Рішення № 96042035, 05.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/1141/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй у виплаті грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій на день її призначення;

- зобов`язати відповідача провести їй виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій на день її призначення, зарахувавши до стажу роботи викладачем музичної теоретичної дисципліни Романівської школи мистецтв з 01.01.1992 на момент призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу роботу позивача з 01.01.1992 до теперішнього часу на посаді викладача музичної теоретичної дисципліни в Романівській школі мистецтв. Пенсію за віком позивачу призначено 13.06.2017. позивач звернулася до відповідача з питання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак отримала відмову у нарахуванні та виплаті такої грошової допомоги, з підстав відсутності 30 років страхового стажу. Відповідач не зарахував до спеціального стажу періоди роботи позивача в Романівській школі мистецтв з 01.01.1992 у зв`язку із тим, що позашкільні заклади не входить до Постанови КМУ №909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 02.03.2020 провадження у справі зупинено та ухвалою від 26.01.2021 провадження у справі поновлено.

Відповідачем подано відзив на позов, в обгрунтування якого зазначає, що до 01.01.1992 середні музичні школи і художні школи належали до навчальних закладів та дитячих установ, а з 01.01.1992 музичні школи віднесено до позашкільних навчальних закладів. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.

З врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №510/1286/16-а, строк звернення з позовом позивачем не пропущено.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив настіпн обставини.

Встановлено, що відповідно до наказу №190 від 31.08.1984 позивача прийнято до Дзержинської музичної школи викладачем по класу музичної теоретичної дисципліни, яку на підставі постанови Верховної Ради України №1076-IV від 09.07.2003 перейменовано на Романівську музичну школу, у зв`язку із зміною назви селища та району, та з 28.07.2005 Романівську музичну школу реорганізовано в Романівську школу мистецтв (рішення Романівської районної ради №268 від 28.07.2005).

З 13.06.2017 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У подальшому позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з питання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 09.12.2019 №М-5374 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області роз`яснило позивачу про відсутність у неї спеціального стажу необхідного на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. "е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". До 01.01.1992 середні музичні школи і художні школи належали до навчальних закладів та дитячих установ, а з 01.01.1992 музичні школи віднесено до позашкільних навчальних закладів.

Надаючи правову оцінку спірній відмові, суд виходить з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Законом України "Про освіту" № 2145-VIII від 05.09.2017 (далі - Закон № 2145-VIII) та Законом України "Про позашкільну освіту" №1841-III від 22.06.2000 (далі - Закон №1841-III) визначено, що позашкільна освіта є невід`ємним складником системи освіти та складовою системи безперервної освіти, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436; далі - Перелік № 909) установлено, що у позашкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, зокрема є директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року № 397/21 (далі - Доручення № 397/21) дію Переліку № 909 поширено і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання без внесення змін до постанови.

Однак таке доручення прийнято 06.01.1995, тобто до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1436 змін у Перелік № 909, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.

Відтак, Доручення № 397/21 не поширює свою дію на Перелік № 909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Доручення № 397/21 Кабінетом Міністрів України не врахований.

Водночас, статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III (далі - Закон № 1841-III) та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України № 1841-III педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

З аналізу наведених правових норм слідує, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Крім того, на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, який відносить посаду "викладач" до педагогічних посад.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Таким чином, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а та від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.

Отже, що викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивача з 01.01.1992 на посаді викладача музичної теоретичної дисципліни в Романівській школі мистецтв повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.02.2021 у справі №240/6344/20.

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, суд, з огляду на викладені норми та встановлені обставини справи вважає помилковим твердження відповідача щодо відсутності підстав для зарахування з 01.01.1992 стажу позивача в Романівській школі мистецтв на посаді викладача по класу музичної теоретичної дисципліни до пільгового та вказує на наявність підстав для нарахування та виплати грошової допомоги передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд вказує наступне.

Так, прохальна частина позовної заяви містить дві позовні вимоги, які є немайновими, однак слід відзначити, що такі позовні вимоги є похідними одна від одної, а тому за подання до суду такої позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн, однак останньою надмірно сплачений судовий збір, зокрема у розмірі 1681,20 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI, із змінами і доповненнями, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, викладене відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій на день її призначення передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 10-ти місячних пенсій на день призначення пенсії - 13.06.2017, зарахувавши до стажу роботи викладачем музичної теоретичної дисципліни Романівської школи мистецтв з 01.01.1992.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос