Рішення № 96043244, 05.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 р. справа № 400/1792/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), провулок Віктора Погорілого, 1,Звенигородка,Звенигородський район, Черкаська область,20202 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є рахунком для отримання заробітної плати; зобов`язати відповідача скасувати арешт в межах виконавчого провадження №64084036, накладений на грошові кошти позивача, які знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є рахунком для отримання заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії державного виконавця є протиправними, оскільки накладено арешт на банківський рахунок на який нараховується заробітна плата, що є порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 26.03.2021 р. відкрито провадження у справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, позивачу відстрочено сплату судового збору до 05.04.2021 р., відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач відзив до суду не надав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивачем на виконання ухвали суду в частині відстрочення судового збору, надано докази сплати судового збору в сумі 908 грн.

Справа розглядається в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідачем 12.01.2021 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№64084036.

В межах виконавчого провадження ВП№64084036 відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника на відкритих рахунках у банках від 14.01.2021 р.

Оскільки, вищезазначеною постановою накладено арешт на рахунок, на який позивач отримує заробітну плату, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Закон № 1404 визначає вимоги до місця відкриття державним виконавцем виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону №1404, 2. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

При цьому, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч. 3 ст. 52 Закону №1404).

Частинами 1-3 ст. 56 Закону №1404 встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі ст. 68 Закону №1404, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону №1404 підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404 у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 03.10.2019 справа № 642/6675/2, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 17.01.2020 № 340/1018/19.

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19 та від 29.01.2020 року №820/5422/17 неодноразово висловлював правову позицію, що виокремлення відповідних рахунків належить до повноважень органу державної виконавчої служби.

Позивач надав до суду виписку з рахунку № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої вбачається, що на цей рахунок позивачу нараховується заробітна плата (а. с. 11).

Таким чином суд дійшов висновку, що чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, а тому арешт зарплатних коштів особи, після вирахування з нього сум заборгованості за виконавчим документом, позбавляє його джерел до існування та порушує її право на соціальний захист

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позов задовольнити.

Судовій збір розподіляється відповідно до вимог ст. 139 КАС України. Позивачем судовий збір сплачено в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2074753123.1 від 02.04.2021 р., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (провулок Віктора Погорілого, 1,Звенигородка,Звенигородський район, Черкаська область,20202 40291673) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є рахунком для отримання заробітної плати.

3. Зобов`язати Звенигородський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (провулок Погорілого, 1, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ідентифікаційний код 40291673) скасувати арешт в межах виконавчого провадження №64084036, накладений на грошові кошти ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), які знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який є рахунком для отримання заробітної плати.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (провулок Віктора Погорілого, 1,Звенигородка,Звенигородський район, Черкаська область,20202 40291673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 908 грн.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич