Рішення № 96032170, 01.04.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 рокуСправа № 912/276/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участі секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Добробут"

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

до відповідача 2: Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області

про визнання права постійного користування

Представники:

від позивача - Восковенко В.М, адвокат, ордер ВЕ № 1032718 від 01.03.2021;

від позивача - ОСОБА_2., керівник, Витяг з ЄДРПОУ;

від відповідача 1 - участі не брали;

від відповідача 2 - участі не брали.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Добробут" (далі - СФГ "Добробут") до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та до Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про наступне:

- визнати за Селянським (Фермерським) господарством "Добробут" право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3521484800:02:000:0448, загальною площею 45,74 га категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, що розташована на території Кіровоградської області, Голованівського району, Люшнюватська сільська рада, яка була надана в постійне користування ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серія КР 0195, виданого на підставі рішення Голованівської районної ради Кіровоградської області № 295 від 29.12.2000, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 234.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що, у зв`язку з прогалиною у законодавстві, СФГ "Добробут" не може переоформити на себе право постійного користування з особи, на яку видано державний акт, таким чином порушено його право на користування та мирне володіння майном.

Ухвалою суду від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.03.2021.

Ухвалою від 01.02.2021 заяву СФГ "Добробут" від 25.01.2021 про забезпечення позову повернуто заявнику разом з квитанцією про сплату судового збору №9221-6497-3781-6716 від 25.01.2021.

12.02.2021 до господарського суду надійшов від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідача 1) відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що державний акт, яким посвідчено право постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, втратив свою чинність після його смерті, отже чинним законодавством не передбачена можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) та підстави визнання права постійного користування земельною ділянкою за СФГ відсутні.

Ухвалою суду від 18.02.2021 заяву СФГ "Добробут" від 11.02.2021 про забезпечення позову повернуто заявнику, разом з квитанцією про сплату судового збору №9221-6497-3781-6716 від 25.01.2021.

19.02.2021 на адресу суду від Побузької селищної ради (відповідач 2) надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого остання не визнає позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з підстав того, що позивач своїми вимогами суперечить ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство", а також те, що в Державному акті прописано право користування громадянина ОСОБА_1 , а не СФГ "Добробут". Право постійного користування землею, яке виникло у землекористувача на підставі зазначеного Державного акта не входить до складу спадщини і припиняється в зв`язку зі смертю особи, якій належало право.

22.02.2021 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1. Позивач зазначив, що ГУ Держгеокадастр порушує його земельні права, не визнає права на землю і намагається позбавити позивача земельної ділянки. Дії відповідача 1 щодо надання 23 особам по 2 га кожному земельної ділянки не свідчать про законність, а свідчать навпаки, про бажання відібрати землю та віддати іншим особам, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

24.02.2021 позивачем надіслано до суду відповідь на відзив відповідача 2 у справі. Позивач не погоджується з посиланням відповідача 2 на норми закону про спадкування, як такі, що не стосуються господарства. Позивач зазначив, що норми Закону України "Про фермерське господарство", на які посилається відповідач 2, на час створення господарства у нинішній редакції не існували.

01.03.2021 засобами електронного зв`язку надійшла заява позивача про розгляд справи, призначеної на 02.03.2021 без участі повноважного представника позивача.

02.03.2021 суд розпочав підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2021.

01.04.2021 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті. Представники позивача підтримали надані у справі заяви по суті в повному обсязі.

Відповідачі участі у судовому засіданні не брали, будь-які клопотання до суду від відповідачів не надходили.

Оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення засідання суду у справі (а.с. 107-108), керуючись п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті за відсутності представників відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

На підставі рішення сесії Голованівської районної ради Кіровоградської області № 160 від 21.04.2000 ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 55,73 га ріллі, в тому числі: 45,74 га ріллі в постійне користування, 10,26 га ріллі в оренду строком на 5 років із земель запасу Люшнюватської сільської ради (а.с. 89).

15.05.2000 розпорядженням Голованівської районної державної адміністрації № 246-р зареєстровано СФГ "Добробут", голова господарства - ОСОБА_1 (а.с. 25).

15.05.2000 проведено державну реєстрацію юридичної особи СФГ "Добробут" та 22.05.2000 включено до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою від 22.05.2000 №7660 (а.с. 23).

Згідно п. 3.1 статуту СФГ "Добробут" в редакції від 12.05.2000, головою господарства є його засновник ОСОБА_1 (а.с. 20-22).

02.11.2000 Голованівська районна рада Кіровоградської області звернулась до Відділення фонду підтримки селянських (фермерських) господарств листом №149 з проханням виготовити проект відведення та державний акт на право постійного користування землею громадянину ОСОБА_1 (а.с. 24).

На підставі рішення Голованівської районної ради від 27.10.2000 №245 "Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства", останньому надано земельну ділянку площею 57 га ріллі, в тому числі 47,74 га ріллі в постійне користування, 9,26 га ріллі в оренду строком на 5 років із земель запасу Люшнюватської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 27).

29.12.2000 Голованівською районною радою прийнято рішення № 295 "Про внесення змін в рішення сесії Голованівської районної ради №245 від 27.10.2000".

