Рішення № 96043135, 06.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1826/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління про зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» код ЄДРПОУ 01293961, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул. Стрийська, 108, приміщення 656 (далі – позивач; ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд») до Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління код ЄДРПОУ 35009269, місцезнаходження: 79044, м. Львів, вул. Конотопська 6/8 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління зняти усі арешти (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) у виконавчому провадженні №59772693.

Ухвалою від 15.02.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки після закінчення виконавчого провадження не зняв усі арешти, накладені на майно боржника – ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» у виконавчому провадженні №59772693.

22.02.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у вимозі стягувача для повернення виконавчого документа без виконання зазначено пункт 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Вказане свідчить про необґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для зняття усіх арештів (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) у виконавчому провадженні №59772693.

09.03.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що вимога про стягнення коштів подана податковим органом до стягнення неправомірно, у зв`язку з чим стягувач і відкликав її. Відтак помилка державного органу не може покладати на позивача будь-яких зобов`язань чи додаткових витрат. Державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом. Таким чином, у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначений у спірній постанові.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

09.08.2019 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №59772693 за вимогою про сплату боргу Головного управління ДФС у Львівській області від 16.05.2019 № Ю-45-17/У про стягнення із Спеціалізованого управління № 14 приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» недоїмки у розмірі 2140871,34 грн на користь Головного управління ДФС у Львівській області.

09.08.2019 відповідач прийняв постанову у ВП №59772693 про стягнення виконавчого збору.

09.08.2019 відповідач прийняв постанову у ВП №59772693 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

09.08.2019 відповідач прийняв постанову у ВП №59772693 про арешт коштів боржника.

09.08.2019 відповідач прийняв постанову у ВП №59772693 про арешт майна боржника.

23.10.2020 позивач подав до відповідача заяву № 338/08 про завершення виконавчого провадження №59772693.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 (провадження №ЗВ/380/77/20) замінено стягувача у виконавчому провадженні №59772693 з Головного управління ДФС у Львівській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області.

27.01.2021 Головне управління ДПС у Львівській області подало до відповідача заяву про повернення без виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ю-45-17/У відповідно до пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

05.02.2021 відповідач, керуючись пунктом 10 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №59772693.

Виходячи з наявності підстав для зобов`язання відповідача зняти усі арешти (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) у виконавчому провадженні №59772693, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 вказаного Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 вказаного Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 вказаного Закону.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Однією із підстав для закінчення виконавчого провадження у відповідності до пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Як встановив суд, підставою для прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження №59772693 є саме пункт 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - заява Головного управління ДПС у Львівській області (стягувач) про повернення без виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ю-45-17/У.

Надаючи оцінку аргументам позивача про наявність у відповідача обов`язку зняти усі арешти (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) у виконавчому провадженні №59772693, суд дійшов таких висновків.

Наслідки закінчення виконавчого провадження визначено у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених вказаним Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 вказаного Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 вказаного Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 вказаного Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Абзацом першим пункту 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 (далі – Інструкція з організації примусового виконання рішень) встановлено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

З аналізу наведених положень вбачається, що за загальним правилом одним із наслідків закінчення виконавчого провадження є зняття арешту з майна (коштів) боржника, про що виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини викладені у частині четвертій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У частині п`ятій вказаної статті зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд встановив, що у постанові про закінчення виконавчого провадження №59772693 від 05.02.2021 не зазначено про зняття арешту з майна (коштів) боржника – ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

Відповідач вказав, що підставою цьому слугувало нестягнення з ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» виконавчого збору або витрат виконавчого провадження.

Суд критично оцінює такі доводи, оскільки відповідач до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження не вчинив жодних дій з метою стягнення з боржника виконавчого збору або витрат виконавчого провадження.

Більше того, суд звертає увагу на те, що постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №59772693 та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП №59772693 прийняті одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №59772693 – 09.08.2019. У таких постановах зазначено, що вони є виконавчими документами та набирають законної сили з моменту їх винесення, а також вказано строк пред`явлення їх до виконання – 3 місяці.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази пред`явлення таких постанов до примусового виконання.

З огляду на викладене, суд вважає, що невчинення відповідачем дій щодо виконання постанов про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження не може бути підставою для незняття арешту з майна (коштів) боржника – ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» після закінчення виконавчого провадження.

Суд також враховує, що закінчення виконавчого провадження є завершальною стадією виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідач не надав суду доказів того, що на виконанні у Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління є відкриті виконавчі провадження щодо ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість існування арешту на майно позивача накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження №59772693.

Враховуючи наведене, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №59772693 – ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд».

Таким чином, з метою повного відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зняти усі арешти (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) у виконавчому провадженні №59772693.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2270,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 09.02.2021 № 000000041.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління щодо зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №59772693 – приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд».

Зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління зняти усі арешти (рухоме, нерухоме майно, банківські рахунки) у виконавчому провадженні №59772693.

Стягнути з Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління (код ЄДРПОУ 35009269, місцезнаходження: 79044, м. Львів, вул. Конотопська 6/8) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (код ЄДРПОУ 01293961, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул. Стрийська, 108, приміщення 656) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Мричко Н.І.