Вирок № 96031371, 05.04.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Номер провадження 1-кп/641/264/2021 Справа № 641/4130/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Сідорова Д.О., Шелудченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12020220000000266 від 04.03.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лаврентія Чукотського району Магаданської області Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником керівника Центру медіакомунікацій Національного технічного університету «ХПІ», пенсіонера за віком, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Надєжкіної Я.О., Тугайбей В.А.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - Форостянко В.М.,

захисника - Мишкова Д.Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04.03.2020 року об 11:00 керував технічно справним автомобілем «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , на якому рухався у м. Харкові по вул. Морозова, зі сторони вул. Дизельної в напрямку пр. Московського.

Під час руху в м. Харкові по вул. Морозова поблизу будинку № 1, водій ОСОБА_1 , рухаючись по проїзній частині, під`їжджаючи до трамвайної зупинки, де на трамвайній колії з лівого боку у напрямку його руху зупинився трамвай для висадки та посадки пасажирів, не зупинившись для надання переваги у русі пасажирам трамвая, зокрема ОСОБА_3 , яка для здійснення посадки на трамвай переходила проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху автомобіля «NISSAN TIIDA», продовжив рух в напрямку пр. Московського, чим грубо порушив вимоги п. 18.8 Правил дорожнього руху України, згідно з якими «водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть з боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на зупинці, якщо посадка чи висадка проводиться з проїзної частини чи посадкового майданчика, розміщеного на ній. Продовжувати рух дозволяється лише тоді, коли пішоходи залишать проїзну частину, і в трамваї зачиняться двері», та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події. Причиною смерті ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи № 10-12/665-ДМ/20 від 15.03.2020 року стала сукупна тупа травма тіла.

Порушення ОСОБА_1 п. 18.8 Правил дорожнього руху України згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 7/621/622/СЕ-20 від 22.04.2020 знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєному правопорушенні визнав частково, не погоджується з інкримінованим йому порушенням пункту Правил дорожнього руху, зазначеним в обвинувальному акті.

Додатково обвинувачений пояснив, що 04.03.2020 року він керував автомобілем «NISSAN TIIDA» та рухався у м. Харкові по вул. Морозова у напрямку пр. Московського. По вул. Морозова у м. Харкові трамвай рухається посередині проїзної частини вулиці. Перед попередньою трамвайною зупинкою він зупинився, пропускаючи пасажирів для посадки у трамвай, коли двері трамвая закрились, він продовжив рух на автомобілі по вул. Морозова та обігнав трамвай. При під`їзді до наступної зупинки він побачив, що у зупиночному павільйоні нікого немає. На острівці безпеки посередині вулиці вздовж трамвайної колії стояли люди, які перед під`їздом трамвая стали відступати назад до проїзної частини вулиці. Ширина дороги, по якій рухається автотранспорт, складає приблизно 7 метрів. Він сповільнив рух автомобіля, звертав увагу на людей, які стояли на острівці безпеки. Раптом справа у напрямку трамвая від зупиночного павільйона почала рух жінка. Можливості уникнення зіткнення не було, оскільки не було можливості для маневру. Зіткнення відбулось посередині проїзної частини, коли жінка була вже на середині 1-ї полоси руху.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушенні підтверджується показаннями допитаних під час судового розгляду свідків, а також сукупністю досліджених письмових доказів по кримінальному провадженню.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює водієм трамваю. Приблизно в лютому-березні 2020 року в обідній час, в світлу пору доби, рухаючись по маршруту, на зупинці «Алея Слави» по вул. Морозова у м. Харкові вона здійснювала висадку/посадку пасажирів, та з правої сторони від себе почула звук різкого гальмування автомобіля. Вона подивилась у дзеркало заднього виду, яке охоплює острівок безпеки, на якому стоять пасажири, та прилеглу проїзну частину вулиці, ніяких порушень не побачила, закрила двері трамваю та продовжила рух по маршруту. Повертаючись по маршруту у зворотньому напрямку, свідок побачила, що на проїзній частині дороги вул. Морозова, ближче до бордюру біля парку Артема лежало тіло, але у дзеркало заднього виду їй спочатку це видно не було. Зазначила, що місце зупинки транспорту позначено відповідним знаком.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що у березні 2020 року приблизно об 11-00 годині вона їхала у трамваї по вул. Морозова у м. Харкові. На зупинці «Алея Слави» трамвай зупинився, жінка, яку вона знала, від зупиночного павільйона стала переходити проїзну частину дороги, щоб сісти у трамвай. Коли вона тільки ступила на проїзну частину дороги, її збила машина, яка їхала дуже швидко, зі швидкістю приблизно 80км/год. Водій зупинився одразу, однак ще кілька метрів протягнув тіло. Автомобіль знаходився ближче до узбіччя, де рухається трамвай. Удар стався посередині довжини трамвая, після зіткнення автомобіль зупинився спереду трамвая.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором УПП ДПП в Харківській області. 04.03.2020 року він у складі екіпажу разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ніс служби та здійснював патрулювання у Слобідському районі м. Харкова. Під час виконання своїх обов`язків екіпаж рухався на службовому автомобілі в м. Харкові по вул. Морозова у бік пр. Героїв Сталінграда з вул. Плеханівської. На іншій стороні дороги вони побачили велике скупчення людей та вирішили перевірити, що сталося. Вони зупинились та побачили автомобіль червоного кольору марки «Нісан», поряд з автомобілем на проїзній частині дороги лежала жінка. Вони викликали поліцію, швидку медичну допомогу, слідчу групу та залишились на місці чекати швидку. Бригада ШМД приїхала через декілька хвилин, однак лікарі констатували смерть жінки. Потім вони дочекались слідчого та передали йому вилучені у водія документи. Автомобіль Нісан був розташований ближче до роздільної клумби, позаду була зупинка трамвая. Постраждала лежала ближче до зупиночного павільйону, приблизно 4-5 метрів від автомобіля Нісан. Чи був на місці трамвай, він не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є братом обвинуваченого ОСОБА_1 . Точної дати він не пам`ятає, приблизно об 11-00 годині, він рухався з братом на його автомобілі, сидів позаду на пасажирському сидінні справа. Автомобіль рухався по вул. Морозова в м. Харкові, ближче до трамвайної колії. Перед зупинкою «Вулиця Войкова» вони зупинились та пропускали пішоходів для посадки у трамвай, потім поїхали далі та обігнали трамвай, однак перед зупинкою «Алея Слави» почали пригальмовувати. Вони рухались зі швидкістю приблизно 30-40 км/год. Із-за зупиночного павільйону на зупинці «Алея Слави» швидко вибігла жінка, все сталось дуже швидко за 2-3 секунди, вона пробігла половину проїзної частини дороги. Брат відразу загальмував, однак зіткнення автомобіля з жінкою уникнути не зміг, вибіг з машини, після зіткнення під`їхав трамвай. Крім того, зазначив, що до зіткнення жінка пробігла приблизно 6 метрів, це зайняло 2-3 секунди. Після зіткнення вони проїхали ще 2-3 метри, після зупинки машина була розташована біля першої двері трамвая.

При цьому, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_9 в частині свідчень про те, що трамвай під`їхав до зупинки вже після зіткнення, оскільки ці показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть її сестри ОСОБА_3 , вона не була.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів.

Фактичними даними, які містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.03.2020 року, в ході якого встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, поблизу буд. № 1. Дорожнє покриття асфальтобетонне, для одного напрямку шириною 7,1м, до проїжджої частини примикають: праворуч бордюрний камінь, ліворуч бордюрний камінь. Автомобіль розташований за проїжджій частині вул. Морозова таким чином, що його праве переднє колесо розташовано на відстані 4,1 м від правого краю проїжджої частини по ходу руху автомобіля, а заднє праве колесо розташовано на відстані 4,0м. Сліди шин відсутні, сліди гальмування відсутні. Ознаки напряму руху транспортного засобу : по розташуванню транспортного засобу на проїжджій частині. Труп лежить на животі і трохи на правому боці, руки трохи відведені від тулубу, витягнуті, права нога зігнута у кульшовому та колінному суглобі під кутом 45?, ліва нога витягнута, деформована у нижній третині гомілки. На автомобілі «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , розбито лобове скло з правої сторони, деформація капоту з правої сторони. У схемі до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди визначено розташування автомобіля, трупа та речей після дорожньо-транспортної пригоди, розміщення місця зупинки громадського транспорту та дорожнього знаку, а також відстань між об`єктами.

