Рішення № 96027928, 05.04.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"05" квітня 2021 р.

Справа № 642/418/21

Провадження №2/642/667/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря – Мотора В.В.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача Лиска П.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячу воду,

встановив:

До Ленінського районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячу воду за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 87382,37 грн., 3% річних у сумі 2181,13 грн., 3736,95 грн. - інфляційних витрат, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн., вказуючи, що за адресою АДРЕСА_1 , виникла вказана заборгованість, однак, в порушення приписів чинного законодавства, власник квартири свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання належним чином не здійснює. Тому представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27.01.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.02.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого, відповідач заперечує проти позову з наступних підстав. Так, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогу про стягнення боргу за період з 01.05.2007 по 15.01.2018, у зв`язку з чим представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Крім того, позивачем не наведено підстав про стягнення боргу саме з відповідача, яка не є власником житла та яка не користується послугами позивача за вказаною адресою. Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №243345097, власниками житла за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 (свідоцтво про право на спадщину від 18.05.2005, частка власності 1/2) та ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину від 26.04.2006, частка власності 1/2). Споживачами згідно п.3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, є власник нерухомого майна. Наявність реєстраційного обліку відповідача у квартирі не є самостійним доказом її проживання у ній, враховуючи, що фактично вона мешкає за іншою адресою в період, визначений позивачем. Жодних договорів з позивачем відповідач не укладала. На підставі викладеного, відсутні підстави для стягнення боргу саме з відповідача.

02.03.2021 представником відповідача подано до суду в якості доказу не проживання відповідача у квартирі за місцем реєстрації копію інформаційної довідки від 05.03.2021, видану ДОП СП ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. Ткаченко М., згідно якої гр. ОСОБА_3 мешкала по місцю прописки до 2010 року, після чого, стала мешкати з чоловіком в його квартирі за адресом АДРЕСА_2 . З 2010 року квартира за адресом АДРЕСА_1 , зачинена, у ній ніхто не мешкає.

Представником позивача відзив представника відповідача та додаткові пояснення щодо позовних вимог отримано, жодних заперечень або відповіді на відзив не надано.

В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.2004 та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Приписами п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником

будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична

особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресом АДРЕСА_1 . (а.с.5)

Власниками вказаної квартири згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №243345097, власниками житла за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 (свідоцтво про право на спадщину від 18.05.2005, частка власності 1/2) та ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину від 26.04.2006, частка власності 1/2). (а.с. 22)

За положеннями статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договору між позивачем та відповідачем не укладалось.

В задоволенні клопотання представника позивача про залучення до справи в якості співвідповідачів власників квартири судом відмовлено.

Однак, слід зазначити, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 №6-59цс13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, також встановлюють обов`язок споживача оплачувати послуги у встановлені законом строки.

Представник позивача нарахував відповідачу борг за надані послуги з теплопостачання та гарячої води за адресом: АДРЕСА_1 , за період з 01.05.2007 по 31.10.2020 у розмірі 87382,37 грн., а також 3% річних у сумі 2181,13 грн., 3736,95 грн. - інфляційних витрат.

Відповідачем в особі її представника заявлено клопотання про застосування строків позовної давності за період з 01.05.2007 по 25.01.2018.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 3,4,5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Причин поважності пропуску строку представником позивача не зазначено.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на стягнення заборгованості в межах 3-х річного строку позовної давності, а саме за період з 26.01.2018 по 31.10.2020, а тому в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячу воду за адресом АДРЕСА_1 , за період з 01.05.2007 по 25.01.2018 необхідно відмовити, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

В той час щодо стягнення заборгованості за період з 26.01.2018 по 31.10.2020 суд зазначає наступне.

Відповідач, всупереч її реєстрації за адресом АДРЕСА_1 , заперечує факт споживання нею послуг позивача у вказаному житловому приміщенні у період в межах строку позовної давності.

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними

Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, та у постанові від 29.05.2019 у справі 215/4967/16-ц.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано наступні докази:

-відомості про нарахування і сплати за теплову енергію,

-довідка з ЖЕД про склад сім`ї,

-розрахунок 3% річних та інфляційних витрат.

В той час, представником відповідача надано суду копію інформаційної довідки від 05.03.2021, видану ДОП СП ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській обл. Ткаченко М., згідно якої гр. ОСОБА_3 за місце реєстрації не мешкає, а мешкає з 2010 року разом зі своїм чоловіком за адресом АДРЕСА_2 .

Доказів про фактичне споживання відповідачем послуг позивача в період з 26.01.2018 по 31.10.2020 за адресом АДРЕСА_1 , позивачем не надано.

Крім того, представником позивача не обгрунтовано вимогу про стягнення боргу лише з відповідача, враховуючи встановлення в ході судового розгляду власників квартири, які, згідно ст. ст. 319, 322 ЦК України, зобов`язані утримувати свою власність.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду за адресом АДРЕСА_1 , в межах строку позовної давності задоволенню не підлягають, у зв`язку з недоведеністю позивачем факту споживання відповідачем таких послуг та наявністю власників квартири, які є відмінними від особи відповідача.

Оскільки судом відмовлено позивачу в стягненні основної суми боргу за недоведеністю, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від основного зобов`язання.

Таким чином, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул. Мефодіївська, 11) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2021.

Головуючий