Рішення № 96044368, 05.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/512/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позовних вимог (18.03.2021), звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, Пенсійний фонд), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 10656/03-16 від 30.12.2020 та № 1759/03-16 від 02.03.2021 про відмову в зарахуванні до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником у Шахтопрохідному управлінні № 8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником у Шахтопрохідному управлінні № 8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до його заяви від 21.12.2020 № 2717, починаючи з 21.12.2020.

В позовній заяві позивач зазначає, що 21.12.2020 він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії до якої долучив ряд документів, перелік яких зазначено у розписці-повідомленні та зауважив, що особисто письмову заяву про перерахунок пенсії не складав, а підписав заздалегідь віддруковану та запропоновану уповноваженою особою відділу обслуговування громадян Науменко М.О. заяву «за призначенням/перерахунком пенсії», де в графі «вид перерахунку» зазначено «зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004, заробітна плата», тобто саме ті підстави, які дають право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 вважає, що відповідно до п.п. 47, п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення пенсій з одного виду на інший здійснюється автоматично без звернення пенсіонера за умови, що з урахуванням перерахунку розмір пенсії буде більшим. Позивач вважає, що рішення Пенсійного фонду №10656/03-16 від 30.12.2020 про відмову в перерахунку пенсії за наданими довідками ВАТ «Антрацитшахтобуд» та від 02.03.2021 за № 1759/03-16 (на заміну рішення № 10656/03-16 від 30.12.2020), про повторну відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з не підтвердженням факту роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 у ВАТ «Антрацитшахтобуд» прийняті неправомірно, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують його право на належний рівень соціального забезпечення, гарантований Конституцією України. Позивач також зазначив, що друге рішення Пенсійного фонду від 02.03.2021 за № 1759/03-16 він не отримував, про нього йому стало відомо лише після отримання копії відзиву на позовну заяву. Відповідач, в порушення ст. 19 Конституції, пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 22.05.2005 №22-1, положення ч. 1 ст. 24, абз. 2 ч. 1 ст. 26, ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, ст. 56, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, п. 1 та п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 та пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР, зазначає, що записами трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено, що він працював повний робочий день на підземних роботах з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником з повним робочим днем під землею у Шахтопрохідному управлінні № 8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області, для перерахунку пенсії за віком позивачем було подано довідку про зміну назви організації від 14.12.2020, уточнюючу пільгову довідку №272 від 14.12.2020, видану ВАТ «Антрацитшахтобуд», про періоди роботи повний робочий день на підземних роботах учнем прохідника підземного з 10.01.1984 по 01.03.1984, прохідником підземним з 01.03.1984 по 20.12.1995 за списком №1, витяг з наказу № 68 від 18.07.1995 «Про результати атестації робочих» по тресту «Антрацитшахтобуд» шахтопрохідне управління № 8, довідку про заробітну плату № 273 від 14.12.2020, видану ВАТ «Антрацитшахтобуд» за періоди роботи з 1991 по 1995 роки, наказ № 1 від 10.04.2020 «Про право підпису» по ВАТ «Антрацитшахтобуд» про відсутність на підприємстві посад головного бухгалтера та начальника відділу кадрів та права підпису за них голови правління. Посилаючись у позові на позицію Верховного Суду викладену у постанові № 127/9055/17 від 06.03.2018 позивач зазначив, що право органів, що призначають пенсію, перевіряти обґрунтованість отриманих документів, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1. ОСОБА_1 також вказав на те, що доводи відповідача про те, що документи, якими підтверджується страховий стаж, видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній Україні території, що унеможливлює проведення відповідної перевірки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки у даному конкретному випадку застосуванню підлягають так звані «Намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян та відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей, у зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

