Рішення № 96044839, 06.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року справа № 580/777/21

16 годин 05 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді Трофімової Л.В., за участі секретаря Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу № 580/777/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача - особисто]

до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павлюка Назара Васильовича (вул. Б. Хмельницького, 58, м. Київ, 01030) [відповідач - не прибув]

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-Хаус» (вул. Миколи Вороного, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41661563) [представник третьої особи - не прибув]

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, прийняв рішення.

16.02.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-Хаус», просить:

визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63312813, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем;

стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 29.03.2021, у зв`язку з обґрунтованістю поважності причин пропуску строку звернення до суду у заяві від 22.03.2021, що подано у порядку усунення недоліків, відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 06.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувану постанову прийнято за заявою стягувача ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-Хаус» на підставі виконавчого напису №1364, виданого 15.06.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу. Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) згідно з якою приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Позивач зареєстрований відповідно до наявної у паспорті відмітки в с. Родниківка Уманського району Черкаської області з 2003 року, до цього проживав в м. Умань, Стягувачем зазначено неправильну адресу місця проживання/перебування позивача: АДРЕСА_2 . Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Постанова приватного виконавця є протиправною та належить скасуванню. У позові зазначено, що сума судових витрат складається із судового збору та адвокатських витрат за підготовку позову та його подання у сумі 3000 грн, та може збільшитись у разі розгляду справи за участю представника. 05.04.2021 представником позивача подано заяву про проведення підготовчого засідання 06.04.2021 о 16 год 00 хв за його відсутності, наступне судове засідання призначити у режимі відеоконференції у приміщенні Уманського міськрайонного суду.

Відповідач у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.73) за правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Вирішуючи заяву представника позивача про проведення підготовчого засідання 06.04.2021 за його відсутності та призначення наступного засідання у режимі відеоконференції, суд зазначає, що дана категорія справ розглядається у порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, і відповідно до частини 1 статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив), суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви, дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у письмовому провадженні 06.04.2021.

Третя особа у судове засідання свого представника не направила, причин неявки суду не повідомила, пояснень не подала, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд враховує, що згідно статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису від 15.06.2020 № 1364 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , невиплачені у строк кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-Хаус» за період з 02.03.2020 до 05.06.2020 включно суму: 530622,69 грн простроченого основного боргу за кредитом; 767915,18 грн - суми заборгованості за відсотками; 300 грн плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 1298877,87 грн (а.с.17).

06.10.2020 до приватного виконавця Павлюка Н.В. подано заяву ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-Хаус» про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначено, що боржник фактично проживає за адресом: АДРЕСА_2 (а.с.44).

Постановою приватного виконавця від 16.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63312813 з виконання виконавчого напису від 15.06.2020 № 1364 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 1298877,87 грн (а.с.54-56).

27.01.2021 представником позивача подано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, за результатами ознайомлення представником позивача 29.01.2021 з урахуванням хвороби представника позивача з 01.02.2021 до 10.02.2021, що підтверджується довідкою від 10.02.2021 № 810, подано 15.02.2021 дану позовну заяву, у якій надано обґрунтування щодо строків звернення до суду.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону належать примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом №1404, а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону належать примусовому виконанню. Згідно з статтею 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Відповідно до частини 2 статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404 передбачено, що примусовому виконанню належать рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів. Статтею 5 Закону №1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403). Частиною 1 статті 13 Закону №1404 встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 19 Закону №1404 право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403 встановлено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина 1 статті 25 Закону №1403). Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи місце виконання яких відповідно до Закону №1404 знаходиться у межах області у яких розташований виконавчий округ. Згідно з частинами 1, 2 статті 24 Закону №1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича є - м. Київ (а.с.74).

Відповідно до абзацу 9 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Відповідно до копії паспорта громадянина України позивача серії НОМЕР_2 виданого Уманським МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 у період з 25.04.2003 до 30.05.2003 був зареєстрований у встановленому законом порядку за адресом: АДРЕСА_4 (а.с.7). З 11.07.2003 зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно з довідкою Паланської сільської ради Родниківського старостинського округу від 16.12.2021 № 25/19-34 ОСОБА_1 зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 з 11.07.2003 по теперішній час (а.с.39).

Судом встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження №63312813 боржник був та залишається зареєстрованим у Черкаській області, що не належить до виконавчого округу м. Києва.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Закон №1404 вирізняє майно боржника, що належить державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти незалежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника. Виконання рішення за місцезнаходженням майна у розумінні вимог частини 2 статті 24 Закону №1404 передбачає можливість виконання рішення лише за місцезнаходженням такого майна.

Відповідно до частин 4, 5 статті 24 Закону №1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки відповідному органу державної виконавчої служби. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом 13 Інструкції 512/5 приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець, під час примусового виконання рішень, вчиняє дії щодо встановлення інформації про місцезнаходження боржника або його майна.

Відповідачем не надано суду відзиву на позов та доказів, що би свідчили про здійснення приватним виконавцем заходів щодо встановлення місцезнаходження боржника або його майна у виконавчому окрузі м. Києва, проте відкрито виконавче провадження на підставі інформації поданої стягувачем без її перевірки та відповідних первинних документів, тобто не у порядку і не у спосіб встановлений законом та визначених повноважень.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 804/476/17 (ЄДРСР 87267584) зазначено, що під час подання стягувачем виконавчого документу та заяви про відкриття виконавчого провадження та під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач мав дані, що місце реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_3. Державний виконавець в ігнорування наявної у виконавчому написі та кредитному договорі щодо місця реєстрації боржника: АДРЕСИ_3, надав перевагу інформації, заявленій у заяві стягувача про ймовірне місце проживання боржника за АДРЕСОЮ_1 та відкрив виконавче провадження. Такі дії є протиправними. Подібний висновок був висловлений у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 826/7969/16, від 29.01.2021 у справі №160/12729/19 (ЄДРСР 94511883).

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлене під час розгляду справи зареєстроване у встановленому порядку місцезнаходження боржника у Черкаській області (вул. Шевченка, 135, с. Родниківка, Уманський район, Черкаська область), суд дійшов висновку, що відповідач, місцем здійснення діяльності якого є виконавчий округ м. Києва, відкриваючи ВП № 63312813 без дотримання вимог статті 24 Закону №1404 не за місцем проживання, без наданих до суду доказів перебування боржника-фізичної особи або знаходження майна, у іншому виконавчому окрузі діяв з порушенням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно у зв`язку з чим позов належить задовольнити, скасувати постанову від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63312813.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов задоволено повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору, що підтверджується квитанцією від 15.02.2021 № 0.0.2015419085.1 (а.с.6), суд дійшов висновку про стягнення судових витрат із сплати судового збору за рахунок асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 908 грн.

Оцінюючи надані докази щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або належить сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що належить сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати належать компенсації стороні, що не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі (ЄДРСР 75149541).

Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження отримання доходів адвокатом від надання правничої допомоги не надано засвідченого витягу з книги обліку з урахуванням висновків ВС у справі № 826/8107/16. Суд, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі з іншої сторони, адже має бути доведеною, документально обґрунтованою та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (Верховний Суд у справі № 201/14495/16-ц).

Позивачем не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу, зокрема договору про надання правничої допомоги, акта виконаних робіт, квитанції про оплату правничої допомоги або чеку до прибуткового касового ордеру, відсутня заява позивача та/або представника позивача про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63312813, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Назаром Васильовичем з примусового виконання виконавчого напису від 15.06.2020 № 1364 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу.

Стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича (вул. Б. Хмельницького, 58, м. Київ, 01030) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюка Назара Васильовича [вул. Б. Хмельницького, 58, м. Київ, 01030];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-Хаус» [вул. Миколи Вороного, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41661563].

Повне судове рішення складено та підписано 06.04.2021.

Суддя Л.В. Трофімова