим 10.01.2009 органом 0101 (АР Крим).

Державною міграційною службою України 11.06.2015 прийнято наказ №81, яким, зокрема, визнано недійсними (анульовано) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , а також зобов`язано ДПГР забезпечити інформування Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання вказаних бланків недійсними.

Представник позивача звернувся до Державної міграційної служби України з адвокатським запитом від 14.05.2020 №628/1, в якому просив надати наступні відомості:

- чи приймалися Державною міграційною службою України (ДМС України) будь-які рішення щодо визнання недійсними (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , оформлених та виданих ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо так, то коли та ким прийнято вказане рішення;

- які конкретно факти, обставини, події або дії стали підставою для прийняття ДМС України рішення про визнання недійсними (анулювання) зазначених вище бланків паспортів оформлених та виданих ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- чи інформувався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про проведення перевірок законності оформлення зазначених паспортів громадянина України та чи було йому повідомлено про визнання паспортів недійсними, якщо так, то коли та яким чином;

- на підставі яких конкретно нормативно-правових актів України ДМС України було прийнято рішення про визнання недійсними (анулювання) зазначених вище бланків паспортів.

Листом Державної міграцйної служби України від 21.05.2020 №6.1-3659/3-20 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 14.05.2020 №628/1 було повідомлено позивача про видання ним наказу від 11.06.2015 №81, яким визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України, у тому числі, бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

В наведеному листі відповідач обґрунтовує видання наказу від 11.06.2015 №81 фактом тимчасової окупації АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей. При цьому, відповідач не наводить інформації про фактичні обставини, які стали підставою для визнання недійсними саме паспортів, оформлених на ім`я позивача.

Також, в обґрунтування оскаржуваного наказу позивач послався на статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», лист МВС України від 16.04.2015 №38/3/5-409цт та пункт 5.1 наказу ДМС України від 1807.2012 №153 "Про порядок використання обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України".

Листом від 21.05.2020 №0.184-14801/0/15-20-Вих Державна прикордонна служба України на адвокатський запит від 14.05.2020 №627 повідомила про те, що станом на 10:00 20.05.2020 в базі даних "загублені, викрадені та оголошені недійсними документи" перебуває інформація про бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 та бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 . Інформація про вказані документи у відповідну базу даних уведена на підставі листа про бланки, що залишились на тимчасово окупованих територіях АР Крим, Донецької та Луганської областей, № 6-4279/3-15 від 20.07.2015 p., що надійшов від Апарату ДМС України. Інформація про паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , та паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий на особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідній базі даних відсутня.

Листом від 21.05.2020 №6501.3.9-3512/65.1-20 Управління ДМС України в Херсонській області повідомило про те, що відповідно до наданих УДМС повноважень, у відомчій системі ЄІАС УМП ДМС України налічується інформація стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 визнано недійсним.

На адвокатський запит від 14.05.2020 №628/2 Державною міграційною службою України надано відповідь від 22.05.2020 №6-3704/03-20, відповідно до якої остання повідомила про те, що в ДМС відсутній централізований облік набуття фізичними особами громадянства України за територіальним походженням, усі відомості та матеріали зберігаються в територіальному органі ДМС України, який прийняв рішення по справі. Відповідно, відомості щодо рішень про набуття фізичними особами громадянства України за територіальним походженням прийнятих ГУ ДМС України в АР Крим та матеріали провадження зберігались в ГУ ДМС України в АР Крим.

Не погоджуючись з наказом Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1, абзаців «а», «б», пункту 1 частини 1 статті 13, частини 1 статті 16, частин 1, 2 статті 21, частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Оформлення, видача, обмін, переоформлення, продовження строку дії документів (у тому числі для осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, осіб з фізичними вадами, недієздатних та обмежено дієздатних осіб), їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються у порядку, встановленому законодавством України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Кожен громадянин України незалежно від віку зобов`язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд погоджується з твердженнями представника позивача відносно того, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено можливості (процедури) визнання певними органами недійсними (анулювання) паспорту громадянина України та/або паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320 (далі - Порядок № 320), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти:

- які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові;

- у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

- у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки);

- осіб, громадянство України яких припинено;

- знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян;

- зіпсовані під час заповнення;

- оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

Згідно з пунктів 50 та 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (далі - Порядок № 152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується у разі:

1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові;

2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);

3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;

4) припинення громадянства особи;

5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;

6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;

7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;

8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ від 11.06.2015 №81 прийнято відповідачем у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», листа МВС України від 16.04.2015 №38/3/5-409цт, відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України» від 18 липня 2012 року № 153.

Суд критично відноситься до обґрунтування зазначених підстав прийняття оскаржуваного наказу, виходячи з наступного.

Так, статтею 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України та стабільності в суспільстві на сучасному етапі. При цьому, про підстави та/або інші питання, пов`язані з визнанням недійсними (анулюванням) бланку(ів) паспорта громадянина України та/або бланку(ів) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у статті 7 вказаного Закону не зазначено.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку, зберігання, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в Державній міграційній службі України, затвердженій наказом ДМС України від 18 липня 2012 року № 153 (далі - Інструкція № 153), недійсними бланками вважаються: зіпсовані (при виготовленні документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

Відповідно до підпунктів 11.1 та 11.4 Порядку № 320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.

У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.

Згідно з пунктом 56 Порядку № 152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних доказів існування підстав, визначених пунктом 5.1 Інструкції № 153 для прийняття оскаржуваного наказу № 218.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не було надано суду належних доказів:

- того, що бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 , бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , станом на час виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, знаходились на вказаній території та не були використані раніше;

- втрати чи крадіжки спірних бланків паспортів;

- оформлення спірних паспортів з порушенням вимог законодавства.

