Рішення № 96028727, 01.04.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/598/21

Провадження № 2/750/645/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Підгайної О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

третя особа – Перша чернігівська державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в :

22 січня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті діда – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовано позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який доводився дідом позивачу, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. За життя, а саме 23 червня 2008 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачу. До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 . На даний час у Першій чернігівській державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа щодо майна померлого. У встановлений законом строк позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки проживає за межами України і дізналась про смерть дідуся лише на початку січня 2021 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи; задоволено клопотання позивача та витребувано з Першої чернігівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи щодо майна після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 лютого 2021 року задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача. Замінено первісного відповідача – Чернігівську міську раду належним відповідачем, яким є ОСОБА_4 .

Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Зокрема, відповідач вказує, що вона є дружиною померлого ОСОБА_5 і спадкоємицею першої черги та такою, що прийняла спадщину за заповітом, який був складений спадкодавцем на її ім`я 18 липня 2019 року. Відповідно до норм законодавства заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед тим. Крім того, з моменту складення першого заповіту на ім`я онуки, родичі спадкодавця більше жодного разу не відвідували його та не підтримували стосунки, що і стало причиною складення нового заповіту та необізнаності спадкоємця п`ятої черги про смерть спадкодавця.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити. При цьому, вказала, що позивач більше 10 років проживає в Ізраїлі, а тому випадково дізналася про смерть дідуся, оскільки відповідач не повідомила позивача та її матір, яка є дочкою спадкодавця, про смерть останнього. Зв`язок позивача з дідусем був лише по телефону. Десь з кінця 2019 року – початку 2020 року дідусь перестав відповідати на дзвінки. Приїхати позивач не мала можливості, оскільки були карантинні обмеження. Мати позивача телефонувала сусідам та знайомим з метою дізнатися, чому батько не виходить на зв`язок. Дізналася позивач про смерть дідуся лише 19 січня 2021 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та вказала, що померлий ОСОБА_5 з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 1993 року, прожили разом майже 27 років. Після складення заповіту на ім`я позивача, дочка померлого та онука виїхали до Ізраїлю, деякий час спілкувалися, а протягом останніх 10 років спілкування не було ніякого взагалі. ОСОБА_5 почав хворіти, відповідач його лікувала, доглядала. Оскільки до померлого ніхто з родичів протягом останніх десяти років не дзвонив і не приїжджав, він був ображений, говорив, що виїхали в іншу державу і він став їм не потрібен, а тому переписав заповіт на ім`я відповідача, це була його воля. Доводи представника позивача про те, що відповідач не повідомила позивача про смерть дідуся є необгрунтованими, оскільки спілкування між ними взагалі протягом останніх десяти років не було, а позивач чи її мати, замість того, як стверджує позивач, щоб телефонувати сусідам і знайомим, могла зателефонувати і відповідачу. Твердження представника позивача про те, що кордони були закриті і позивач не мала можливості приїхати в Україну через запровадження карантину є безпідставними, оскільки такі обмеження були не постійні і позивач мала можливість приїхати і дізнатися про дідуся та прийняти спадщину. Однак, навіть після того, як позивач дізналася про смерть дідуся, ніхто з родичів не приїхав до могили померлого. Позивачем пропущено строк для прийняття спадщини не з поважних причин, оскільки позивач навіть перебуваючи за межами України, могла звернутися в Ізраїлі до нотаріуса чи відповідних установ із заявою про прийняття спадщини.

Представник третьої особи у судовому засіданні при вирішенні справи поклалася на розсуд суду та пояснила, що у вересні 2020 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 до неї звернулася відповідач. Після перевірки документів і відповідних реєстрів з`ясувалося, що крім заповіту на ім`я відповідача, був ще заповіт від 2008 року на ім`я позивача. Вона запитала у відповідача, чи повідомляла та позивача про смерть спадкодавця, на що відповідач відповіла, що не повідомляла, оскільки у неї відсутня її адреса і телефон. Оскільки заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт, адреси та номера телефона позивача не було відомо, а тому підстав повідомляти позивача у неї не було.

Заслухавши представників учасників справи та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 19), який доводився чоловіком відповідачу та дідом позивачу (а.с. 53).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно.

За життя, а саме 23 червня 2008 року, ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 (а.с 4).

Пізніше, 18 липня 2019 року, ОСОБА_5 склав інший заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_4 .

У встановлений законом строк дружина померлого - ОСОБА_4 подала до Першої чернігівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті чоловіка - ОСОБА_5 (а.с. 18), у зв`язку з чим було заведено спадкову справу щодо майна останнього (а.с. 18-20).

Позивач є громадянкою Ізраїлю і більше 10 років проживає за межами України (а.с. 44-46).

19 січня 2021 року позивач через свого представника подала до Першої чернігівської державної нотаріальної контори копію заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 (а.с. 47).

Листом від 21 січня 2021 року за № 37/01-16 Перша чернігівська державна нотаріальна контора повідомила позивача про залишення заяви про прийняття спадщини без розгляду і її повернення через відсутність оригінала заяви (а.с. 48).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою та другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Нормами частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1272 Цивільного кодексу України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Водночас, закон не містить застережень, які саме причини є поважними. Відтак, визнання поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини залежить від обставин конкретної справи і має бути доведено відповідними доказами.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Позивач в якості поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини зазначає те, що вона не знала про смерть дідуся та не могла приїхати подати заяву про прийняття спадщини через карантинні обмеження.

Однак, суд враховує, що навіть з того часу, як зазначено представником позивача у судовому засіданні, коли дідусь позивача перестав виходити на зв`язок (кінець 2019-2020), позивач не вчинила будь-яких конкретних дій для з`ясування причин відсутності цього зв`язку, за наявності певної стурбованості не направила поштовими чи електронними засобами зв`язку будь-яких запитів до відповідних органів чи служб для з`ясування необхідної інформації.

Крім того, саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що необізнаність спадкоємця про факт смерті спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20, провадження № 61-14038св20, постанова Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 431/5782/17, провадження № 61-43817св18; постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 520/10377/17, провадження № 61-48320св18; постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 336/1127/17, провадження № 61-14870св18).

Також, суд вважає доводи представника позивача про те, що позивач не змогла вчасно подати заяву про прийняття спадщини, оскільки були закриті кордони через карантинні обмеження, безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, оскільки такі обмеження діяли не постійно, та звертає увагу на те, що відповідно до п/п. 3.5 п. 3 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України така заява могла бути подана нотаріусу як особисто, так і поштою.

Проживання позивача в Ізраїлі не є перешкодою подати їй заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, керуючись принципом пропорційності для забезпечення розумного балансу між інтересами сторін та беручи до уваги те, що спадкодавець виявив свою волю та склав пізніше інший заповіт, яким все майно заповів відповідачу, суд вважає, що хоча пропущений позивачем строк для прийняття спадщини є незначним, однак позивачем не доведено існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, що перешкоджали подати їй у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Третя особа – Перша чернігівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: вул. Шевченка, 118, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи – 02901753.

Повний текст рішення складено 05.04.2021.

Суддя О.А. Маринченко