Ухвала суду № 96031105, 02.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2642/21

2/308/624/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , та

Ужгородської міської ради, адреса: 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

про скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради, про скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність.

Після відкриття провадження у справі позивач ОСОБА_1 подала клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:46:001:0320, площею 0,0576 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 , зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 20821612, належну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що її батько ОСОБА_3 є власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці, належній йому на підставі державного акту серії ЗК 015 00478, зареєстрованого за № 471 від 02.03.1995 року.

Рішенням сесії Ужгородської міської ради №200 від 27.12.1995 року їй було надано ділянку площею 0,054 га по АДРЕСА_3 , яка є суміжною до земельної ділянки та домоволодіння батька.

Оскільки, на той час вона не мала можливості приступити до будівництва будинку, вона завезла на ділянку будівельні матеріали, встановила по периметру ділянки капітальну огорожу.

У лютому їй зателефонувала невідома особа, яка представилася як ОСОБА_2 , який повідомив їй про те, що він являється власником належної їй ділянки та просив звільнити її і не чинити перешкоди у володінні та користуванні нею.

У подальшому їй стало відомо про те, що 22 грудня 2020 року Ужгородська міська рада І сесії VІІІ скликання винесла рішення № 30 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», у якому вирішила затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій, зокрема гр. ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:46:001:0320, площею 0,0576 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 та передати її у власність.

Зі слів позивачки, дана земельна ділянка була зареєстрована в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 40091335, що доводиться Інформацією з Державного земельного кадастру.

Згодом, їй стало відомо, що відповідач по справі ОСОБА_2 , дізнавшись про те, що їй стало відомо про незаконні дії відповідачів по справі та її наміри звернутися в суд з даним позовом, має намір відчужити земельну ділянку, що є предметом спору, аби створити ситуацію, за якої з`явиться новий власник, який буде добросовісним набувачем.

Дана обставина зі слів позивача підтверджується порушеннями, вчиненими під час приватизації її ділянки, що свідчить про те, що він здатний порушувати закон та її законні права та інтереси.

За таких обставин позивач просить накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:46:001:0320, площею 0,0576 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 , зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 20821612, належну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім цього, просила суд застосувати зустрічне забезпечення.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачений захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову, ОСОБА_1 послалась на те, що їй стало відомо про те, що відповідач має намір відчужити земельну ділянку, що є предметом спору аби створити ситуацію, за якої з`явиться новий власник, який буде добросовісним набувачем. Дана обставина, зі слів позивачки, підтверджується порушеннями, вчиненими під час приватизації її ділянки, що свідчить про те, що він здатний порушувати закон та її законні права та інтереси. Будь-яких доказів, всупереч вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, на підтвердження даних обставин позивачкою не наведено.

Cамі лише твердження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові № 922/2163/17 від 13.01.2020 року.

Водночас, пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року визначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з поданим клопотанням, позивачка просить накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:46:001:0320, площею 0,0576 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд «по АДРЕСА_3 », зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 20821612, належну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, вона вважає, що відповідач - Ужгородська міська рада винесла незаконне рішення щодо передачі відповідачу ОСОБА_2 у власність належну їй ділянку площею 0,054 га «по АДРЕСА_3 », яку їй передано у власність рішенням Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.12.1995 року за № 200.

Водночас, із наданих до позовної заяви та клопотання про забезпечення позову документів не вбачається, та позивачкою не доведено, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та належна ОСОБА_1 , згідно з Рішенням Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.12.1995 року за № 200, є однією і тією ж земельною ділянкою. Про ці обставини свідчать розбіжності в площі земельних ділянок (0,0576 га та 0,054 га), назві вулиць, на яких розташовані земельні ділянки («Срібляста» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), відсутність нумерації земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_2 та наявність нумерації у земельної ділянки, яка належить позивачці.

Окрім цього, в наданому разом з позовною заявою витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.02.2021 року відсутні відомості щодо власника земельної ділянки, на яку просить накласти арешт позивач.

Таким чином, застосування судом заходу забезпечення провадження у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , може невиправдано порушити його права.

Предметом позовних вимог ОСОБА_4 є визнання недійсним та скасування Рішення Ужгородської міської ради від 22.12.2020 року за № 30 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», що за своїм змістом є вимогою немайнового характеру.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України у справі 910/16800/20 від 29.01.2021 року ,такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися тільки у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Оскільки, позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.

Водночас, слід зазначити, що заявником не доведено, що невжиття даного виду забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективний захист порушених прав позивача. Зокрема, позивачем не наведено жодних підстав вважати, що при відчуженні земельної ділянки, на яку просить накласти арешт позивач, буде неможливо виконати рішення суду щодо визнання недійсним та скасування відповідного рішення Ужгородської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за № 30 від 22.12.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих чи витребуваних у встановленому порядку доказів, суд прийшов до висновку, що подане клопотання є необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 149, 150, 152, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.І. Зарева