Ухвала суду № 96030796, 17.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23653/18

Провадження № 2-п/752/60/21

У Х В А Л А

17.03.2021 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Петріченка І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01.12.2020р. у справі №752/23653/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни, третя особа Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні майном, -

Присутні:

Від заявника (відповідача 1): не з`явися

Від позивача: адвокат Горобівський І.Г. (довіреність від 13.06.2018р., посвідчення адвоката від 04.11.2019р. №000755)

Від відповідача 2: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01.12.2020р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни, третя особа Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні майно, позов ОСОБА_2 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни індексний номер: 36312584 від 26.07.2017р. про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , площею 361,4 кв.м. за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1310046280000; визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни індексний номер: 36312833 від 26.07.2017р. про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , площею 41,6 кв.м. за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1310060680000; визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни індексний номер: 36313578 від 26.07.2017р. про державну реєстрацію права власності (з

відкриттям розділу) на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , площею 41 м.кв. за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1310101080000; зобов`язано ОСОБА_1 звільнити нежитлові приміщення АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , в частині площі кладових від належних ОСОБА_1 майна та речей, привівши у попередній, придатний для використання за цільовим призначенням стан, шляхом усунення здійснених ОСОБА_1 перегородок, звільнення їх від здійснених ОСОБА_1 інших будівель та споруд; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні кладовими, розташованими на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_1 .

17 лютого 2021р. Голосіївським судом міста Києва зареєстровано заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення, за якою вона просить прийняти її заяву до розгляду, скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01.12.2020 року у справі №752/23653/18, призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обгрунтування заяви зазначає, що вона, як відповідач, не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Всі повідомлення про судові слухання направлялись за адресою: АДРЕСА_3 , що не є адресою місця реєстрації відповідача. Як вказує заявниця, при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. Позов обгрунтований належністю приміщень АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 , до допоміжних приміщень будинку. Разом з тим, на думку заявника, такі доводи не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. У той же час, у справі наявні докази (договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, технічні паспорти на приміщення АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, декларація про початок будівельних робіт, декларація введення спірних приміщень в експлуатацію за наслідками реконструкції нежитлових приміщень), які підтверджують набуття відповідачем речових прав на спірні приміщення, як окремий об`єкт цивільних прав.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.02.2021р. розгляд заяви був призначений на 03.03.2021р. З огляду на неявку в судове засідання 03.03.2021р. відповідача та третьої особи, про належність повідомлення про час та місце розгляду справи яких, не було відомостей, розгляд заяви було відкладено на 17.03.2021р.

17.03.2021р. у судове засідання не з`явились відповідачі та третя особа, хоча про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів заяви про перегляд заочного рішення суду, вказав на відсутність підстав для його перегляду, просив залишити заяву без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заяви, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає

скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Таким чином, для скасування заочного рішення суду необхідна наявність одночасно двох умов.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, частинами 1, 3 ст. 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 128 ЦПК України визначають, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасниками судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судового повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Як на поважність причин неявки в судові засідання з розгляду справи заявниця вказує те, що вона не була повідомлена судом належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 24.04.2019р. представник відповідача отримала під розписку копію позовної заяви з додатками. Також під розписку представник була повідомлена про дату слухання справи на 30.09.2019р. на 11:30 хв. Крім того, як вбачається, відповідач була належним чином повідомлення про судове засідання, що було призначене на 19.03.2020 р. на 11:15, оскільки матеріали справи містять докази про отримання повістки про виклик до суду, а саме повідомлення про вручення.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справі Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, заявник, знаючи про судовий процес, повинна була з розумним інтервалом цікавитись про його хід та добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.

Отже, наведене спростовує доводи відповідача, що його неявка в судові засідання пов`язана з неналежним повідомленням судом про ці засідання. Інших поважних причин, які не дали можливості відповідачу прибути в судові засідання з розгляду позову ОСОБА_2 , надати відзив на позовну заяву заявник не наводить.

Крім того, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження з винесеним рішенням по суті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Отже, враховуючи наведене, суд виходить з того, що відповідачем не доведено належними засобам доказування обставини та умови, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення, з огляду на що заява про перегляд заочного рішення від 01.12.2020р. у справі №752/23653/18 залишається без задоволення.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 287 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01.12.2020р. у справі №752/23653/18 за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 28), третя особа Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01042, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) про скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні майном залишити без задоволення.

2. Роз`яснити, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

3. Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Суддя І.О. Ольшевська