Вирок № 96023893, 05.04.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 472/1345/20

Номер провадження1-кп/473/98/2021

ЄРДР № 12020150180000245.

Категорія ч.2 ст.125 КК України

ВИРОК

іменем України

"05" квітня 2021 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретаря судового засідання Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Овлаши Роменського району Сумської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працює, сімейний стан – не одружений, на утриманні дітей не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

1. 17.03.1992 року Роменським районним судом Сумської області за ч.1 ст.117 КК України в редакції 1960 року до 05 років позбавлення волі.

2. 07.06.1999 року Доманівським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.81, ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.208, ст.42 КК України в редакції 1960 року до 08 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, звільненого з місця відбування основного покарання умовно – достроково в порядку ст.81 КК України на підставі ухвали Ширяївського районного суду Одеської області від 24 квітня 2003 року з невідбутим строком основного покарання 01 рік 23 дні позбавлення волі.

3. 11.07.2005 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 04 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області, вирок змінено з перекваліфікацією на ч.2 ст.185 КК України та зменшення строку покарання до 02 років 05 місяців позбавлення волі, звільненого з місця відбування основного покарання в порядку ст.82 КК України на підставі ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 вересня 2006 року із заміною основного покарання більш м`яким видом в виді виправних робіт на строк 08 місяців 23 дні з відрахуванням на користь держави із суми заробітку за місцем його роботи 15 % /п`ятнадцяти відсотків/.

4. 24.12.2012 року Доманівським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 01 року позбавлення волі.

5. 16.06.2017 року Доманівським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 05 місяців арешту, звільненого з місця відбування покарання 12 вересня 2017 року в зв`язку з відбуттям строку покарання.

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.13 ч.2 ст.115 КК України,

Учасники кримінального провадження:

прокурор Морозов Д.В.

потерпіла ОСОБА_2

захисник Чабанова А.О.

обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

18 вересня 2020 року в другій половині дня, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, в селі Градівка Вознесенського району /колишня назва району Веселинівський/ Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_3 перебував в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 де мешкає потерпіла ОСОБА_4 . На грунті неприязних стосунків, які виникли між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, наніс потерпілій ОСОБА_4 удар рукою в область грудної клітки, від якого вона впала на спину. Після цього обвинувачений ОСОБА_3 , тримаючи в правій руці ніж, який він взяв в цій же кімнаті житлового будинку, кулаком лівої руки наніс декілька ударів в область голови потерпілої, яка перебувала в положенні лежачи на підлозі кімнати, чим спричинив їй умисні тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці правої щоки та правої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Відразу після цього, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер свого діяння, обвинувачений ОСОБА_3 , за допомогою ножа, який він тримав у правій руці, наніс удар лезом ножа в область шиї потерпілої ОСОБА_4 , не бажаючи настання її смерті, чим спричинив їй умисне тілесне ушкодження у вигляді рани в ділянці шиї, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Після чого обвинувачений ОСОБА_3 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, залишивши потерпілу ОСОБА_4 одну в житловому будинку. Потерпіла ОСОБА_4 самостійно змогла дістатися до сусідки та в подальшому була доставлена для надання медичної допомоги до лікарні.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою вину в інкримінованому йому замаху на скоєння особливо тяжкого злочину та пояснив, що він мешкає в селі Чернігівка Вознесенського району /колишня назва району Доманівський/ Миколаївської області. 18 вересня 2020 року до нього на автомобілі моделі «ВАЗ» червоного кольору приїхав ОСОБА_5 , який був із своїм братом ОСОБА_6 . Брати ОСОБА_7 працювали в полі та сіяли озиму культуру в вересні місяці. Після закінчення цієї роботи, вони запросили його поїхати з ними до їх спільної знайомої ОСОБА_8 , яка мешкає в сусідньому АДРЕСА_1 . У Похилко ОСОБА_9 вони смажили м`ясо та шашлики та відпочивали. При цьому брати ОСОБА_7 пили горілку. Коли ОСОБА_5 сп`янів, він поскаржився йому /тобто обвинуваченому ОСОБА_3 /, що в їх кампанії на відпочинку мало жінок, лише ОСОБА_8 . Він /тобто обвинувачений ОСОБА_3 / вирішив виправити дану ситуацію, та запропонував привезти в їх кампанію, його знайому потерпілу ОСОБА_10 , яка також мешкає в даному АДРЕСА_3 . Він /тобто обвинувачений ОСОБА_3 / та потерпіла ОСОБА_4 тривалий час були знайомими, підтримували давні добрі стосунки, вони давно дружили родинами, він товаришував з покійним братом потерпілої ОСОБА_4 . Він та брати ОСОБА_7 привезли потерпілу ОСОБА_10 до домоволодіння ОСОБА_8 , де продовжили відпочивати. Через деякий час вони вирішили розходитися по домівкам. ОСОБА_11 залишався ще у ОСОБА_8 , а вони втрьох, тобто він /обвинувачений ОСОБА_3 /, ОСОБА_12 та потерпіла ОСОБА_13 на автомобілі моделі «ВАЗ» червоного кольору під керуванням ОСОБА_14 , переїхали в цьому ж селі Градівка на вулицю Київська, до житлового будинку, в якому мешкає потерпіла ОСОБА_4 . В будинку потерпілої ОСОБА_4 , коли їх було троє, тобто він, потерпіла ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони знаходились за тривалістю часу, біля двадцяти п`яти хвилин. При цьому ОСОБА_5 пропонував потерпілій ОСОБА_4 за її згодою вступити з ним в інтимні стосунки, на що потерпіла ОСОБА_4 відмовлялась та стала його виганяти з будинку. Після чого ОСОБА_5 поспіхом залишив будинок, в якому мешкає потерпіла ОСОБА_4 , залишивши в ньому свої футболку та один з капців. ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля моделі «ВАЗ» червоного кольору та в одному капці і без футболки залишив село Градівку. Того ж дня, 18 вересня 2020 року, він /тобто обвинувачений ОСОБА_3 / ще хвилин п`ятнадцять залишався в будинку потерпілої ОСОБА_4 сам на сам з нею. При цьому ОСОБА_4 була в стані сильного алкогольного сп`яніння. Між ними не було ніяких конфліктних ситуацій, він штовхнув ОСОБА_4 на ліжко, оскільки вона була сп`яніла, та залишив житловий будинок в якому вона мешкає. Після чого він пішов вулицями села Градівка, де зустрічався з мешканцями цього села, прямуючи при цьому в напрямку до свого місця проживання в сусіднє село Чернігівка Вознесенського району /колишня назва району Доманівський/ Миколаївської області. Вину не визнає, оскільки в судовому засіданні заперечував нанесення ударів кулаками рук потерпілій ОСОБА_4 , але не виключає що тілесні ушкодження у потерпілої у вигляді крововиливів в ділянці правої щоки та правої вушної раковини, могли виникнути при її падінні на ліжко. Нанесення удару ножем в шию потерпілої ОСОБА_4 заперечує, але визнає при цьому, що він брав в руки ніж, коли в житловому будинку потерпілої він різав продукти харчування, 18 вересня 2020 року. При цьому в судовому засіданні обвинувачений доводив, що у нього не було мотивів та умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_4 . До цього дня – 18 вересня 2020 року, він не бачив потерпілу з 2018 року, між ними були виключно доброзичливі стосунки. Він не виключає можливість повернення до будинку потерпілої ОСОБА_4 свідка ОСОБА_5 , в вечірній час доби, 18 вересня 2020 року, з метою забрати залишені там належні йому речі, футболку та капець. При цьому він не виключає, що саме свідок ОСОБА_5 міг нанести ножове поранення шиї потерпілої ОСОБА_4 , після того, як він /тобто обвинувачений ОСОБА_3 /, залишив житловий будинок потерпілої ОСОБА_4 .

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає в селі Градівка Вознесенського району /колишня назва району Веселинівський/ Миколаївської області. 18 вересня 2020 року до житлового будинку, де вона мешкає під`їхав автомобіль червоного кольору, в якому їхали обвинувачений ОСОБА_3 та брати ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . Вони запропонували їй поїхати з ними на вулицю Першотравнева в селі Градівка до ОСОБА_8 , де вони смажили шашлики та відпочити з ними, на що вона погодилась. Після деякого часу проведеного у домоволодінні ОСОБА_8 , вони втрьох, тобто вона /потерпіла ОСОБА_4 /, обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повернулись до будинку, де вона мешкає, за адресою: АДРЕСА_2 . Приблизно через півгодини, ОСОБА_12 залишив будинок. При цьому він забув забрати з собою свою футболку та один з капців. Обвинувачений ОСОБА_3 залишався в її будинку сам на сам з нею. У неї з обвинуваченим ОСОБА_3 / були тривалі дружні стосунки, вони дружили родинами, обвинувачений ОСОБА_3 товаришував з її покійним братом. За цей день вона стомилася та стала казати обвинуваченому ОСОБА_3 , щоб він залишав її житло. Обвинувачений ОСОБА_3 не погоджувався, і вона стала виганяти його з будинку та штовхати в спину. На її дії обвинувачений ОСОБА_3 обурився, та у відповідь наніс їй удар рукою в область грудної клітки, від якого вона впала на спину. Після цього обвинувачений ОСОБА_3 , тримаючи в правій руці ніж, який він взяв зі столу, в цій же кімнаті житлового будинку, кулаком лівої руки наніс їй декілька ударів в область голови, коли вона в положенні лежачи перебувала на підлозі кімнати, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці правої щоки та правої вушної раковини. Відразу після цього, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи дуже роздратованим, ножем, який він тримав у правій руці, наніс їй удар лезом ножа в область шиї, чим спричинив їй умисне тілесне ушкодження у вигляді рани в ділянці шиї. Після чого обвинувачений ОСОБА_3 покинув її житловий будинок. Вона самостійно прийшла до сусідки ОСОБА_15 , оскільки з рани на шиї йшла кров. В подальшому, ввечері цього ж дня – 18 вересня 2020 року вона була доставлена для надання медичної допомоги до лікарні.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є племінницею потерпілої ОСОБА_4 . Від своєї тітки потерпілої ОСОБА_4 , яка потрапила в лікарню ввечері 18 вересня 2020 року, вона дізналася, що цього ж дня, 18 вересня 2020 року, обвинувачений ОСОБА_3 , коли знаходився в будинку тітки, вдарив її декілька разів кулаком в голову та ножем в шию, коли тітка вимагала від нього, щоб він залишив її житло.

