Рішення № 96033608, 15.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37766/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судових засідань - Ситику Р.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

представника відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач-1, Вишгородський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКС України), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-3, ГУ ДКС України у Київській області), в якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 122 553,57 грн. у відшкодування майнової шкоди та 122 553,57 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.09.2017 року він придбав через державне підприємство «СЕТАМ» Міністерства юстиції України за 113 002,50 грн. автомобіль Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, який реалізовував Вишгородський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області. За наслідками торгів 27.09.2017 року було складено протокол № 287587 проведення електронних торгів. 06.10.2017 року позивач перерахував на рахунок Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області грошові кошти в сумі 113 002,50 грн. та сплатив ДП «СЕТАМ» як організатору торгів грошові кошти в розмірі 5 947,50 грн. Не пізніше 17.10.2017 року відповідач-1 був зобов`язаний направити позивачу акт про проведені електронні торги. Оскільки даний акт позивачу не надійшов, то він був змушений самостійно займатися отриманням цього акту та отримав його лише 02.02.2018 року. При цьому, позивач наголошує, що двічі звертався до сервісного центру МВС щодо перереєстрації автомобіля Fiat Doblo Panorama, однак отримував відмови у зв`язку із наявним розшуком. Тому він був змушений самостійно діставатися до Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області для вирішення питання щодо зняття придбаного автомобіля з розшуку. Такою бездіяльністю відповідача-1 позивач вважає, що йому завдано майнову шкоду, яку він оцінює в розмірі 122 553,57 грн., що складається із вартості придбаного автомобіля та вартості пального на проїзд із м. Луцька до м. Вишгород, а також моральну шкоду, які він оцінює в розмірі 122 553,57 грн., що полягає у хвилюваннях через те, що позивач заплатив кошти та не міг отримати автомобіль, який потрібен для особистих потреб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.08.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.09.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2018 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади, та призначено судове засідання для розгляду по суті на 30.11.2018 року.

31.10.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме, ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 07.09.2018 року у справі № 363/3183/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області та зобов`язання вчинити дії.

29.11.2018 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

30.11.2018 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному справу було знято зі складу та призначено на 23.01.2019 року.

23.01.2019 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному справу було знято зі складу та призначено на 27.03.2019 року.

23.01.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від ГУ ДКС України у Київській області надійшов відзив, який ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2019 року було повернуто відповідачу-3 без розгляду.

27.03.2019 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці справу було знято зі складу та призначено на 18.06.2019 року.

18.06.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 року, у зв`язку з неявкою представників відповідача-1 та відповідача-2 та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 03.10.2019 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2019 року у зв`язку з неявкою учасників судового процесу, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.01.2020 року.

В судове засідання 15.01.2020 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки позивач у письмовому клопотання просив розглядати справу за його відсутності, а представники відповідачів причини неявки не повідомили, то суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи на підставі письмових доказів.

Дослідивши та оцінивши подані сторонами письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що під час проведення виконавчих дій було звернуто стягнення на транспортний засіб Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_2 , який належав на праві власності ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , за виконавчим листом № 2-45/2013 від 11.04.2014 року, виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення боргу на користь ПАТ КБ «Надра» в розмірі 248 218,04 грн.

Вказаний транспортний засіб був придбаний ОСОБА_1 , що підтверджується Актом про проведені електронні торги від 01.12.2017 року, в якому, зокрема, зазначено, що згідно протоколу № 287587 по лоту № 238035 проведення електронних торгів від 29.09.2017 року Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України переможцем торгів визнано ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; сума продажу - 118 950,00 грн.; характеристика майна - транспортний засіб Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_2 , синього кольору.

03.01.2017 року позивач, в порядку ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», звернувся до Головного територіального управління юстиції у Київській області із скаргою, в якій зазначив, що він не може отримати від Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області акт про проведені електронні торги.

Головне територіальне управління юстиції у Київській області у листі від 26.01.2018 року вих. № К-25/02.2 повідомило позивачу, що 01.12.2017 року та 16.01.2018 року державним виконавцем відділу, у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», за адресою позивача простою кореспонденцією направлено акт про проведені електронні торги.