Згідно п. 1 наведеного рішення вирішено надати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 55 га ріллі, в тому числі 45,74 га ріллі в постійне користування, 9,26 га ріллі в оренду строком на 5 років із земель запасу Люшнюватської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 26).

21.11.2001 на вказану земельну ділянку видано Державний акт на право постійного користування землею серії КР 0195 (а.с. 8).

Розпорядженням Голови райдержадміністрації від 18.02.2002 №148-р зареєстровано зміни та доповнення до статуту СФГ "Добробут", згідно яких пункт 3.1 доповнено: "Членами господарства є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 " (а.с. 22).

Згідно наказу засновника господарства від 21.12.2012 №2 керівником СФГ "Добробут" призначено ОСОБА_2 (а.с. 28).

12.10.2016 проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 3521484800:02:000:0448, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2018 (а.с. 31-33).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 23.01.2018 ОСОБА_1 помер (а.с. 30).

29.01.2019 рішенням Голови СФГ "Добробут" №1 прийнято в члени господарства ОСОБА_5 , виключено із переліку членів господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розподілено частки між засновниками та членами господарства, а також затверджено нову редакцію статуту СФГ "Добробут" (далі - Статут, а.с. 9-17, 29).

В п. 1.1 Статуту передбачено, що СФГ "Добробут" створено та здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 45,7400 га, яка знаходиться на території Люшнюватської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, наданій у постійне користування на підставі державного акта серія КР 0195 від 21.11.2001, кадастровий номер 3521484800:02:000:0448.

За твердженням позивача, з моменту надання земельної ділянки у постійне користування і по сьогодні СФГ "Добробут" користується нею згідно цільового призначення та відповідно до статутних завдань господарства, що підтверджується довідкою Люшнюватської сільської ради Голованівського району № 39 від 23.01.2020 та довідкою Побузької селищної ради №01-19/177 від 01.02.2021, в яких зазначено, що станом відповідно на 01.01.2019 та 01.01.2021 за СФГ "Добробут" рахується 45,74 га земель, з яких у постійному користуванні 45,74 га, тобто уся земельна ділянка (а.с. 43, 98).

Також СФГ "Добробут" сплачує відповідні податки за користування земельною ділянкою, що підтверджується квитанціями за 2019, 2020 (а.с. 34-39).

28.10.2020 з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №21-11-0.3-9808/2-20, позивачу стало відомо, що на розгляді у вказаному управлінні перебуває 23 заяви громадян щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по 2 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 3521484800:02:000:0448 (а.с. 40).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 08.12.2020 згідно з додатком та акта приймання - передачі від 09.12.2020 земельна ділянка під кадастровим номером 3521484800:02:000:0448 передана до комунальної власності Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, однак, за доводами відповідача 2 у справі, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначене право не було оформлено належним чином у зв"язку із зареєстрованим обтяженням згідно рішення Голованівського районного суду від 18.11.2020 у справі №368/8970/20, що підтверджується відповідним рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, виданого державним реєстратором Голованівської селищної ради 15.02.2021 (а.с. 44-49, 82, 85).

Позивач вважає, що у зв`язку з прогалиною у законодавстві, СФГ "Добробут" не може переоформити право постійного користування спірною земельною ділянкою, та вказаними діями з боку відповідача 1 порушено право позивача на постійне користування та володіння зазначеною земельною ділянкою.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 45,74 га з кадастровим номером 3521484800:02:000:0448 за позивачем.

В силу вимог до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно частини 1 статті 51 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За приписами частини 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації СФГ "Добробут"; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-ІV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Добробут", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частини 2 статті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до приписів частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Станом на день вирішення спору позивач СФГ "Добробут" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення позивачем наявності у Селянського (Фермерського) господарства "Добробут" права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3521484800:02:000:0448, загальною площею 45,74 га, Державний акт на право постійного користування землею серія КР 0195 від 21.11.2001, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 234, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Люшнюватської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

А отже, позовні вимоги Селянського (Фермерського) господарства "Добробут" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, господарський суд відхиляє доводи відповідачів, викладені у відзивах останніх, як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовані вищевикладеними нормативними посиланнями та встановленими обставинами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, достатніми та достовірними.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Витрати зі сплати судового збору згідно заяви позивача, зробленої в ході судового розгляду справи, залишаються за позивачем та не стягуються з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Добробут" (26544, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Люшнювате, вул. Центральна, 12, код ЄДРПОУ 30798053) право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 45,74 га з кадастровим номером 3521484800:02:000:0448, Державний акт на право постійного користування землею серія КР 0195 від 21.11.2001, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 234, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Люшнюватської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати:

Селянському (фермерському) господарству "Добробут" за адресою: 26544, Кіровоградська обл., Голованівський район, с. Люшнювате, вул. Центральна, 12 та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області за адресою: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26;

Побузькій селищній раді Голованівського району Кіровоградської області за адресою: 26555, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Побузьке, вул. Незалежності, 5.

Дата складення повного рішення 05.04.2021.

Суддя Л.С. Вавренюк