Рішення № 96032243, 30.03.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2021 справа № 914/200/21

За позовною заявою: Державного підприємства “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс”, м.Львів

про: стягнення 2638,02грн за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю від 05.01.2011

Суддя У.І.Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участі представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Державного підприємства “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” про стягнення 2638,02грн за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю від 05.01.2011.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021, справу №914/200/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 01.02.2021 позов залишено без руху.

18.02.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 16.03.2021.

Ухвалою від 16.03.2021 судове засідання відкладено на 30.03.2021.

Позивач в судове засідання 30.03.2021 явку повноважного представника не забезпечив, однак направив додаткові пояснення по справі.

У судове засідання 30.03.2021 відповідач повторно явку пововажного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79005, м. Львів, вул. І.Франка, 7. На таку ж адресу судом скеровано ухвалу у цій справі. Конверт з ухвалою про відкриття провадження від 15.12.2020 повернутий поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Натомість відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач протягом тривалого розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

05.01.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю, відповідно до якого відповідач оплачує позивачу надані послуги із забезпечення електроенергією, водою та теплом, а також відшкодовує земельний податок в частині, пропорційно займаній площі та витрати позивача з податку на нерухомість.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що відповідач зобов`язується не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача за комунальні послуги у відповідності з розрахунком, наданим підприємством.

Як зазначено в позові відповідачу надавалися рахунки-фактури для оплати наданих послуг: № 1513 від 29.03.2019 та № 1517 від 30.04.2019.

Станом на 22.12.2020 заборгованість відповідача по сплаті комунальних послуг за договором №0501/10 від 05.01.2011 у становить: за березень 2019 року 1573,29 грн; за квітень 2019 року - 816,66 грн.

Однак, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати отриманих послуг.

У порядку досудового врегулювання спору 23.04.2020 позивач направляв відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов`язань. Відтак, ДП “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” подало до Господарського суду Львівської області із позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2389,95 грн.

Крім цього, позивач нарахував в порядку ст. 625 ЦК України 128,09грн інфляційних втрат та 119,98грн 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №1 на постійне та обов`язкове обслуговування від 05.01.2011, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків. За своєю правовою природою спірний договір належить до договорів про надання послуг.

За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1.1 договору позивач зобов`язався надавати комунальні послуги, а відповідач, відповідно до п. 2.2.3 договору вносити плату за комунальні послуги у відповідності із розрахунком.

Позивач свої зобов`язання виконав. Відповідач про дійсність отримання послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо надання послуг на загальну суму 2389,95 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 128,09грн інфляційних втрат та 119,98грн 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 191, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 7, ідентифікаційний код 23275120) на користь Державного підприємства “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” (79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 3, ідентифікаційний код 07684556) 2389,95 грн основного боргу, 128,09грн інфляційних втрат, 119,98грн 3% річних та 2102,00грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 05.04.2021.

Суддя У.І. Ділай