Показання свідка ОСОБА_16 повністю підтверджують показання потерпілої ОСОБА_4 , щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає в селі Мостове Вознесенського району Миколаївської області. 18 вересня 2020 року, коли він своєму автомобілі моделі «ВАЗ» проїжджав через село Чернігівка Вознесенського району Миколаївської області, то зустрів обвинуваченого ОСОБА_3 , якому запропонував поїхати до ОСОБА_8 , що мешкає в сусідньому АДРЕСА_1 . У ОСОБА_8 вони смажили шашлики та відпочивали. При цьому до їхньої кампанії приєдналась мешканка села Градівка, потерпіла ОСОБА_13 . Після деякого часу проведеного у домоволодінні ОСОБА_8 , вони втрьох, тобто він, потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 переїхали до будинку, де мешкає потерпіла ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

В будинку потерпілої ОСОБА_4 , він в присутності обвинуваченого ОСОБА_3 запропонував потерпілій ОСОБА_4 за її згодою вступити з ним в інтимні стосунки, на що потерпіла ОСОБА_4 відмовилась та стала його виганяти з будинку. Після чого він залишив будинок, в якому мешкає потерпіла ОСОБА_4 , залишивши в ньому свої футболку світлокоричневого кольору та один з капців. Він сів за кермо автомобіля моделі «ВАЗ» червоного кольору та в одному капці і без футболки залишив село Градівку. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 залишився в будинку потерпілої ОСОБА_4 сам на сам з нею. Коли він приїхав в село Мостове, до себе додому, було приблизно 16 годин. Він ліг спати та через півгодини вже спав, оскільки був в стані алкогольного сп`яніння, і крім того, з ранку цього дня працював на польових роботах. Автомобіль він залишив на вулиці біля будинку. Коли він заснув, то його автомобіль загнав у двір ОСОБА_17 , на прохання його дружини.

Показання свідка ОСОБА_5 непрямо підтверджують показання потерпілої ОСОБА_4 , щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_5 та мешкають вони в селі Мостове Вознесенського району Миколаївської області. З самого ранку 18 вересня 2020 року її чоловік ОСОБА_12 та його брат ОСОБА_11 працювали на полі. Додому ОСОБА_12 в село Мостове повернувся 18 вересня 2020 року біля 16 години, при цьому він був в стані алкогольного сп`яніння та без футболки. Він залишив автомобіль на вулиці перед будинком та ліг спати. Біля 16 годин 30 хвилин, коли ОСОБА_5 вже спав, вона попросила ОСОБА_19 загнати автомобіль чоловіка з вулиці на подвір`я, що ОСОБА_17 і зробив. Після 17 години, цього ж дня, 18 вересня 2020 року до її чоловіка приходив їх сусід ОСОБА_20 , який бажав взяти у нього мангал. ОСОБА_20 не мав змогу порозмовляти з ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_21 вже спав, але він взяв мангал з її дозволу.

Показання свідка ОСОБА_18 спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо можливої причетності свідка ОСОБА_5 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає в селі Мостове Вознесенського району Миколаївської області. По сусідству з ним мешкає подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_18 18 вересня 2020 року, після 17 години, він пішов до ОСОБА_5 , щоб порозмовляти з ним та взяти у нього для тимчасового користування мангал. При цьому він не зміг порозмовляти з ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_21 вже спав. Мангал він взяв з дозволу його дружини ОСОБА_18 .

Показання свідка ОСОБА_20 спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо можливої причетності свідка ОСОБА_5 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що 18 вересня 2020 року біля 16 годин 30 хвилин, її племінник ОСОБА_17 , за проханням ОСОБА_18 , яка є дружиною ОСОБА_5 , в селі Мостове Вознесенського району Миколаївської області заганяв автомобіль моделі «ВАЗ» червоного кольору з вулиці на подвір`я подружжя ОСОБА_7 , оскільки в цій час, водій цього автомобіля ОСОБА_5 вже спав.

Показання свідка ОСОБА_22 спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо можливої причетності свідка ОСОБА_5 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що він є рідним сином потерпілої ОСОБА_4 . Ввечері 18 вересня 2020 року сусідка ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , повідомила його, що до неї прийшла з раною на шиї, з якої йде кров, його матір потерпіла ОСОБА_4 . Відразу ж він, та його брат ОСОБА_24 відправили потерпілу до лікарні. Від ОСОБА_4 вони дізнались, що цього ж дня, 18 вересня 2020 року, обвинувачений ОСОБА_3 , коли знаходився в будинку потерпілої, вдарив її декілька разів кулаком в голову та ножем в шию. Крім того ОСОБА_4 повідомила його, що в будинку у неї крім обвинуваченого ОСОБА_3 , був і ОСОБА_5 , який залишив в її будинку капець з ноги та футболку.

Показання свідка ОСОБА_23 повністю підтверджують показання потерпілої ОСОБА_4 , щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 18 вересня 2020 року йому зателефонував його брат ОСОБА_23 та просив, щоб він приїхав в село Градівка Вознесенського району /колишня назва району Веселинівський/. Коли він приїхав до села, то дізнався, що цього ж дня, 18 вересня 2020 року, обвинувачений ОСОБА_3 , знаходячись в будинку потерпілої, вдарив її декілька разів кулаком в голову та ножем в шию. Крім того в будинку потерпілої ОСОБА_25 він бачив ніж із зігнутим лезом, а також плями крові на підлозі кімнати житлового будинку.

Показання свідка ОСОБА_24 повністю підтверджують показання потерпілої ОСОБА_4 щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 .

Підстав для сумнівів в показаннях потерпілої ОСОБА_4 , а також свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні у суда немає, оскільки дані показання суд знаходить достовірними та логічними, що підтверджені за допомогою інших доказів, які суд знаходить допустимими, належними, необхідними та достатніми, що були досліджені судом в судовому засіданні.

Протоколом від 19 вересня 2020 року про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4 , під час знаходження в лікувальному медичному закладі, о 02 годині 30 хвилин звернулася до посадової особи Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області, із вимогою притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_26 , який спричинив їй тілесні ушкодження у вечірній час доби 18 вересня 2020 року, під час знаходження в її житловому будинку в селі Градівка. /том №2, а.к.п. 55/.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 18 вересня 2020 року з фототаблицею до нього, заступником начальника слідчого відділення Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області в селі Градівка Вознесенського району Миколаївської області з 21 години 10 хвилин до 23 години 55 хвилин оглянуто житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду місця події були виявлені та вилучені футболка з біркою та написом на ній «James Darby Nottingham», капець з ноги коричневого кольору з написом на ньому «Spencer Made in Turkiye – /43/», пластикову пляшку та металеву ручку від дверей, з яких вилучено сліди папілярнх візерунків на липку стрічку, ніж загальною довжиною 22 см, з довжиною руків`я 10 см, довжиною леза 12 см, на якому виявлені плями речовини бурого кольору, одяг потерпілої з плямами речовини бурого кольору, а саме: футболка, штани чорного кольору, светр світлого кольору, штани зеленого кольору, труси, на підлозі виявлено та вилучено фрагмент недопалку від цигарки та коробку від сірників, змиви речовини бурого кольору. /том №2, а.к.п. 58 – 81/.

Відповідно до підсумків судово – медичної експертизи №389 від 19 вересня 2020 року, на основі даних судово-медичного огляду у потерпілої ОСОБА_4 виявлено: рана в ділянці шиї, крововиливи в ділянці правої щоки та правої вушної раковини. Рана виникла від дії предмета, який має ріжучі властивості. Крововиливи виникли від дії тупого /тупих/ предмета /предметів/. Тілесні ушкодження виникли до госпіталізації в лікарню, куди потерпіла поступила 18 вересня 2020 року о 19 годині 40 хвилин. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, пункт 2.3.3 рана в ділянці шиї відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Згідно пункту 2.3.3 крововиливи в ділянці правої щоки та правої вушної раковини відносяться до легких тілесних ушкоджень. Не виключається вірогідність утворення рани в ділянці шиї від удару лезом, вістрям клинка ножа. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень та їх характер, виключається вірогідність утворення їх внаслідок падіння з положення стоячи та ударів об тверду поверхню. В ділянці статевих органів тілесних ушкоджень не виявлено. /том №2, а.к.п. 101 – 103/.

Допитаний в судовому засіданні судовий медичний експерт ОСОБА_27 підтвердив правильність висновків даної судово-медичної експертизи №389 від 19 вересня 2020 року, яка була розпочата ним о 13 годині 16 хвилин 19 вересня 2020 року та закінчена 20 жовтня 2020 року. Крім того, в судовому засіданні судовий медичний експерт ОСОБА_27 пояснив, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_4 , не були небезпечними для її життя. Навіть при відсутності надання медичної допомоги, в даному випадку, при наявності таких тілесних ушкоджень не могла б настати смерть протерпілої ОСОБА_4 . Рана на шиї при нанесенні удару ножем виникає при навантаженні на лезо ножа від шести до восьми кілограмів, в залежності від стану гостроти леза ножа, що необхідно для пошкодження шкіри людини в області шиї, що свідчить про нанесення ножем не дуже сильного удару в область шиї потерпілої ОСОБА_4 , який призвів лише до виникнення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до підсумків судової біологічної молекулярно-генетичної експертизи №1085 від 09 листопада 2020 року встановлено генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які наведені в таблицях результатів дослідження. /том №2, а.к.п. 132 – 142/.

Відповідно до підсумків комплексної судової дактилоскопічної, біологічної молекулярно-генетичної експертизи №1075 від 23 листопада 2020 року на ножі виявлено кров людини та клітини з ядрами і встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження. Генетичні ознаки клітин з домішками крові, виявлених на ножі збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію потерпілої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та в об`єктах №1 та №3 складає 3,18 х 10-32. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах зустрічається не частіше, ніж у 1 з 3,15 х 1031 осіб. Походження генетичних ознак клітин з домішками крові виявлених на ножі від ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 виключається. Генетичні ознаки клітин з домішками крові виявлених на ножі є змішаними, містять ознаки зразків букального епітелію потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народження та обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і не містять генетичних ознак зразка букального епітелію громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . /том №2, а.к.п. 148 – 157/.

Відповідно до постанов органу досудового розслідування від 19 вересня 2020 року речовими доказами за кримінальним провадженням визнано: пластикову пляшку з етикеткою «Чернігівське» /том №2, а.к.п.181/, вилучені під час особистого обшуку речі затриманого в порядку ст.208 КПК України: куртка чорного кольору, штани коричневого кольору, пара кросівок білого кольору, а також вилучені при огляді місця події капець коричневого кольору, металева ручка від дверей, футболка, штани зеленого кольору з плямами бурого кольору, труси з плямами бурого кольору, чорні штани, футболку з плямами бурого кольору, светр з плямами бурого кольору, недопалок цигарки, коробка сірників, предмет схожий на ніж зі слідами речовини бурого кольору /том №2, а.к.п. 182 – 183/, зразки букального епітелію та змиви біологічних речовин /том №2, а.к.п 184/, які відповідно до квитанцій /том №2, а.к.п. 186, 187, 188/ передані на відповідальне зберігання до камери збереження речових доказів Веселинівської станції Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, на які накладено арешт відповідно до ухвали слідчого судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року /єдиний унікальний номер судової справи №472/988/20, провадження №1-кс/472/177/20, том №2, а.к.п. 111 – 113/.

Дані докази за кримінальним провадженням суд знаходить належними, які прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному процесі, мають значення для кримінального провадження, є достовірними та допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України.

Мотиви неврахування судом окремих доказів.

Суд визнає недопустимим доказом за кримінальним провадженням протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 вересня 2020 року /том №2, а.к.п. 84 – 86/ з участю потерпілої ОСОБА_4 , оскільки впізнання особи за даним протоколом з участю потерпілої ОСОБА_4 проведено з порушенням вимог ч.1 ст. 228 КПК України, відповідно до якої перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, або прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, що впізнає особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Дані вимоги ч.1 ст.228 КПК України органом досудового розслідування при пред`явленні особи для впізнання за фотознімками не були виконані із потерпілою ОСОБА_4 , яка крім того добре знала обвинуваченого ОСОБА_3 та відразу повідомила працівникам поліції, що саме обвинуваченим ОСОБА_3 було вчинене кримінальне правопорушення відносно неї.

Крім того, суд визнає недопустимим доказом за кримінальним провадженням протокол проведення слідчого експерименту від 30 листопада 2020 року з фототаблицею до нього, де в селі Градівка Вознесенського району Миколаївської області з 11 годин 30 хвилин до 12 годин 40 хвилин проведено слідчий експеримент з участю потерпілої ОСОБА_4 , під час якого нею відтворені обставини вчинення кримінального правопорушення, що мало місце 18 вересня 2020 року та було скоєно обвинуваченим ОСОБА_3 /том №2, а.к.п. 89 – 97/.

Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України з метою перевірки та уточнення відомостей, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий чи прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За змістом протоколу проведення даного слідчого експерименту від 30 листопада 2020 року за участю потерпілої ОСОБА_4 , не були проведені необхідні досліди чи випробування, відповідно до вимог ч.1 ст.240 КПК України. При проведенні даної слідчої дії органом досудового розслідування на місці вчинення кримінального правопорушення лише застосовувалася фотоз`йомка при фактичних показаннях потерпілої ОСОБА_4 , які були дані нею під час допиту в якості потерпілої 19 вересня 2020 року, відповідно до пункту 10 реєстру матеріалів досудового розслідування. /том №1, а.к.п. 7/.

Дані обставини приводять суд до висновку, що дану слідчу дію, яку зафіксовано під протокол з назвою протокол проведення слідчого експерименту не можливо вважати слідчим експериментом в контексті вимог статті 240 КПК України.

Внаслідок чого, показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_28 , яка була понятою при проведенні слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_4 , не можуть бути допустимими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони є похідними доказами від протоколу проведення слідчого експерименту від 30 листопада 2020 року з участю потерпілої ОСОБА_4 /том №2, а.к.п. 89 – 97/.

Крім того, суд визнає недопустимим доказом у кримінальному провадженні постанову СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області від 19 вересня 2020 року про визнання речовим доказом медичної довідки Веселинівської ЦРЛ на ім`я ОСОБА_4 /том №2, а.к.п. 99/.

Долучення даної медичної довідки до матеріалів кримінального провадження та її отримання органом досудового розслідування не було підтверджено в судовому засіданні інформацією щодо проведення відповідних слідчих дій з дотриманням вимог глави 15 КПК України щодо процесуального порядку тимчасового доступу до оригіналів медичних документів, тобто її отримання не процесуальними способами.

