Рішення № 96042868, 06.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/512/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в АТО,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач просив суд:

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь винагороду за участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення з 07 листопада по 30 листопада 2015 року - 4128, 00 грн; грудень 2015 року - 7160, 00 грн., січень 2016 року - 5340, 32 грн. Загальна сума стягнення складає 16628, 32 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до довідки: від 15.06.2020 № А - 1420 в період з 24.04.2015 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018, позивач брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області. Дана довідка видана на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120 дек.

На запит позивача щодо отриманих доходів з 07.11.2015 по 31.01.2016, головним управлінням національної поліції в Луганської області мені було видано довідку № 881(111)22 2020 від 26.10.2020 про грошові нарахування та їх виплату за період з 07.11.2015 по 31.01.2016, з якої стало відомо про не нарахування та не виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 07.11.2015 по 31.01.2016, що в свою чергу було передбачено та встановлено п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету».

Враховуючи те, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, вказаною постановою КМУ від 4 червня 2014 року № 158 встановлювалась виплата винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць, то за період з 07.1 1.2015 по 31.01.2016 була не виплачена винагорода в розмірі 16628,32 грн, а саме за листопад 2015 року - 4128, 00 грн, грудень 2015 року - 7160, 00 грн, січень 2016 року - 5340, 32 грн.

У зв`язку із вищевказаним, вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу, заборгованість по винагороді за безпосередню участь в АТО в загальному розмірі 16628,32 грн.

22.02.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 18-22), в обґрунтування якого останній послався на таке.

Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у п.1 додатку № 1 постанови КМУ від 31.01.2015 № 24.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку від 02.02.2015 № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення антитерористичної операції; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу антитерористичної операції (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення антитерористичної операції.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції у спірний період.

З метою витребування зазначених відомостей ВПЗ ГУНП в Луганській області було здійснено відповідний запит (лист від 10.02.2021 № 172/111/28-2021), з відповіді на який вбачається, що інформація щодо виконання ОСОБА_1 завдань керівництва штабу антитерористичної операції в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відсутня, будь-які докази (документи) та обґрунтовані пояснення, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 виконував завдання керівництва штабу антитерористичної операції, також відсутні (лист УПД ГУНП в Луганській області від 12.02.2021 № 449/111/21-2021).

Відповідач зазначив, що позивач повинен виконувати завдання саме керівництва штабу антитерористичної операції, а не свого роботодавця (ГУНП в Луганській області)

Як на докази підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції позивач посилається на довідку ГУНП в Луганській області № А-1420 від 08.09.2020. У довідці ГУНП в Луганській області № А-1420 від 08.09.2020 зазначено, що підставою для її видачі є: наказ першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника антитерористичної операції па території Донецької та Луганської областей) (го стройовій частині) від 12.12.2014 №97, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120 дск.

З приводу цього відповідач зазначив, що з огляду на зміст витягів із вищенаведених наказів першого заступника керівника АТЦ при СБУ вбачається, що вони свідчать про прибуття та вибуття позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п. 1 додатку № 1 до Постанови КМУ від 31.01.2015 № 24, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Для використання сил і засобів, що залучають до проведення антитерористичної операції, керівник оперативного штабу повинен прийняти відповідне рішення.

За такого правового регулювання та обставин справи відповідач наголошує про відсутність підстав для задоволення позову.

12 березня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 59-62), в якій зазначено, що нелогічними та безпідставними є посилання відповідача на те, що у нього відсутні документи (накази/рапорти) стосовно нього за якими проводиться нарахування та виплата винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у спірний період, оскільки ці рапорти є, але в Попаснянському відділі поліції ГУНП в Луганській області, оскільки саме в цьому відділі позивач проходив службу та діяв за відповідними наказами керівництва, які йому та іншим співробітникам відділу казали, що вони виконують накази та завдання керівництва штабу АТО, так як керівник штабу АТО кожному співробітнику чи військовому особисто накази та розпорядження віддавати не буде, тому керівництво штабу АТО віддає накази керівнику ГУНП в Луганській області та керівнику Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області, як це було до 07.11.2015 та після 31.01.2016. На що є свідки, цілий Попаснянський ВП ГУНП в Луганській області. А також Положення про Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області затверджене наказом ГУНП від 03.03.2016 № 443, тобто після закінчення спірного періоду, тому недоведеним є факт наявності у вказаного управління функцій щодо контролю за виконанням підрозділами національної поліції завдань в зоні проведення АТО на території Луганської області. Тому неможливо приймати до уваги посилання відповідача на листи УПД ГУНП в Луганській області від 12.02.2021 № 449/111/21-2021 та від 12.02.2021 № 450/111/21-2021 на підтвердження відсутності доказів фактичної участі у проведенні антитерористичної операції.

15.10.2020 позивач з заявою звернувся до Попаснянського ВП ГУНП з проханням надати усю наявну інформацію про безпосередню участь в АТО у період часу з 07.11.2015 та по 01.02.2016 Попаснянським ВП ГУНП була надана відповідь на звернення від 15.10.2020 р. № 37594/111/56-2020 від 10.11.2020, де вказано, що позивач залучався до несення служби у різні наряди. Також, в Попаснянському ВП ГУНП перебувають рапорти, згідно яких капітан поліції старший інспектор ОСОБА_1 , відповідно до ст.5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», був задіяний як сили та засоби антитерористичного центру при СБУ України у наступних заходах, а саме: згідно рапорту начальника Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області полковника поліції ОСОБА_2 в листопаді 2015 р., капітан поліції ОСОБА_1 05.11.2015 заступав в добовий наряд в складі СОГ, під час виїздів на місця події перевіряв за списками ВП громадян на причетність до сепаратизму та терористичної діяльності, 01.11 та 29.11.2015 ніс службу у складі наряду на посту № 4 на автошляху Попасна - Кім, з метою недопущення фактів незаконного перевезення товарів (вантажу) на тимчасово непідконтрольну територію України; 10.11 та 12.11.2015 ніс службу в с. Вовчоярівка та Мирна Долина під час проведення виїзного прийому лікарями-добровольцями міжнародної благодійної організації «Надія в дії». 21.11.2015 ніс службу у складі пішого патруля по маршруту № 7 під час якого вживались заходи щодо перевірки громадян за обліками ВП на причетність до сепаратизму та терористичної діяльності НЗФ. Також згідно рапортів заступника начальника Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області підполковника поліції ОСОБА_3 в грудні 2015 року капітан поліції старший інспектор ОСОБА_1 , відповідно до ст.5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», був задіяний як сили та засоби антитерористичного центру при СБУ України у наступних заходах, а саме: 10.12.2015 ніс службу у складі СОГ, під час виїздів на місця події перевіряв за списками ВП громадян на причетність до сепаратизму та терористичної діяльності, 08.12, 12.12 та 24.12.2015 ніс службу у складі пішого патруля по маршруту № 7 під час якого вживались заходи щодо перевірки громадян за обліками ВП на причетність до сепаратизму та терористичної діяльності НЗФ. 31.12.2015 приймав участь у проведенні оперативно-профілактичного відпрацювання м. Попасна у складі групи зачистки з метою встановлення та місцезнаходження осіб схильних до сепаратизму та тих, що приймають участь у незаконних збройних формуваннях. В січні 2016 року капітан поліції старший інспектор ОСОБА_1 , перебував у зоні проведення АТО, відповідно до ст.5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», був задіяний як сили та засоби антитерористичного центру при СБУ України у наступних заходах, а саме: 01.01.2016 приймав участь у проведенні оперативно-профілактичного відпрацювання м.Попасна у складі групи зачистки з метою встановлення та місцезнаходження осіб схильних до сепаратизму та тих, що приймають участь у незаконних збройних формуваннях; 08.01. та 27.01.2016 ніс службу у складі піших патрулів по маршруту № 7 та № 8 під час яких вживались заходи щодо перевірки громадян за обліками ВП на причетність до сепаратизму та терористичної діяльності НЗФ.

25 березня 2021 року від відповідача надійшли заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що у рапортах вказано лише певні дні, в які ОСОБА_1 здійснював заходи, зазначені в рапортах, а не весь період (з 07.11.2015 по 31.01.2016) за який він просить стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Стосовно повноважень надання відповідей Управлінням превентивної діяльності ГУНП в Луганській області щодо відсутності відомостей фактичної участі у проведенні антитерористичній операції ОСОБА_1 відповідач зазначив, що до складу УПД ГУНП в Луганській області входить відділ контролю за виконанням підрозділами національної поліції завдань в зоні проведення АТО та діяльності блокпостів на території Луганської області, отже в УПД ГУНП в Луганській області наявна інформація щодо залучення (незалучення) до проведення антитерористичної операції, виконання завдань керівництва штабу антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач просив суд при розгляді зазначеної справи врахувати правові висновки Верховного Суду. викладені у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 № 360/1790/119 (адміністративне провадження К/9901/32856/19), постанові Верховного Суду від 29.12.2020 №812/1767/17 , Верховного Суду від 20.11.2020 № 360/2205/19.

Ухвалою суду від 05.02.2021 відкрито провадження в справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6, 7), має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.06.2015 (а.с. 4).

Згідно із довідкою Головного управління Національної поліції у Луганській області №А-1420 від 08.09.2020 ОСОБА_1 в період з 24.07.2014 по 07.11.2015, 07.11.2015 по 30.04.2018, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Луганській області (а.с. 3).

Зазначена інформація кореспондується з інформацією, зазначеною у витягах з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 197, від 17.11.2015 № 321, 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 №120дск (а.с. 44-46, 47-49, 50-52, 53-55).

Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, визначено вважати такими, що перебувають у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганських областей, забезпечені її проведення, з метою виконання службових завдань, працівників Головного управління МВС України у Луганській області, зокрема позивача (а.с. 44-46).

Відповідно до інформації, зазначеній у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.11.2015 № 321, визначено вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганських областей, забезпечені її проведення, в тому числі і позивача (а.с. 47-49).

З довідки Головного управління Національної поліції у Луганській області від 26.10.2020 № 881/111/22-2020 про доходи, позивачу не була виплачена винагорода за безпосередню участь в АТО за спірний період (а.с.10).

Відповідачем надані звернення ГУНП в Луганській області, у відповідях на які зазначено, що будь-яка інформація та докази, які б свідчили про те, що позивач виконував завдання керівництва штабу АТО, і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відсутні (а.с. 26-29).

Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016.

Позивачем здійснено власний розрахунок невиплаченої винагороди, згідно із яким за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року відповідач повинен був виплатити винагороду за безпосередню участь в АТО в розмірі 4 128,00 грн, грудень 2015 року – 7 160,00 грн, січень 2016 року – 5340,32 грн. Всього 16 628,32 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 20 березня 2003 року № 638-VІ «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VІ) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 638-VІ Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04 червня 2014 року «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

У відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24 (далі - Постанова №24), в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць.

У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 2 Постанови № 24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктом 3 Постанови № 24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

Відповідно до пункту 6 Постанови № 24 визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 4 червня 2014 року № 158 (Офіційний вісник України, 2014 року, № 46, стаття 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року № 49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за №135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49).

Пунктом 4 розділу І Порядку № 49 встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Згідно з пунктом 6 розділу 1 Порядку № 49 виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24.

Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу II Порядку № 49 передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд зазначає, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції на посаді старшого інспектора Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по 26.12.2016.

Накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) підтверджують включення позивача до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Військовослужбовці з числа включених до таких сил та засобів у подальшому можуть залучатися до проведення Антитерористичної операції.

Посилання позивача на те, що він брав безпосередню участь в АТО з 07 листопада 2015 року по січень 2016 року суд вважає безпідставними, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з листом Попаснянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області від 10.11.2020 № 37594/111/56-2020 позивач у період з 07.11.2015 по 01.02.2016 відповідно до книг служби нарядів ніс службу в добових нарядах у складі охорони публічної безпеки і порядку; у складі добового наряду з метою реагування на адміністративні і кримінальні правопорушення в м. Попасна; охорони громадської безпеки і порядку м. Попасна та на постах (а. с. 64-65).

Указом Президента України від 17 лютого 2016 року № 53/2016 позивача нагороджено державною нагородою - відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» № 236837.

Суд не приймає дану нагороду як доказ безпосередньої фактичної участі у відповідних заходах в АТО, оскільки з даної нагороди не можливо встановити час та період фактичної участі позивача у заходах в АТО.

Як вже зазначалось, однією з обов`язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.

Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 № 820/4770/16, від 20.12.2019 № 360/3453/16, від 24.01.2020 № 812/1487/17, від 24.04.2020 № 812/1511/17, від 24.09.2020 № 812/1060/18.

Судом встановлено що позивачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про його фактичну участь у проведенні антитерористичної операції у періоді з листопада 2015 року по січень 2016 року.

Суд вважає, що виконання позивачем службових обов`язків у містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а від 02 липня 2019 року справа № 805/1189/16-а.

Як встановлено судом, безпосередня участь позивача з 07.11.2015 у проведенні антитерористичної операції території Луганської області підтверджена наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97.

Однак, суд бере до уваги те, що наданими відповідачем доказами підтверджується, що керівництвом ГУНП в Луганській області не видавались накази про залучення позивача до виконання заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою тощо.

Відсутність відповідних наказів про залучення позивача до безпосередньої участі у виконанні заходів АТО у період з 07.11.2015 по 31.01.2016 унеможливлює вирішення питання про нарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за визначений період.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача щодо виконання ним завдань, пов`язаних з участю в АТО, за період з 07.11.2015 по 31.01.2016, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю у проведенні АТО, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО за спірний період.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2019 у справі № 805/4523/16-а, від 10.05.2019 у справі № 805/416/16-а, від 11.08.2020 у справі № 360/5181/19.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в АТО відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова