Рішення № 96031574, 12.03.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3864/19

Провадження № 2-83/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Литвинюк Ю.М.,

за участю представника позивача Школьної К.В. ,

представників відповідачів ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_16,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2016 року листом № 06/2016 до ПАТ «Обухівське звернулось ТОВ «РОЗА-Л», яким просило виділити із земель, що знаходяться у користуванні позивача земельні ділянки, що належать на праві приватної власності громадянам, а саме: ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_3 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_4 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_5 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:03:006:0002, площею 3,55486 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_6 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_7 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_8 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_9 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_10 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, площею 3,2461 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_11 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_12 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_13 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_14 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0022, площею 3,6176 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_15 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з тим, що між відповідачами та ТОВ «РОЗА-Л» було укладено договори оренди земельних ділянок.

На підтвердження чого було надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67520419 від 07.09.2016 року. З даної довідки позивач дізнався, що Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-3648/15-16-сг ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, м. Обухів, до якого згодом було внесено зміни, який, на думку позивача прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює питання передання земельної ділянки у власність і яким порушено права позивача.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57898695 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3631/15-16-сг ОСОБА_3 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57919385 від 22.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 13.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3643/15-16-сг ОСОБА_4 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівського району, Нещерівська сільська рада.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57939245 від 22.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3639/15-16-сг ОСОБА_5 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:03:006:0002, площею 3,55486 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівського району, Нещерівська сільська рада.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57940548 від 22.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3624/15-16-сг ОСОБА_6 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57900446 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3646/15-16-сг ОСОБА_7 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67507853 від 07.09.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 03.06.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-11215/15-16-сг ОСОБА_8 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівському районі, Першотравенській сільській раді.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57898269 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3634/15-16-сг ОСОБА_9 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівського району, Нещерівська сільська рада.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67516068 від 07.09.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 03.06.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-11233/15-16-сг ОСОБА_10 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, площею 3,2461 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57899593 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 03.06.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3635/15-16-сг ОСОБА_11 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67510108 від 07.09.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3629/15-16-сг ОСОБА_12 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77521682 від 30.12.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 29.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-11223/15-16-сг ОСОБА_13 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75146315 від 08.12.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3618/15-16-сг ОСОБА_14 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0022, площею 3,6176 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 76908318 від 25.12.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3642/15-16-сг ОСОБА_15 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Радгосп-комбінат «Обухівський» на підставі рішень Обухівської міської ради народних депутатів Обухівського району Київської області набуло земельні ділянки, що посвідчено відповідним державними актами на право постійного користування землею У відповідності до державних актів на право постійного користування землею зазначеного вище, було передано в користування землі в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

На звернення ПАТ «Обухівське» Державним підприємством «Київський науково-дослідний проектний інститут землеустрою» було підтверджено факт того, що зазначені вище земельні ділянки знаходяться на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, Першотравенської сільської ради Обухівського району київської області та Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах земельних ділянок, що належить ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів. Та оскаржуваними наказами про надання земельних ділянок у власність із подальшими змінами відповідачами, які передали у власність ТОВ «РОЗА-Л», вищезазначені земельні ділянки, які належать позивачу на підставі державних актів на право постійного користування.

Позивач не одержував звернень від відповідачів з проханням розірвати чинні договори оренди землі чи припинити їх дію та не надавав своєї згоди і не вчиняв будь-яких передбачених законом дій на розірвання, або припинення договірних правовідносин, тому вважає, що протиправними діями відповідачів його незаконно позбавлено права користування земельними ділянками а тому вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсними накази про надання земельних ділянок у власність, а саме:

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3648/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га., від 15.08.2016 року, який укладений між ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області;

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3631/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га., від 11.04.2016 року, який укладений між ОСОБА_3 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області;

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3643/15-16-сг від 13.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га., від 22.04.2016 року, який укладений між ОСОБА_4 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території Нещерівської сільської ради, Обухівського району, Київської області;

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3639/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:03:006:0002, площею 3,5486 га., від 22.04.2016 року, який укладений між ОСОБА_5 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території Нещерівської сільської ради, Обухівського району, Київської області;

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3624/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га., від 22.04.2016 року, який укладений між ОСОБА_6 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3646/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га., від 21.04.2016 року, який укладений між ОСОБА_7 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-11215/15-16-сг від 03.06.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га., від 07.09.2016 року, який укладений між ОСОБА_8 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3634/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га., від 21.04.2016 року, який укладений між ОСОБА_9 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території Нещерівської сільської ради, Обухівського району, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3635/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га., від 21.04.2016 року, який укладений між ОСОБА_11 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3629/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га., від 07.09.2016 року, який укладений між ОСОБА_12 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3618/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:001:0022, площею 3,6176 га., від 12.03.2016 року, який укладений між ОСОБА_14 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-3642/15-16-сг від 12.03.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:005:0001, площею 3,7067 га., від 12.03.2016 року, який укладений між ОСОБА_15 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

-визнати недійсними наказ Головного управління «Держгеокадастру» у Київській області №10-11223/15-16-сг від 03.06.2016 року, та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га., від 03.06.2016 року, який укладений між ОСОБА_13 і товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», яка знаходиться на території м. Обухів, Київської області.

01.11.2019 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області залишено позов без руху для усунення недоліків.

24.12.2019 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

11.02.2020 року винесено ухвалу про об`єднання цивільної справи за позовом приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з цивільними справами №№ 372/3880/20, 372/3889/20, 372/3859/20, 372/3860/20, 372/3861/20, 372/4251/20, 372/3890/20, 372/3891/20, 372/3879/20, 372/3894/20, в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі № 372/3864/20 (провадження № 2-500/20).

30.11.2020 року винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотань представника позивача про витребування доказів.

22.12.2020 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача в Школьна К.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовах. Пояснила, що державна реєстрації спірних земельних ділянок відбулась незаконно, з порушенням норм Земельного законодавства, порушено порядок ведення ДЗК. Позивач ПрАТ «Обухівське» є користувачем спірних земельних ділянок на підставі державних актів. Ніяких дозволів на виготовлення проекту землеустрою не булою право користування позивача на спірні земельні ділянки припинено не було. Реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації спірних земельних ділянок за відповідачами. Право власності за відповідачами на спірні земельні ділянки було зареєстровано на підставі наказу Дергеокадастру, після чого вказані земельні ділянки було передано в оренду ТОВ «Роза-Л». Крім того державну реєстрацію спірних земельних ділянок було проведено під дії судової заборони. В натурі спірні земельні ділянки не виділені, їх межі встановити не можливо, оскільки не має проекту землеустрою. Також не визначено координати цих земельних ділянок та місце розташування. Обмін земельних ділянок не можливий, оскільки вона всі розташовані в різних місцях. Розпаювання земель також не проведено. Позивач ПрАТ «Обухівське» є належним володільцем спірних земельних ділянок. Таким чином на одній і ті ж землі є подвійні права. Відповідачі фізичні особи є власниками спірних земельних ділянок, а позивач користувач. У реєстрі речових прав, права власності позивача не зареєстровано, оскільки така реєстрація не була обов`язковою.

Представник відповідача ОСОБА_15 - ОСОБА_16 в судовому засідання проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, пояснив, що земельна ділянка у власності як члена кооперативу ПАТ «Обухівське», було проведено розпаювання, проект приватизації затверджений розпорядженням районної державної адміністрації і є чинним. Наказ ДЗК від 12.03.2016 р. Право власності відповідача зареєстроване в реєстрі, Обраний спосіб захисту позивача є протирічливим та не обґрунтованим. Також зауважив на те, що позивачем пропущено строки позовної давності. В січні 2017 року ПАТ «Обухівське» звернулось до господарського суду, про оспорення цього ж наказу, а тому станом на той час вже знало про порушення своїх прав. А з даним позовом до суду звернулись тільки в 2020 році.

Представник відповідача ТОВ «РОЗА-Л» Клапчук Ф.П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав вважав позовну заяву безпідставною та необґрунтованою, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, пояснив, що право користування припинено відповідно до наказу ФДМУ про реорганізацію «РадгоспкомбінатОбухівський». Припинення діяльності державного підприємства відбулась 05.05.2005 року. відповідачі не порушували право користування земельними ділянками, та не визнано факт порушення законодавства відповідачами.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Київській області подав відзиви на позови в яких зазначив, що вищезазначені громадяни отримали вищевказані земельні ділянки, відповідно до ч. 1 ст. 25 Земельного кодексу України, виходячи з якої кожна з цих осіб має гарантоване право на отримання безоплатної земельної частки (пай), виділеної в натурі (на місцевості).

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши представника позивача, представників відповідачів, перевіривши та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006, перетворено державне підприємство радгосп - комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське»

Відповідно до п.1.1 Статуту затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів від 20.12.2019, ПАТ «Обухівське» засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській обл., від 05.05.2006 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівське» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням Загальних зборів акціонерів від 18.10.203 у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Обухівське» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Обухівське» рішенням загальних зборів акціонерів від 20.12.2019 у зв`язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність із вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства». Приватне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський».

28.03.2012 Обухівська районна державна адміністрація видала розпорядження № 385 про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Першотравенської та Нещерівської сільських рад.

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 05.06.2014, заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, Головному управлінню Держземагенства у Київській області та/або фізичній особі-підприємцю ОСОБА_17 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262, 003263, 003264.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 05.06.2014 про забезпечення позову.

Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2014, визнано недійсним рішення Обухівської районної ради від 27.12.2013 «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Першотравенської та Нещерівської сільських рад».

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015 №365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Прешотравеньскої сільських рад» затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначене розпорядження №365 від 08.12.2015 оскаржувалось позивачем ПАТ "Обухівське" та було предметом розгляду у справі господарського суду Київської області №911/68/16.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2016 у справі №911/68/16 у позові ПАТ "Обухівське" відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 вказане рішення залишене без змін.

Відповідно до рішення Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області від 01.12.1995 затверджено науково-технічну документацію по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» загальною площею 1327 га.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16.02.1996, право постійного користування надано радгоспу-комбінату «Обухівський» на земельну ділянку площею 1327 га на території Нещерівської сільської ради для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради від 01.12.1995.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67520419 від 07.09.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність №10-3648/15-16-сг ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська область, м. Обухів, до якого згодом було внесено зміни, який, на думку позивача прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України, що регулює питання передання земельної ділянки у власність і яким порушено права позивача.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57898695 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3631/15-16-сг ОСОБА_3 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57919385 від 22.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 13.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3643/15-16-сг ОСОБА_4 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівського району, Нещерівська сільська рада.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57939245 від 22.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3639/15-16-сг ОСОБА_5 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:03:006:0002, площею 3,55486 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівського району, Нещерівська сільська рада.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57940548 від 22.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3624/15-16-сг ОСОБА_6 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57900446 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3646/15-16-сг ОСОБА_7 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67507853 від 07.09.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 03.06.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-11215/15-16-сг ОСОБА_8 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівському районі, Першотравенській сільській раді.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57898269 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3634/15-16-сг ОСОБА_9 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, Обухівського району, Нещерівська сільська рада.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67516068 від 07.09.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 03.06.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-11233/15-16-сг ОСОБА_10 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, площею 3,2461 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57899593 від 21.04.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 03.06.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3635/15-16-сг ОСОБА_11 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67510108 від 07.09.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3629/15-16-сг ОСОБА_12 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77521682 від 30.12.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 29.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-11223/15-16-сг ОСОБА_13 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75146315 від 08.12.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3618/15-16-сг ОСОБА_14 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0022, площею 3,6176 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 76908318 від 25.12.2016 року Головним управлінням «Держгеокадастру» у Київській області 12.03.2016 року було видано наказ про надання земельної ділянки у власність № 10-3642/15-16-сг ОСОБА_15 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Київській області, м. Обухів.