Висновком експерта № 10-12/665-ДМ/20 від 15.03.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа гр-ки ОСОБА_3 , 1957 р.н., виявлені наступні ушкодження: голови (крововилив під м`які покрови голови у потиличній ділянці зліва); тулуба (забита рана у пахвовій ділянці зліва; переломи ребер справа 2,4,5 по середньо-ключичній лінії; зліва 2-5 ребер по лопатковій лінії, 6-8 ребер по передньо-пахвовій лінії); тазу та кінцівок: перелом лобкової кістки зліва; перелом плечової кістки зліва; перелом велико- та малогомілкових кісток справа та зліва; синці та садна на кінцівках. Вказані ушкодження з`явилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, або в процесі вмирання, у короткий проміжок часу від дії зі значною силою тупих предметів (предмета), індивідуальні властивості травмуючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразились, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі та при обставинах вказаних у наданій постанові про призначення судово-медичної експертизи. Причиною смерті гр-ки ОСОБА_3 стала сукупна тупа травма тіла. За ступенем тяжкості, вищевказана тупа сукупна травма тіла носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (п.п. 2.1.3., 4.8. «Правил визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.95 ). При судово-токсикологічній експертизі крові трупа спирти не виявлені. Враховуючи дані з копії протоколу огляду трупа та місця події можна сказати, що смерть настала не менше, ніж за 2 години до огляду трупа.

Висновком експерта № 7/433СЕ-20 від 02.04.2020 року, відповідно до якого на момент експертного огляду та на момент ДТП робоча гальмівна система, ходова частина та рульове керування автомобіля «NISSAN TIIDA», p.н. НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на їх вихідні параметри.

Фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.04.2020 року за участю свідка ОСОБА_5 , в ході якого на місці пригоди зі слів ОСОБА_5 було відтворено механізм дорожньо-транспортної пригоди. Для цього зі слів свідка ОСОБА_5 на проїзній частині вул. Морозова було розташовано автомобіль «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , таким чином, як він рухався у момент дорожньо-транспортної пригоди. Вимірюванням встановлено, що на момент ДТП автомобіль рухався таким чином, що його правий габарит розташовувався на відстані 4,1 м від правого краю проїзної частини у напрямку руху автомобіля. Далі свідок ОСОБА_5 на місці ДТП вказала місце наїзду на пішохода. Вимірюванням встановлено, що місце наїзду на пішохода розташовано на відстані 4,3 м від правового краю проїзної частини у напрямку руху автомобіля. В подальшому на проїзній частині було здійснено замір ділянки відстанню 4,3 м. Статист подолав цю відстань три рази з наступними показниками t1=4,8с, t2=4,6с, t3=5,2с. Свідок ОСОБА_5 , спостерігаючи за статистом, зауважила, що у третьому випадку темп руху статиста відповідає темпу руху пішохода у момент ДТП.

Фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.04.2020 року за участю свідка ОСОБА_1 з залученням захисника Мишкова Д.Є., в ході якого на місці пригоди зі слів ОСОБА_1 було відтворено механізм дорожньо-транспортної пригоди. Для цього зі слів свідка ОСОБА_1 на проїзній частині вул. Морозова було розташовано автомобіль «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , таким чином, як він рухався у момент дорожньо-транспортної пригоди. Вимірюванням встановлено, що на момент ДТП автомобіль рухався таким чином, що його правий габарит розташовувався на відстані 4,1 м від правого краю проїзної частини у напрямку руху автомобіля. Далі свідок ОСОБА_1 на місці ДТП вказав місце наїзду на пішохода. Вимірюванням встановлено, що місце наїзду на пішохода розташовано на відстані 4,3 м від правового краю проїзної частини у напрямку руху автомобіля.

Фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 15.04.2020 року за участю свідка ОСОБА_9 , в ході якого на місці пригоди зі слів ОСОБА_9 було відтворено механізм дорожньо-транспортної пригоди. Експериментальним шляхом встановлено, що на момент ДТП автомобіль рухався таким чином, що його правий габарит розташовувався на відстані 4,1 м від правого краю проїзної частини у напрямку руху автомобіля. Місце наїзду на пішохода розташовано на відстані 4,3 м від правового краю проїзної частини у напрямку руху автомобіля.