18.02.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.03.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню, оскільки згідно ч.2 Положення про Пенсійний фонд України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актів Кабінету Міністрів України, іншими актами Законодавства та в діях відповідача відсутні ознаки протиправності. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Голопристанському відділі обслуговування громадян з 30.01.2012 та отримує пенсію по третій групі інвалідності внаслідок загального захворювання відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджено довідкою Скадовської медико-соціальної експертної комісії серії 10ААА №991256. Відповідно до п. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший відбувається за заявою пенсіонера з поданням належних документів з дотриманням п. 1.5 Порядку №22-1. Право на призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, та враховуючи, що позивачем 21.12.2020 було подано заяву про перерахунок пенсії із зміною заробітної плати та доповненням страхового стажу, питання щодо переведення позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV, Пенсійним фондом не розглядалось, оскільки здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком на підставі ст.26 Закону №1058-ІV без переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком чинним законодавством не передбачено. Представник відповідача також зазначив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача згідно наданих до Пенсійного фонду довідок від 14.12.2020 № 272 та №273 період роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником у Шахтопрохідному управлінні № 8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області, оскільки зазначені відомості у поданих документах до Пенсійного фонду не підтвердженні належним чином з дотримання ст. ст. 24, 40 Закону № 1058-ІV, Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993. Так, як ВАТ «Антрацитшахтобуд» знаходиться на непідконтрольній Україні території, провести перевірку відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV щодо обґрунтованості видачі довідки №272 від 14.12.2020 (підписана однією особою, в особі голови правління ВАТ «Антрацитшахтобуд») та довідки про заробітну плату від 14.12.2020 №273, не має можливості, але відповідачем під час перевірки документів було з`ясовано, що позивач ще 24.09.2018 звертався до Пенсійного фонду із заявою про переведення його на пенсію за віком, та рішенням № 10 від 03.10.2018 в перерахунку пенсії було відмовлено з причини недостовірних даних про роботу та заробітну плату: записи в трудовій книжці гр. ОСОБА_1 містять в собі виправлення, запис прізвища російською мовою; довідка про підтвердження наявного трудового стажу видана 04.05.2011 ВАТ «Антрацитшахтобуд» підписана лише головою правління ВАТ «Антрацитшахтобуд» Якимовим Ю.В. , в т.ч. й за головного бухгалтера та за нач. відділу кадрів; довідки про заробітну плату № 55 та № 56 від 10.05.2011 (за період роботи з 1984 по 1995 роки), які видані ВАТ «Антрацитшахтобуд» підписано лише головою правління ВАТ «Антрацитшахтобуд» Якимовим Ю.В. , в т.ч. й за головного бухгалтера; акт управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області від 06.06.2011 за підписом спеціаліста Потаповой Е.А. (складено російською мовою) про перевірку пільгового стажу роботи та заробітної плати гр. ОСОБА_1 , за результатами якої виявлено невідповідність сум заробітної плати вказаних у довідках про заробітну плату (в акті зазначено про перевірку заробітної плати за 1991-1995роки); відповідь управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області від 27.03.2012 №3719/02-12, згідно якої зазначено, що акт перевірки від 06.06.2011 спеціалістом відділу з призначення пенсії Потаповою О.О. не складався та не підписувався, у відповіді додатково повідомлено про неможливість проведення зустрічної перевірки достовірності довідки, оскільки адміністрація ЗАТ «Антрацитшахтобуд» знаходиться у відпустці до 26.04.2012, про проведення перевірки буде повідомлено додатково. Щодо перевірки достовірності видачі пільгової довідки від 04.05.2011 б/н, за період роботи з 10.01.1984 по 01.03.1984, та з 01.03.1984 по 20.12.1995 та перевірки довідок про заробітну плату від 10.05.2011 № 55 та № 56, отримано інформацію від управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 09.01.2014 № 161/02-12), де вказано, що згідно повідомлення голови правління ВАТ «Антрацитшахтобут» Карпова С.Я. довідки про пільговий стаж та заробітну плату ОСОБА_1 підприємством не надавались, згідно документів, які знаходяться на зберіганні в архіві ВАТ «Антрацитшахтобут» ОСОБА_1 в період з 10.01.1984 по 20.12.1995 не значиться, з повідомлення голови правління ВАТ «Антрацитшахтобут» Карпова С.Я. від 13.12.2013 вих. № 442 вбачається, що відносно ОСОБА_1 записів щодо взяття на роботу 10.01.1984 не має, та відсутній наказ про звільнення його з 11.12.1995, відповідно за спірний період заробітна плата не нараховувалась, пільгові довідки ОСОБА_1 не надавались, підписувати та видавати довідки за спірний період бувший голова підприємства Якимов Ю.В. не міг, оскільки він був звільнений 11.04.2011. Також, у відзиві вказано, що в матеріалах пенсійної справи містяться надіслані головою правління ВАТ «Антрацитшахтобут» до управлінням Пенсійного фонду України в м.Антрацит довідок про роботу гр. ОСОБА_1 , а саме: від 30.12.2013 №07-209 видану ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» за період роботи з 06.08.1984 по 24.03.1987 на посаді електрослюсар черговий по ремонту обладнання; архівна виписка від 04.01.2014 №10/1090/693 видана трудовим архівом Антрацитівської міської ради Луганської області про період роботи у Антрацитівському відділі робочого постачання з 04.08.1989 по 06.04.1994 на посаді виконуючого обов`язки завідувача магазином; архівна виписка від 04.01.2014 №10/1090/693-1 видана трудовим архівом Антрацитівської міської ради Луганської області про те, що наказ від 13.04.1994 відсутній, в наказі від 05.05.1994 ОСОБА_1 не значиться, розрахунково - платіжні відомості за 1994-1995 роки відсутні, в особовій картці на ім`я ОСОБА_1 (російською) наявний запис: «13.ІV.маг.№3, директор», також зазначено про наявність запису про звільнення ОСОБА_1 з 07.08.2000 за згодою сторін. Таким чином, для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи згідно записів 11, 12 трудової книжки гр. ОСОБА_1 з 10.01.1984 по 20.12.1995 про роботу прохідником з повним робочим днем під землею у Шахтопрохідницькому управлінні №8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області підстави відсутні, оскільки не підтверджено (спростовано) факт роботи у зазначений період, а також спростовано факт отримання заробітної плати, що зазначена у довідках про заробітну плату. Представником відповідача відмічено, що до страхового стажу позивача стаж за спірний період з 10.01.1984 по 11.12.1995 частково враховано, а саме: згідно довідки від 30.12.2013 №07-209 виданої ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» за період роботи з 06.08.1984 по 24.03.1987; згідно архівної виписки від 04.01.2014 №10/1090/693 виданої трудовим архівом Антрацитівської міської ради Луганської області період роботи у Антрацитівському відділі робочого постачання з 04.08.1989 по 06.04.1994. Враховуючи не підтвердження документально позивачем страхового стажу згідно наданих до Пенсійного фонду довідок від 14.12.2020 № 272 та №273 щодо періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником з повним робочим днем під землею у Шахтопрохідницькому управлінні №8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області та розміру заробітної плати, позивач не має права на проведення перерахунку пенсії за віком та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до поданих до суду 31.03.2021 доповнень до відзиву, Пенсійний фонд наполягає на необґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та вказує на те, що останнім не було подано до відповідача заяви про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV, положення пп. 47 п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджується на ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відносно нього не відбулось автоматичного переведення з одного виду пенсії на інший, була відсутня відповідна заява від пенсіонера та питання щодо перерахунку пенсії не ставилось. Також, представник відповідача зауважив, що з урахуванням положень п. 5.1 Порядку №22-1 та Закону №1058-ІV заява про переведення з одного виду пенсії на інший та заява про перерахунок пенсії - це два різні види заяв, що можуть бути подані до органу, що призначає пенсії. Відповідно, 21.12.2020 ОСОБА_1 було подано заяву про перерахунок пенсії, питання щодо переведення позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-ІV Пенсійним фондом не розглядалось, наполягає, що за висновками розгляду заяви від 21.12.2020 відповідачем прийнято два рішення - від 30.12.2020 №10656/03 та від 02.03.2021 № 1759/03-16 саме про відмову в перерахунку пенсії через відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, а також при розгляді даної заяви ОСОБА_1 визначення права на призначення йому пенсії за віком не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

15.03.2021 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.01.2012 перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №2 (Гола Пристань) головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід ІІІ групи загального захворювання відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі-Закон №1058-ІV).

21.12.2020 ОСОБА_1 подав заяву про перерахунок пенсії з відповідними документами: уточнюючу пільгову довідку ВАТ «Антрацитшахтобуд» від 14.12.2020 за №272 про роботу з повним робочим днем на підземних роботах учнем прохідника підземного з 10.01.1984 по 01.03.1984, прохідником підземним з 01.03.1984 по 20.12.1995 за списком №1; витяг з наказу № 68 від 18.07.1995 «Про результати атестації робочих» по тресту «Антрацитшахтобуд» шахтопрохідне управління №8; довідку про заробітну плату від 14.12.2020 №273, видану ВАТ «Антрацитшахтобуд», за періоди роботи з 1991 по 1995 роки; наказ № 1 від 10.04.2020 «Про право підпису» ВАТ «Антрацитшахтобуд» про відсутність на підприємстві посад головного бухгалтера та начальника відділу кадрів та права підпису за них голови правління. Заява зареєстрована за № 2717. Перелік зазначених поданих позивачем документів до Пенсійного фонду із заявою від 21.12.2020, відповідачем не оспорюється.

30.12.2020 Пенсійним фондом було прийнято рішення за № 10656/03 про розгляд заяви на перерахунок пенсії гр. ОСОБА_1 від 21.12.2020 (№2717), в якому зазначено про відмову в перерахунку пенсії, через відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, оскільки надані довідки суперечать вимогам ст. 40 Закону №1058-ІV та п. 20 Порядку №637.

В основу даного рішення № 10656/03 від 30.12.2020 покладено положення п. 20 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок №637), а саме зазначено, про те що

«… В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуємої роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, до яких включається цей період роботи, а також первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Згідно статті 40 вищевказаного Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року незалежно від перерв.

Тобто довідка про заробітну плату повинна бути підтверджена первинними документами, а саме копіями відомостей на видачу заробітної плати…».

Застосувавши положення ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV, відповідачем зазначено в даному рішенні «Оскільки підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території, провести перевірку обґрунтованості видачі уточнюючої довідки № 272 від 14.12.2020, яка не відповідає вимогам додатку №5, так як підписана однією особою, в особі голови правління ВАТ «Антрацитшахтобуд», та дійсності довідки про заробітну плату, не має можливості…. провести перерахунок пенсії за наданими довідками підстав не має».

Дане рішення Пенсійного фонду № 10656/03 від 30.12.2020 позивач отримав, вважає неправомірним та оскаржує у даній справі.

Під час перебування у провадженні адміністративного суду даної справи, позивачем було подано заяву про зміну предмету позовних вимог (18.03.2021) відповідно до ст. 47 КАС України, в якій ОСОБА_1 зазначає про наявність ще другого рішення Пенсійного фонду від 02.03.2021 № 1759/03-16, якого він належним чином не отримував, та про його зміст йому стало відомо лише після отримання копії відзиву відповідача на адміністративний позов.

З наданого суду відзиву на позовну заяву, судом встановлено наявність рішення Пенсійного фонду від 02.03.2021 № 1759/03-16 про відмову у перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 .. Представник відповідача, зокрема, зазначає про спірне рішення №10656/03 від 30.12.2020 та в дужках вказує на таке рішення «зі змінами від 02.03.2021 №1759/03-16».

З наданих суду копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , досліджених судом, підтверджується наявність рішення Пенсійного фонду від 02.03.2021 № 1759/03-16 про розгляд заяви на перерахунок пенсії гр. ОСОБА_1 (на заміну рішення №10656/03-16 від 30.12.2020), в якому зазначено «… відмовити в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 21.12.2020 №2717 за наданими довідками, в зв`язку з не підтвердженням факту роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацидшахтобуд»».

В основу даного рішення від 02.03.2021 № 1759/03-16 покладено відсутність підстав для перерахунку пенсії зі зміною заробітної плати та доповнення до страхового стажу за списком №1 відповідно до ст. ст. 24, 40 Закону №1058-ІV на підставі отриманих від заявника документів разом з поданою заявою від 21.12.2020, «… факт роботи гр. ОСОБА_1 з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацитшахтобуд» вже раніше не підтверджений, тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні». Зокрема, відповідач вказує на те, що відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 в довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуємої роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їхні номери, до яких включається цей період роботи, а також первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка та відповідно статті 40 вищевказаного Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців для обчислення пенсії також враховується заробітна плата(дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року незалежно від перерв.

Також, застосовуючи ч. 3 ст. 44 Закону №1058- ІV, Пенсійним фондом вказано, що оскільки підприємство ВАТ «Антрацитшахтобуд» знаходиться на непідконтрольній Україні території, провести перевірку обґрунтованості видачі уточнюючої довідки № 272 від 14.12.2020, яка не відповідає вимогам додатку №5, так як підписана однією особою, в особі голови правління ВАТ «Антрацитшахтобуд», та дійсності довідки про заробітну плату від 14.12.2020 № 273, не має можливості.

Також, відповідач вказав про те, що раніше, 24.09.2018 ОСОБА_1 вже звертався до Пенсійного фонду із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, надав ідентичні документи, але рішення від 03.10.2018 № 10 йому було відмовлено з причини недостовірних даних про роботу та заробітну плату. Відповідно до повідомлення голови правління ВАТ «Антрацитшахтобуд» від 09.01.2014 довідки про пільговий стаж та про заробітну плату не видавались та згідно архівних документів, ОСОБА_1 в період з 10.01.1984 по 20.12.1995 не значиться. З отриманих довідок від управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області вбачається, що ОСОБА_1 з 16.08.1984 по 24.03.1987 працював на посаді слюсаря чергового по ремонту обладнання, з 04.08.1989 по 06.04.1994 на посаді виконуючого обов`язки завідувача магазином у Антрацитівському відділі робочого постачання. Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 не містять відомостей про звільнення з Абинського підприємства роздрібної торгівлі (наявний наказ про зарахування на роботу з 10.07.1981 від 09.07.1981 №180), відсутній запис про прийняття на роботу в ООО «Горняк», наявний лише наказ про звільнення №23 від 07.08.2000.

В матеріалах пенсійної справи наявний лист Пенсійного фонду від 03.03.2021 №2100-0306-8/10348 адресований на адресу ОСОБА_1 та копія фіскального чеку від 03.03.2021 №7490002577502 на підтвердження надіслання рішення від 02.03.2021 №1759/03-16 позивачу, у зв`язку з чим суд вважає спростованим твердження позивача про не отримання копії даного рішення Пенсійного фонду. Суд зазначає, що даним рішенням від 02.03.2021 № 1759/03-16 Пенсійний фонд не скасував попереднє рішення № 10656/03 від 30.12.2020, лише зазначив в дужках про заміну рішення № 10656/03 від 30.12.2020 та відповідно до поданих до суду доповнень до відзиву представник відповідача наполягає на чинності рішень № 10656/03 від 30.12.2020 та від 02.03.2021 № 1759/03-16, вважає їх законними та обґрунтованими.

Відповідно, позивач в заяві про зміну предмету позову зазначив про оскарження в судовому порядку також і даного рішення Пенсійного фонду від 02.03.2021 № 1759/03-16.

Враховуючи право позивача на зміну предмету позовних вимог, визначеного ст. 47 КАС України, задля дотримання основних принципів адміністративного судочинства щодо забезпечення верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, забезпечення об`єктивного та всебічного розгляду справи, із визначеними полоденнями ст. 5 КАС України, суд вважає можливим прийняти дану заяву позивача ОСОБА_1 , та розглядати дану адміністративну справу відповідно до змінених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи зміст двох рішень Пенсійного фонду від 30.12.2020 №10656/03-16 та від 02.03.2021 №1759/03-16, які позивач оскаржує у даній справі, вбачається, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до поданої 21.12.2020 заяви (№2717) у зв`язку із не підтвердженням факту роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацидшахтобуд», зазначивши про те, що підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території, у зв`язку з чим, провести перевірку обґрунтованості видачі уточнюючої (пільгової) довідки № 272 від 14.12.2020, яка не відповідає вимогам додатку №5, так як підписана однією особою, в особі голови правління ВАТ «Антрацитшахтобуд», та дійсності довідки про заробітну плату від 14.12.2020 № 273, не має можливості відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV, що виключає наявність підстав для проведення перерахунку пенсії за наданими довідками. Також відповідач зазначив, що надані до пенсійної справи довідки суперечать вимогам ст. 40 Закону №1058-ІV та п. 20 Порядку № 637. Та, у відзиві на позовну заяву та в доповненні до відзиву представник відповідача вказує також на ще одну підставу для відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача за віком, як відсутність поданої ОСОБА_1 заяви про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч.3 ст. 45 Закону №1058-ІV та п. 1.5 Порядку №22-1, щоб потім призначити йому пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону №1058-ІV, перевіривши належні умови, визначені даною статтею для такого переходу, а саме наявність пенсійного віку та страхового стажу, здійснити належний її перерахунок.

В свою чергу позивач вважає, що його мали перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком автоматично відповідно до положення пп. 47 п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та за наслідками поданої до Пенсійного фонду довідки про заробітну плату № 272 від 14.12.2020 та № 273 від 14.12.2020, виданих ВАТ «Антрацитшахтобуд», про періоди роботи повний робочий день на підземних роботах учнем прохідника підземного з 10.01.1984 по 01.03.1984 провести перерахунок пенсії, але відповідач зазначив про відсутність належної заяви від позивача про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, у зв`язку з чим відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком та враховуючи те, що ВАТ «Антрацитшахтобуд» знаходиться на не підконтрольній Україні території, перевірити подані документи пенсіонером не має можливості. Таку позицію відповідача позивач вважає необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Виходячи з встановлених обставин у справі, вбачається, що предметом позовних вимог є не здійснення відповідачем перерахунку ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви 21.12.2020 (№2717) та відмови в зарахуванні до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником у Шахтопрохідному управлінні № 8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області на підставі ст. 26 Закону №1058-ІV. Враховуючи позицію сторін викладену у поданих до суду матеріалах та підтверджену наданими до справи доказами, суд вважає необхідним встановити правомірність чи наявність протиправності в діях Пенсійного фонду щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за поданою заявою від 21.12.2020 №2717 з підстав, викладених у спірних рішеннях від 30.12.2020 № 10656/03-16 та від 02.03.2021 за № 1759/03-16.

Суд вважає необхідним зазначити, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ч. 4 ст. 6 КАС України).

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Серед принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено в ч. 2 ст. 7 Закону № 1058-IV, а саме, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1788-ХІІ) гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону №1788-ХІІ визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом, згідно ст. 2 призначаються, зокрема, трудові пенсії, серед яких визначено пенсію по інвалідності.

Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, мають, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. а) абз. 1 ст. 3 Закону №1788-ХІІ).

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (ст. 6 Закону №1788-ХІІ).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ст. 7 Закону №1788-ХІІ).

Таким чином, положення Законів № 1058-IV та №1788-ХІІ визначають право людини на пенсію, її нарахування та виплату, а також передбачає підстави набуття права вибору виду пенсії та підстави для здійснення її перерахунку.

З дослідженої судом наданої до справи представником відповідача копії пенсійної справи ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу Пенсійного фонду від 08.02.2012 № 639 з 08.02.2012 отримує пенсію по третій групі інвалідності внаслідок загального захворювання відповідно до ст. 33 Закону № 1058-IV, група інвалідності встановлена безстроково, що підтверджується наданими випискою із акту огляду МСЕК №100 від 30.01.2012. Також на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії були надані: довідка ВАТ «Антрацитшахтобуд» від 04.05.2011 щодо підтвердження роботи підземної гірничої роботи у ВАТ «Антрацитшахтобуд» повний робочий день на посаді ученика прохідника за період з 10.01.1984 по 01.03.1984 та прохідника 4 розряду за період з 01.03.1984 по 20.12.1995; довідка про розмір заробітної плати № 55 від 10.05.2011 сформованої та виданої ВАТ «Антрацитшахтобуд» за період з лютого 1984 року по грудень 1990 року, включно; довідка про розмір заробітної плати № 56 від 10.05.2011 сформованої та виданої ВАТ «Антрацитшахтобуд» за період з січня 1991 року по грудень 1995 року, включно; акт управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області від 06.06.2011 щодо перевірки пільгового стажу та заробітної плати за період роботи в ВАТ «Антрацитшахтобуд» з 10.01.1984 по 20.12.1995 із зазначенням розміру заробітної плати за період з січня 1991 року по грудень 1995 року, включно; копія трудової книжки НОМЕР_1 та інші документи на підтвердження трудової діяльності.

При призначені пенсії, ОСОБА_1 надав до Пенсійного фонду заяву про не зарахування при призначені пенсії періоду роботи в ЗАО «Горняк» з 28.12.1995 по 07.08.2000 через неможливість надати підтверджуючі документи про період роботи. Відповідно, загальний стаж обраховано - 24 роки 7 місяців та 15 днів, додатковий стаж 6 років 6 місяців 21 день, розмір пенсії з 30.01.2012 (з дати встановлення інвалідності ІІІ групи) склав 822,00 грн., з 01.05.2012 - 938,00 грн., з 01.07.2012 - 944,00 грн., з 01.01.2013 - 984,00 грн., з 31.01.2013 - 994,00 грн., з 01.12.2013 - 1049,00 грн. (розпорядження №147928 від 07.07.2012, від 07.02.2013, від 01.12.2013). Пенсійним фондом було здійснено перевірку поданих ОСОБА_1 документів та призначено пенсію по інвалідності. Щодо наявного у пенсійній справі переліку документів наданих позивачем для призначення пенсії по інвалідності у Пенсійного фонду зауважень не виникало.

З матеріалів пенсійної справи також вбачається звернення ОСОБА_1 до Пенсійного фонду із заявою від 24.09.2018 про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та у зв`язку із збільшенням заробітку щодо проведення відповідного перерахунку. Заява зареєстрована за № 872. Рішенням Пенсійного фонду від 03.10.2018 №10 було відмовлено гр. ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, перерахований загальний страховий стаж склав 21 рік 8 місяців та 28 днів трудової діяльності та додатковий стаж - 6 років 6 місяців та 21 день, зазначено про не підтвердження періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 у ВАТ «Антрацитшахтобуд» первинними документами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 24.09.2018 відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснити перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією (справа №540/2174/19).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 по справі №540/2174/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по відмові в зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником у Шахтопрохідному управлінні № 8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 прохідником у Шахтопрохідному управлінні № 8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оформлену листом від 12.04.2019 №146/Ж-99-1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 24.09.2018 відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

За наслідками апеляційного перегляду зазначеного рішення суду, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області було задоволено та рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

Підставою для відмови апеляційною інстанцією у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що у межах спірних правовідносин, які розглядались та досліджувались судом у справі №540/2174/19, враховуючи наявність рішення Пенсійного фонду від 03.10.2018 №10 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший та здійсненні її перерахунку, яке не оскаржено належним чином ОСОБА_1 , не було предметом розгляду у зазначеній справі, оскаржуваними діями (листом) від 12.04.2019 №146/Ж-99-1 пенсійного фонду не встановлено порушення прав позивача. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила також про те, що факт існування відповідного рішення пенсійного органу унеможливлює повторний розгляд заяви позивача про переведення з одного виду пенсії на інший, у зв`яжу з чим, враховуючи відсутність волевиявлення позивача на оскарження відповідного рішення пенсійного органу, а також встановлені ст.122 КАС України строки звернення до адміністративного суду, колегія суддів не вважала за можливе виходити за межі позовних вимог та перевіряти правомірність зазначеного рішення пенсійного органу. Таким чином, рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 по справі №540/2174/19 набрало законної сили 17.06.2020 та підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, ч.ч. 2 та 3 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з предмету заявлених позовних вимог та підстави подання адміністративного позову, викладеної у позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову, позивач ОСОБА_1 наполягає на наявності у нього права на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яке мав забезпечити відповідач шляхом застосування п.п. 47 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Враховуючи вище встановлене, та зміст заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в частині наявності у нього права на перехід з одного виду пенсії на інший, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в даній частині із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, що у сукупності вважає такими, що надають йому право на перерахунок пенсії за віком та відповідно зарахуванні до загального стажу періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацитшахтобуд» Луганської області, суд не вбачає підстав для розгляду у даній справі питання в частині щодо наявності чи відсутності права у позивача на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до поданої другої заяви від 21.12.2020 зареєстрованої за № 2717, оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 по справі №540/2174/19 вже надано правову оцінку діям Пенсійного фонду щодо розгляду відповідної заяви від 24.09.2018, та оскільки раніше винесене Пенсійним фондом рішення від 03.10.2018 №10 ОСОБА_1 не оскаржував в судовому порядку, процесуальний строк на його оскарженням ним пропущено, факт існування відповідного рішення пенсійного органу унеможливлює повторний розгляд заяви позивача про переведення з одного виду пенсії на інший, суд приходить до висновку, про необґрунтованість даної підстави, її розгляд та відповідно надання оцінки діям Пенсійного фонду в зазначеному контексті.

Але, суд вважає необхідним зазначити, що позивачем ОСОБА_1 не підтверджено право на переведення його автоматично з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за п.п. 47, п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 19, п. 27 Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що набрав чинності з 11.03.2017, у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49 - 51, ст. 376 із наступними змінами) внесено зміни, зокрема, у розділі XV «Прикінцеві положення» доповнено пунктами 31, 43 - 47 такого змісту, а саме, п.п. 47, п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (в редакції чинній на 07.06.2018) особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 43 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно, на позивача ОСОБА_1 жодний із перелічених вище Законів не розповсюджуються, та положення вказаного Закону №2148-VІІІ виключають застосування п.п. 47, п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та автоматичного переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Оскільки пенсію було призначено ОСОБА_1 з 30.01.2012 відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за ІІІ групою інвалідності, останній мав право на підставі ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV подати відповідну заяву до Пенсійного фонду. Як встановлено судом, позивач, після досягнення віку 60 років, що надає право на отримання пенсії за віком (з 22.08.2018), подав відповідну заяву від 24.09.2018 до відповідача, але йому було відмовлено в її задоволенні рішенням № 10 від 03.10.2018, з підстави відсутності необхідного страхового стажу 25 років для її призначення пенсії за віком, через не підтвердженням заявником належними документами періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацитшахтобуд» Луганської області, яке ОСОБА_1 не оскаржив в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав під час подання заяви до Пенсійного фонду 24.09.2018 про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, підтвердити первинними документами, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі-Порядок №22-1) та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 № 637 (далі-Порядок №637) набутий трудовий стаж з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацитшахтобуд» для належного обрахування страхового стажу та розміру заробітної плати, що визначається під час нарахування пенсії та її перерахунку.

Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд звертає увагу позивача на ту обставину, що чинне законодавство не встановлює обмеження діями та строками особи, яка отримує пенсію в поданні заяви про перехід з одного виду пенсії на інший, та здійсненні належного перерахунку пенсії на підставі отриманих документів, оскільки таке право виникає за певних визначених законодавством умов та за наявності документального підтвердження. Виходячи з того, що на час подання заяви 24.09.2018 ОСОБА_1 досяг відповідного пенсійного віку, що визначений ст. 26 Закону № 1058-IV, яка надає право на призначення пенсії за віком із досягненням 60 річного віку та з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року 25 років страхового стажу, він мав саме підтвердити страховий стаж за період роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацитзшахтобуд». Як судом було встановлено, рішенням від 03.10.2018 № 10 Пенсійний фонд відмовив ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком саме за недостатністю страхового стажу, зазначивши при цьому обставини не підтвердження поданих довідок (від 10.05.2011 №55, №56, пільгова довідка від 04.05.2011 б/н) за спірний період, наявність сумнівної інформації в первинних документах та розбіжності в трудовій книжці пенсіонера, що спростовує їх достовірність та призвело до визначення страхового стажу ОСОБА_1 - 21 рік 8 місяців та 28 днів. Суд також приймає до уваги, що позивач не оскаржив в судовому порядку у справі №540/2174/19 дане рішення Пенсійного фонду № 10 від 08.10.2018, а скористався судовим захистом шляхом, зокрема визнанням протиправною відмову Пенсійного фонду у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що оформлено листом від 12.04.2019 №146/Ж-99-1, хоча і в ході розгляду справи було встановлено наявність такого рішення. Суд звертає увагу на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 по справі №540/2174/19 було скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2019, яким зобов`язано Пенсійний фонд України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 24.09.2018 відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що є наслідком позбавлення особи права на вибір виду пенсії, яка в подальшому має забезпечувати достатній рівень життя людини, що має на неї законне право.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення та за ст.. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ч. 2 ст. 1 Протоколу до Конвенції).

Статті 22 та 23 Загальної Декларації прав людини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року в Паризькому палаці Шайо, визначають, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави та кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття, на рівну оплату за рівну працю, кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Також, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії, підписаної в Страсбурзі 03.05.1996 та ратифікованої із заявами Законом України № 137-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, № 43, ст.418, яким визначено, що усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей.

Відповідно зі встановленого процесуальним законодавством принципу верховенства права, згідно якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, враховуючи положення ст. 46 Конституції України, з дотриманням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу до Конвенції, суд вважає, що в разі настання для особи, яка отримує пенсію обставин, що слугують її перерахунку чи переходу на інший вид пенсії, державні органи не мають чинити дії, які перешкоджають забезпеченню такого права. Суд погоджується, що попередні положення ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних, у зв`язку з чим, суд вважає, що державні органи, а саме Пенсійний фонд має виносити обґрунтовані та законні рішення в разі відсутності у особи заявленого права, зокрема відносно громадянина ОСОБА_1 після отримання заяв вчиняти усі передбачені Законом №1058-IV, Порядком 22-1, Порядком №637 дії задля об`єктивного та всебічного розгляду документів наявних в пенсійній справі. Відповідно, суд вважає необхідним зазначити, що позивач по справі має право за ч.3 ст. 45 № 1058-IV звернутись до Пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії, подавши необхідні документи, а Пенсійний фонд має вчинити усі необхідні дії по їх перевірці та наданні їм належної оцінки, прийнявши належне рішення.

Як наслідок, у даній справі не підтверджені обставини автоматичного переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за п.п. 47, п. 4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на які наполягає позивач, та які спростовані доводами представника відповідача та висновками суду, у зв`язку з чим в межах даної справи відсутні підстави для суду наявності права у позивача щодо здійснення йому перерахунку пенсії як такої що є пенсія за віком за ст. 26 Закону № 1058-IV.

Таким чином, суд розглядає в даній справі рішення Пенсійного фонду № 10656/03-16 від 30.12.2020 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 21.12.2020 №2717 за наданими довідками, які суперечать вимогам ст. 40 Закону № 1058-IV та п. 20 Порядку №367, а також рішення № 1759/03-16 від 02.03.2021 про відмову в перерахунку пенсії відповідно до заяви від 21.12.2020 №2717 за наданими довідками, в зв`язку з не підтвердженням факту роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ВАТ «Антрацитшахтобуд».

