Рішення № 96044297, 05.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 р. № 520/19162/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд 1. Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області від 20.05.2020 №9152/ФОП/20-40-57-06-20 щодо неповернення ОСОБА_1 сплачених коштів у сумі 13 362,36 грн. на рахунок №37190204022034 Київської ОДПІ м. Харкова (Московський район) по єдиному внеску за 2017 рік та 1-2 квартал 2018 року.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 помилково сплачені грошові кошти в сумі 13 362,36 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначено, що відмова Головного управління ДПС у Харківській області від 20.05.2020 №9152/ФОП/20-40-57-06-20 щодо неповернення ОСОБА_1 сплачених коштів у сумі 13 362,36 грн. на рахунок №37190204022034 Київської ОДПІ м. Харкова (Московський район) по єдиному внеску за 2017 рік та 1-2 квартал 2018 року є протиправною та такою, що порушує права позивачки.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 09.03.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що протягом 2019-2021 за ОСОБА_1 обліковується постійна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що виключало можливість задоволення ГУ ДПС області заяви позивачки на повернення сплачених коштів з єдиного внеску. Таким чином помилково сплачені платежі зі сплати єдиного соціального внеску не можуть бути стягнуті з ГУ ДПС області на користь ОСОБА_1 . Згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 74.11.1 - Адвокатська діяльність). Дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності (адвокат) - 18.03.2011. Дата державної реєстрації - 09.03.2011. Дата взяття на облік - 18.03.2011.

Також відповідачем в обґрунтування позову зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

16.03.2021 року до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , 09.03.2011 року отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3836.

17.03.2011 ОСОБА_1 стала на облік Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова за реєстраційним № 40792, як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску №10222-07/30.

18.03.2011 ДПІ у Московському районі м. Харкова позивачку було взято на облік як платника податків, як фізичну особу яка відноситься до суб`єктів, які здійснюють незалежну професійну діяльність, що підтверджується довідкою від 24.03.2011 №449 за формою 4-ОПП, копія якої міститься в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що згідно наказу №14 від 01.04.2016 позивачка - ОСОБА_1 , з 05.04.2016 працює на посаді юрисконсульта Комунального підприємства «Харків-Сигнал», що підтверджується записом №35 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , та з 05.04.2016 КП «Харків-Сигнал» сплачує за позивачку єдиний внесок в розмірі 22% від нарахованої заробітної плати на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника, що підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу за формою ОК-5.

19.04.2018 позивачка сплатила 2 457,18 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців за 1 квартал 2018 року на рахунок № 37190204022034 Київської ОДПІ м. Харкова (Московський район), що підтверджується квитанцією від 19.04.2018 №QS98592401; 26.04.2018 позивачка сплатила 8 448,00 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців за 2017 рік на рахунок № 37190204022034 Київської ОДПІ м. Харкова (Московський район), що підтверджується квитанцією від 26.04.2018 №0.0.1022562100.1; 19.07.2018 позивачка сплатила 2 457,18 грн. як єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців за 2 квартал 2018 року на рахунок № 37190204022034 Київської ОДПІ м. Харкова (Московський район), що підтверджується квитанцією від 19.07.2018 № QS39954601.

Таким чином загальний розмір єдиного внеску сплаченого позивачем за 2017 рік та 1-2 квартал 2018 року становить - 13 362,36грн.

12.05.2020 ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління ДФС у Харківській області, із заявою про повернення цієї суми грошових коштів як надміру/помилково сплачених, оскільки у вказаний період часу не провадила адвокатську діяльність, а єдиний внесок за позивачку сплатив роботодавець.

Листом №9152/ФОП/20-40-57-06-20 від 20.05.2020 Головне управління ДПС у Харківській області, відмовило позивачці в поверненні коштів, посилаючись на порядок нарахування та обчислення єдиного внеску вказавши, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокати, зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу від такої діяльності, а тому у Головного управління ДПС у Харківській області відсутні правові підстави для перерахунку коштів.

Позивачка, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом №2464-VI.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був зроблений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 в адміністративній справі №440/2149/19.

Суд зазначає, що в оскаржуваний період, а саме 2017 рік та 1-2 квартал 2018 року, за який позивачкою було сплачено ЄСВ в загальному розмірі 13 362,36 грн., ОСОБА_1 була найманим працівником Комунального підприємства «Харків-Сигнал», що підтверджується записом №35 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , та саме КП «Харків-Сигнал`сплачував за неї єдиний внесок у розмірі, визначеному Законом № 2464-VI.

Доказів отримання позивачкою у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності ГУ ДФС не надало.

Крім того суд зазначає, що наявність у позивачки свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю посвідчує лише таке право, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від цієї діяльності доходу, а отже встановлених Законом № 2464-VI підстав для сплати позивачкою єдиного внеску в розмірі 13 362,36 грн. за 2017 рік та 1-2 квартал 2018 року не було.

Згідно з частиною тринадцятою статті 9 Закону №2464-VI (у редакції Закону України від 04.07.2013 р. N 406-VII, чинній до 02.04.2020) суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на вищевикладене, встановивши обставини щодо сплати позивачкою єдиного внеску в розмірі 13 362,36 грн. за відсутності у неї відповідного обов`язку, суд дійшов висновку, що позивачка має право на повернення цих грошових коштів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС України у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області від 20.05.2020 №9152/ФОП/20-40-57-06-20 щодо неповернення ОСОБА_1 сплачених коштів у сумі 13 362,36 грн. на рахунок №37190204022034 Київської ОДПІ м. Харкова (Московський район) по єдиному внеску за 2017 рік та 1-2 квартал 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 помилково сплачені грошові кошти в сумі 13 362,36 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відповідного рахунку Головного управління ДПС у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.