Висновком експерта № 7/621/622СЕ-20 від 22.04.2020 року, відповідно до якого висновки зроблені судовим експертом окремо за вихідними даними згідно показань свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та згідно показань свідка ОСОБА_5 . Так, за вихідними даними згідно показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , у даній дорожній обстановці водій автомобіля «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом виконання Правил дорожнього руху? Чи маються в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної події?», не представляється можливим.

За вихідними даними згідно показань свідка ОСОБА_5 , у даній дорожній обстановці водій автомобіля «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 18.8 та 12.4 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода виконанням ним вимог п. 18.8 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля «NISSAN TIIDA», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.8 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної події. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «Де розташовувалось місце наїзду на пішохода?», не представляється можливим.

При цьому, у дослідницькій частині висновку № 7/621/622СЕ-20 від 22.04.2020 року експертом зазначено, що, оскільки в постанові про призначення експертизи та в наданих матеріалах кримінального провадження згідно показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_1 відсутні вихідні дані, які необхідні для проведення дослідження, а саме: відстань, яку подолав пішохід до місця наїзду з моменту виходу на проїжджу частину та за який час; де розташовувалось місце наїзду по довжині проїжджої частини відносно об`єктів, зафіксованих в схемі до протоколу огляду місця ДТП; чи гальмував водій автомобіля перед наїздом на пішохода, якщо так, то яку відстань здолав загальмований автомобіль до наїзду на пішохода або після наїзду до його зупинки, провести подальший технічний аналіз дій водія ОСОБА_1 неможливо.

Відносно позиції сторони захисту щодо неналежності проведення експертизи № 7/621/622СЕ-20 від 22.04.2020 року, оскільки фактично експертом до уваги прийняті тільки показання свідка ОСОБА_5 суд зазначає, що згідно дослідницької частини висновку експерта вихідні дані отримані експертом з матеріалів кримінального провадження, в тому числі протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , зауважень щодо проведення та фіксації яких вказані особи не пред`являли.

Посилання сторони захисту на те, що показання свідка ОСОБА_5 щодо швидкості руху транспортного засобу суперечать матеріалам кримінального провадження, суд вважає необґрунтованими, оскільки показання свідка у вказаній частині не мають правового значення для кваліфікації дій обвинуваченого в зв`язку з тим, що він повинен був зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть з боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на зупинці.

Відносно доводів захисту про те, що 15.04.2020 року слідчим фактично було проведено повторний допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , а не слідчий експеримент, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. З протоколів проведення слідчого експерименту від 15.04.2020 року вбачається, що за участю свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було відтворено обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 04.03.2020 року, в частині розташування на проїзній частині автомобіля та тіла пішохода. При цьому захисник приймав участь при проведенні слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_1 , будь-яких зауважень щодо змісту та порядку проведення вказаної слідчої дії ним до протоколу занесено не було.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відносно посилання сторони захисту на наявність такої обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченим, як щире каяття, суд зазначає, що, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, щире каяття може бути виражено на будь-якій стадії процесу, аж до ухвалення остаточного судового рішення, за умови, що відповідне твердження винного відображає реальну критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки і підкріплене конкретними діями, спрямованими на усунення чи відшкодування завданої шкоди.

При цьому, обвинувачений під час судового розгляду свою провину беззаперечно не визнавав, критично свої дії щодо порушень Правил дорожнього руху, внаслідок яких настала смерть потерпілої ОСОБА_3 , не оцінив, а тому у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає в наявності щирого каяття щодо вчиненої ним протиправної поведінки.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Посилання прокурора у судовому засіданні на наявність обставини, що обтяжує покарання, вчинення правопорушення у відношенні особи похилого віку, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки обвинувачений при вчиненні правопорушення не усвідомлював статус пішохода ОСОБА_3 як особи похилого віку.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він є особою похилого віку, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, має зареєстроване місце проживання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Суд також враховує досудову доповідь від 06.08.2020 року, складену Московським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а саме те, що останній має низький рівень вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків, передбачених ч.3 ст. 76 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, думку потерпілої щодо призначення покарання у виді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, суд призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд, вирішуючи питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховує характер допущених водієм ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відомості про особу обвинуваченого, наслідки дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої настала смерть ОСОБА_3 , та доходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 , крім основного, ще й додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи ступінь і характер суспільно-небезпечного діяння, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілої щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, приймаючи до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства, а тому наявність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим строком. На період іспитового строку суд покладає на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.03.2020 року накладено арешт на автомобіль «Nissan Tiida», р.н. НОМЕР_1 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку. Зберігання автомобіля «Nissan Tiida», р.н. НОМЕР_1 , згідно п.20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, доручено працівникам Слобідського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, пров. Балашовський, 12.