Суд визнає недопустимим доказом у кримінальному провадженні протокол огляду місця події від 16 жовтня 2020 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого заступником начальника СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області в період часу з 12 годин 10 хвилин до 12 годин 55 хвилин на ділянці місцевості поруч з грунтовою дорогою між селами Чернігівка Вознесенського району /колишня назва району Доманівський/ Миколаївської області та Градівка Вознесенського району /колишня назва району Веселинівський/ Миколаївської області виявлені та вилучені речі обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме светр у вигляді чорно – білої тільняшки та спортивні штани, на яких маються плями речовини бурого кольору. /том №2, а.к.п. 114 – 120/.

Дана слідча дія проведена з порушенням вимог глави 16 про тимчасове вилучення майна та ч.3 ст.223 КПК України. Відповідно до ч.3 ст.223 КПК України, слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

При проведенні даного огляду місця події 16 жовтня 2020 року був присутній лише свідок ОСОБА_24 . Органом досудового розслідування не було вжито належних заходів для забезпечення присутності під час проведення даної слідчої дії обвинуваченого ОСОБА_3 , як особи, чиї права та законні інтереси могли б бути обмежені або порушені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.

В ідповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду.

Дані норми КПК України при проведенні огляду місця події від 16 жовтня 2020 року з фототаблицею до нього, при вилученні одягу обвинуваченого ОСОБА_3 дотримані не були, крім того, в подальшому, при проведенні досудового розслідування, арешт вилученого майна, яке належало обвинуваченому ОСОБА_3 в порядку ст. ст. 170, 171 КПК України слідчим суддею не був здійснений.

Дані предмети, які були вилучені органом досудового розслідування на підставі протоколу огляду місця події від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п. 114 – 120/, без подальшого накладення на них арешту слідчим суддею, продовжують не законно знаходитися на зберіганні органу досудового слідства, що є порушенням права власності обвинуваченого ОСОБА_3 , який є власником даних речей, в контексті статті 8 Конвенції за рішеннями ЄСПЛ «Бук проти Німеччини, скарга № 41604/98 від 28 квітня 2005 року», «НМ проти Туреччини, скарга № 34494/97 від 08 серпня 2006 року», «Імакаєва проти Росії, скарга №7615/02 від 09 листопада 2006 року», «Кучера проти Словаччини, скарга № 48666/99 від 17 липня 2007 року»/.

Внаслідок чого, протокол огляду цих предметів від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п 121 – 122/ з участю потерпілої ОСОБА_4 , протокол огляду цих предметів від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п 123 – 124/ з участю ОСОБА_29 , протокол огляду цих предметів від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п 125 – 126/ з участю свідка ОСОБА_5 носять похідний характер від протоколу огляду місця події від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п. 114 – 120/ та відповідно доктрини «плодів отруйного дерева» вони не можуть бути допустимими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», яка сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», дані протоколи огляду предметів від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п 121 – 122/ з участю потерпілої ОСОБА_4 , /том №2, а.к.п 123 – 124/ з участю ОСОБА_29 , /том №2, а.к.п 125 – 126/ з участю свідка ОСОБА_5 , як джерела доказів є неналежними, оскільки вони є похідними доказами від доказа, яким є протокол огляду місця події від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п. 114 – 120/, що був здобутий із суттєвим порушенням кримінально-процесуальних норм України, передбачених главою 16 та ч.3 ст.223 КПК України. Також суд визнає неналежним доказом у кримінальному провадженні підсумок комплексної судової криміналістичної експертизи №853 від 24 вересня 2020 року, відповідно до якого на поверхнях предмета схожого на ніж, вилученого 18 вересня 2020 року в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , слідів папілярних узорів, слідів пальців рук та долонних поверхонь не виявлено, у зв`язку з чим дати відповідь чи придатні вони до ідентифікації особи, яка їх залишила, і чи належать вони обвинуваченому ОСОБА_3 не можливо. /том №2, а.к.п. 160 – 165/.

Крім того, суд визнає неналежним доказом за кримінальним провадженням підсумок судової медичної імунологічної експертизи №663 – і від 25 вересня 2020 року, відповідно до якого на штанах, наданих на експертизу, знайдена кров людини, сперматозоїди не знайдені. /том №2, а.к.п. 170 – 172/. Крім того, суд визнає недопустимим доказом за кримінальним провадженням підсумок судової медичної цитологічної експертизи №169/ц від 26 жовтня 2020 року, відповідно до якого на спортивних штанах, наданих на експертизу, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні виявлений антиген В системи АВО. На спортивних штанах клітини піхового епітелію не знайдені. /том №2, а.к.п. 177 – 180/. В зв`язку з відсутністю доказової бази вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 за експертними висновками комплексної судової криміналістичної експертизи №853 від 24 вересня 2020 року /том №2, а.к.п. 160 – 165/, судової медичної імунологічної експертизи №663 – і від 25 вересня 2020 року /том №2, а.к.п. 170 – 172/, судової медичної цитологічної експертизи №169/ц від 26 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п. 177 – 180/, в сенсі статтей 85, 86 КПК України, суд вважає їх неналежними доказами у кримінальному провадженні. Також суд визнає недопустимим доказом у кримінальному провадженні постанову СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області від 16 жовтня 2020 року про визнання речовими доказами виявлених та вилучених речей обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме светра в виді чорно-білої тільняшки та спортивних штанів, на яких маються плями речовини бурого кольору. /том №2, а.к.п. 185/. Дана постанова від 16 жовтня 2020 року носить похідний характер від протоколу огляду місця події від 16 жовтня 2020 року /том №2, а.к.п. 114 – 120/ та відповідно доктрини «плодів отруйного дерева», вона не може бути допустимими доказом у кримінальному провадженні. Спростування позиції обвинуваченого ОСОБА_3 в частині невизнання вини.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 вину не визнавав та пояснював, що він не причетний до вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з посяганням на життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_4 .

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої та свідків, які були допитані в судовому засіданні, а також підсумками судово – медичної експертизи №389 від 19 вересня 2020 року /том №2, а.к.п. 101 – 103/, судової біологічної молекулярно – генетичної експертизи №1085 від 09 листопада 2020 року /том №2, а.к.п. 132 – 142/, комплексної судової дактилоскопічної, біологічної молекулярно – генетичної експертизи №1075 від 23 листопада 2020 року. /том №2, а.к.п. 148 – 157/, які об`єктивно доводять причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєння ним кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_4 .

Суд визнає неспроможними доводи сторони захисту в судовому засіданні та критично оцінює показання обвинуваченого, дані ним в судовому засіданні, про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та відсутності його вини в скоєнні ним кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_4 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 дані ним в судовому засіданні не можуть бути прийняті судом для обгрунтування вироку за кримінальним провадженням. Невизнання в судовому засіданні своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_4 , суд вважає спробою обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності, а також відсутністю у обвинуваченого ОСОБА_3 критичного аналізу своїх умисних дій, небажанням визнати неправомірність своїх умисних дій, при вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_4 , що мало місце 18 вересня 2020 року в селі Градівка Вознесенського району /колишня назва району Веселинівський/ Миколаївської області.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні належні та допустимі докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_4 є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» /рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12/ ЄСПЛ визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Отже, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_4 , за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 85 – 87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.

Наявність прямого умислу обвинуваченого ОСОБА_3 на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_4 не підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами, що підтверджені доказами, яким суд надав оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності цих доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого рішення про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому замаху на скоєння особливо тяжкого злочину.

Визначальним при цьому є спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_3 , його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій.

При цьому суд виходить з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого обвинуваченим діяння, зокрема, із врахуванням кількості нанесених ударів у важливо життєвий орган - шию потерпілої ОСОБА_4 , який був єдиним, характер і локалізацію поранень та тілесних ушкоджень, причини припинення кримінальних дій, поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 до, під час і після вчинення ним кримінального правопорушення, його взаємовідносини з потерпілою ОСОБА_4 , що передували події, а також спосіб вчинення кримінального правопорушення, його засоби та знаряддя.

Судом враховується, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 діяв з неконкретизованим умислом, і він не може в даному випадку нести відповідальність за замах на вбивство потерпілої ОСОБА_4 . Тобто, в даному випадку, коли обвинувачений ОСОБА_3 , завдаючи потерпілій ОСОБА_4 удари кулаком руки в голову, а після цього удар ножем в область шиї, він допускав можливість як заподіяння будь-якої шкоди її здоров`ю, так і настання смерті потерпілої ОСОБА_4 . Відповідальність в цьому випадку настає лише за наслідки, які були фактично заподіяні, тобто в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень, що спричинили потерпілій ОСОБА_4 короткочасний розлад здоров`я. Про відсутність наміру вчинити вбивство потерпілої ОСОБА_4 свідчить факт завдання обвинуваченим ОСОБА_3 лише одного удару ножем, а також припинення злочинних дій за відсутності перешкод для їх продовження.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, як умисне тілесне ушкодження, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 короткочасний розлад здоров`я.

Мотиви зміни обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 за обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні /том №1, а.к.п. 2 – 6/ органом обвинувачення були кваліфіковані за ч.2 ст.15 – п.13 ч.2 ст.115 КК України.

У даному кримінальному провадженні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 діяв з неконкретизованим умислом.

