Ухвала суду № 96042115, 06.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

06 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/5506/21

категорія 111010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шимоновича Р.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Житомирській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №4438 від 15.01.2021 року про відповідність ТОВ "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" критеріям ризиковості;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Житомирській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №8290 від 26.01.2021 року про відповідність ТОВ "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" критеріям ризиковості;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Житомирській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №16008 від 08.02.2021 року про відповідність ТОВ "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" критеріям ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Одночасно, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №4438 від 15.01.2021 №8290 від 26.01.2021, №16008 від 08.02.2021 року про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" критеріям ризиковості платника податку.

Обгрунтовано заяву про забезпечення позову тим, що подальше зупинення реєстрації податкових накладних позивача на підставі оскаржуваних рішень №4438 від 15.01.2021 №8290 від 26.01.2021, №16008 від 08.02.2021 року про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" критеріям ризиковості платника податку спричинить істотне ускладнення поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки зупинення реєстрації податкових накладних у майбутньому призведе до значних витрат робочого часу на підготовку письмових пояснень та надання доказів їх здійснення за відсутності будь-яких інших реальних критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість та критеріїв ризиковості здійснення операцій, передбачених Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.

Також зауважив, що тривала неможливість зареєструвати податкові накладні призводить до підриву авторитету та ділової репутації підприємства, у зв`язку з неможливістю виконати договірні зобов`язання з реєстрації податкових накладних на виконання умов договорів, укладених позивачем з контрагентами. Відмітив, що невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та поставити під загрозу господарську діяльність, оскільки невжиття заходів забезпечення позову призведе до фактичного зупинення господарської діяльності позивача.

Перевіривши матеріали адміністративного позову в межах вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Суд зауважує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд відмічає, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Так, предметом оскарження в цій справі є рішення ГУ ДПС у Житомирській області №4438 від 15.01.2021 №8290 від 26.01.2021, №16008 від 08.02.2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, яким позивача включено до переліку платників, що відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Оцінюючи наведені доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Враховуючи вищенаведені положення пунктів 10, 11 Порядку №1165, слід дійти висновку про те, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є однією з форм контролю щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства та перевірки фактичного здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не позбавляє права платника податків на реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування за умови подання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відтак, за наведених обставин, віднесення позивача до переліку ризикових платників податків є лише підставою для зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних та жодним чином не впливає на їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, всупереч вимогам статті 150 КАС України, вжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб вирішує спір по суті, що є неприпустимим.

Стосовно негативних наслідків для господарської діяльності позивача, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Варто відмітити, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №420/7063/20.

Щодо посилань позивача на те, що у випадку задоволення позовних вимог, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, то суд зауважує, що це не охоплюється визначеними законом підставами для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на викладене, суд враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

У даному випадку, позивач належним чином не обґрунтував необхідності забезпечення заявленого позову. Будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду чи спричинить необхідність докладати значні зусилля для відновлення прав позивача, суду не надано. Суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що ефективний захист прав та інтересів позивача стане неможливим чи істотно ускладненим без вжиття заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Пікчерс Медіа" про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.М.Шимонович