25.10.2016 року листом № 06/2016 до ПАТ «Обухівське» звернулось ТОВ «РОЗА-Л», яким просило виділити із земель, що знаходяться у користуванні позивача земельні ділянки, що належать на праві приватної власності громадянам, а саме: ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_3 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_4 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_5 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:03:006:0002, площею 3,55486 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_6 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_7 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_8 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_9 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_10 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, площею 3,2461 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_11 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_12 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_13 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_14 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0022, площею 3,6176 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_15 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з тим, що між відповідачами та ТОВ «РОЗА-Л» було укладено договори оренди земельних ділянок.

На звернення ПАТ «Обухівське» Державним підприємством «Київський науково-дослідний проектний інститут землеустрою» було було надано висновок про те, що зазначені вище земельні ділянки знаходяться на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області та Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах земельних ділянок, що належить ПАТ «Обухівське» на праві користування на підставі державних актів.

Відповідно до листа управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 29.09.2016, право постійного користування земельними ділянками радгоспу-комбінату «Обухівський» (ПАТ «Обухівське») не припинялося.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м, Києві від 29.11.2017 тимчасово вилучено оригінал проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів.

В проєкті приватизації земель ПАТ «Обухівське» виготовленому ФОП ОСОБА_17 наявні, зокрема, розпорядження Обухівської РДА «Про затвердження проекту приватизації від 08.12.2015; заява Голови правління ПАТ «Обухівське» про виготовлення проекту землеустрою від 28.05.2012; технічне завдання від 02.12.2013; розпорядження Обухівської РДА «Про надання дозволу на розроблення проекту від 28.12.2012; довідки; висновки про погодження проекту землеустрою; умови відведення; розпорядження Обухівської РДА «Про погодження проекту приватизації від 15.11.2013; схеми розташування земельних ділянок; акти про встановлення в натурі меж земельних ділянок; рішення Першотравенської сільської ради «Про погодження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» від 20.11.2013; рішення загальних зборів ПАТ «Обухівське» від 30.11.2013, відповідно до якого прийнято рішення про звернення до Обухівської районної ради з клопотанням про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»; абриси земельних ділянок; кадастрові плани; Статут ПАТ «Обухівське», список членів; висновок державної експертизи землевпорядної документації від 25.12.2013; рішення Обухівської районної ради «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» від 27.12.2013.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виник спір щодо законності набуття фізичними особами права власності на спірні земельні ділянки.

При вирішенні цього спору суд вважає можливим застосувати висновки Верховного Суду щодо правового регулювання аналогічних правовідносин у спорі за участю того ж позивача - ПАТ «Обухівське» у інших справах.

Зокрема, суд погоджується із висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17, тому вважає прийнятним їх застосування при вирішенні й цього спору, які полягають у наступному.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17 (провадження № 61-12868св19).

Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Згідно із статтею 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В статті 125 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи зазначене, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

На підтвердження своїх прав як землекористувача позивач надав суду копію державного акта на право постійного користування землями державної власності, виданого радгоспу-комбінату «Обухівський». Позивач не надав документів, які б підтверджували право власності, оренди чи наявність іншого речового права на спірну земельну ділянку у ПрАТ «Обухівське».

Позивач просив захистити своє порушене право, зазначаючи, що земельні ділянки були передані у власність відповідачам - фізичним особам за рахунок земель, які знаходяться у його користуванні відповідно до державного акта на право постійного користування землями державної власності.

Згідно встановлених судами обставин, площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ПрАТ «Обухівське» на момент прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відрізняється від площі земельної ділянки, зазначеної у державному акті.

У пункті 3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31 (яка була чинною на час видачі державного акта) вказано, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж на останній сторінці державного акта. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

У наданому позивачем державному акті зміни у площі земельних ділянок та плані зовнішніх меж не відображені.

