Рішення № 96043186, 05.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/149/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ -39508247), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.05.2020 року за № 0096644-5806-1323 про сплату 11012,55 грн., податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області провести перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться у власності позивача, на підставі даних з Технічного паспорту виданого 20.10.2005 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації Львівської обласної ради на нежитлове приміщення, яке розташоване на території Потелицької сільської ради по АДРЕСА_2, згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі Форма № 6-б та враховуючи їх в майбутньому;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області врахувати при обчисленні суми податку Рішення Потелицької сільської ради від 28 вересня 2020 року № 95 «про внесення змін та доповнень до додатку №1 рішень Потелицької сільської ради «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 3 від 25 червня 2018, № 3 від 14 червня 2019 року, № 4 від 03 липня 2020 року»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області надіслати нові податкові повідомлення - рішення до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що винесене податкове повідомлення - рішення від 05.05.2020 року за № 0096644-5806-1323 прийнято контролюючим органом без врахування цільового призначення вказаного в технічній документації (технічному паспорті) на будівлю, а також без врахування Рішення Потелицької сільської ради від 28 вересня 2020 року № 95 «Про внесення змін та доповнень до додатку № 1 рішень Потелицької сільської ради» «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 3 від 25 червня 2018, № 3 від 14 червня 2019 року, № 4 від 03 липня 2020 року. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача порушує його права та законні інтереси, а тому він потребує їх захисту у судовому порядку.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду від 11.01.2021 року позивач подав заяву від 26.01.2021 про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування його рішень немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

12.03.2021 року на адресу суду позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 4462291 від 05.06.2013, ОСОБА_1 , є власником об`єкту нерухомого майна: пожежне депо А-1, нежитлова будівля, загальною площею 263, 9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Державна реєстрації права власності вчинена 05.06.2013, підстава виникнення права власності: договір дарування, Ѕ частини нежитлової будівлі, серія та номер: ВТІ № 375214, реєстраційний номер 675, виданий 05.06.2013 року, видавник Шайда С.С., приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 4512879 від 06.06.2013, ОСОБА_1 , є власником об`єкту нерухомого майна: пожежне депо А-1, нежитлова будівля, загальною площею 263, 9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Державна реєстрації права власності вчинена 06.06.2013, підстава виникнення права власності: договір дарування, Ѕ частини нежитлової будівлі, серія та номер: ВТІ № 375216, реєстраційний номер 682, виданий 06.06.2013 року, видавник Шайда С.С., приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області.

Технічний паспорт на жилий дім державного, громадського житлового фонду, фонду житлово - будівельних кооперативів, виготовлено 20.10.2005 року.

ГУ ДПС у Львівській області 05.05.2020 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0096644-5806-1323, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 11012, 55 за податковий період 2019 рік.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 16.09.2020 року позивач подав скаргу до ГУ ДПС у Львівській області на податкове повідомлення - рішення .

За результатами розгляду скарги Головне управління ДПС у Львівській області надано відповідь від 08.10.2020 року за № 40045/10/13-01-04-21-06, за результати якої податкове повідомлення - рішення № 0096644-5806-1323 від 05.05.2020 року на суму 11 012,55 грн., залишено без змін та підлягає сплаті у встановлений законодавством термін.

23 жовтня 2020 року позивач подав скаргу до ДПС України на податкове повідомлення - рішення від 05.05.2020 року № 0096644-5806-1323, за результатами якої ДПС України прийняла рішення від 04.12.2020 року № 5323/К/99-00-06-02-04-09, яким залишила без змін податкове повідомлення - рішення від 05.05.2020 року № 0096644-5806-1323.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 року № 466-IX підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно якої не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, серед іншого, будівлі промислові та склади (підпункт ґ)).

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17, зазначив, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник "зокрема" вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17 вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17 частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №806/2676/17, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Позивач в позовній заяві вказує, що «Пожежне депо», є виробничою будівлею , що пітверджується технічним паспортом на неї, який виданий 20.10.2005 року Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації Львівської обласної ради. Зокрема, згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі літера А-1 «Пожежне депо», серед приміщень зазначаються такі, як млин, склад, столярна майстерня, допоміжне.

Однак, говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», С «Переробна промисловість», Б «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та Б «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Незалежно від господарського спрямування діяльності підприємства, визначальними для поняття «підприємство» є статус юридичної особи, відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та наявність печатки.

Судом встановлено, що позивач, не є фізичною особою-підприємцем.

Наведені положення дають суду підстави для висновку, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

У межах спірних відносин не дотримана умова щодо власності промислових підприємств, оскільки приміщення пожежне депо, нежитлова будівля, загальною площею 263, 9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , є приватною власністю фізичної особи ОСОБА_1 .

Також в матеріалах справи знаходиться довідка видана виконкомом Потелицької сільської ради Жовківського району Львівської області від 18.12.2020 року за № 3018, в якій повідомляється, що нежитлове приміщення « Пожежне депо », розташованого в АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 , не використовується як пожежне депо, а використовується як господарська будівля для власних потреб.

Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Стосовно доводів позивача щодо врахування Рішення Потелицької сільської ради від 28 вересня 2020 року № 95 «Про внесення змін та доповнень до додатку № 1 рішень Потелицької сільської ради» «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 3 від 25 червня 2018. № 3 від 14 червня 2019 року, № 4 від 03 липня 2020 року», то суд зазначає, наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 за №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Отже, Законом №71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до п.п.266.4.2. п. 266.4. ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 266.4.3. п. 266.4 ст. 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом» та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення «Щокін проти України» пункти 50, 51; «Сєрков проти України» пункти 33, 34).

Тобто, Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обґрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок).

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, отже такий податок запроваджено саме шляхом введення «законів».

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою України критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до пункту 8.3. статті 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно пункту 4.4. статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пункті 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

При цьому, ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів. Так, як уже зазначалось, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України, до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. При цьому таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України). У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Таким чином, місцеві ради за вищезазначеними нормами Податкового кодексу України мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Судовим розглядом встановлено, що рішення 54 - а сесії Потелицької сільської ради 7 демократичного скликання від 28.09.2020 року № 95 «Про внесення змін та доповнень до додатку № 1 рішень Потелицької сільської ради «Про встановлення ставок та пільг їх сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 3 від 25 червня 2018 року, № З від 14 червня 2019 та № 4 від 03 липня 2020 року», яким було вирішено:

1. Внести зміни та доповнення до додатку № 1 рішення № 3 Потелицької сільської ради від 25 червня 2018 року , а саме код 1220.9 ДКБС (будівлі для конторських та адміністративних цілей), код1251.5 ДКБС (будівлі підприємств харчової промисловості); 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості 0,100 0,100

2. Внести зміни та доповнення до додатку № 1 рішення № 3 Потелицької сільської ради від 14 червня 2019 року , а саме код 1220.9 ДКБС (будівлі для конторських та адміністративних цілей), код 1251.5 ДКБС (будівлі підприємств харчової промисловості), а саме:

1220.9 Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші

1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості

3. Внести зміни та доповнення до додатку № 1 рішення № 3 Потелицької сільської ради від 03 липня 2020 року , а саме код 1220.9 ДКБС (будівлі для конторських та адміністративних цілей), коді 251.5 ДКБС (будівлі підприємств харчової промисловості), а саме:

1220,9 Будівлі для конторських та адміністративних цілей інші

1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості

Рішення набирає чинності з 28.09.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.05.2020 року за № 0096644-5804-1323 в якому визначено податкове зобов`язання із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 11012, 55 грн (за податковий період 2019).

Враховуючи вищенаведене судом встановлено, що рішення Потелицької сільської ради № 95, яке було прийнято 28 вересня 2020 року «Про внесення змін та доповнень до додатку № 1 рішень Потелицької сільської ради» «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 3 від 25 червня 2018. № 3 від 14 червня 2019 року, № 4 від 03 липня 2020 року», не може застосовуватися до даних правовідносин, а саме щодо винесення податкового повідомлення рішення від 05.05.2020 року в якому визначено суму податкового зобов`язання із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 11012, 55 грн (за податковий період 2019), оскільки таке рішення набирає чинності з 28.09.2020 року.

Тому доводи позивача в цій частині, суд вважає безпідставними.

Відповідно, правових підстав для задоволення заявленого позову із тих мотивів, які викладені позивачем у позовній заяві, наразі не має.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення від оподаткування належного ОСОБА_1 нерухомого майна згідно підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України - відсутні, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2020 року № 0096644-5806-1323 та зобов`язання вчинити певні дії - слід відмовити. Інші позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки є похідними.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, при його прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ -39508247) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю..

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна