Рішення № 96044843, 05.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/659/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 2.3 пункту 2 рішення сесії Чернівецької міської ради № 2510 від 08 грудня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність, за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_2 , позаду земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:003:0248;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду на черговому засіданні міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , позаду земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:003:0248;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду упродовж 35 днів з дати набрання рішення суду законної сили, подати до Чернівецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що земельна ділянка, щодо якої останній просить надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою і яка знаходиться по АДРЕСА_2 , належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Чернівці. Містобудівною документацією «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженого рішенням міської ради VII скликання від 27 березня 2014 року №1171, на яку посилається відповідач у спірному рішенні, визначено вид забудови - житлова забудова. У свою чергу, на масив обмеженого вулицями Марморозькою, Хрещатинською та Мукачівською м. Чернівці розроблено детальний план території, який затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №668/21 від 09 грудня 2014 року і є невід`ємною складовою частиною містобудівної документації - Генерального плану міста Чернівці. Так, згідно названого детального плану у місцезнаходженні бажаної землі, щодо якої позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, визначено вид забудови - проектовану блоковану забудову.

Водночас позивач вважає, що блокованого типу можуть бути як, багатоквартирні, так і одноквартирні будинки. Тому земельна ділянка, відносно якої позивачем подано заяву про отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», може виділятись (передаватись) громадянину України під вказане вище цільове використання, у тому числі безоплатно у власність, що свідчить про наявність у нього права на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Визначений детальним планом території вид забудови стосується різновидів житлових будинків, які можуть розташовуватись на землях житлової забудови в певних місцях масиву.

Разом з тим позивач також зазначив, що цільове використання земель житлової забудови - для будівництва блокованої житлової забудови, не передбачено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель». Тобто, законодавством не забороняється розміщення блокованих будинків на землях з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, право на безоплатне отримання яких гарантовано кожному громадянину України у розмірах, визначених Земельним кодексом України.

Окрім того звертав увагу суду на те, що відмова у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави відсутності реєстрації в обліку індивідуальних забудовників не узгоджується із положеннями статті 118 Земельного кодексу України, оскільки такої підстави для відмови у наданні дозволу не передбачено.

Зазначив, що земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для подальшої передачі у власність, із зазначенням місця її розташування є несформованою, вільною, а отже, відповідно до законодавства, нікому не передана у власність чи користування.

В обґрунтування позовної вимоги про зобов`язання відповідача на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки позивач зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити вказані вище дії не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права.

2. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що надання земельних ділянок у місті Чернівцях, які є вільними від забудови та не передані міською радою у власність чи в користування, та відповідно до Генерального плану міста з цільовим призначенням «для будівництва індивідуальних житлових будинків» здійснюється в порядку черговості у відповідності до рішень міської ради.

Так, рішенням Чернівецької міської ради від 23 лютого 2012 року №438 затверджено Правила обліку громадян для отримання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків в м. Чернівцях та список громадян, які перебувають на обліку індивідуальних забудовників на час прийняття цих Правил, згідно з якими з метою забезпечення рівного права на отримання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд мешканцями міста Чернівців, які потребують поліпшення житлових умов, запроваджується облік індивідуальних замовників, який визначає порядок надання земельних ділянок (Облік індивідуальних забудовників). Тому відповідач вважає, що надання земельної ділянки позивачу є протиправним та таким, що не відповідає вимогам зазначеного вище Порядку, а також призвело би до неоднакового застосування норм Правил, і надало би необґрунтовану перевагу позивачу перед іншими громадянами.

Звертав увагу також на те, що рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171 затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального плану міста Чернівців» в складі якої розроблено схему зонування території міста і відповідно до якої земельна ділянка на АДРЕСА_2 розташована в межах території садибної зблокованої житлової забудови (зона Ж-1.1).

Крім цього, відповідно до проекту детального плану території житлової забудови обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською та Мукачівською в м. Чернівцях, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 09 грудня 2014 року №668/21, щодо спірної земельної ділянки передбачено будівництво зблокованого житлового будинку.

Таким чином, наміри позивача стосовно можливого використання ним запропонованої земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» не відповідають чинній містобудівній документації.