Отже, ПрАТ «Обухівське» переконливих, належних та допустимих доказів щодо накладення спірних земельних ділянок до суду не надало, а також не довело наявність у нього права користування саме спірними земельними ділянками, які виділялись у власність відповідачів. Тобто, з вказаного вбачається, що факт надання у власність фізичним особам - відповідачам земельних ділянок за рахунок земель, що знаходяться на законних підставах у користуванні позивача не підтверджений належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи не вбачається переконливих відомостей про наявність обставин, які б спростовували презумпцію правомірності набуття права власності, а також те, що передача земельних ділянок у приватну власність проведена не у встановленому чинним законодавством порядку.

Право власності відповідачів на надані їм земельні ділянки було зареєстроване уповноваженим державним органом, а земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери.

Відповідно до висновку, викладеного у пунктах 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (провадження № 14-651цс18) обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування.

Суд вважаючи позов недоведеним, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення відповідачами його прав як землекористувача. Зокрема, суд не установив обставин, які б свідчили про те, що виділені відповідачам у приватну власність земельні ділянки на законних підставах знаходилися у володінні позивача та не були вилучені із його користування у встановленому законом порядку.

Разом з тим, захист права титульного володільця земельної ділянки залежно від її статусу здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного або негаторного позову. Позивач не обґрунтував, наскільки ефективним для нього, у випадку доведення факту порушення права, буде винесення судом рішення про визнання незаконними та скасування рішень органів державної влади, визнання недійсним правочину.

Щодо заперечень представника відповідача, що ПАТ «Обухівське» не є правонаступником права постійного користування земельними ділянками відповідно до державних актів на право постійного користування радгоспу-комбінату «Обухівське» суд виходить з наступного.

Статтею 141 Земельного Кодексу унормовано, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Таким чином, припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №21-3а11, яким зроблено правовий висновок про те, що підставою припинення права користування земельною ділянкою може бути виключно ліквідація юридичної особи.

Відповідно до статті 149 вказаного Кодексу земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом (ч.1). Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.2). Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3).

Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачені умови припинення юридичної особи, а статтею 108 цього Кодексу передбачене перетворення юридичної особи. Ці дії мають різні юридичні наслідки. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. Відповідно до положень статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права. Згідно статті 181 вказаного Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) - належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.02.2011 у справі №21-3а11, підставою припинення права користування земельною ділянкою може бути виключно ліквідація юридичної особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач набув право постійного користування земельними ділянками відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, а від так заперечення відповідача, що право позивача не є порушеним, не приймається судом як підстава для відмови від задоволення позову.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом від 11.04.2018 №911/4065/16 по справі де приймали участь ці сторони по аналогічним спірним правовідносинам.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також: пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Згідно ч. 2 ст. 25 ЗК України рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Крім того, цієї статтею визначено, що землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно; площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд); особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості); при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті; вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представником позивача, відповідачі фізичні особи мали право на отримання спірних земельних ділянок у власність. Позивачем на обґрунтування позову вказано на порушення саме порядку приватизації земельних ділянок.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 3 тієї ж статті районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Абзацом 2 та 3 пункту 8 розділу X Перехідних положень ЗК України передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві," а також пенсіонери з їх числа.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 118 ЗК України, передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пункт "б" ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачає передачу земельних ділянок у власність громадян, в тому числі внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. При цьому частина 5 статті 116 ЗК України чітко визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Слід зазначити, що не існує підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з приватизацією даних земель, що є певною колізією земельного законодавства та фактично звужує гарантоване право фізичних осіб набути право власності на земельні частки (паї).

Згідно ч.4 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб`єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у районі (місті) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Як вбачається з матеріалів проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське», вказаний проект погоджений розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08.12.2015р. № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» та рішенням зальних зборів членів ПАТ «Обухівське», від 30.11.2013.

Вказане розпорядження № 365 від 08.12.2015р. оскаржувалося ПАТ «Обухівське» та було предметом розгляду у справі господарського суду Київської області № 911/68/16, рішенням якого від 04.03.2016 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України, було встановлено, що Обухівська районна державна адміністрація в оспорюваному розпорядженні не передавала з державної у приватну власність землі сільськогосподарського призначення, а лише затверджувала проект приватизації цих земель на підставі приписів ч. 4 ст.186 ЗК України.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

-шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

-шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

-за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як встановлено в судовому засіданні, на час розгляду справи, відомості про перебування в користуванні ПАТ «Обухівське» земельних ділянок в Державному земельному кадастрі відсутні.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суду не надано доказів, що Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня реєстрація за ПАТ «Обухівське» права користування земельними ділянками відповідно до державних актів на право постійного користування.

