Рішення № 96032168, 25.03.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 рокуСправа № 912/3747/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Весна" (вул. Дворцова, б. 13, м. Кропивницький, 25006),

про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, переведення прав та обов`язків покупця,

секретар судового засідання - Безчасна Н.Г. ,

представники сторін:

від позивача - Стеценко Т.М., адвокат, ордер серія ФШ №1068858 від 17.11.2020, в режимі відеоконференції;

від відповідачів - участі не брали;

від третьої особи - участі не брав.

в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, переведення прав та обов`язків покупця з покладення на відповідачів судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що договір дарування цінних паперів, укладений 25.08.2016 між відповідачами є прихованим договором купівлі-продажу, що порушує його переважне право як акціонера на викуп акцій Приватного акціонерного товариства "Весна", а тому позов підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що відповідачами у позовній заяві зазначені фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом 25.11.2020 направлено до Управління ДМС у Кіровоградській області запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу про надання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування), що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3

07.12.2020 від Управління ДМС у Кіровоградській області надійшла відповідь на запит суду щодо надання відомостей про місце проживання (перебування) громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якої вбачається, що вони зареєстровані за адресами, які зазначені позивачем в позовній заяві.

Ухвалою від 09.12.2020 відкрито провадження у справі №912/3747/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.12.2020; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Весна"; встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

28.12.2020 представником ОСОБА_3 в системі електронний суд сформовано відзив та клопотання про направлення справи за встановленою підсудністю. У поданому відзиві відповідач 2 зазначив, що коштів за подаровані акції не отримував. Спірний договір дарування укладений саме з метою дарування акцій, а не їх продажу. Також, у поданому відзиві відповідач 2 заявляє про пропущення позивачем строку позовної давності.

29.12.2020 господарський суд відкрив підготовче засідання, в якому протокольною ухвалою оголошено перерву до 25.01.2021.

30.12.2020 позивачем в системі електронний суд сформовано клопотання про колегіальний розгляд справи.

12.01.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , в якому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, аналогічних позовній заяві.

Ухвалою від 25.01.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про направлення справи за підсудністю; відмовив у задоволенні клопотання позивача про колегіальний розгляд справи; задовольнив клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження; продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання у справі №912/3747/20 до 09.02.2021.

25.01.2021 на електронну адресу суду надійшла від позивача відповідь на відзив, яка по суті є клопотанням про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 09.02.2021 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.02.2021.

24.02.2021 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 24.02.2021 закрито підготовче провадження у справі №912/3747/20 та призначено до судового розгляду по суті на 05.03.2021.

05.03.2021 господарський суд відкрив судове засідання.

Протокольною ухвалою від 05.03.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.03.2021.

25.03.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останнім повідомлено суд про намір подати докази щодо витрат на правничу допомогу.

25.03.2021 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

У судовому засідання брав участь представник позивача, який підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с. 151).

Щодо участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 , господарський суд враховує таке.

Поштовий конверт разом з ухвалою про відкриття провадження у справі №912/3747/20 отримана відповідачем 14.12.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 58).

Поряд з цим, поштовий конверт з вкладенням (ухвала суду від 05.03.2021 у справі №912/3747/20), направлений ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , з відміткою органу поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 152-153).

При цьому, господарський суд звертає увагу, що адреса відповідача ОСОБА_2 підтверджується відповіддю Управління ДМС у Кіровоградській області від 01.12.2020, наданої на запит суду щодо місця проживання (перебування) громадянина ОСОБА_2 (а.с. 45 на звороті).

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем ОСОБА_2 ухвали суду про оголошення перерви у даній справі до 25.03.2021 та повернення її копії до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місця проживання, тобто його власною волею.

Відомості про наявність іншої адреси для листування з відповідачем ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Крім того, судом враховано, що всі процесуальні документи у справі розміщені у відкритому для загального доступу реєстрі судових рішень та відомості щодо розгляду справи містяться на офіційному сайті судової влади.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За правилами п. 2, 3 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З підстав викладеного, господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив такі обставини справи.

Приватне акціонерне товариство "Весна" (далі - ПрАТ "Весна", третя особа) станом на 25.03.2021 зареєстровано за адресою: (вул. Дворцова, б. 13, м. Кропивницький, 25006), що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п. 4.2 Статуту ПрАТ "Весна" в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів ПрАТ "Весна", оформлених протоколом від 13.02.2015 №1, статутний капітал ПрАТ "Весна" поділений на 1 663 340 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,10 грн за одну акцію.

25.08.2016 між громадянином ОСОБА_2 (далі - Дарувальник) та громадянином ОСОБА_3 (далі - Обдаровуваний) укладено договір дарування цінних паперів (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого Дарувальник дарує Обдаровуваному прості іменні акції (далі - ЦП), що належать Дарувальникові (а.с. 25).

В п. 1.2 Договору передбачено вид ЦП - акція; найменування емітента - ПрАТ "Весна", номінальна вартість одного ЦП - 0,10 грн; форма випуску ЦП - іменна; тип ЦП - простий; форма існування ЦП - бездокументарна; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП - UA4000146682; кількість ЦП - 345 шт; загальна номінальна вартість - 34,50 грн; вартість дарунку сторони оцінюють в розмірі номінальної вартості ЦП - 34,50 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору Дарувальник протягом 5 робочих днів після укладання даного договору зобов`язується вчинити всі дії, необхідні для передачі ЦП у власність Обдаровуваного, в тому числі надати своїй депозитарній установі належним чином оформлене та підписане розпорядження на списання ЦП з рахунку в ЦП Дарувальника на рахунок в ЦП Обдаровуваного та інші документи необхідні, для перереєстрації прав власності на Обдаровуваного, а Обдаровуваний зобов`язаний у той же термін надати своїй депозитарній установі розпорядження про зарахування ЦП на свій рахунок.

Право власності на ЦП, визначені п. 1.2 Договору, переходить до Обдаровуваного з моменту перереєстрації у депозитарній установі та підтверджується випискою з рахунка в ЦП (п. 1.5 Договору).

В п. 4.1 Договору визначено, Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту передачі ЦП і реєстрації ЦП у зберігача Обдаровуваного.

Договір підписано Дарувальником і Обдаровуваним.

01.11.2016 оформлено розпорядження №1 на списання прав на цінні папери та підписано ОСОБА_3 (а.с. 25 на звороті).

Згідно з випискою про операції з цінними паперами за період з 09.11.2016 по 26.09.2019 у депонента ОСОБА_3 вбачається, що цінні папери в кількості 345 шт списано на рахунок ОСОБА_2 (а.с. 26).

За твердженням позивача вказаний Договір дарування є удаваним договором купівлі-продажу цінних паперів, яким порушене переважене право ОСОБА_1 на купівлю акцій, що й стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як встановлено судом, 25.08.2016 між громадянином ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3 укладено договір дарування цінних паперів, згідно з п. 1.1 якого Дарувальник дарує Обдаровуваному прості іменні акції, що належать Дарувальникові.

В силу вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу Україниодним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 ст. 235 Цивільного кодексу України встановлює, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України).

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що за удаваним правочином (ст. 235 Цивільного кодексу України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір дарування є завжди безоплатним, в той час як договір купівлі-продажу є оплатним, а вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні, а відтак, відмінність між договорами купівлі-продажу та дарування полягає в платності за одержане майно.

Умовами спірного договору дарування не встановлено, що за отримання (набуття у власність) акцій ПрАТ "Весна" ОСОБА_5 передає ОСОБА_2 певну грошову суму.

Крім того, у наявному в матеріалах справи відзиві, відповідач 2 зазначив, що в момент укладення договорів дарування сторони діяли добровільно та розуміли значення своїх дій. Також, відповідачем 2 зазначено, що дарування часток статутного капіталу ПрАТ "Весна" відбулось сторонами виключно на безоплатній основі, жодної оплати за вказані частки між сторонами не здійснювалося.

Стосовно економічної невигідності дарування акцій та погіршення майнового становища ОСОБА_2 при даруванні вказаних акцій, господарський суд враховує, що вартість вказаних акцій складає 34,50 грн, докази сплати дивідендів та їх розміру в матеріалах відсутні, а, за твердженням представника позивача, дивіденди не виплачуються акціонерам з 2015 року, що в свою чергу повністю спростовує твердження про погіршення майнового становища ОСОБА_2 у результаті дарування акцій.

Також, в матеріалах справи наявні:

- заява свідка ОСОБА_1 , від 21.09.2020 (підпис ОСОБА_6 на заяві посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П.), у якій зазначено про скуповування ним та ОСОБА_7 акцій у акціонерів ПрАТ "Весна" під виглядом укладення договорів дарування цінних паперів, оскільки акціонери відмовилися передавати йому акції безкоштовно та з метою уникнення дотримання переважного права акціонерів на купівлю акцій;

- заява ОСОБА_8 від 18.09.2020 (підпис ОСОБА_8 на заяві посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О.П.), у якій зазначено, що вона в період 2009-2016 рр. працювала в ПАТ "КБ "Хрещатик" та здійснювала супровід депозитарної діяльності ПрАТ "Весна". В період своєї професійної діяльності ОСОБА_8 зазначила, що їй стало відомо про скуповування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 акцій у акціонерів ПрАТ "Весна" під виглядом укладення договорів дарування цінних паперів, оскільки акціонери відмовилися передавати їм акції безкоштовно та з метою уникнення дотримання переважного права акціонерів на купівлю акцій.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Дослідивши зміст зазначеної заяви свідка, суд прийшов до висновку, що вказані заява не підтверджує доводів позивача щодо наявності у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мотиву здійснити продаж частки у статутному капіталі ПрАТ "Весна" та не може бути прийнята судом як доказ по справі, оскільки заява не містить відомостей щодо факту та обставин передачі ОСОБА_3 ОСОБА_2 грошових коштів за подаровані акції.

Ані позивач, ані свідок не довели своєї присутності при укладанні спірного договору дарування та не є його сторонами.

Стосовно тверджень позивача про укладення ним договорів дарування акцій з іншими акціонерами та наявність розписок акціонерів про отримання коштів від позивача за подаровані акції, суд зазначає, що вказані обставини не доводять удаваності спірного договору дарування та його ідентичності з вказаними договорами, а є свідченням дій самого позивача про те, яким чином останній придбав акції ПрАТ "Весна", що може бути предметом окремого позову (а.с. 29-34).

Пунктом 4.25 Постанови від 25.02.2016 № 4 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" визначено, що згідно зі ст. 7 Закону України "Про акціонерні товариства" статутом ПрАТ може бути передбачено переважне право його акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до відчуження третій особі. Таке переважне право реалізується відповідно до частин третьої - шостої цієї статті. Порядок реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій ПрАТ, що пропонуються їх власником до відчуження (крім продажу) третій особі, встановлюється статутом такого товариства.

Акціонери ПрАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Господарські суди, застосовуючи цю норму під час вирішення спорів, повинні враховувати, що переважне право поширюється виключно на випадки продажу акцій ПрАТ, а також простих акцій ПАТ у процесі приватного розміщення акцій. Якщо це встановлено статутом АТ, то переважне право надається також акціонеру - власнику привілейованих акцій у процесі приватного розміщення товариством привілейованих акцій.

Оскільки чинним законодавством передбачено переважне право на купівлю акцій, переважне право не поширюється на відносини спадкування, правонаступництва, дарування, іншого безоплатного відчуження акцій, а також обмін акцій на інше індивідуально визначене майно.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, твердження позивача про удаваність спірного договору дарування ґрунтується на припущеннях.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що обставини за яких можна прийти до висновку, що спірний договір дарування укладений між відповідачами з метою приховати інший правочин, у даному випадку, договір купівлі-продажу акцій ПрАТ "Весна", не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та спростовані встановленими судом обставинами.

Відповідно до п. 5.4. Статуту акціонери Товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належить кожному з них.

З урахуванням наведеного, Статут ПрАТ "Весна" не містить заборони на відчуження акціонером Товариства своїх акцій третім особам, проте встановлює, що учасники Товариства користуються переважним правом саме придбання акцій акціонера, який їх відступив, пропорційно до кількості акцій, тобто, як вірно зазначає позивач, саме придбання (купівлі-продаж тощо), таких акцій має здійснюватись з дотриманням правила щодо надання переважного права на придбання акцій акціонерами Товариства.

Таким чином, Статутом ПрАТ "Весна" та чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договорів дарування акціонером своїх акцій Товариства.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог (відсутність порушення прав позивача), заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд не розглядає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судовий збір на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати ОСОБА_9 представнику ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_10 представнику ОСОБА_3 (електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), Приватному акціонерному товариству "Весна" (вул. Дворцова, б. 13, м. Кропивницький, 25006).

Повне рішення складено 05.04.2021.

Суддя М.С. Глушков