При цьому, посилання відповідача на виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, як на підставу для прийняття оскаржуваного наказу №81, спростовується також наступним.

Відповідно до відмітки Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим у паспорті громадянина України НОМЕР_1 у період з 02.04.2008 проживання позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, наведені обставини реєстрації місця проживання позивача у період з 02.04.2008 беззаперечно підтверджують те, що бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 було використано задовго до моменту початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено того факту, що відносно правомірності документування позивача паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду закордон у період 2007-2009 роках здійснювалася перевірка.

Єдиний висновок, який підтверджують надані документи це те, що позивач не звертався до Комісії при Президентові України з питань громадянства про отримання громадянства України.

Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що саме відсутність Указу Президента України про прийняття ОСОБА_2 до громадянства України стала підставою для визнання бланку паспорту припинення громадянина України серії НОМЕР_1 недійсним (анульованим) - видача з порушенням вимог чинного законодавства України.

Однак, суд зауважує, що відповідно до наказу №81 від 11.06.2015 ДМС України підставою для його прийняття стало залишення на території АР Крим бланків паспортів громадянина України НОМЕР_1 та громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 у зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей, з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України».

Посилання відповідача на лист МВС України від 16.04.2015 №38/3/5-409 не можуть братися судом до уваги, оскільки під час розгляду справи відповідачем не було надано до суду належним чином завіреної копії такого листа.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 від відповідача було витребувано, серед іншого, належним чином засвідчені копії документів (матеріалів перевірки), які стали підставою для видання наказу №81 від 11.06.2015 про визнання недійсними (анулювання) бланка паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Щодо правомірності та законності прийняття наказу ДМС України №81 від 11.06.2105, слід зазначити наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АРК Крим 25.12.2007, тобто до початку анексії АР Крим, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на можливість неконтрольованого використання бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 є необґрунтованими, оскільки вказаний бланк паспорта до моменту окупації вже був використаний, в тому числі, і для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 161 від 01 березня 2018 року, чинний станом на 11.06.2015), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

В даному випадку відповідачем прийнято рішення про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України позивача серії НОМЕР_1 без проведення службового розслідування та, відповідно, без наявності передбачених законодавством підстав.

Крім того, з врахуванням вищевикладеного в даному випадку результати службового розслідування могли стати підставою для ініціювання питання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а не про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України.

Щодо паспорту громадянина України для виїзду за кордон, суд зазначає наступне.

Згідно статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 10.01.2009 року, виданий позивачу органом 0101, згідно чинного станом на 10.01.2009 порядку. Докази на спростування цього в матеріалах справи відсутні.

Так, згідно з пунктом 48 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що додається, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції станом на 30 серпня 2016 року), особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України», зобов`язана у порядку, встановленому законодавством про громадянство України, повернути паспорт для виїзду за кордон територіальному органу або підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу, а якщо така особа проживає за кордоном, - закордонній дипломатичній установі України.

Згідно пункту 55, 56 Порядку № 152 паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:

1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища та імені;

2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);

3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;

4) припинення громадянства особи;

5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;

6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;

7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;

8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

У разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Відповідно, згідно вказаних положень законодавства, враховуючи обставини справи, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача є похідним або від факту припинення громадянства України або від встановлення факту оформлення його з порушенням вимог законодавства.

Оскільки рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача відсутнє, це виключає можливість визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон як похідне рішення.

Крім того, слід зазначити, що позивачем було надано суду засвідчену копію довідки від 21.12.2007 №10/3-104 про реєстрацію особи громадянином України, яка містить підпис начальника відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в АР Крим. Із вказаної довідки вбачається, що вона видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю Саудівської Аравії, про те, що згідно з рішенням ГУ МВС України в АР Крим, 21.12.2007 він набув громадянства України на підставі статті 8 Закону України "Про громадянства України". Також із вказаної довідки вбачається, що вона є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України.

Однак, приймаючи рішення по справі, суд не досліджує обґрунтованість висновків відповідача щодо безпідставності документування позивача паспортом громадянина України за відсутності передбачених статтею 8 Закону України «Про громадянство України» підстав, оскільки це має бути предметом відповідного службового розслідування та прийняття відповідного рішення компетентним органом, тоді як в даному випадку підставою для задоволення позовних вимог є недотримання процедури - неприйняття рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 підлягають задоволенню.

Оскільки оскаржуваним наказом зобов`язано забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання бланку паспорта позивача недійсним (анульованим), суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача належним чином проінформувати вказані органи про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу у відповідній частині, оскільки вони сприятимуть повному відновленню прав позивача в межах спірних правовідносин.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Державної міграційної служби України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Національну поліцію України та Міністерство закордонних справ України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України задоволенню не підлягають, як такі, що є передчасними, адже в матеріалах справи відсутні докази не вчинення відповідачем таких дій за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

При цьому, позивач заявляючи вказані позовні вимоги, не уточнює з якої саме бази даних він просить виключити вказану інформацію, яким саме порядком регулюється вказана процедура, та не надає будь-яких належних та допустимих доказів, що така інформація виносилась та до якої саме бази даних.

Також суд зазначає, що оскаржуваним наказом не було зобов`язано Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Національну поліцію України та Міністерство закордонних справ України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , що також свідчить про необгрунтованість позовних вимог в цій частині.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вилучення відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспортів (паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 із відповідної бази даних Державної міграційної служби України задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ;

- зобов`язання Державної міграційної служби України проінформувати Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частин першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 121,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

3. Зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 121,60 грн (одна тисяча сто двадцять одна гривня шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.