Рішення № 96031198, 31.03.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23915/19

пр. № 2/759/641/21

31 березня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суду м. Києва

у складі головуючого Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Семененко В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідачів адвоката Татунця В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції у м. Києві до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року представник Головного управління Національної поліції у м. Києві звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на балансі Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться будівля за адресою: м. Київ, вул. Лобановського, буд. 152А. Рішенням житлово-побутової комісії ГУМВС в м. Києві від 06.08.1998 ОСОБА_4 , який проходив службу в ППСМ України, надано кімнату № НОМЕР_1 у відомчому гуртожитку. На підставі цього рішення 17.08.1998 ОСОБА_4 та членам його сім`ї (дружина та дочка), з метою поліпшення житлових умов, видано ордер №84 на право зайняття жилого приміщення у сімейному гуртожитку для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України від 14.11.2016 №961/1522 відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію», керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», з урахуванням погодження Фонду Державного майна України від 07.04.2016 №10-24-6305 гуртожиток №2, інв. №10323740 за адресою: АДРЕСА_2 , передано зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України. Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, про що складено актовий запис №291 від 04.09.2018. 04.09.2018 будь-які відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 припинилися, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з`їхали з даного приміщення і більше там не з`являлись. Позивач вказує, що актами комісії зафіксовано, що відповідачі в періоди з 01.04.2019 по 28.10.2019 в гуртожитку не проживали та не з`являлись. У зв`язку з чим, на підставі ст.72 ЖК України, позивач просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме, кімнатою АДРЕСА_3 ).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 08.01.2020 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 17.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 02.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи подане в цивільній справі за позовом Головного управління Національної поліції у м. Києві до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, зазначила, що відповідачі не проживали та не з`являлись у спірному приміщенні з 01.04.2019 по 28.10.2019, тобто понад шість місяців, а відповідно на підставі ст. 71 ЖК УРСР втратили право користування жилим приміщенням. Акцентувала увагу на те, що своїми діями відповідачі порушують права ГУНП у м. Києві, як власника житлового приміщення, та порушують права інших працівників ГУНП у м. Києві, які перебувають на квартирному обліку, потребують надання службового житла та виконують обов`язки на території м. Києва

В судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що відповідачі регулярно перебувають в спірній кімнаті гуртожитку та здійснюють за нею догляд, на підтвердження чого надав суду, копії квитанцій про оплату комунальних послугта договір найму приміщення. Також наголошував, що в процесі судового розгляду мешканці гуртожитку склали акт про фактичне проживання відповідачів за вказаною адресою, в якому 23 особи підтвердили проживання відповідачів в кімнаті гуртожитку.

Відповідачі в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність, наголошували, що фактично постійно проживали у вказаній кімнаті.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою по блоку з відповідачами повідомила, що проживає за вказаною адресою з 1995 року. Також зазначила, що Відповідач ОСОБА_2 заїхала в кімнату в березні 2020, ОСОБА_3 також буває за вказаною адресою. Також повідомила, що з жовтня 2018 по дату смерті ОСОБА_4 відповідачі не ночували у вказаній кімнаті, при цьому, зазначила, що вдень вона перебуває на робочому місці, тому не виключає того факту, що за її відсутності відповідачі могли перебувати у вказаній кімнаті. Вказувала також, що за місяць до смерті ОСОБА_4 через його дії в туалетній кімнаті стався потоп і ОСОБА_2 відшкодовувала вартість ремонту.

Свідок ОСОБА_6 проживає за вказаною адресою з 1996 року, постійно бачила в місцях загального користування відповідачів, з якими добре спілкується.

Свідок ОСОБА_7 , яка проживає з відповідачами на одному поверсі також повідомила, що періодично, мінімум раз на тиждень зустрічала відповідачів в місцях загального користування і не пам`ятає періоди за яких вона не бачила відповідачів за місцем свого проживання.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які також є сусідами відповідачів повідомили. Що постійно бачили відповідачів та заперечували факт їх постійного не проживання у кімнаті.

Свідок ОСОБА_10 , який є нареченим ОСОБА_3 підтвердив, що весною та влітку 2019 року проводив та зустрічав ОСОБА_3 за місцем її проживання у гуртожитку.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідачі в кімнаті гуртожитку не проживали протягом строку більше шести місяців, а тому відповідно до норм статей 71, 72 ЖК України це є підставою для визнання відповідачів такими, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст.127 ЖК України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки, які можуть використовуватися для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно з ч.2 ст.128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою про вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з ордером на право зайняття житлового приміщення в сімейному гуртожитку для тимчасового проживання №84 від 17.08.1998, ОСОБА_4 надано житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Визначений склад сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Довідкою ГУ НП у м. Києві №7002/125/05/21-2019 від 23.10.2019 наведено перелік гуртожитків, що перебувають на балансі Головного управління Національної поліції у м. Києві, серед яких зазначено гуртожиток АДРЕСА_4 .

Відповідно до спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України від 14.11.2016 №961/1522 передано зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України до сфери управління Національної поліції України гуртожиток №2, розташований на вул. В. Стуса, 7. Згідно з п. 7.1 договір найму житлового приміщення може бути розірваний на вимогу наймача. На вимогу наймодавця зазначений договір може бути розірваний лише за рішенням суду. Договір скріплено відписами двох сторін та відтиском печатки ГУ НП у м. Києві.

Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Між Головним управлінням Національної поліції у м. Києві і Костівським Сергієм Васильовичем на підставі відомчого ордеру № 84 від 17.08.1998 укладено договір найму житлового приміщення №101 від 23.10.2018. Відповідно до п. 1 вказаного договору наймодавець надає наймачеві та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у користування житлове приміщення кім. АДРЕСА_5 .

До реєстру мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованих згідно ордерів внесено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Копія реєстру скріплена відбитком печатки ГУ НП у м. Києві.

Відповідно до листа Святошинським районним у місті Києві відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві №4737/16.10-09 від 12.12.2019 зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено актовий запис №291 від 04.09.2018.

Згідно з актами комісії у складі начальника ЖЕД ЦЗ №1 ГУ НП у м. Києві Крупки Н.В., завідувача гуртожитком ОСОБА_12 від 30.04.2019, 27.05.2019, 25.06.2019, 24.07.2019, 22.08.2019, 26.09.2019, 28.10.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали за адресою: АДРЕСА_6 з 01.04.2019 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 27.05.2019, з 28.05.2019 по 25.06.2019, з 26.06.2019 по 24.07.2019, з 25.07.2019 по 22.08.2019, з 23.08.2019 по 26.09.2019, з 27.09.2019 по 28.10.2019. Вказані акти скріплені підписами ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та відтиском печатки ГУ НП у м. Києві.

Відповідно до акту про фактичне проживання громадян, які мешкають у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 від 19.03.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за вказаною адресою з 1995 року. Акт підписано 23 мешканцями гуртожитку. Проте суд критично ставить до допустимості вказаного доказу, оскільки підписи вказаних мешканців не завірені та не бере вказаний доказ при ухваленні рішення як недопустимий.

При цьому, з пояснень свідків, надних в судовому засіданні, не вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що відповідачі втратили зв`язок з кімнатою гуртожитку, в якій зареєстровані та не проживали там у строк більше 6 місяців.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Оцінюючи надані представником відповідача докази, суд вважає, що в своїй сукупності, факти оплати житлово-комунальних послуг, наявність договору найму, сплата витрат на ремонтні роботи у приміщенні, доводять, що відповідачі не втратили інтерес до спірного жилого приміщення.

При цьому, надані позивачем докази на підтвердження не проживання відповідачів за вказаною адресою в судовому засіданні були повністю спростовані поясненнями свідків, які під присягою у судовому засіданні заперечували факт непроживання відповідачів більше 6 місяців за вказаною адресою.

Відтак, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судовим розглядом не підтверджено факт не проживання відповідачів в кімнаті гуртожитку у строк, більший ніж шість місяців.

Керуючись ст. ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст.ст. 64, 150, 156 ЖК УРСР, ст. ст. 13, 76, 89, 280, 282, 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Головного управління Національної поліції у м. Києві до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Святошинський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2021.

Позивач: Головне управління Національної поліції у м. Києві (місцезнаходження: м.Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ: 40108583).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Ю.В. Войтенко