З врахуванням наведеного, відповідач вважає оскаржувану відмову законною, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

З приводу вимоги про зобов`язання прийняти рішення про надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку відповідача, вона частково є похідною від встановлення законності оскаржуваного рішення. Водночас, посилаючись на положення статті 14 Конституції України, статті 12 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначив, що суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції Чернівецької міської ради (у складі її пленарного засідання) стосовно вирішення питання про передачу земельної ділянки в користування.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1.Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Судом встановлено, що згідно з посвідченням Управління персоналу штабу військової частини А0796 серії НОМЕР_2 від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с10)

2. 07 жовтня 2020 року позивач звернувся до Чернівецької міської ради із заявою, в якій, з метою реалізації свого конституційного права і встановлених пільг на безоплатну приватизацію землі у першочерговому порядку просив винести на розгляд сесії проект рішення та прийняти його, відповідно до якого надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, з метою передачі її безоплатно у власність, орієнтованою площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована у АДРЕСА_2 , позаду земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:003:0248, згідно графічного матеріалу. (а.с.9)

3. Пунктом 2.3 рішення Чернівецької міської ради 86 сесії VІІ скликання від 08 грудня 2020 року №2510 відмовлено ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_2 , позаду земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:18:003:0248), у зв`язку із тим, що це суперечить затвердженому детальному плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською, Мукачівською та невідповідністю пункту 2 Порядку розгляду звернень учасників антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил на сході України та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в м. Чернівцях, затвердженого рішенням міської ради VІІ скликання від 06.11.2018 року № 1505, із змінами, внесеними рішенням міської ради VІІ скликання від 08.11.2019 року № 1963 (у списку учасників АТО, які перебувають на окремому обліку для отримання земельної ділянки, не зареєстрований).

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1.Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

2.Згідно статей 2 та 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

3.Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Частиною 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

4.Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

За приписами статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно пункту "г" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зокрема, в містах - не більше 0,10 гектара.

5. Аналізуючи зміст вказаних норм, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою. Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування наведених судом норм права, викладеній у постановах від 08 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 02 липня 2020 року №825/2228/18, які суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

6.Дослідженням оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідачем неправомірно обґрунтовано відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки та не вказано чітких підстав відмови у наданні такого дозволу, виключний перелік яких встановлений у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, зазначення у ньому: «це суперечить затвердженому детальному плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською, Мукачівською та суперечить містобудівній документації «Коригування генерального плану міста Чернівців», затвердженої рішенням міської ради VII скликання від 27 березня 2014 року №1171» - жодним чином не обґрунтовано.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, яким саме вимогам генерального плану міста Чернівців та іншої містобудівної документації не відповідає місце розташування земельної ділянки, відносно якої позивачем подано заяву.

Разом з цим, у відзиві на позов зазначено, що оскаржуване рішення прийнято тому, що наміри можливого використання позивачем запропонованої земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» суперечать затвердженому детальному плану території житлової забудови, обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською, Мукачівською, та суперечать містобудівній документації генерального плану міста Чернівців. При цьому вказано, що рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року №1171 затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального плану міста Чернівців», в складі якої розроблено схему зонування території міста і відповідно до якої земельна ділянка на АДРЕСА_2 розташована в межах території садибної зблокованої житлової забудови (зона Ж-1.1). Відповідно до детального плану території житлової забудови обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською та Мукачівською в м. Чернівцях, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 09 грудня 2014 року №668/21, щодо спірної земельної ділянки передбачено будівництво зблокованого житлового будинку.

Так, дійсно рішенням Чернівецької міської ради 48 сесії VI скликання від 27 березня 2014 року №1171 затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального прану міста Чернівців». А рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 грудня 2014 року №668/21 затверджено проект детального плану території житлової забудови обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською, Мукачівською в місті Чернівцях. Визначено, що проект детального плану території житлової забудови обмеженої вулицями Марморозькою, Хрещатинською, Мукачівською в місті Чернівцях є невід`ємною складовою частиною містобудівної документації - генерального плану міста Чернівців.

Згідно із схемою зонування території міста Чернівців, яка міститься в матеріалах справи і досліджена судом, земельна ділянка, стосовно якої позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою, відноситься до зони ущільненої (блокованої) садибної забудови (зона Ж-1.1).

Варто також зазначити, що відповідно до пункту 6.7 ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» до житлових зон відносяться території, що призначаються для розташування житлових будинків, споруд для зберігання індивідуальних транспортних засобів, окремих вбудованих чи прибудованих об`єктів соціального і культурно-побутового обслуговування населення та інших об`єктів, що не потребують встановлення санітарно-захисних зон та не створюють негативного впливу на навколишнє середовище.

Житлові зони призначені для забудови житловими будинками різних типів і поверховості в залежності від місця розташування і характеру забудови території населеного пункту.

Житлові зони формуються на території існуючої селищної забудови населеного пункту та в районах, передбачених містобудівною документацією під нову житлову забудову.

Садибна забудова Ж-1 (зона садибної забудови) призначається для розташування одноквартирних житлових будинків до 4 поверхів (включно з мансардним поверхом) із земельними ділянками або зблокованих житлових будинків на сусідніх земельних ділянках.

Пунктом 3.14 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» визначено, що зблокований житловий будинок - будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю.

Водночас, та обставина, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 розташована в межах території садибної зблокованої житлової забудови (зона Ж-1.1) з передбаченим будівництвом зблокованого житлового будинку (тобто будинку квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю) не є правовою підставою для відмови у наданні фізичній особі дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу міста «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

7. Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що не реєстрація позивача та не перебування його на обліку індивідуальних забудовників є підставою прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

8. Суд вважає, що така позиція відповідача не ґрунтується на законі, яким врегульовані спірні відносини, та суперечить положенням Земельного кодексу України. Порядок та підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, встановлені названим нормативно-правовим актом, не містить такої умови для виділення земельної ділянки у власність громадянам «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», як перебування громадян на пільговому обліку індивідуальних забудовників міста.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, який не може бути розширено рішенням органу місцевого самоврядування.

Тому відмова відповідача з наведених мотивів також є безпідставною та необґрунтованою.

9.Посилання відповідача у відзиві на рішення Чернівецької міської ради від 23 лютого 2012 року №438 як на правовий акт локальної дії, що прийнятий у якості реалізації наданих органам місцевого самоврядування Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, не надає відповідачу право відмовляти у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою та суперечить приписам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.

Зазначене свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, а відтак слід визнати його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги в названій частині обґрунтовані й підлягають задоволенню.

10.Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то такі також підлягають задоволенню, оскільки є фактично похідними від попередніх, та, на переконання суду, є належним й ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Так, згідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, задовольняючи позов в указаній вище частині, суд в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує правову позицію Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладену, зокрема, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18, постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17.

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначає: «На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними».

Крім цього, суд звертає увагу, що аналогічна позиція щодо вимог зобов`язального характеру та належного способу захисту порушеного права особи у даній категорії справ викладена і у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №825/2228/18. У цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність зобов`язання органу місцевого самоврядування надати особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11. З огляду на наведене вище, оскільки в даній справі у відповідача не було законних підстав для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а також те, що зазначено у спірному рішення сесії Чернівецької міської ради є необґрунтованим та протиправним - суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в АДРЕСА_2, позаду земельної ділянки (кадастровий номер 7310136300:18:003:0248).

12.Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1-3 статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення та наявність правових підстав для задоволення заявленого позову. Натомість доводи відповідача, з огляду на вище викладене, є безпідставними.

13.Відповідно до вимог частини 1-3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

У відповідності до частини 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова (окрім іншого): забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.

Частиною 5 статті 42 цього Закону визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Оцінивши в сукупності обставини справи, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо подання звіту відповідачем, та застосувати до Чернівецької міської ради в особі голови цієї ради - зобов`язання, у вигляді подання (надіслання) до суду у місячний строк після набрання цим рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що сприятиме ефективному захисту порушеного суб`єктом владних повноважень права.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1.Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем на час прийняття рішення у цій справі не надано жодного доказу, який би підтверджував понесення останнім витрат на правову допомогу, а також і те, що останній звільнений від сплати судового збору - суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати підпункт 2.3 пункту 2 рішення сесії Чернівецької міської ради № 2510 від 08 грудня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність, за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_2 , позаду земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:003:0248.

3. Зобов`язати Чернівецьку міську раду на черговому засіданні міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , позаду земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:003:0248.

4. Зобов`язати Чернівецьку міську раду в особі голови цієї ради подати до Чернівецького окружного адміністративного суду (м.Чернівці вул. Садова 1-і, індекс 58001) в місячний строк після набрання цим рішенням законної сили - звіт про виконання судового рішення.

5. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Чернівецька міська рада (Центральна площа, 1, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 36068147).

Суддя О.В. Боднарюк