Рішення № 96025761, 05.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1622/21

2/212/1763/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Чорного І.Я.,

з участю секретаря: Поперечної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

В обґрунтування позову вказав, що позивач з 29.08.1978 року по 01.12.1988 року працював на шахті «Гвардійська» РУ ім. Рози Люксембург ВО "Кривбасруда" на посаді підземного бурильника шпурів; з 01.12.1988 року по 27.05.1998 року на шахті «Гвардійська» РУ ім. Леніна ВО "Кривбасруда" на посаді підземного машиніста бурової установки. Зазначив, що при виконанні своїх безпосередніх трудових обов`язків підпадав під вплив підвищених рівнів інфразвуку, шуму та вібрації, параметри яких перевищували гранично допустимі. В 1998 році позивачу встановлено професійне захворювання - вегетативно-сенсорна полінейропатія 1 ст. з помірним больовим синдромом. Висновком ЛТЕК від 30.06.1998 йому первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, у зв`язку з професійним захворюванням. При повторних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності змінювався та 19.10.2007 року встановлено 45% втрати професійної працездатності, бестроково. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено звичний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, його систематично турбує стійкий біль, обмеження рухів в суглобах кінцівок, переважно в правих плечовому та ліктьовому, відчуття затерпання в руках і ногах, судоми в пальцях кистей, біль та обмеження об`єму рухів в попереково-крижовому та шийному відділах хребта, біль у грудній клітині праворуч, загальну слабкість. Просить стягнути з відповідача як компенсацію за заподіяну моральну шкоду 18000 000 гривень.

Ухвалою суду від 25 лютого 2021року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що позивач по справі ОСОБА_1 з 29.08.1978 року по 01.12.1988 року працював на шахті «Гвардійська» РУ ім. Рози Люксембург ВО "Кривбасруда" на посаді підземного бурильника шпурів; з 01.12.1988 року по 27.05.1998 року на посаді підземного машиніста бурової установки на шахті «Гвардійська» РУ ім. Леніна ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до копії Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) № 7 від 27.05.1998 року, вбачається, що на підприємстві шахта Гвардійська ВО «Кривбасруда», проведено розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , якому 12.04.1998 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено професійне захворювання – вегетативно-сенсорна полінейропатія 1 ст. з помірним больовим синдромом, вказано причини професійного захворювання – на протязі 19 років 8 місяців працював в умовах тривалого впливу професійного фактору –підвищений рівнів інфразвуку, шуму та вібрації.

Згідно копії виписки з акту огляду ЛТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності в процентах, потреби в додаткових видах допомоги від 30.06.1998 року ОСОБА_1 первинно встановлена ступінь втрати професійної працездатності 25%. При повторних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності змінювався та 19.10.2007 року встановлено 45% втрати професійної працездатності, бестроково та встановлено третю групу інвалідності безстроково в зв`язку з професійним захворюванням.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (30.09.1998року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли 30 червня 1998 року, коли ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із профзахворюванням.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно у розмірі 25%, в подальшому - в розмірі 45% безстроково, встановлена третя група інвалідності. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на це покращення в стані здоров`я відсутнє, він постійно відчуває фізичний біль, загальну слабкість, швидку втомлюваність.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, тривалість праці позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, а також те, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності 45%, третю групу інвалідності, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 180 000 гривень, оскільки саме цей розмір є розумним, виваженим і справедливим у ситуації позивача, а також не перевищує гранично допустимого розміру відшкодування такої шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1800,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 05 квітня 2021 року.

Суддя: І. Я. Чорний