Рішення № 96032294, 31.03.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2021 справа № 914/189/21

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мельник Каріни Володимирівни

про: стягнення 2467,28грн.,

Представники

позивача: Карасюк М.В. представник (довіреність від 11.01.2021р. б/н);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мельник Каріни Володимирівни про стягнення 2467,28грн.

28.01.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 24.02.2021р.; викликати представників сторін у судове засідання.

У судове засідання 24.02.2021р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Ухвалами, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 10.03.2021р.

10.03.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5636/21.

У судове засідання 10.03.2021р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Ухвалами, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 24.03.2021р.

У судове засідання 24.03.2021р. позивач забезпечив участь повноважного представника, позовні вимоги підтримав.

Протокольною ухвалою від 24.03.2021р. суд постановив оголосити перерву до 31.03.2021р.

Крім того, ухвалою від 24.03.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, повідомив відповідача у справі, який не забезпечив участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання у цій справі

У судове засідання 31.03.2021р. позивач забезпечив участь повноважного представника.

У судове засідання 31.03.2021р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника, причин неявки суду не повідомив.

Кореспонденція, зокрема ухвала суду від 28.01.2021р., направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою про невручення «За закінченням терміну зберігання».

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Позиція позивача:

Підставами позовних вимог позивач зазначає неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати за договором на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 26.10.2017р. №С-1309-17 (надалі-договір), зокрема пунктів 2.2.2, 3.1 договору, відповідно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 467,28 грн. суми боргу зі сплати орендної плати за договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з повної та своєчасної оплати орендної плати за користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності за договором утворився борг зі сплати орендної плати в розмірі 2 467,28 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи Довідкою позивача від 21.01.2021р. вих. №4-2302-1399.

Відповідач в судові засідання 24.02.2021р., 10.03.2021р.,24.03.2021р. та 31.03.2021р. не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

26.10.2017 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Каріною Володимирівною (далі - відповідач) укладено договір №С-1309-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд (далі - договір).

Відповідно до розділу 6 договору термін дії договору встановлюється з 01 січня 2017 року по 31 травня 2018 року (відповідно до п.5.5. «Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526 (зі змінами) (далі-Порядок) та п.1 Ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова»).

П.5.5. Порядку, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526 (зі змінами), передбачено, що договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС (тимчасових споруд) укладається на термін, визначений ухвалою Львівської міської ради.

Відповідно до п.5.7. Порядку передбачено, що продовження терміну дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС здійснюється на підставі відповідних ухвал міської ради з дотриманням вказаних в ухвалах термінів.

Відповідно до п.1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова продовжується до 31.05.2018р. згідно з додатком.

П.1. ухвали Львівської міської ради (ЛМР) №3417 від 17.05.2018р. внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017р. №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», в п.1.1. якої зазначено, що термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, які розміщені на території м. Львова продовжується до 31.12.2019р.

В подальшому, на підставі п.5.1. договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд №С-1309-17від 26.10.2017р, ухвали ЛМР №3417 від 17.05.2018р. «Про внесення змін до ухвал міської ради від №1568 від 02.03.2017р, №1888 від 27.04.2017р. та №2526 від 26.10.2017р.», сторони внесли до договору №С-1309-17 від 26.10.2017р., шляхом укладення договору №С-1309-17 (Д-18) від 31.08.2018 року, такі зміни:

1.Частину 6 Договору «Термін дії договору» викласти в такій редакції: 6.1. Термін дії договору встановлюється до 31 грудня 2019р. (відповідно до п.1.1. ухвали ЛМР №3417 від 17.05.2018р.)

В п.4.2. ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1568 зазначено, що нарахування орендної плати (без індексації) для суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до додатка 1 здійснюється з 01.01.2017р. згідно з укладеними договорами на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення ТС.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності, площею 42,00 кв. м. (тротуар, газон, тощо) для розміщення ТС за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка-вул. Героїв Крут.

Пунктом 2.2.2 договору визначено обов`язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1273 від 01.12.2016 року.

За умовами договору (п.3.1) передбачено, що Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування Об`єктом площею 42,00 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (75,72*42,00*0,4)*1,2= 1 526,52 грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять шість гривень 52 копійки) за місяць, у тому числі ПДВ 254,42 грн.(двісті п`ятдесят чотири гривні 42 копійки).

Проте, згідно з Довідкою про заборгованість № 4-2302-1399 від 21.01.2021 року, станом на 2021 рік, у орендаря утворилась заборгованість в сумі 2 467,28 грн. Дана заборгованість виникла за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 467,28 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016р. №1125 (із змінами та доповненнями) затверджено Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, згідно пункту 1.1. якого управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016р. №505 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків державного сектору, штампи і бланки, право набувати майнових і немайнових прав та обов`язків, право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє / не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача / відповідача у судах від свого імені, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (п.1.4. Положення).

Пунктом 2.1. Положення визначено, що основними завданнями управління, зокрема є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є управління комунальної власності департаменту економічної політики (п.1.3. Положення).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що термін дії Договору встановлюється з 01.01.2017р. по 31.05.2018р. (відповідно до п.5.5. Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015р. №4526 (зі змінами) та п.1 Ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017р. №1568).

Відповідно до пункту 5.5. Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015р. №4526 (зі змінами) передбачено, що договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС укладається на термін, визначений ухвалою Львівської міської ради.

Продовження терміну дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС здійснюється на підставі відповідних ухвал міської ради з дотриманням вказаних в ухвалах термінів (п.5.7. Порядку).

Згідно п.1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017р. №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» термін здійснення підприємницької у тимчасових спорудах, що розміщені на території м.Львова продовжується до 31.05.2018р. згідно з додатком.

Крім того, пунктом 1.1. ухвали Львівської міської ради від 17.05.2018р. №3417 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017р. №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» зазначено, що термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, які розміщені на території м.Львова, продовжується до 31.12.2019р.

Згідно п.4.2. вказаної ухвали нарахування орендної плати (без індексації) для суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до додатка 1 здійснюється з 01.01.2017р. згідно з укладеними договорами на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення ТС.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З врахуванням встановлених судом обставин та наведених позивачем доводів, зокрема щодо дати укладення договору та встановленого у ньому строку його дії, продовження строку дії договору ухвалами від 02.03.2017р. №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» та від 17.05.2018р. №3417 про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017р. №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», судом встановлено, що укладений між сторонами договір був чинним з 01.01.2017р. по 31.12.2019р., а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати є мотивованими та обґрунтованими.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позову, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за тимчасове користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасової споруди у встановленому договором порядку та розмірі, беручи до уваги наявність вини відповідача щодо такої несплати, перевіривши розрахунок суми позовних вимог, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 467,28грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати є підставними, мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №575 від 23.12.2020р. на суму 2 270,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13,73-74,76-79,86,129, 236, 238, 240-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Каріни Володимирівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, ПЛ.ГАЛИЦЬКА, будинок 15, ідентифікаційний код 25558625) заборгованість за договором №С-1309-17 від 26.10.2017р. в сумі 2 467,28 грн, 2 270, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021 р.

Суддя М.Р. Король