Зокрема, з матеріалів пенсійної справи № 147928 вбачається подання ОСОБА_1 21.12.2020 заяви про перерахунок пенсії, в якій зазначено підставою для перерахунку «Зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004. заробітна плата». Разом з даною заявою, що зареєстрована за № 2717, подано до відповідача документи, зокрема: довідка про зміну назви організації ВАТ «Антрацитшахтобуд» від 14.12.2020 №274, від 21.11.2019 №275; документи про стаж відповідно до Порядку №637 ВАТ «Антрацитшахтобуд» від 14.12.2020 №272, №275; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 ВАТ «Антрацитшахтобуд» від 14.12.2020 №273; довідка завірена ПП ВАТ «Антрацитшахтобуд» Карповим. Зазначений перелік документів сторонами не заперечується. Суд не вбачає підстав брати до уваги твердження позивача щодо подання ним заяви 21.12.2020 щодо перерахунку пенсії саме за віком, оскільки дана позиція спростована зазначеними вище висновками суду та матеріалами пенсійної справи.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії у спірних рішеннях зазначено перебування підприємства ВАТ «Антрацитшахтобуд» на непідконтрольній Україні території, у зв`язку з чим провести перевірку обґрунтованості видачі уточнюючої (пільгової) довідки № 272 від 14.12.2020, яка не відповідає вимогам додатку №5, так як підписана однією особою, в особі голови правління ВАТ «Антрацитшахтобуд», та дійсності довідки про заробітну плату №273 від 14.12.2020, не має можливості відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV. Також відповідач зазначив, що надані до пенсійної справи довідки суперечать вимогам ст. 40 Закону №1058-ІV та п. 20 Порядку № 637.

Таким чином, в основу відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у спірних рішеннях покладено не можливість проведення належної перевірки обґрунтованості наданих довідок від 14.12.2020 № 272 та №273 та зазначених у них відомостях про період роботи та розмір заробітної плати, через перебування підприємства ВАТ «Антрацитшахтобуд» на непідконтрольній Україні території.

Але, суд не може погодитись із даною позицією відповідача виходячи із наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі-Закон №1207-VII) тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року. Підпунктом 1 пункту 1 статті 3 Закону №1207-VII тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону №1207-VII передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина, правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону № 1207-VII визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За змістом ч.1 ст.17 Закону № 1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Суд не може погодитись з позицією відповідача щодо не можливості в порядку ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV провести належну перевірку документів через перебування ВАТ «Антрацитшахтобуд» на непідконтрольній Україні території.

Згідно ч.3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

В даному випадку, відповідачем по справі не надано суду доказів здійснення належної перевірки отриманих від позивача документів від ВАТ «Антрацитшахтобуд».

З матеріалів справи та копії пенсійної справи вбачається, що 21.12.2020 гр. ОСОБА_1 до заяви про перерахунок пенсії надав наступні документи: уточнюючу пільгову довідку ВАТ "Антрацитшахтобуд" від 14.12.2020 за № 272 про роботу з повним робочим днем на підземних роботах учнем прохідника підземного з 10.01.1984 по 01.03.1984, прохідником підземним з 01.03.1984 по 20.12.1995 за списком №1; витяг з наказу №68 від 18.07.1995 «Про результати атестації робочих» по тресту «Антрацитшахтобуд» шахтопрохідне управління №8; - довідку про заробітну плату від 14.12.2020 № 273, видану ВАТ «Антрацитшахтобуд», за періоди роботи з 1991 по 1995 роки; наказ № 1 від 10.04.2020 «Про право підпису» ВАТ «Антрацитшахтобуд» про відсутність на підприємстві посад головного бухгалтера та начальника відділу кадрів та права підпису за них голови правління.

Як зауважує представник відповідача, під час розгляду документів було з`ясовано, що за матеріалами пенсійної справи позивач 24.09.2018 вже звертався із заявою на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону та рішенням № 10 від 03.10.2018 в перерахунку пенсії було відмовлено з причини недостовірних даних про роботу та заробітну плату.

Таким чином, саме з часу подання позивачем заяви від 08.02.2012 Пенсійним фондом було здійснено перевірку документів наявних в матеріалах пенсійної справи та вчинено наступні дії встановлені судом, а саме, за матеріалами пенсійної справи позивача було встановлено, що згідно записів трудової книжки гр. ОСОБА_1 , прізвище якого зазначено російською, з 10.01.1984 по 20.12.1995, де дата наказу про звільнення місить виправлення 11.12.1985 чи 11.12.1995, працював прохідником з повним робочим днем під землею у Шахтопрохідницькому управлінні №8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області.

Пенсійним фондом були дослідженні наявні документи, а саме: довідка про підтвердження наявного трудового стажу видана 04.05.2011 ВАТ «Антрацитшахтобуд», яка підписана головою правління ВАТ «Антрацитшахтобуд» Якимовим Ю.В. , та як зауважує Пенсійний фонд дана особа поставила підписи також і за головного бухгалтера та за начальника відділу кадрів; довідки про заробітну плату № 55 та № 56 від 10.05.2011 за період роботи з 1984 по 1995 роки, які видані ВАТ «Антрацитшахтобуд» та підписані головою правління ВАТ «Антрацитшахтобуд» Якимовим Ю.В. , в т.ч. й за головного бухгалтер, на що зауважив відповідач; акт управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області від 06.06.2011 за підписом спеціаліста Потаповой Е.А. , який складено російською мовою, про перевірку пільгового стажу роботи та заробітної плати гр. ОСОБА_1 , внаслідок чого виявлено за результатами перевірки невідповідність сум заробітної плати вказаних у довідках про заробітну плату, оскільки в акті було здійснено перевірку заробітної плати лише за 1991-1995роки; запит управління Пенсійного фонду України в Голопристанському районі від 03.03.2012 № 419/10 щодо витребування довідки про заробітну плату відповідно до акту перевірки від 06.06.2011 та відповідь управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області від 27.03.2012 № 3719/02-12, згідно якої зазначено, що акт перевірки від 06.06.2011 спеціалістом відділу з призначення пенсії Потаповою О.О. не складався та не підписувався, у відповіді додатково повідомлено про неможливість проведення зустрічної перевірки достовірності довідки, оскільки адміністрація ЗАТ «Антрацитшахтобуд» знаходиться у відпустці до 26.04.2012, про проведення перевірки буде повідомлено додатково.

Як наслідок, з позиції представника відповідача судом встановлено, що оскільки після листа управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області від 27.03.2012 № 3719/02-12 більше інформації не надходило, управлінням Пенсійного фонду України в Голопристанському районі 25.11.2013 за вих. № 2596/10 до вказаного управління направлено запит, щодо перевірки достовірності видачі пільгової довідки від 04.05.2011 б/н, за період роботи з 10.01.1984 по 01.03.1984, та з 01.03.1984 по 20.12.1995 та перевірки довідок про заробітну плату від 10.05.2011 № 55 та № 56. Та на вказаний лист отримано інформацію від управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, оформлену листом від 09.01.2014 № 161/02-12, в якому зазначено, що згідно повідомлення голови правління ВАТ «Антрацитшахтобут» Карпова С.Я. довідки про пільговий стаж та заробітну плату ОСОБА_1 підприємством не надавались. Згідно документів, які знаходяться на зберіганні в архіві ВАТ «Антрацитшахтобут» ОСОБА_1 в період з 10.01.1984 по 20Л2Л995 не значиться.

Пенсійним фондом також було враховано для складення відповідних висновків, що слугували зверненню позивача до суду, повідомлення голови правління ВАТ «Антрацитшахтобут» Карпова С.Я. від 13.12.2013 вих. № 442, яке надійшло від управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, з якого взято до уваги інформацію про те, що голова правління ВАТ «Антрацитшахтобуд» Якимов Ю.В. , 11.04.2011 був звільнений з підприємства, відповідно не мав права підпису та видачі зазначених вище довідок гр. ОСОБА_1 ; довідки про середній заробіток та пільгову довідку з 11.04.2011 по 01.11.2011 нікому на підприємстві не видавались, з 01.01.2011 по 11.04.2011 архівом підприємства «Антрацитшахтобуд» було видано лише 56 довідок, серед яких не значаться видані довідки на прізвище ОСОБА_1 . В книзі наказів за 1984 рік наказу № 3 від 10.01.1984 про прийняття на роботу та наказу від 11.12.1995 № 115 про звільнення з роботи ОСОБА_1 не має, заробітна плата за вказаний період такій особі не нараховувалась.

Також, відповідачем були взяті до уваги надіслані до Пенсійного фонду від управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит довідки про роботу гр. ОСОБА_1 , а саме: від 30.12.2013 №07-209 видану ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» за період роботи з 06.08.1984 по 24.03.1987 на посаді електрослюсар черговий по ремонту обладнання; архівна виписка від 04.01.2014 №10/1090/693 видана трудовим архівом Антрацитівської міської ради Луганської області про період роботи у Антрацитівському відділі робочого постачання з 04.08.1989 по 06.04.1994 на посаді виконуючого обов`язки завідувача магазином; архівна виписка від 04.01.2014 №10/1090/693-1 видана трудовим архівом Антрацитівської міської ради Луганської області про те, що наказ від 13.04.1994 відсутній, в наказі від 05.05.1994 ОСОБА_1 не значиться, розрахунково - платіжні відомості за 1994-1995 роки відсутні, в особовій картці на ім`я ОСОБА_1 наявний запис російською мовою: «13.ІУ..маг.№3, директор» та зазначено про наявність запису про звільнення ОСОБА_1 з 07.08.2000 року за згодою сторін. У всій сукупності, наявної інформації, документів в матеріалах пенсійної справи станом на 2012-2014 рр. для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи згідно записів 11, 12 трудової книжки гр. ОСОБА_1 з 10.01.1984 по 20.12.1995 про роботу прохідником з повним робочим днем під землею у Шахтопрохідницькому управлінні №8 тресту «Антрацитшахтобуд» Луганської області підставі відсутні, оскільки не підтверджено (спростовано) факт роботи у зазначений період, а також спростовано факт отримання заробітної плати, що зазначена у довідках про заробітну плату.

Також, представник відповідача наполягає на тому, що із записів в трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається запис № 9 - від 02.01.1984 у зв`язку з реорганізацією Абинського РТП переведено до роздрібно-торгового підприємства «Кооппродукти»; запис про звільнення відсутній; записи № 10,11,12 - про період роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 (1985), допущено виправлення в даті наказу про звільнення 11.12.1985 чи 11.12.1995); записи № 13,14, 15 - містять інформацію про перейменування ЗАО «Горняк» (12.28.1995) про зміну форми власності (04.24.1998), про звільнення (07.05.2000), при цьому запис по прийняття на роботу відсутній. Дані відомості відповідач вважає сумнівними та не підтвердженими належними документами, але до суду, під час перебування даної справи у провадженні, не було надано представником відповідача належних та допустимих доказів в обґрунтування позиції щодо не підтвердження страхового стажу за період роботи в ВАТ «Антрацитшахтобуд» гр.. ОСОБА_1 з 10.01.1984 - 20.12.1995.

За матеріалами пенсійної справи та з відзиву представника відповідача вбачається, що Пенсійним фондом до страхового стажу позивача стаж за спірний період з 10.01.1984 по 11.12.1995 було частково враховано, а саме: згідно довідки від 30.12.2013 №07-209 виданої ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» за період роботи з 06.08.1984 по 24.03.1987 та згідно архівної виписки від 04.01.2014 №10/1090/693 виданої трудовим архівом Антрацитівської міської ради Луганської області період роботи у Антрацитівському відділі робочого постачання з 04.08.1989 по 06.04.1994, що ставить під сумнів правомірність дій Пенсійного фонду, оскільки останнім не було належним чином усунуто суперечність даних документів із відомостями в трудовій книжці позивача.

Виходячи з вище встановленого, дослідивши матеріали пенсійної справи суд не знайшов підтвердження вчинення відповідачем усіх необхідних дій під час подання позивачем ОСОБА_1 заяви про переведення з одного виду пенсії на інший від 24.09.2018 так і після отриманої заяви від 21.12.2020, матеріали пенсійної справи містять в собі документи, а саме переписку з Пенсійним фондом м. Антрацит за період 2012-2014 роки, подальші дії щодо встановлення достовірності даних в первинній документації по пенсійній справі ОСОБА_1 закінчуються отриманим повідомленням про неможливість проведення зустрічної перевірки Пенсійним фондом м. Антрацит достовірності надання довідки за період роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 в ЗАТ «Антрацитшахтбуд» та витребуванню нової довідки про заробітну плату через перебування адміністрації ЗАТ «Антрацитшахтбуд» до 26.04.2012 перебуває у відпустці (лист ПФ м. Антрацит від 27.03.2012 № 3718/02-12), що є безпідставним обґрунтуванням неможливості здійснити в подальшому належним чином перевірку первинної документації, оскільки час відпустки має тимчасовий характер, виходячи з наявних у справі документів, адміністрація ВАТ «Антрацитшахтобуд» має представника в особі голови правління Карпова С.Я., від якого можливо отримати усю необхідну інформацію по гр. ОСОБА_7 .

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці, її оформлення чи то російською мовою, чи відсутність у ній певних записів, не має нести негативних наслідків для особи, якої стосується дана трудова книжка, оскільки відповідальність за її ведення несе підприємство, з яким перебувала особа в трудових відносинах. Щодо зауважень в трудовій книжці, представник відповідача належних та допустимих доказів до суду не надав, також як і відсутні належні обґрунтування щодо відсутності вчинення усіх можливих дій по перевірці первинної документації наявної в матеріалах справи, а саме отриманих документів від гр. ОСОБА_1 за заявою від 21.12.2020, у спірних рішеннях у справі, відповідач посилається саме на неможливість проведення належної перевірки через перебування ВАТ «Антрацитшахтобуд» на непідконтрольній Україні території та посилається на документи 2012-2014 років.

Судом встановлено з матеріалів дослідженої пенсійної справи наявність перерахунку пенсії ОСОБА_1 21.11.2018, в якому зазначено про страховий стаж 21 рік 8 місяців та 28 днів отриманого до 01.01.2004, з 01.10.2018 по 30.11.2018 розмір пенсії склав 1452,00 грн., з 01.12.2018 - 1497,00 грн.

В даному випадку вбачається надання позивачем до заяви від 21.12.2020 довідки №273 від 14.12.2020 про розмір заробітної плати за період з 1991 по 1995 рр. за підписом голови правління Карпова С.Я., з відповідною печаткою підприємства, який за твердження представника відповідача є діючим головою правління ВАТ «Антрацитшахтобуд», у зв`язку з чим у суду виникають сумніви у достовірності наявного у справі листа Карпова С.Я. щодо повноважень Якимова Ю.В., як бувшого голови підприємства, що видав довідки гром. ОСОБА_1 № 55 від 10.05.2011 та № 56 та пільгову довідку від 04.05.2011 б/н (лист від 13.12.2013 вих. № 442), оскільки до заяви від 21.12.2020 подано довідку (№273), яка саме підтверджує нараховану заробітну плату гром. ОСОБА_1 за період з 01.01.1991 грудень 1995 року, включно, який також видав довідку № 272 від 14.12.2020 щодо підтвердження періоду роботи з 10.01.1984 по 20.12.1995 гром. ОСОБА_1 на підприємства ВАТ «Аентрацитшахтобуд» та інші документи, перелік яких представник відповідача не заперечує.

Враховуючи вище встановлене, суд вважає необґрунтованою позицію Пенсійного фонду, оскільки така позиція є порушенням Конституційних норм та норм міжнародного права, приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо завідомо не визнання документів, наданих організацією, що перебуває на тимчасово окупованій території, оскільки такі дії безпосередньо обмежують право мешканців та осіб, які були змушені виїхати за межі окупаційної території на захист їх соціальних прав та законних інтересів, зокрема на отримання належного пенсійного забезпечення від держави, а також звертає увагу на ту обставину, що позиція відповідача ґрунтується на документах 2012-2014 років давності.

Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Як вбачається, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Виходячи з названих загальних принципів («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, необхідно вважати їх як належні докази, враховувати та приймати їх, оскільки не прийняття останніх призведе до порушень та обмежень прав людини на соціальний захист та гарантоване їй право, зокрема, на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на відповідному підприємстві.

Дана позиція суду кореспондується із висновками щодо прийняття до розгляду актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав громадян викладених в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 по справі № 654/1278/17 (адміністративне провадження № К/9901/30088/18).

Та в свою чергу, прийняття даних документів, від підприємства ВАТ «Антрацитшахтобуд» не позбавляє обов`язку Пенсійного фонду здійснювати належну їх перевірку та надавати в кінцевому результаті їм правової оцінки, але надання останньої має бути обґрунтованим та закріплено нормами діючого законодавства. В даному випадку, представником відповідача не надано суду належних обґрунтувань щодо не можливості здійснення належної перевірки довідок ВАТ «Антрацитшахтобуд» № 272 та №273 від 14.12.2020 та інших документів, та не надано доказів, що суб`єктом владних повноважень було вчинено усі необхідні дії для перевірки документів після отриманої заяви від позивача 21.12.2020.

Серед термінів, які безпосередньо вживаються в Законі № 1058-IV, визначені зокрема, наступні: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески та страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзац 6 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначає, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ч.4 ст.24 Закону № 1058).

Згідно п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Позивач ОСОБА_1 в даному випадку перебуває на пенсії по інвалідності з 31.01.2012, 21.12.2020 ним подано заяву про перерахунок пенсії за зміною страхового стажу набутого до 01.01.2004, зміни заробітної плати. Відповідно, процедура подання документів для перерахунку пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктами 1.6 та 1.7 Порядку 22-1 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, а саме, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період перебування на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).

Згідно п. 2.7 Порядку № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми (п. 2.10 Порядку №22-1).

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п.2.23 Порядку № 22-1).

Так, пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Дані дії Пенсійного фонду визначені також у ч.5 ст.45 Закону № 1058-IV.

При підрахунку страхового стажу у період до 01 січня 2004 року до одержаної тривалості зазначеного стажу за кожним випадком звільнення додається один день (п. 4.6 Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку № 22-1).

Положеннями ст.62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України та підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Частиною 1 статті 65 Закону № 1788-ХІІ визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Також, суд зазначає, що згідно ст. 98 Закону №1788-ХІІ перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Таким чином, норми діючого законодавства, а саме Законів 1058-IV та №1788-ХІІ, Порядку № 22-1 та Порядку № 637 передбачають право особи на звернення до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, подавши відповідні підтверджуючи документи ,які підтверджують таке право та на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок прийняти дану заяву із документами, зареєструвати та вчинити усі необхідні дії щодо підтвердження чи спростування наявних у документах відомостей, та як наслідок таких дій, законодавство передбачає винесення двох рішень про задоволення такої заяви чи про відмову в її задоволенні. Але важливим значенням для обґрунтованості винесено Пенсійним фондом рішення є всебічне та об`єктивне дослідження документів пенсійної справи та обґрунтоване в правовому сенсі рішення прийняте за наслідками їх розгляду. В даному випадку, Пенсійним фондом не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування винесених спірних рішень, а саме доказів об`єктивного та всебічного розгляду документів пенсійної справи гр. ОСОБА_1 за наявності в них суперечних відомостей після отриманої заяви від 21.12.2020.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірним посилання відповідача на ч. 3 ст.45 Закону № 1058- IV у поданому до суду доповненні до відзиву на позовну заяву, що стосується відсутності поданої ОСОБА_1 заяви про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, як одну серед інших підстав відмови, що зазначені у спірних рішеннях, оскільки дана позиція не була покладена в основу прийнятих Пенсійним фондом рішень від 30.12.2020 № 10656/03-16, № 1759/03-16 від 02.03.2021 та відповідно не може бути врахована та розглянута судом.

З огляду на вищевикладене, відмова відповідача у перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 за поданою заявою від 21.12.2020, з підстав, викладених в рішеннях 30.12.2020 № 10656/03-16, № 1759/03-16 від 02.03.2021, є протиправною.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, суд наголошує, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також суд зазначає, що відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та Пенсійним фондом виникли з моменту отримання останнім заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 21.12.2020, та виходячи зі змісту конституційного права на соціальний захист зазначені відносини вважаються триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Позивач, звернувшись до суду з даним позовом в свою чергу проявив дійсну волю щодо реалізації гарантованого конституцією права на соціальний захист та в подальшому свою незгоду з діями відповідного суб`єкта владних повноважень, а також намір оскаржити дані дії в порядку адміністративного судочинства. Дана позиція суду кореспондується із висновками Верховного суду у постанові від 18.02.2020 по справі №1840/3344/18.

Також, суд вважає необхідним при виборі захисту права позивача на пенсію, врахувати позицію відповідача, викладену у спірних рішеннях від 30.12.2020 № 10656/03-16, № 1759/03-16 від 02.03.2021, яка на думку суду має в собі необґрунтовану та неправомірну відмову у перерахунку пенсії позивачу, а тому, суд прийшов до висновку, що відповідач не в повній мірі розглянув подану заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення без дотримання положень Законів № 1058-IV та № 1788-ХІІ та Порядку №22-1, Порядку №637, у зв`язку з чим, з урахуванням вищевказаних висновків суду, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Суд зазначає, що в даній справі відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за поданою заявою ОСОБА_1 від 21.12.2020, оскільки Пенсійним фондом відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів належним чином останню не розглянуто.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача на належний йому рівень пенсійного забезпечення є визнання неправомірними та скасування рішень Пенсійного фонду від 30.12.2020 № 10656/03-16, № 1759/03-16 від 02.03.2021 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 21.12.2020 №2717 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 21.12.2020 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, представником відповідача не надано до суду належних та допустимих доказів, відповідно до положень ст.ст. 72-79 КАС України, на підтвердження законності прийнятих рішень № 10656/03-16 від 30.12.2020 та № 1759/03-16 від 02.03.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частково сплачений судовий збір у сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 10656/03-16 та № 1759/03-16 від 02.03.2021 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 21.12.2020 №2717.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.12.2020 № 2717 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 112010201