Ухвала суду № 96026365, 05.04.2021, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2105/17

Провадження № 1-кп/347/173/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Терлюжак Н.П.,

прокурора Сенечака Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Синишина П.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів Івано-Франківської області клопотання захисника Синишина Павла Євгеновича, подане в межах кримінального провадження №12017090190000118 від 29.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Косівського районного суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 по ч.2 ст.307 КК України, в межах якого судом здійснюється підготовче судове провадження після скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового розгляду.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого Синишин П.Є. заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, мотивуючи тим, що 20.09.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.11.2017 року включно з визначенням розміру застави 33680 грн. 06.11.2017 року заставодавцем ОСОБА_2 внесено розмір застави і ОСОБА_1 до ухвалення вироку суду від 23.11.2020 року перебував під заставою.

Вироком Косівського районного суду від 23.11.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення на підставі ч.5 ст.72 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду до вступу вироку в законну силу, вирішено долю речових доказів, стягнуто процесуальні витрати, повернуто заставу заставодавцю після вступу вироку в законну силу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.02.2021 року вирок Косівського районного суду від 23.11.2020 року скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції; продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів – до 18.04.2021 року включно із вказівкою на можливість вирішення питання про зміну запобіжного заходу відповідно до ст..201 КПК України.

Зважаючи на те, що інкримінований ОСОБА_1 злочин не є насильницьким, що виключало б можливість застосування відносно нього запобіжного заходу виді застави, належне виконання ним процесуальних обов`язків, пов`язаних із цим запобіжним заходом, відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України (матеріали справи не містять доказів впливу обвинуваченим на свідків та іншим чином його перешкоджання кримінальному провадженню), враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем його роботи та проживання, має постійне місце проживання (зареєстрований за однією адресою із своєю мамою, яка є інвалідом ІІІ групи) – просить змінити запобіжний захід ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, що цілком достатньо для забезпечення належної процесуальниї поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував щодо заявленого клопотання, посилаючись на те, що міра запобіжного заходу у виді тримання під вартою цілком є виправданою для обвинуваченого ОСОБА_1 , зважаючи на тяжкість інкримінованого йому злочину, враховуючи часті неявки обвинуваченого в судові засідання під час судового провадження, внаслідок чого мало місце затягування розгляду справи.

Досудовим розслідуванням встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_1 в незаконному зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

20.09.2017 року ОСОБА_3 було оголошено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яка підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження - наявні достатні дані, що свідчать про обґрунтовану підозру ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України,у ході розгляду клопотання судом не встановлено доказів того, що до підозрюваного не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, до взяття під варту був працевлаштований, має на утриманні матір – інваліда ІІІ групи, предмети вчинення злочину у нього вилучені та всі необхідні слідчі дії із ними проведені, підстав стверджувати про продовження протиправної поведінки обвинуваченим у подальшому наразі немає, але, незважаючи на те, що свідки у даному кримінальному провадженні допитані, з урахуванням принципу безпосередності судового провадження, обвинувачений може схиляти свідків до вигідних для нього показань, переховуватися від органів досудового слідства та суду, враховуючи тяжкість покарання, що передбачає санкція інкримінованої йому статті, тобто є підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всіх обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Згідно ч.2 п.4 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а також загальну спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

За змістом ч.4 ст.194 КПК України: якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам – слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 чи ч.6 цієї статті.

Таким чином в судовому засіданні прокурор не обґрунтував неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, за таких обставин є підстави вважати за необхідне застосувати більш м`який запобіжний захід - домашній арешт у нічний час доби.

Суд констатує, що сама по собі тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину не є самостійною підставою для обрання більш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, суд виходить із того, що згідно матеріалів клопотання та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тобто, з моменту внесення застави, обвинувачений є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

За змсом ст. 203 КПК України: ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, застава за своїм характером є безстроковим запобіжним заходом та заявник може реалізувати своє право щодо повернення застави на стадії досудового розслідування, у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу з застави на інший запобіжний захід визначений ч.1 ст. 176 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Положеннями п. 7 та 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 року, встановлено, що кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду в якому міститься рішення про повернення застави.

Отже, зважаючи на те, що визначений судом розмір застави внесено заставодавцем, яка у дохід держави не звернена, а відносно обвинуваченого ОСОБА_1 зміно запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт – застава підлягає поверненню заставодавцю.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 186, 194, 196, 309 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника задовольнити повністю.

Змінити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України, міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби строком на шістдесят днів без застосування електронних засобів контролю, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 виконувати обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першою вимогою до Косівського районного суду Івано-Франківської області;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає – АДРЕСА_1 - без дозволу слідчого, прокурора або суду щоденно у період часу з 22:00 години по 07:00 години;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали: до 03.06.2021 року включно.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що, у разі невиконання покладених ухвалою суду обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло

цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Повернути заставодавцю ОСОБА_2 , внесену на рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області р/р 37312032002265 у якості застави за ОСОБА_1 відповідно до квитанції №0.0886534914.1 від 06.11.2017 року у розмірі 33680 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на процесуальних прокурорів Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 та прокурору.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу суду може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Д.С. Драч