Постанова № 96035466, 25.02.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3890/20

Провадження № 2-а/209/11/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2021 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3584877, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3584877 від 22.12.2020 року винесену інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департамент патрульної поліції сержантом поліції Білоус Дмитром Олеговичем відносно нього про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень; справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП - закрити.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що 22.12.2020 року він керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGA 28.540, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки ВЕСТТ 930018, номерний знак НОМЕР_2 . На перехресті автомобільної дороги М-21 та М-12 у Вінницькій області транспортний засіб був зупинений інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департамент патрульної поліції сержантом поліції Білоус Д.О. та відносно нього було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3584877. Відповідно до вище вказаної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено в оскаржуваній постанові: «керував ТЗ та тягнув напівпричеп ВЕСТТ 930018, номерний знак НОМЕР_2 , на якому перевозив вантаж, якого ширина виступає за габарити, чим порушив п. 22.5 ПДР ...» та накладено на нього штраф у розмірі 510 гривень.

Перевезення вантажу здійснювалось відповідно до узгодженого дозволу № 2020-12138901-1282 НГ від 21.12.2020 року. Відповідно до вказаного дозволу, він мав право на перевезення вантажу параметри якого не більше: ширина - до 3.5 м., довжина - до 22 м., висота - до 4.49 м., загальною вагою - до 46,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь - до 12 т. і вантаж може виступати за задній габарит ТЗ не більше 3 м. В оскаржуваній постанові не вказані фактичні габарити ТЗ з вантажем, що могло б надати підстави вважати нявність порушення параметрів, вказаних в дозволі. Вважає постанову незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав працівник поліції не відповідають обставинам справи, тому ця Постанова підлягає скасуванню.

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу у спрощеному провадженні без його участі.

Ухвалою суду від 28.01.2021 року вказану позовну заяви прийнято до провадження та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 05 лютого 2021 року.

16 лютого 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позов з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. У відзиві представник відповідача зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2020 року інспектором роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департамент патрульної поліції сержантом поліції Білоус Дмитром Олеговичем була винесена постанова серії ЕАМ № 3584877 від 22.12.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 22.12.2020 року о 05.45 годин керував ТЗ та тягнув напівпричеп ВЕСТТ 930018, номерний знак НОМЕР_2 , на якому перевозив вантаж, якого ширина виступає за габарити, без узгодження з органами МВС, чим порушив п. 22.5 ПДР. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 9).

Доводи позивача про те, що ПДР України він не порушував, суд вважає такими, що відповідають дійсності за наступних підстав:

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому основним документом, що надає право на рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, є дозвіл, що видається перевізнику Національною поліцією за наявності узгодження з дорожніми, комунальними підприємствами і організаціями.

На момент перевезення позивачем габаритного вантажу та на момент винесення інспектором оскаржуваної постанови, позивач мав при собі дозвіл № 2020-12138901-1282 НГ з 21.12.2020 року по 19.01.2021 року(а.с. 12) на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який дозволяв позивачу перевозити вантаж, а саме техніку, яка не перевищує нормативи вказані в дозволі, на вказаному транспортному засобі та по вказаному автошляху.

Відповідно до п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду

автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами

Укртрансбезпеки та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових

та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що

використовуються на автомобільних дорогих загального користування (п.1 Порядку №879).

В п.6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно- вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повино: утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням); видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пп.пп. 7-9 п. 2 Порядку № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти та за допомогою спеціального, сертифікованого вимірювального обладнання.

Як вбачається з вище вказаного, працівник поліції не застосовував передбачені чинним законодавством правил проведення габаритно-вагового вимірювання, що підтверджує відсутність належних та допустимих доказів порушення позивачем чинного законодавства.

Фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі дороги при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, лише за наявності автомобіля поліції, до того ж, вимірювання, з використанням відповідного обладнання взагалі не відбувалось. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 132-1 КУпАП, адміністративна відповідальність наступає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, інспектором роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП Білоус Д.О. не було дотримано вимог ст.ст. 33, 280 КУПАП, тобто постанова винесена упереджено, а інспектором не об`єктивно досліджені та визначені ті обставини, які мають значення для винесення обґрунтованої постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3584877 від 22.12.2020 року підлягає скасуванню.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, за подання позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 420,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 2).

Факт отримання позивачем правничої допомоги вартістю 1150 грн. від адвоката Сидоренко Альони Сергіївни, підтверджується доданими до позову свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, договором про надання правової допомоги, рахунком фактурою, квитанцією до прибуткового касового ордера, актом виконаних робіт, тарифами адвоката, описом наданих послуг (а.с. 13-19).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1150 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Депертаменту патрульною поліції, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючисьст. ст. 9, 132-1, 251, 252 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 241, 242, 244, 245, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3584877 – задовольнити у повному обсязі.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАМ № 3584877 від 22.12.2020 року, винесену інспектором роти № 4 батальону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Білоусом Дмитром Олеговичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління патрульної поліції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21010, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 1150 гривень, а всього на загальну суму 1570 гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.Л. Шендрик