Рішення № 9602662, 29.04.2010, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа №2-1564/2010 рік,

2-9933/2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зінченко Ю.Є.

при секретарі Колтур Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Підприємство СВАН» про визнання незаконними протоколу загальних зборів, скасування наказів, протоколу загальних зборів, відновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, стягнення належних при звільненні сум, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач не відсторонював його від роботи та він не мав прогулів, а працював як і раніш. 30.04.2009р. позивач подавав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням. У періоди з 22.05.2009р. по 06.06.2009р. він хворів, що підтвердив листком непрацездатності, але 22.05.2009р. у період хвороби відповідач звільнив позивача з роботи за прогули (ст.40 ч.1 п.4 КЗоТ України), що є порушенням ч.3 ст.40 КЗоТ України. Також від позивача при звільненні за прогули не були запрошені письмові пояснення, що є порушенням ст.149 КЗпП України. В порушення ст.47 КЗпП України, позивачу у день звільнення та пізніш не видано (не направлено) копію наказу про звільнення та трудову книжку, своєчасно з ним не був проведений розрахунок. Трудову книжку позивач отримав поштою тільки 31.08.2009р. після своїх звернень до прокуратури, до інспекції праці.

В судовому засіданні позивач, допитаний також у якості свідка, та його представник позов підтримали та просили визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Підприємство СВАН» від 17.04.2009р. № 336-во «Про відсторонення від роботи директора ОСОБА_1», визнати недійсним запис № 19 від 17.04.2009р у трудовій книжці ОСОБА_1 - „Отстранен от работы директора ООО «Предприятия СВАН” ст. 46 КЗоТ Украины», визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Підприємство СВАН» від 22.05.2009р. № 381-зв „Про припинення трудового договору звільнення директора ОСОБА_1 по ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України (за прогули)”, визнати недійсним запис № 20 від 22.05.2009р. в трудовій книжці ОСОБА_1 - „Уволен по ст.40 ч.1 п.4 КЗоТ Украины (за прогулы)”, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора ТОВ «Підприємства СВАН», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток у розмірі 13237 грн. 90 коп. за час вимушеного прогулу з 23.05.2009р. по 25.03.2010 року, стягнути з відповідача всі належні при звільнені суми, визнати незаконними протокол загальних зборів ТОВ «Підприємство СВАН» № 2 від 17.04.2009р. та протокол загальних зборів ТОВ «Підприємства СВАН» № 3 від 22.05.2009р..

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали звільнення позивача проведеним на законних підставах та просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 (колишній начальник юридичної та кадрової роботи відповідача) підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та додатково пояснила, що лише вона вносила записи в трудові книжки, запис про звільнення в трудовій книжці позивача вона не робила та цей запис зроблений не її рукою, проте вона працювала у відповідача і після звільнення позивача.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

06.09.2006р. позивача було призначено директором ТОВ „Підприємство СВАН” на умовах роботи за сумісництвом, про що є відповідний запис № 16 у трудовій книжці позивача (а.с.8). 16.01.2007р. відповідач переуклав з позивачем трудовий договір за основним місцем роботи на посаді директора ТОВ „Підприємство СВАН” за контрактом, про що зроблено відповідний запис № 17 у трудовій книжці позивача (а.с.8).

Контракт з позивачем відповідач не уклав, посадової інструкції позивач не мав. Функціональні обовязки, режим робочого часу, робоче місце не були документально закріплені для позивача, що підтвердили позивач у якості свідка, свідок ОСОБА_2 та не було спростовано відповідачем. Це є порушенням ст.29 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений їм орган зобовязані розяснити робітнику його права та обовязки та проінформувати під розписку про умови праці, тощо.

Посилання відповідача на те, що позивач згідно Статуту сам мав можливість розробити та затвердити собі посадову інструкцію, суд вважає необґрунтованим, оскільки позивач був прийнятий на посаду директора 06.09.2006р., а залучений відповідачем до справи статут, затверджений загальними зборами учасників 01.10.2007р., та зареєстрований виконкомом Харківської міської ради 05.10.2007р., тобто майже через рік після призначення позивача директором.

Наказ відповідача від 20.05.2008р. № 161 про введення в дію правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ „Підприємство СВАН” та самі вказані правила, на які посилався відповідач, не можуть заміняти посадову інструкцію або контракт з директором, оскільки ці правила не встановлюють обовязків, режиму робочого часу, робочого місця позивача, як директора, а тільки містять загальні трудові норми для всіх працівників.

30.04.2009р. позивач подав до канцелярії відповідача на імя загальних зборів учасників Товариства заяву про звільнення його за власним бажанням від 30.04.2009р. без вказівки мотивів звільнення та іншу заяву про звільнення за власним бажанням, в якій однією з причин вказав втручання засновників товариства у господарсько фінансову діяльність від 30.04.2009р. (а.с.10,11). На вказаній заяві проставлений вхідний номер № 354 від 30.04.2009р., позивач підтвердив, що їх було зареєстровано у книзі вхідної кореспонденції товариства, але відповіді на зазначені заяви позивач не отримав. Обставини подачі відповідачу вказаних заяв позивач підтвердив у якості свідка.

02.05.2009р. позивач повторно надіслав другі примірники вищезазначених заяв цінним листом з рекомендованим повідомленням на адресу Товариства, які Товариство отримало 21.05.2009р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та поштовим рекомендованим повідомленням № 11658761 (а.с.12). Тому не відповідає дійсності ствердження у письмових запереченнях відповідача на позов, що він поштою не отримував ці заяви.

Згідно ксерокопії сторінки книги реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.88, 89), де в інтервалі номерів № 170 та 175 відсутня реєстрація вказаної заяви позивача. Ця сторінка засвідчена печаткою відповідача, але підпис на неї не має його розшифрування, тобто вказівки посади та повного прізвища, ініціалів особи, яка його проставила. Оригінал вказаної книги реєстрації вхідної кореспонденції для огляду суду відповідач не надавав. Тому суд вважає недоведеним факт неотримання відповідачем заяв позивача про звільнення за власним бажанням.

Суд вважає, що обставини відсторонення позивача від роботи з 17.04.2009р. не знайшли свого підтвердження, що випливає з наступного:

У листі військової частини 3078 внутрішніх військ МВС України (м. Київ) від 27.10.2009р. № 1155 (а.с.60) вказано, що тендерна форма „Пропозиція” вих.335 від 22.04.2009р. була підписана позивачем та скріплена печаткою відповідача; що відповідач надав на тендер доручення вих.№331 від 22.04.2009р., підписане ОСОБА_1 у якості директора, скріплене печаткою відповідача - щодо довірення представляти інтереси відповідача на розкритті тендерних пропозицій ОСОБА_3, та що ОСОБА_3 дійсно представляв інтереси ТОВ «Підприємство СВАН» на розкритті тендерних пропозицій 23.04.2009р. у м. Київі, про що свідчить його підпис в протоколі розкриття тендерних пропозицій № 16 від 23.04.2009р.

Повноваження позивача на підписання тендерної документації відповідача та довіреності від імя відповідача на ОСОБА_3 не оспорювалися відповідачем, а проведення тендеру недійсним не визнавалося. Вказаний лист ВЧ 3078 ВВ МВС України свідчить про те, що після 17.04.2009р. ОСОБА_1 не був відсторонений від роботи, а мав повноваження директора та виконував обовязки директора.

Також у посвідченні відповідача про відрядження заступника директора ОСОБА_3 до м. Київа до в/ч 3078, що має підтверджуючі відмітки та печатки про прибуття та вибуття, (а.с.170), вказані наступні дати:

- вибуття з м. Харкова 22.04.2009р. та прибуття до в/ч 3078 м. Київа 22.04.2009р.

- вибуття з в/ч 3078 м. Київа 23.04.2009р. та прибуття до м. Харкова 24.04.2009р.

Тому не є доказом по справі акт відповідача від 23.04.2009р., підписаний в.о. директора ОСОБА_3 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у м. Харкові з 21.04.2009р. по 23.04.2009р. (а.с.83), оскільки ОСОБА_3 у цей період знаходився у м. Київі у відрядженні на тендері, що не спростовувалося відповідачем.

Також вказане відрядження ОСОБА_3 підтверджує наказ відповідача від 15.04.2009р. № 332-вд „Про відрядження” (а.с.178), де вказані ті ж дати відрядження 22,23,24 квітня 2009р.

Вказане посвідчення про відрядження ОСОБА_3 та факт виконання їм дій від імені відповідача на підставі підписаних ОСОБА_1, як директором, доручення та тендерної документації, також свідчить про те, що після 17.04.2009р. ОСОБА_1 не був відсторонений від роботи, а мав повноваження директора та виконував обовязки директора; та підписувати акт від 23.04.2009р. про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у м. Харкові з 21.04.2009р. по 23.04.2009р. у ОСОБА_3 не було підстав.

Згідно листа ХАК „Зембанк” від 11.02.2010р. № 02-15/277 (а.с.115), за період квітень-травень 2009р. наказ про покладення виконання обовязків директора ТОВ «Підприємство СВАН» на ОСОБА_3 не надходив, дві картки із зразками підписів і відбитка печатки на нового директора ТОВ «Підприємство СВАН» ОСОБА_3 та протокол № 5 зборів учасників цього Товариства від 19.08.2009р. щодо його призначення на цю посаду надійшли до банку 09.09.2009р.

При цьому трудову книжку із записами відповідача про відсторонення позивача 17.04.2009р. від роботи та про звільнення 22.05.2009р. за прогули, позивач отримав 31.08.2009р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на 10.06.2009р. (а.с.31) керівником ТОВ «Підприємство СВАН» був ОСОБА_1, який значиться таким у графі витягу: „керівник”.

Вказівку відповідача про внесення до ЄДРПОУ нового директора ОСОБА_3 тільки після покладення на нього 20.08.2009р. виконання обовязків на постійній основі, суд вважає необґрунтованою, оскільки у ЄДРПОУ вказується керівник юридичної особи незалежно від того постійно чи тимчасово на нього покладено виконання обовязків керівника.

Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 31.08.2009р. (а.с.29), тобто через 10 днів після внесення до ЄДРПОУ нового керівника відповідача ОСОБА_3

Написані на імя директора ОСОБА_1 дві пояснювальні записки від 28.04.2009р. начальника цеху Шмелевої І.Д. (а.с.64) та старшого технолога ОСОБА_5 (а.с.65) з питань порушення трудової дисципліни з зробленою на них резолюцією позивача, як керівника підприємства відповідача підтверджують той факт, що до співробітників підприємства не доводилися відомості про відсторонення директора ОСОБА_1 від роботи та призначення виконуючим обовязки директора ОСОБА_3

Акт приймання-передачі приміщень від 30.04.2009р. за договором оренди від 16.02.2009р. № 19, укладеному відповідачем з АТ „Детодяг” та підписаному позивачем у якості директора (а.с.131) підтверджує виконання позивачем своїх обовязків після 17.04.2009р. Зазначені дії позивача по розірванню цього договору оренди приміщення були прийняти відповідачем у подальшому та не оскаржувалися їм.

Платіжна відомість відповідача від 24.04.2009р. (а.с.150), підписана позивачем та головним бухгалтером відповідача щодо видачі заробітної плати працівникам, підтверджує, що станом на 24.04.2009р. бухгалтерія відповідача не мала відомостей про його відсторонення від роботи та приймала до виконання та обліку фінансово - господарські документи, підписані позивачем у якості директора.

ОСОБА_1, допитаний судом у якості свідка, показав, що після 17.04.2009р. він підписував відомості на видачу заробітної плати (авансу) за квітень 2009 р. працівниками відповідача, які приймали до виконання обслуговуючі відповідача банки - Харківська філія ВАТ КБ „Південкомбанк”, ХАТ„Зембанк” та відповідач видавав заробітну плату своїм працівникам по відомостям за підписом позивача. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Щодо Рішення Конституційного суду України від 12.01.2010р. по справі № 1-2/2010 (про офіційне тлумачення ч.3 ст.99 ЦК України) (а.с.173,174), залученого відповідачем до справи, то воно не спростовує підстави позову ОСОБА_1, виходячи з наступного:

- позивача було відсторонено від роботи згідно ст.46 КЗпП України, (а не згідно ч.3 ст.99 ЦК України), про що чітко вказано у документах відповідача, які посилаються тільки на ст.46 КЗпП України, а саме: у наказі ТОВ «Підприємство СВАН» від 17.04.2009р. № 336-во „Про відсторонення від роботи директора ОСОБА_1.”, (а.с.77); у трудовій книжці позивача (а.с.9), у прокол зборів учасників товариства відповідача № 2 від 17.04.2009р. (а.с.75, пункт 1-ий).

- у п.1 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду України чітко та однозначно вказано наступне: „Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обовязків, яке передбачено ч.3 ст.99 ЦК України, не є відстороненням від роботи в розумінні ст.46 КЗпП України”.

- також ч.3 ст.99 ЦК України взагалі має майже інше поняття не відсторонення від роботи, а відсторонення від виконання обовязків члену виконавчого органу.

У наказі ТОВ «Підприємство СВАН» від 06.10.2009р. № 751 „Про усунення порушень”, зазначено, що у протоколі загальних зборів відповідача від 17.04.2009р. та наказі відповідача від 17.04.2009р. про відсторонення від роботи позивача було неточне формування тексту, який слід читати, як усунення позивача від виконання обовязків директора згідно ч.3 ст.99 ЦК України.

Таке формулювання у вказаному наказі: „слід читати” не є належним оформленням внесення відповідних змін у наказ відповідача від 17.04.2009р. про відсторонення позивача та у рішення відповідача (протокол загальних зборів засновників від 17.04.2009р.) щодо відсторонення позивача від роботи; також зміни до рішення (до протоколу загальних зборів засновників товариства) повинні вноситися те ж рішенням (протоколом загальних зборів засновників товариства), а не наказом директора товариства.

Таким чином, відповідач, змінив свою правову позицію, оскільки раніше відповідач заперечував проти позову, стверджуючи, що законно відсторонив позивача від роботи за ст.46 КЗпП України.

З урахуванням обставин справи та п.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 12.01.2010р. по справі № 1-2/2010. (а.с.174), суд вважає, що усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обовязків у порядку ч.3 ст.99 ЦК України, та відсторонення працівника від роботи за ст.46 КЗпП України - це різні, чітко визначені правові поняття, тому є необґрунтованим довід відповідача про правомірність відсторонення ОСОБА_1 та неточне формування тексту у протоколі та наказі щодо відсторонення позивача.

Згідно письмових заперечень на позов, за час тривалого перебування позивача на посаді директора погіршилося фінансове становище підприємства, стало неможливим подальше виконання обовязків по укладеним договорам, підприємство опинилося на грані банкрутства, у звязку з чим рішенням загальних зборів (Протокол № 2 зборів учасників товариства від 17.04.2009р.) ОСОБА_1 було усунуто від виконання обовязків в порядку ч.3 ст.99 ЦК України за ст.46 КЗпП України.

Але у тексті вказаного Протокол № 2 зборів учасників товариства від 17.04.2009р. взагалі відсутнє посилання на ч.3 ст.99 ЦК України, а вказано, що позивач відсторонений від роботи за ст.46 КЗпП України.

У протоколі зборів учасників товариства № 2 від 17.04.2009р. щодо відсторонення від роботи позивача, (а.с.72-76) зазначено, що позивач підірвав фінансове становище відповідача, зробив неможливим виконання обовязків по укладеним тендерам та іншим договорам, за що його вирішено відсторонити від роботи.

У протоколі зборів учасників товариства № 4 від 10.06.2009 року (а.с.202-205), щодо розгляду акту інвентаризації ТОВ «Підприємство СВАН» від 05.05.2009р. (який був наданий на затвердження 05.06.2009р.) вказано про виявлення недостачі матеріальних цінностей відповідача по причині неправомірних дій позивача.

Такі висновки відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів того, що певні фінансово - господарські порушення, недостача матеріальних цінностей відбулися внаслідок неправомірних дій саме з боку позивача, за що його було відсторонено від роботи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, показань свідка ОСОБА_1 та не спростовано відповідачем, вказана інвентаризація проведена станом на 05.05.2009р. взагалі без залучення до неї позивача та у період знаходження позивача на стаціонарному лікуванні, а станом на 05.06.2009р. (коли відповідач затверджував результати цієї інвентаризації) позивача вже було звільнено 22.05.2009р за прогули те ж у період знаходження його на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності позивача (а.с.13, 19, 66).

Згідно п.п.12.1., 12.1.1. статуту відповідача, управління та контроль за діяльністю Товариства здійснюють його органи управління, якими на першому місці вказані збори учасників товариства, а далі - директор. Згідно п.12.1.2. статуту посадовими особами товариства є не тільки директор, а і його заступники та головний бухгалтер. З п.12.2.6. статуту випливає, що директор бере участь у Зборах учасників Товариства з правом дорадчого голосу, незалежно від того чи є він учасником Товариства, але доказів запрошення позивача на оскаржувані позивачем загальні збори учасників відповідачем не надано, а позивач як свідок підтвердив, що його не було запрошено на ці збори. Згідно п.12.3.4. статуту виконання функцій директора у разі його відсутності покладається на його заступника, який без довіреності має право здійснювати юридичні дії від імені Товариства. Згідно п.12.4. статуту для здійснення контролю за фінансовою діяльністю Товариства може призначатися аудиторська перевірка, чого відповідачем не було зроблено. Згідно п.12.2.4. статуту, до компетенції зборів учасників Товариства відноситься прийняття рішень з усіх питань товариства, у тому числі і тих, що передані зборами до повноважень директора. Згідно п. 10.3 статуту, ведення бухгалтерського обліку покладається на головного бухгалтера.

Тому безпідставність звинувачення позивача у господарсько-фінансових та інших порушеннях відповідача, випливає також ї з вказаних положень статуту відповідача (а.с.193-196).

У звязку з цим, результати інвентаризації відповідача згідно акту інвентаризації від 05.05.2009 року, що розглянутий у протоколі загальних зборів учасників відповідача № 4 від 10.06.2009 року не є належним доказом і обєктивно не обґрунтовує неправомірні дії позивача ОСОБА_1, що призвели до завдання шкоди підприємству-відповідачу, через які ОСОБА_1 було відсторонено від роботи. Викладені обставини не виключають можливість завдання такої шкоди іншими особами крім позивача.

Позивач, допитаний судом у якості свідка пояснив суду, що обставини звинувачення його у недостачі відповідача, у фінансово-господарських порушеннях та недоліках, не відповідають дійсності.

Ксерокопія висновку судово-економічної експертизи № 1061, складеного 15.03.2010р. не є належним, допустимим доказом по справі, не доводить будь-які порушенні позивача, причини його відсторонення, оскільки цей висновок ніяк не встановлює вину позивача у недостачі товарно-матеріальних цінностей відповідача, у веденні бухгалтерського обліку, не встановлює будь-який причинний звязок дій позивача та вказаної недостачі, недоліків, тощо.

Суд вважає, що ксерокопія висновку судово-технічної експертизи № 1076 від 04.01.2010р., де дається відповідь на питання щодо послідовності нанесення на деякі документи тексту, печатки та підпису позивача не є належним доказом по справі, не доводить будь-які порушенні позивача, причини його відсторонення, виходячи з наступного: цей висновок ніяк не встановлює вину позивача у недостачі товарно-матеріальних цінностей відповідача, у веденні бухгалтерського обліку; не встановлює будь-який причинний звязок дій позивача та вказаної недостачі, недоліків, тощо; у виводах цього висновку експерта вказано, що не представляється можливим встановити послідовність виконання відтисків печатки та підписів від імя ОСОБА_1, також по тексту цього висновку вказана фраза: „підпис від імені ОСОБА_1.”, але не вказано, що цей підпис виконаний їм особисто.

З вказаних висновків, усних та письмових пояснень відповідача вбачається, що вказані експертизи були проведені за постановою слідчого за кримінальною справою, порушеною по факту злочинів, повязаних з недостачею ТМЦ у відповідача. При цьому даних про визнання позивача підозрюваним, або звинуваченим відповідач не надав.

Оригінали вказаних двох висновків судових експертиз відповідач для огляду суду не надав, також відповідач не вказав на яких підставах він отримав вказані висновки, призначені постановою слідчого, оскільки згідно ст.121 КПК України, дані досудового слідства не підлягають розголошенню.

Допитаний судом свідок ОСОБА_2 (колишній начальник юридичної та кадрової роботи відповідача, яка працювала на цій посаді і на протязі всього 2009 року) пояснила суду, що на неї було покладено зберігання на роботі та ведення трудових книжок працівників відповідача. Що вона особисто вносила до них записи та звільнилася з роботи у середині серпня 2009р., але на день її звільнення у трудовій книжці позивача були відсутні записи щодо його відсторонення від роботи з 17.04.2009р. та щодо його звільнення 22.05.2009р. за прогули. Свідку ОСОБА_6 за період її праці, в том числі у 2009 році також було невідомо про недостачу товарно - матеріальних цінностей на складі відповідача, про фінансово - господарські порушення у звязку з неправомірними діями позивача.

20.05.2009р. позивач звертався за місцем його мешкання до лікарів районної поліклініки у звязку з погіршенням стану здоровя, про що він повідомляв відповідача, але відповідач і цей день безпідставно вважає позивачу, як прогул у акті від 22.05.2009р. (а.с.86).

Відсутність прогулу за цей день підтверджує виписка з амбулаторної картки хворого ОСОБА_1 за цей день із 26-ої міської поліклініки Дзержинського району м. Харкова (а.с.134,135), де сказано, що позивач у цей день звертався до медичного закладу із діагнозом стенокардія, гіпертонічна хвороба 2-ої ступені, тощо, був взятий на диспансерний облік; а з 22.05.2009р. позивачу було відкрито листок непрацездатності, зафіксований артеріальний 180/100 мм на фоні погіршення стану здоровя, було призначення додаткове обслідування та лікування.

Позивач, допитаний судом у якості свідка, показав, що не відповідають дійсності акти про його відсутність на робочому місці: від 17.04.09р., 20.04.09р., 23.04.09р., 30.04.09р., 05.05.09р., 22.05.09р. дійсності, оскільки він не прогулював, а виконував у ці дні свою роботу директора, як звичайно, а 05.05.09р., 22.05.09р. хворів, про що залучив до справи листки непрацездатності (а.с.13 та 19, 66). Після 17.04.2009 р. він працював директором також як і раніш, ніхто його не повідомляв про відсторонення, а дізнався він про нього 31.08.2009р., коли отримав від відповідача свою трудову книжку із цим записом.

Незаконність та безпідставність відсторонення позивача від роботи та його звільнення за прогули підтверджується також матеріалами перевірки Територіальної державної інспекції праці у Харківській області звернень позивача з приводу порушення його прав відповідачем, а саме: листом від 28.09.2009р. № 01-19-5407 (а.с.62,63); актом перевірки від 28.09.2009р. (а.с.139-141), приписами (а.с.142,143), протоколами про адміністративні правопорушення (а.с.144-145, 146), постановою Дзержинського райсуду м. Харкова від 13.1.2009р. по справі № 3-6045/2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, працюючого директором ТОВ «Підприємство СВАН», що набрала законної сили (а.с.147).

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ відповідача № 336 від 17.04.2009р. про відсторонення позивача від роботи є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушує ст.46 КЗпП України, яка встановлює перелік обставин відсторонення від роботи (появлення на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного опяніння, відмова від медичних оглядів, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці, тощо), а позивачу взагалі було не відомо про відсторонення його від роботи, його з цим наказом не ознайомили, а у день його видання та у наступні дні позивач продовжував працювати як і раніш, виконував свої обовязки директора, підписував документи з діяльності Товариства.

Таким чином, суд вважає, що відповідач звільнив позивача без законної підстави і з порушенням встановленого порядку, виходячи з наступного.

Відповідач звільнив позивача 22.05.2009р. у період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності за період з 22.05.2009р. по 06.06.2009р. (а.с.66), що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу (в тому разі і за прогул) у період тимчасової непрацездатності працівника.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92р. „Про практику розгляду судами трудових спорів” - правила про недопустимість звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, (ч.3 ст.40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

При будь-якому звільнені за ініціативою Товариства, воно зобовязане було у день звільнення видати позивачу копію наказу про звільнення, чого не зроблено, що є порушенням ч.2 ст.47 КЗпП України.

Згідно ч.4 ст.149 КЗпП України, дисциплінарне стягнення оголошується у наказі та повідомляється робітнику під розписку. А позивача ніяк не ознайомило з наказом про звільнення за прогул, який є одним з дисциплінарних стягнень.

Про звільнення 22.05.2009р. за прогул відповідач повідомив позивача поштою тільки 31.08.2009р.

Відповідач при звільненні не запросив від позивача письмові пояснення щодо причин, обставин прогулу, не надав копію наказу про звільнення, трудову книжку та не провів розрахунок, що є порушенням ч.2 ст.47 КЗпП України. Відповідач це не робив протягом періоду з 22.05.2009р. по 30.08.2009р., поки позивач не звернувся до органів прокуратури та інспекції праці.

Згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92р. „Про практику розгляду судами трудових спорів”, прогул це відсутність на роботі, як протягом усього робочого дня так і більш 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин.

Позивач надав суду докази поважності причин його відсутності на роботі у звязку з хворобою, що підтверджена лікарняними листками (а.с.13, 19, 66), випискою з амбулаторної картки хворого ОСОБА_1 за 26-ої міської поліклініки Дзержинського району м. Харкова (а.с.134,135), також поясненнями позивача у якості свідка щодо його хвороби.

Тому наказ відповідача № 381 від 22.05.2009р. про звільнення позивача по ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України (за прогул) є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач звільнив позивача без законної підстави, тому згідно ч.1 ст.235 КЗпП України, позивач повинен бути поновлений на попередній роботі судом, що розглядає трудовий спір.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно абз.2 п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92р. „Про практику розгляду судами трудових спорів” - у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням, відстороненням від роботи, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно довідки про середній заробіток позивача за останні два місяця 2009 р., середньомісячна заробітна плата позивача становить 1 323 грн. 79 коп.

Таким чином, за період з 25.05.2009р. (з наступного робочого дня після звільнення позивача) по 25.03.2010р. (тобто за 10 місяців, що тривав розгляд справи на дату уточнення позову у частині розміру суми стягнення за час вимушеного прогулу) сума середнього заробітку позивача складала - 13237 грн. 90 коп., виходячи з наступного розрахунку: 1 323 грн. 79 коп. (розрахований відповідачем середній заробіток позивача за місяць) х 10 місяців = 13237 грн. 90 коп.

Крім того, згідно ч.4 ст.235 КЗпП України, за період з 23.05.2009р. по 31.08.2009р. відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і за іншою підставою за затримку видачі трудової книжки з вини Товариства.

У звязку з вищевикладеним, суд вважає, що позов у частині визнання незаконними наказу про відсторонення від роботи та скасування вказаного наказу, визнання недійсним запису у трудовій книжці про відсторонення позивача від роботи директора ст.46 КЗпП України, визнання незаконними наказу про припинення трудового договору звільнення за ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України (за прогули) та скасування вказаного наказу, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення позивача за ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України (за прогули), відновлення позивача на роботі на посаді директора та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.05.2009р. по 25.03.2010р. (за 10 місяців) у сумі 13237 грн. 90 коп. підлягає задоволенню.

Суд вважає, що позов у частині визнання незаконними протоколу загальних зборів ТОВ «Підприємство СВАН» № 2 від 17.04.2009р. та протоколу загальник зборів ТОВ «Підприємство СВАН» № 3 від 22.05.2009р. задоволенню не підлягає, оскільки для цього відсутні достатні підстави.

Суд відмовляє у стягненні з ТОВ «Підприємство СВАН» на користь позивача всіх належних йому при звільненні сум (заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку - 43 дня, сплати за листком непрацездатності за період з 05.05.2009р. по 19.05.2009р.), оскільки вказані суми через декілька місяців після звільнення позивача були направлені йому відповідачем електронними переказами, що відповідач підтвердив відповідними чеками від 21.08.2009р. № 0084 про переказ грошей у сумі 1659 грн. 10 коп. та від 21.09.2009р. № 9963 про переказ грошей у сумі 1901 грн. 61 коп. (а.с.175). Сплата позивачу вказаних сум підтверджується також актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Харківській області (а.с.140-141).

У звязку з вищевикладеним, керуючись ст.8, ч.ч.5, 6 ст.43 Конституції України, ст.ст. 29, 40, 46, 47, 116, ст.ст. 147, 149, п.2 ч.1 ст.232, ч.ч.1,2,4 ст.235 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 15, 57, 60, 61, 62, 63, 64, 118, 184, 209, 212, 213, 214, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Наказ ТОВ «Підприємство СВАН» (код ЕДРПОУ 31940893) від 17.04.2009р. № 336-во „Про відсторонення від роботи директора ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати.

Запис № 19 від 17.04.2009р у трудовій книжці ОСОБА_1 - „Отстранен от работы директора ООО «Предприятия СВАН” ст. 46 КЗоТ Украины» - визнати недійсним.

Наказ ТОВ «Підприємство СВАН» від 22.05.2009р. № 381-зв „Про припинення трудового договору звільнення директора ОСОБА_1 по ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України (за прогули)” визнати незаконним та скасувати.

Визнати недійсним запис № 20 від 22.05.2009р. в трудовій книжці ОСОБА_1 - „Уволен по ст.40 ч.1 п.4 КЗоТ Украины (за прогулы)”.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство СВАН» (Код ЕДРПОУ 31940893).

Стягнути з ТОВ «Підприємство СВАН» (Код ЕДРПОУ 31940893) на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 13237 грн.(тринадцять тисяч двісті тридцять сім) 90 коп. за час вимушеного прогулу з 23.05.2009р. по 25.03.2010 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційний суд Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-тиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 11.05.2010 року.

Суддя Зінченко Ю.Є.