Враховуючи, що в подальшому в застосуванні даного заходу відпала потреба, суд приходить до висновку про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.03.2020 року по справі № 953/3779/20.

Запобіжний захід під час досудового слідства обвинуваченому не обирався.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню, а саме: 1 961 грн. 04 коп. витрат на проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 7/621/622СЕ-20 від 22.04.2020 року, 1884 грн. 12 коп. витрат на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 7/433СЕ -20 від 02.04.2020 року, що разом складає 3845 грн. 16 коп.

Доля речових доказів вирішується у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Відносно цивільного позову ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.09.2020 року до участі у справі у якості цивільного співвідповідача залучено ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ».

Уточнивши цивільний позов, ОСОБА_2 просить стягнути з цивільного відповідача ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на її користь компенсацію за заподіяну їй шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 200 000грн., стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_1 на її користь компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 300 000грн.

В обґрунтування цивільного позову посилається на те, що в зв`язку з грубим порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 скоїв наїзд на її сестру - пішохода ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла на місці. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9010886 від 03.05.2019, страхова компанія ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ». З моменту коли позивач, її сім`я та сім`я ОСОБА_3 дізналися про смерть ОСОБА_3 ними був пережитий значний та тривалий емоційний стрес, що продовжується до теперішнього часу, що є чималим тягарем для всієї родини і до сьогодні. Позивач зазнала ряд негативних психоемоційних змін, що безпосереднім чином вплинули на стан її працездатності та на повсякденне життя. Таким чином, постійної напруги, безсоння, почуття тривоги, дратівливості, депресивного стану вона не може позбутися й до сьогодні. Така емоційна напруга погано впливає на стан її здоров`я, через що вона повинна постійно звертатись за допомогою до лікарів та витрачати значні кошти на лікування.

Обвинувачений ОСОБА_1 відносно цивільного позову зазначив, що він є пенсіонером, додатково працює, однак пред`явлена до стягнення у цивільному позові шкода у розмірі 300000грн. є для нього непомірною.

ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні цивільного позову до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відмовити. Доводи своїх заперечень обґрунтовують тим, що у додатках до цивільного позову відсутні будь-які документи, що підтверджують право цивільного позивача на відшкодування страховою компанією моральної шкоди. Крім того, не надано жодної інформації про чоловіка померлої, її дітей та батьків, які за законом також мають право на отримання відшкодування. Також зазначають, що передчасно стягувати відшкодування шкоди з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», оскільки обов`язок з відшкодування шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, а з договірних зобов`язань щодо відшкодування шкоди, однією з умов якого є надання потерпілою стороною вироку суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи цивільний позов, суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 1- 4 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що на момент вчинення правопорушення (04.03.2020 року) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9010886.

Згідно з вказаним полісом № АМ/9010886 у разі настання страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого у сумі 200 000 грн.; за шкоду, заподіяну майну у сумі 100 000 грн.; розмір франшизи складає 2000грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовують норми цього Закону.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. ст. 24, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

При цьому, суд зауважує, що цивільним позивачем ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не доведено віднесення її до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди відповідно до ст. 1200 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому вимоги цивільного позову до ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» задоволенню не підлягають.

При розгляді цивільного позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 суд враховує глибину та характер пережитих ОСОБА_2 душевних страждань, пов`язаних з протиправними діями обвинуваченого, істотністю вимушених змін у її житті, яка втратила турботу і підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, та вважає доведеним заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди через смерть її сестри ОСОБА_3 .

Визначаючи розмір грошового відшкодування з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди, суд виходить з засад розумності та справедливості та вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100000грн.

Таким чином, цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

В решті цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави 1 961 грн. 04 коп. витрат на проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 7/621/622СЕ-20 від 22.04.2020 року, 1884 грн. 12 коп. витрат на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 7/433СЕ -20 від 02.04.2020 року, що разом складає 3845 грн. 16 коп.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.03.2020 року по справі № 953/3779/20 арешт на майно, а саме на автомобіль «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 .

Транспортний засіб «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після набранням вироком законної сили, повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя С .О.Ященко