У листі від 30.03.2018 року № 1083-2-1/02.2 Головне територіальне управління юстиції у Київській області повідомило позивача, що 28.03.2018 року державним виконавцем відділу винесено постанову про зняття розшуку з автотранспортного засобу, копію постанови направлено для виконання до Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП у Київській області.

12.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області із повторною заявою щодо невідкладного винесення постанови про зняття з розшуку автомобіля Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_2 , та направлення її до компетентного органу.

Міністерство юстиції України у листі повідомило ОСОБА_1 , що 04.06.2018 року до Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП у Київській області направлено постанову від 28.03.2018 року про зняття з розшуку вищевказаного автомобіля.

07.09.2018 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/3183/18 задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 44554582 щодо невжиття заходів зняття з розшуку автомобіля Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, придбаного ОСОБА_1 на електронних торгах та зобов`язано державного виконавця Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області вжити заходи зняття з розшуку автомобіля марки Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, придбаного ОСОБА_1 на електронних торгах.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст.. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У ст. 1174 ЦК України законодавцем встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 року по справі № 621/2805/15-ц (провадження № 61-513св17), від 05.04.2018 року по справі № 456/525/17 (провадження № 61-11108св18), від 06.06.2018 року по справі № 461/5458/16-ц (провадження № 61-28011св 18), від 02.04.2018 року по справі № 757/45832/16-ц (провадження № 61-5304св18) тощо.

Факт протиправної бездіяльності державного виконавця Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 44554582 щодо невжиття заходів зняття з розшуку автомобіля Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, придбаного позивачем на електронних торгах, встановлений судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, протиправність бездіяльності державного виконавця Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області щодо невжиття заходів зняття з розшуку автомобіля Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, не потребує доведення.

Щодо розміру заподіяної майнової шкоди, суд зазначає наступне.

Так, позивач просить суд стягнути 122 553,57 грн. майнової шкоди, виходячи із розрахунку: 118 950,00 грн. - вартість автомобіля Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_2 , придбаного позивачем на електронних торгах, та 3 603,57 грн. - витрати позивача на пальне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначає сам позивач у позовній заяві, він забрав вказаний автомобіль Fiat Doblo Panorama, із стоянки ДП «СЕТАМ» у м. Києві ще 09.02.2018 року.

Отже на момент звернення позивача із позовом до Печерського районного суду м. Києва, вказаний автомобіль перебував у володінні та користуванні позивача.

Крім того, постанова про зняття вказаного автомобілю із розшуку (за відсутності якої позивач не мав можливості перереєструвати автомобіль на своє ім`я в сервісному центрі МВС) була прийнята 28.03.2018 року та надіслана до Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП у Київській області 04.06.2018 року за вихідним номером НОМЕР_4 .

Таким чином, станом на момент звернення позивача із позовом до суду, останній є власником автомобіля Fiat Doblo Panorama, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_2 , та наділений всіма правомочностями власника, а саме: правом володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним автомобілем.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача вартості вказаного автомобіля з Державної казначейської служби України, адже таке стягнення призведе до невиправданого повернення коштів позивачу за річ, якою він володіє, користується та розпоряджається як власник.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 603,57 грн. у відшкодування витрат на пальне, які підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 29.11.2017 року на суму 1 544,37 грн., від 27.10.2017 року на суму 927,40 грн., від 17.11.2017 року на суму 1 131,80 грн., то позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що ці витрати були понесені саме у зв`язку із бездіяльністю відповідачів.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд, що знайшло своє відображення у постанові від 19.09.2019 року у справі № 335/10080/15-ц (провадження № 61-10703св18).

Так, позивач просить стягнути завдану протиправною бездіяльністю відповідача-1 моральну шкоду в розмірі 122 553,57 грн., зазначаючи, що він зазнав душевного хвилювання, погіршення сну та перебуває у пригніченому настрої, проте, будь-яких доказів на підтвердження викладеного позивач не надав.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується. Відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 84, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 280, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу державної влади, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 27.01.2020 року.

Суддя І.В. Григоренко