Як вбачається з пояснень представника позивача в судовому засіданні, на час розгляду справи в суді, стороною позивача оспорюється в судовому порядку факти вибуття земельних ділянок з постійного користування позивача, а тому встановити реальну площу, координати та їх місцерозташування неможливо, в зв`язку з чим, не проводиться приватизація земельних ділянок членами ПАТ «Обухівське».

Зазначене свідчить, про неможливість неможливістю виявлення дійсних меж,а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку, відповідно до ст.79-1 ЗК України не було потрібно проводити формування нових земельних ділянок, а від так порушення в проекті приватизації земель ПАТ «Обухівське» не виявлено.

Згідно ч.1 ст.21 ЗУ «Про Державний земельних кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Частиною 3 статті 25 ЗУ «Про землеустрій» передбачено, що види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом, а частиною 2 даного закону перелічено вичерпний перелік видів документації з землеустрою до яких відноситься зокрема: проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

Таким чином, суд приходить до висновку, що надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність може здійснюватись за проектами приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою.

Відповідно до ч. 4 ст.24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Відповідно до ч. 5 ст. 25 цього ЗУ «Про державний земельний кадастр» до Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

Згідно ст.49 ЗУ «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б)пояснювальну записку;

в) рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про приватизацію земель;

г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю);

ґ) матеріали нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь підприємства;

д) схему розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду);

е) матеріали розрахунку вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах;

є) схему поділу сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації, на земельні ділянки;

ж) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України;

з) відомості про обчислення площі земельної ділянки;

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

ї) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість).

Після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій при перенесенні меж земельних ділянок у натуру (на місцевість) до нього долучаються:

-акт приймання-передачі межових знаків на зберігання;

-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності.

Отже, як вбачається, перенесення меж земельних ділянок в натуру відбувається після затвердження проекту землеустрою, тобто вже після його виготовлення.

З доводів сторін та матеріалів справи вбачається, що рішеннями загальних зборів щодо приватизації земель були погоджені списки осіб, площа земельних ділянок та їх розташування, на час вирішення спору судом оригінал проекту приватизації був вилучений правоохоронними органами, тому його дослідження в судовому засіданні виявилось неможливим.

Проте, посилання позивача на відсутність у проекті приватизації окремих документів , наявність окремих порушень оформлення проєкту не можуть бути підставою єдиною та безумовною для задоволення позову зважаючи на наступне.

Так, згідно ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною другою вказаної статті визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають право на набуття права на постійне користування земельними ділянками, де відсутні приватні акціонерні товариства, що також свідчить про певні колізії у земельному законодавстві щодо регулювання питання постійного користування земельними ділянками.

Як вже зазначалось, відповідно до ч.5 ст.25 ЗК України, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Крім того, відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.20004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі та третя особа - фізичні особи мали право на приватизацію спірних земельних ділянок як працівники радгоспу-комбінату «Обухівське». В проекті приватизації наявні клопотання голови правління ПАТ «Обухівське» про виготовлення проекту землеустрою приватизації земель, рішення загальних зборів ПАТ «Обухівське» щодо приватизації земельних ділянок.

Як зазначає позивач, підставою для подання позову було лише фактично недотримання порядку приватизації земельних паїв колишнього радгоспу вчинене державним підприємством ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Суду не надано доказів, що спірні земельні ділянки надані відповідачам поза межами земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПАТ «Обухівське», і їх передача порушує права інших фізичних чи юридичних осіб окрім позивача. Крім того, судом не встановлено, що дані земельні ділянки не могли бути передані у власність відповідачам як працівникам радгоспу - комбінату або, що набуття їх у визначених площах порушує права інших осіб, які мають право на приватизацію.

