Ухвала суду № 96039115, 02.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17262/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. за участю секретаря судових засідань Зінченко М.М., прокурора Мартяна І.В., захисника Гуменного Т.З., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Помазан Олексія Олександровича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

02.04.2021 р. слідчий другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Помазан О.О. за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим озслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Мартян І.В. звернувся до суду із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00993159), яке належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (далі - «Держлісагентсво»), з 03.11.2020 р. на період до призначення в установленому законодавством порядку керівника (наказ № 758-к від 30.10.2020 р.), що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Харківська, 87, в силу своїх службових обов`язків наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Так, відповідно до статуту Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00993159), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.03.2017 р. № 77, органом управління підприємства є його директор. Наймання директора здійснюється органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в порядку, установленому чинним законодавством України. Підприємство визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. З метою упорядкування чисельності працівників підприємства штатний розпис подається на погодження управлінню. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції органу управління майном та управління. Директор підприємства: несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства; діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинногозаконодавства України; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів. Орган управління майном не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства. Головний лісничий підприємства є першим заступником директора. Заступники директора призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з управлінням, інші працівники апарату і структурних підрозділів підприємства призначаються та звільняються директором.

Статтею 18 КК України передбачено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно пункту 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 3682, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-ХІІ від 23.12.1993 р. (із змінами), до правоохоронних органів відносяться органи державної лісової охорони.

Згідно Положення про державну лісову охорону, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 р. № 976, державна лісова охорона (далі - «держлісоохорона») діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу. При цьому додатком до цього положення встановлено перелік посадових осіб лісової охорони, куди входять зокрема посада: керівника лісового господарства, державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.

Згідно пункту 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 3682, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» до категорії «Б» посад державної служби відносяться посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

А, оскільки ОСОБА_1 на час вчинення кримінального правопорушення (злочину) обіймав посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «Красноградське лісове господарство», він являвся службовою особою, яка займала відповідальне становище.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на систематичне одержання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання, зокрема, від представників ТОВ «БУДСЕТ» шляхом створення штучних перешкод, які полягали у невідвантаженні деревини, мотивуючи це її відсутністю. З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на поліпшення свого матеріального становища шляхом одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 вжив заходів щодо припинення відвантаження деревини ТОВ «БУДСЕТ», яка була придбана останнім. 20.11.2020 р. приблизно о 13:00 год. представник ТОВ «БУДСЕТ» ОСОБА_2 , маючи намір з`ясувати причини непередачі деревини ДП «Красноградське лісове господарство» до ТОВ «БУДСЕТ», на перехресті пр. Науки та вул. Данилевського в м. Харкові зустрівся із ОСОБА_1 . В ході вказаної розмови ОСОБА_1 висунув неправомірну вимогу про передачу йому грошових коштів в сумі з розрахунку по 500 грн за кожен кубометр деревини понад її вартість, встановлену договорами. При цьому останній вказав, що в разі ненадання неправомірної ТОВ «БУДСЕТ» не зможе отримувати деревину. 14.12.2020 р. між ТОВ «БУДСЕТ» та ДП «Красноградське лісове господарство» укладено договір № 241 про купівлю-продаж необробленої деревини об`ємом в 50 кубічних метрів та сплачено її вартість шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ДП «Красноградське лісове господарство».

19.12.2020 р. приблизно о 10:37 год., перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 77/79, ОСОБА_1 , переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди, займаючи відповідальне становище, зустрівся з представником ТОВ «БУДСЕТ» ОСОБА_2 та, узгодивши обсяг деревини, яка була отримана відповідно до договору № 241, а саме: 50 кубічних метрів, одержав від останнього неправомірну вигоду в сумі 25 000 грн шляхом передачі за вказівкою останнього вказаних коштів ОСОБА_3 , який був залучений ОСОБА_1 , однак не усвідомлював характер неправомірних дій останнього. У подальшому 05.01.2021 р. між ТОВ «БУДСЕТ» та ДП «Красноградське лісове господарство» укладено договір № 1 про купівлю-продаж необробленої деревини об`ємом у 80 кубічних метрів та сплачено її вартість шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ДП «Красноградське лісове господарство». ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 15.01.2021 р. приблизно о 18:03 год., перебуваючи біля будинку за адресою: м. Харків, вул. Дубинської, 1-А, переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди, займаючи відповідальне становище, зустрівся з представником ТОВ «БУДСЕТ» ОСОБА_2 та, узгодивши обсяг деревини, яка була отримана відповідно до договору № 1 від 05.01.2021 р., а саме: 80 кубічних метрів, одержав від останнього неправомірну вигоду у сумі 48 000 грн шляхом передачі вказаних коштів за вказівкою останнього ОСОБА_3 , який не усвідомлював характер неправомірних дій ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що протягом певного часу не зможе забезпечувати відвантаження деревини для ТОВ «БУДСЕТ» та йому слід знайти інше підприємство або фізичну особу- підприємця, яка буде брати участь в аукціоні та купуватиме деревину у ДП «Красноградське лісове господарство». На виконання вказівки ОСОБА_1 . ОСОБА_4 став представляти ПП «Дом-2011», яке фактично виступило посередником при купівлі деревини, з подальшим переданням її ТОВ «БУДСЕТ». У подальшому 15.03.2021 р. та 23.03.2021 р. між ПП «Дом-2011» і ДП «Красноградське лісове господарство» укладено два договори про купівлю-продаж необробленої деревини № 68 на об`єм деревини у 32 кубічних метрів та № 77 на об`єм деревини у 30 кубічних метрів та сплачено її вартість шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ДП «Красноградське лісове господарство». За результатами вказаних договорів ПП «Дом-2011» фактично отримало 50 кубічних метрів деревини. 31.03.2021 р. приблизно о 19:25 год. ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи біля будинку за адресою: м. Харків, вул. Дубинської, 1-А, переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди, займаючи відповідальне становище, зустрівся з ОСОБА_2 та узгодив обсяг деревини, яка відвантажена ПП «Дом-2011», відповідно до договорів № 68 від 15.03.2021 р. і № 77 від 23.03.2021 р., а саме: 50 кубічних метрів, підрахувавши суму неправомірної вигоди, яка склала 12 500 грн з розрахунку по 250 грн за 1 кубічний метр у зв`язку з низькою якістю деревини, надав вказівку ОСОБА_2 передати неправомірну вигоду своєму водієві ОСОБА_3 , який не усвідомлював злочинний характер дій ОСОБА_1 . Загалом, реалізуючи свій злочинний умисел на систематичне отримання неправомірний вигоди, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 85 500 грн.

ОСОБА_1 за вищевказаних обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням.

Слідчий, обґрунтовуючи клопотання, вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, ризик, передбачений пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому, розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, у підозрюваного наявні підстави ухилитись від органів досудового розслідування всіма можливими засобами та способами; ризик передбачений пунктом 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки досудове розслідування кримінального провадження триває, проводяться та заплановане проведення низки слідчих дій з метою отримання доказів, які підозрюваний може знищити, сховати або спотворити. Слідчий також просить визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 181 600 грн.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив їх задовольнити.

Захисник, підозрюваний у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи, що ризики, зазначені органом досудового розслідування, є необґрунтованими, а тому просили застосувати запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, докази, якими воно обгрунтовується, заслухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

01.04.2021 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).

Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі провадженні він не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналіз представлених доказів зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 р.,у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.). Отже на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, враховує і положення, що передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, відповідно дояких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Так, у рішенні Європейського суду з прав людиниу справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Водночас слідчий суддя не погоджується з існуванням ризиків, про які вказує сторона обвинувачення, осккільки за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006 р. тільки одне посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. У справі «Мамедова проти Росії» ( рішення від 01.06.2006 р.) Суд дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Як слідує із клопотання, сторона обвинувачення просить врахувати, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що, на їх думку, підтверджує ризик, передбачений пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, втім відомостей, що підтверджували означене, слідчому судді не надано. Отже клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційними меті, яка ставиться до їх застосування.

Долучені до клопотання докази містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого діяння та частково підтверджують ризики, при цьому в своїй сукупності це не може свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу. Отже слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, не знайшов підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, виховує двох дітей, має міцні соціальні зв`язки, до кримінальної відповідальності не притягувався. Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даний час, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у межах строку досудового розслідування, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

У задоволенні клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Помазан Олексія Олександровича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому строком до 29.05.2021 р., включно, залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, а також виконувати наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

не відлучатися із м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 62020000000000948 від 23.11.2020 р.;

здати на зберігання слідчому Державного бюро розслідувань свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків, покладених судом, визначити до 29.05.2021 р., включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування до 29.05.2021 р., включно.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Волкова С.Я.