Рішення № 96032162, 25.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3618/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 Код ЄДРПОУ: 20077720)

до Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатепловодопостачання» (07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1 А, Код ЄДРПОУ: 33710516)

про стягнення 1 938 987,47 грн.

за участю представників:

від позивача – Верхацький І.В. ( довіреність № 14-335 від 22.12.2020 )

від відповідача – не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача 1 938 987,47 грн., з яких: 1 663 339,75 грн. основного боргу, 126 938,49 грн. пені, 80 131,54 грн. 3 % річних та 68 577,69 грн. інфляційних втрат та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат в розмірі 29 084,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу №2520/18-БО-17 від 03.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання до 25.02.2021.

29.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/3618/20, справу призначено до розгляду по суті на 25.03.2021.

У судове засідання 25.03.2021 представник відповідача, який був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, не з`явився.

В судовому засіданні 25.03.2021 представником позивача підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні 25.03.2021, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Учасники справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

25.03.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» (споживач) укладено Договір постачання природного газу № 2520/18-БО-17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.7 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

- оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);

- у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 16,4 % річних (в редакції Додаткової угоди № 1 від 11.01.2018 - 15,3 % річних), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3 договору);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 договору).

Додатковою угодою № 4 від 23.11.2018 строк дії Договору в частині постачання природного газу продовжили до 30.04.2019 року.

На виконання умов договору позивач здійснював поставки відповідачу природного газу. До матеріалів справи надано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого природного газу виконував неналежним чином, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 663 795,21 грн., на підтвердження чого позивачем надано виписки з банківського рахунку та довідки по заборгованості відповідача. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 1 663 795,21 грн. за поставлений природний газ підтверджується належними доказами, відповідачем станом на час розгляду справи в суді існування заборгованості у стягуваному розмірі належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 126 938,49 грн. пені, 80 131,54 грн. 3 % річних та 68 577,69 грн. інфляційних втрат за зобов`язаннями жовтня-грудня 2018, січня-березня 2019.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив про те, що у позивача були відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки значна заборгованість бюджету позбавила відповідача можливості виконати зобов`язання у строк, передбачений Договором.

Крім того, відповідач вказує на те, що п. 8.2. Договору передбачає лише відповідальність у вигляді пені. Договір не містить будь-якої іншої відповідальності за невиконання умов договору, зокрема стягнення інфляційних та 3% річних.

З приводу заперечень відповідача, суд зазначає те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто установа як отримувач бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).

При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Враховуючи, що доданий до матеріалів позовної заяви розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 80 131,54 грн. 3 % річних та 68 577,69 грн. інфляційних втрат.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені в сумі 126 938,49 грн., суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що заявлені до стягнення розміри пені було визначено позивачем в сумах, які нараховані щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо за періоди, що не перевищують строку встановленого в 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку пені за заявлений позивачем період, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення пені становить 126 938,49 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір пені на 90 %.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище підприємства, наявність дебіторської заборгованості, неповне відшкодування місцевим бюджетом збитків, завданих різницею в тарифах на послуги теплопостачання.

Позивач у відповіді на відзив проти зменшення пені заперечував.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (стаття 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан і боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, враховуючи приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд наголошує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Тобто, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.

Слід зазначити, що вказані відповідачем у клопотанні обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов`язань, оскільки, відповідно до умов договору використання споживачем природного газу здійснюється виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, що не позбавляє відповідача звертатись у встановленому порядку з вимогами про відшкодування заборгованості, яка виникає у споживачів перед відповідачем.

Крім того, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем основний борг сплачено не було, а суми штрафних санкцій, нараховані позивачем за період неоплати боргу відповідачем, не є надмірно високими та не перевищують суми заборгованості, яка виникала у останнього за вказаним правочином.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Згідно з частинами першої – третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради «Бородянкатепловодопостачання» (07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1 А, Код ЄДРПОУ: 33710516) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 Код ЄДРПОУ: 20077720) 1 663 339 (один мільйон шістсот шістдесят три тисячі триста тридцять дев`ять) грн. 75 коп. основного боргу, 126 938 (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 49 грн. пені, 80 131 (вісімдесят тисяч сто тридцять одну) грн. 54 коп. 3% річних, 68 577 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 69 коп. інфляційних втрат та 29 084 (двадцять дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 81 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.04.2021

Суддя Т.Д. Лилак