Крім того, інформація про спірні земельні ділянки внесена у державний земельний кадастр, їм присвоєно кадастрові номери, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельних ділянок.

Також суд при винесенні рішення звертає увагу, що приватизація земель радгоспу комбінату «Обухівське» не проводилась протягом тривалого часу, з незалежних від відповідачів причин, що фактично порушувало їх гарантовано на приватизацію та мирне володіння майном. Крім того, в судовому порядку визнавались права власності на земельні частки (паї) радгоспу-комбінату «Обухівське» в порядку спадкування. До вказаних справах позивач був залучений, належним чином повідомлявся, проте заперечень не подавав, рішення не оскаржував, що фактично свідчить про згоду з вказаними судовими рішеннями, за якими особи набули права власності на земельні ділянки, саме на підставі документації, яка є предметом перевірки у даній цивільній справі.

Зважаючи на викладене вище, при вирішенні спору суд застосовує практику ЄСПЛ, щодо втручання у право власності та мирне володіння майном.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається невідповідності заходу втручання в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Як зазначено у п.70,71 справи «Рисовський проти України» аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Як встановлено в судовому засіданні спірні земельні ділянки передані у власність відповідно до рішення уповноваженного органу на підставі наказу органу державної влади. При наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації жодних невідповідностей норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позову порушить принцип «належного врядування» оскільки потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Суду не надано доказів, що під час отримання спірних земельних ділянок у власність відповідачі-фізичні особи діяли недобросовісно в силу наявності у них права на приватизації спірних земельних ділянок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позову призведе до непропорційного втручання у право відповідачів мирно володіти своїм майном та покладе лише на них обов`язок щодо можливого виправлення помилок органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом необхідності повторного набуття права власності на земельні ділянки право на отримання яких є гарантованим державою.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позову з підстав дії ухвали про забезпечення позову з мотивів викладених вище. Крім того, у вказаній ухвалі накладено заборони вчиняти дії Головному управлінні Держземагенства у Київській області, а в даному випадку оспорюються дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яке не є правонаступником Головного управління Держземагенства у Київській області, що свідчить про відсутність судової заборони вчиняти відповідні дії.

Відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що ПрАТ «Обухівське» є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області та Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено актами права постійного користування.

На противагу такої позиції позивача відповідачі вжили заходів для доведення перед судом переконливості своїх заперечень.

Так, з пояснень представника відповідача ОСОБА_15 ОСОБА_16 вбачається, що факт належного укладення, підписання договорів обома сторонами та відсутності порушень законодавства підтверджується також державною реєстрацією оспорюваних правочинів.

Будь-якими доказами вказані обставини позивачем не спростовані.

Отже, суд вважає вказані доводи позову необґрунтованими, оскільки вони не знайшли об`єктивного підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин, під час судового розгляду не встановлено обставин, які б були передбачені ст.203 ЦК України і породжували правові наслідки у виді недійсності правочину.

В зв`язку з викладеним також не підлягає до задоволення похідна позовна вимога про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, оскільки порушень при їх укладенні не встановлено, а оспорювані правочини не порушують прав чи законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час судового розгляду позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів, які б були допущені саме відповідачами і які б підлягали судовому захисту у обраний позовом спосіб відновлення порушених прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оспорюваними правочинами відповідачі - власники земельних ділянок реалізували своє право власності, вільно розпорядились своїм майном, припинивши оренду та у подальшому передавши земельні паї іншому орендатору на більш вигідних умовах. Позивач у своїх позовних вимогах не навів переконливих аргументів на обмеження права власників земельних ділянок на вільне розпорядження своїм майном, а суд не вбачає достатніх підстав для втручання держави у право власності відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 76 - 81 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 41, 55, 121 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 25, 78, 79-1, 81, 92, 116, 118, 122, 125, 126, 141, 152, 153, 186 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 104, 108, 181, 319, 321, 373, 386, 387, 391 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко