Рішення № 96043336, 05.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10049/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 14.09.2020 року про відмову у реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Рішенням Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 14.09.2020 року відмовлено у реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , протиправно, оскільки ним були подані усі документи, необхідні для реєстрації місця проживання передбачені ст. 6 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а отже у відповідача були відсутні підстави для відмови у проведенні відповідних реєстраційних дій.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, повернуто позивачеві.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 . Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

28.01.2021р. вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2021р. прийнято до розгляду, та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/10049/20 за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року на задоволення клопотання відповідача - Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (від 01.03.2021р. вхід. №10263/20), до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування.

Відповідач - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№10261/21 від 01.03.2021р.), наголошуючи, зокрема, що 14.09.2020 до Департаменту за отриманням адміністративної послуги зі здійснення реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з пакетом документів звернувся ОСОБА_2 . За результатами дослідження наданих документів адміністратором Департаменту встановлено, що для отримання даної адміністративної послуги суб`єкт звернення не надав письмової згоди другого з батьків на здійснення реєстрації місця проживання дитини, та квитанцію про сплату адміністративного збору, як того вимагає чинне законодавство, що підтверджується копією опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги від 14.09.2020 № Г1-190349-ф/л. У зв`язку з чим, Департаментом на підставі пункту 11 Правил та статтею 9-1 Закону, відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , про що було зазначено у заяві про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 14.09.2020, яку того ж дня вручено заявнику.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, 14.09.2020 ОСОБА_2 звернувся до Департаменту за отриманням адміністративної послуги зі здійснення реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви позивачем було додано наступні документи: заяву про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини від 14.09.2020; свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 видане 11.08.2016 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області; паспорт громадянина України оформлений на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 14.09.2020 року за наслідками розгляду означеного звернення, відмовлено у реєстрації малолітньої дитини - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неподанням необхідних документів, а саме письмової згоди другого з батьків на здійснення реєстрації місця проживання дитини, також квитанції про сплату адміністративного збору.

Так, даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №1382) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Статтею 6 Закону №1382 передбачено, що у разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Згідно з ч.4 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання визначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, серед іншого, містить положення щодо обов`язковості реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника за згодою інших законних представників.

Зокрема, згідно з пунктом 18 Правил у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно з пунктом 19 Правил №207 працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

Зокрема, суд зазначає, що закріплений у п.18 Правил №207, порядок реєстрації місця проживання дитини у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами спрямований cаме на забезпечення інтересів дитини та дотримання положень ст.29 ЦК України, ст.160-161 Сімейного кодексу України, оскільки вимагає підтвердження письмової згоди на реєстрацію дитини від обох батьків, а у випадку відсутності підтвердження згоди одного з батьків (незалежно від причин такої відсутності), вимагає підтвердження дотримання інтересів дитини відповідним рішенням органу опіки та піклування або суду.

Натомість, як з`ясовано судом, та вбачається з наявних у справі письмових доказів, заява позивача - ОСОБА_2 від 14.09.2020р. щодо здійснення реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , містить лише прізвище ім`я та по батькові матері неповнолітньої дитини, що, при цьому, у жодному разі не є письмовою згодою іншого з батьків, у контексті вище окреслених вимог чинного законодавства. При цьому, належним підтвердженням згідно з п.18 Правил №207, має бути письмова згода другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву на реєстрацію, або ж засвідчена у законодавчо встановленому порядку.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що, приймаючи 14.09.2020року рішення про відмову у реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені положеннями чинного законодавства України, а відтак, позовна вимога щодо визнання його протиправним та скасування, є безпідставною, та відповідно задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність законодавчо передбачених підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 14.09.2020 року про відмову у реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно вимога ОСОБА_2 щодо зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , також задоволенню не підлягає, оскільки є похідною.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися-у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, дія запобігання заворушень чи злочинам, для захисту здорові чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Хабровські проти України" від 17.01.2013р., Суд зазначив, що позитивний обов`язок держави за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз`єднатися з їхніми дітьми, та обов`язок національних органів вживати таких засобів, враховуючи при цьому інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше - слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 14.09.2020 року про відмову у реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не є правомірними, обґрунтованими, та документально підтвердженими, а тому задоволенню не підлягають, з вищеокреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.