Ухвала суду № 96026754, 05.04.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2175/21

Провадження № 1-кс/591/927/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді – Сорока М.Р., з участю секретаря судового засідання – Нанка Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми заяву про самовідвід судді Сибільова О.В. в справі №591/2175/21 (провадження №1-кс/591/925/21) за заявою судді Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 про самовідвід у кримінальному провадженні № 12017201010000062 від 15.03.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До провадження судді Зарічного районного суду м. Суми Сибільова О.В. надійшла справа №591/2175/21 (провадження №1-кс/591/92521) за заявою судді Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 про самовідвід у кримінальному провадженні № 12017201010000062 від 15.03.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

У цьому провадженні 02 квітня 2021 року суддя Сибільов О.В. заявив самовідвід, оскільки у кримінальному провадженні № 12017201010000062 від 15.03.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України в якості процесуального керівника приймає участь в тому числі прокурор Шерстюк А.О. (яким і затверджено зазначений обвинувальний акт та який є стороною також і у справі за заявою судді про самовідвід), з яким він перебуває у дружніх стосунках.

Учасники в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених, зокрема ст. 75 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід, який має бути обґрунтований.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Оскільки суддя Сибільов О.В. перебуває в дружніх стосунках з прокурором Шерстюком А.О., який являється процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12017201010000062 від 15.03.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, яким затверджено зазначений обвинувальний акт та який є стороною у справі за заявою судді Клімашевської І.В. про самовідвід, в той час як явка учасників в судове засідання є малоймовірною для висловлення своєї позиції про довіру судді Сибільову О.В., то враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1 ст. 21, п. 4 ч. 1 ст. 75КПК України, доходжу висновку, що задля забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності судді Сибільова О.В., його заява про самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 75, 76, 80-81 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Задовольнити заяву судді Сибільова О.В. про самовідвід у справі №591/2175/21 (провадження №1-кс/591/925/21) за заявою судді Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 про самовідвід у кримінальному провадженні № 12017201010000062 від 15.03.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.Р.Сорока