Рішення № 96045157, 05.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/1617/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Борисенко А.А.,

за участю представника позивача Хажанця О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Служби безпеки України в Чернігівській області до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Управління Служби безпеки України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразума Є.В. від 02.03.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 64588855.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення суду не виконано з поважних причин, а саме без поновлення ОСОБА_1 на військовій службі не можливо поновити його на посаді, про що державному виконавцю було направлено повідомлення від 03.03.2021 вих. № 74/1/951. Стверджує, що державний виконавець перевищив свої службові повноваження, самостійно визначивши спосіб виконання судового рішення, тому постанова про накладення штрафу від 02.03.2021 у виконавчому провадженні № 64588855 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що боржником рішення суду не виконано, оскільки ОСОБА_1 не поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019, про що було складено акт державного виконавця. Вказує, що відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В поданих до суду письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що у позивача відсутні поважні причини для невиконання рішення суду у справі № 620/2084/19, а тому позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання, замінено відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на належного Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.08.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом по справі № 620/2084/19 був виданий виконавчий лист про зобов`язання Управління Служби безпеки України в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019 (а.с. 62).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15.02.2021 та зазначеного вище виконавчого листа, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Є.В. було винесено постанову від 22.02.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64588855, в якій зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 3 робочих днів (а.с. 61, 64).

Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області було отримано вказану постанову 26.02.2021, що підтверджується копією рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 65).

02.03.2021 державним виконавцем було проведено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а саме: ОСОБА_1 не поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019, про що було складено акт державного виконавця (а.с. 69).

Листом від 03.03.2021 вих. № 74/1-951 Управління Служби безпеки України в Чернігівській області повідомило державного виконавця, що оскільки рішенням суду не було скасовано наказ Голови Служби безпеки України № 770-ос від 14.06.2019, яким ОСОБА_1 з 27.06.2019 звільнений з військової служби, тому відсутні можливості виконати вказане судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019 (а.с. 70-72).

Зважаючи на невиконання рішення суду без поважних причин, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразумом Є.В. 02.03.2021 було винесено постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн. (а.с. 74).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини першої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 65 Закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Частиною другою статті 65 Закону встановлено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тлумачення наведених норм Закону дозволяє зробити висновок, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним та є підставою для прийняття рішення виконавцем про закінчення виконавчого провадження за одночасного виконання роботодавцем двох умов: 1) видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі; 2) внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Саме такі обставини підлягають перевірці виконавцем при виконанні рішень про поновлення на роботі працівника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс19) зроблений висновок, що: «законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку».

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і позивач.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Тобто, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

З наданих матеріалів судом встановлено, рішення суду у справі № 620/2084/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1 сектора Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Чернігівській області з 28.06.2019 не було виконано боржником.

При цьому, суд не знаходить поважними посилання позивача на неможливість виконання рішення суду, у зв`язку з чинністю наказу Голови Служби безпеки України № 770-ос від 14.06.2019, яким ОСОБА_1 з 27.06.2019 був звільнений з військової служби, оскільки питання щодо порядку поновлення позивача на посаді було досліджено Шостим апеляційним адміністративним судом.

Так, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 № 620/2084/19 зазначено, що згідно частини другої статті 24 Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Отже, після скасування наказу про виключення позивача зі списків особового складу, останній вважається таким, що проходить військову службу і, відтак, має право на поновлення на посаді, яку він обіймав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесено постанову від 02.03.2021 про накладення на Управління Служби безпеки України в Чернігівській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 64588855, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Управління Служби безпеки України в Чернігівській області необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (вул. Шевченка, буд. 28, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 20001757) до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 05.04.2021.

Суддя В.О. Непочатих