Невизначений умисел відрізняється від альтернативного визначеного умислу тим, що при передбаченні можливості настання шкідливих наслідків тут відсутня їх індивідуальна визначеність. У обвинуваченого ОСОБА_3 не було чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків для потерпілої ОСОБА_4 він у цьому разі бажав та свідомо допускав настання шкідливих наслідків для потерпілої ОСОБА_4 , але про те, якою фактично буде ця шкода, обвинувачений ОСОБА_3 не мав чіткого уявлення. Так, при нанесенні ударів кулаком в область голови та при нанесенні удару ножем в область шиї потерпілої ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 не передбачав, які саме тілесні ушкодження будуть заподіяні потерпілій: легкі, середньої тяжкості, тяжкі, або ж спричинення смерті. Але при цьому обвинувачений ОСОБА_3 передбачав спричинення будь-якого за ступенем тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , бажав цього та свідомо допускав настання таких наслідків. Кримінальне правопорушення у такому випадку кваліфікується за фактично заподіяними наслідками. Тобто такий вид умислу обвинуваченого ОСОБА_3 впливає на кваліфікацію злочину та на ступінь його суспільної небезпечності, і тому повинно враховуватися судом при призначенні покарання обвинуваченому.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Суд не визнає висновок органу досудового розслідування, що обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 може бути визнано вчинення злочину повторно та рецидив злочинів, так як вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України не викликає настання таких обтяжуючих покарання обставин, як вчинення саме злочинів повторно та їх рецидив.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально-психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він не працює, сімейний стан – не одружений, дітей на утриманні не має, не перебуває на диспансерних обліках лікарів наркологів та лікарів психіатрів комунальних медичних закладів Миколаївської області, задовільно характеризується за місцем проживання, є неодноразово судимим. /том №2, а.к.п. 194 – 248/.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком проти здоров`я особи, відсутність обставин, які б пом`якшували йому покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченому.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального проступку, його наслідки для потерпілої ОСОБА_4 та інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 повинно бути призначено основне покарання в виді обмеження волі, в межах даного виду покарання, встановлених санкцією ч.2 ст.125 КК України.

Суд вважає, що даний вид основного покарання в виді обмеження волі, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до ст.65 КК України, а також із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

В зв`язку з положеннями ч.2 ст.181 КПК України, відповідно до якої домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили підлягає зміни з домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 на особисте зобов`язання, та в порядку ч.5 ст.194 КПК України, суд вважає за необхідне зобов`язати обвинуваченого до 05 червня 2021 року включно прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, не відлучатися із села Чернігівка Вознесенського району /колишня назва району Доманівський/ Миколаївської області без дозволу суду, утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 , а також свідками у даному кримінальному провадженні, які зазначені в розділі першому реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні /том №1, а.к.п. 7 – 9/.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. / том №2, а.к.п. 99, 181, 182 – 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189/.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. /том №2, а.к.п. 131, 147/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 – 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_26 визнати винним в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому основне покарання в виді 01 /одного/ року 01 /одного/ місяця обмеження волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 на особисте зобов`язання, та в порядку ч.5 ст.194 КПК України зобов`язати обвинуваченого до 05 червня 2021 року включно прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, не відлучатися із села Чернігівка Вознесенського району /колишня назва району Доманівський/ Миколаївської області без дозволу суду, утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 , а також свідками у даному кримінальному провадженні, які зазначені в розділі першому реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні /том №1, а.к.п. 7 – 9/.

Строк відбування основного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з 18 вересня 2020 року по 02 квітня 2021 року включно та відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 попереднє ув`язнення у строк покарання за правилами, передбаченими у п.п. б/ п.1 ч.1 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, обвинуваченого ОСОБА_26 вважати таким, що відбув основне покарання, звільнивши його від подальшого відбуття покарання.

Речові докази за кримінальним провадженням: пластикову пляшку з етикеткою «Чернігівське» /том №2, а.к.п.181/, недопалок цигарки, коробку сірників, предмет схожий на ніж зі слідами речовини бурого кольору /том №2, а.к.п. 182 – 183/, зразки букального епітелію та змиви біологічних речовин /том №2, а.к.п 184/, які відповідно до квитанцій передані на відповідальне зберігання до камери збереження речових доказів Веселинівської станції Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області – знищити.

Речові докази за кримінальним провадженням: металеву ручку від дверей, штани зеленого кольору з плямами бурого кольору, труси з плямами бурого кольору, чорні штани, футболку з плямами бурого кольору, светр з плямами бурого кольору, /том №2, а.к.п. 182 – 183/, які відповідно до квитанцій передані на відповідальне зберігання до камери збереження речових доказів Веселинівської станції Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області – повернути їх власнику потерпілій ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Речові докази за кримінальним провадженням: вилучені під час особистого обшуку речі затриманого в порядку ст.208 КПК України: куртку чорного кольору, штани коричневого кольору, пару кросівок білого кольору, а крім того: спортивні штани та светр в виді чорно – білої тільняшки /том №2, а.к.п. 182 – 183/, які відповідно до квитанції передані на відповідальне зберігання до камери збереження речових доказів Веселинівської станції Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області – повернути їх власнику обвинуваченому ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Речові докази за кримінальним провадженням: пару капців коричневого кольору, футболку, шорти /том №2, а.к.п.181/, які відповідно до квитанції передані на відповідальне зберігання до камери збереження речових доказів Веселинівської станції Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області – повернути їх власнику ОСОБА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу слідчого судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року про накладення арешту на майно /єдиний унікальний номер судової справи №472/988/20, провадження №1-кс/472/177/20/ – скасувати. /том №2, а.к.п. 111 – 113/.

Судові витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, на загальну суму 17877 /сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім/ гривень 02 копійки за проведення судової біологічної молекулярно – генетичної експертизи №1085 від 09 листопада 2020 року /том №2, а.к.п. 131/ та комплексної судової дактилоскопічної, біологічної молекулярно – генетичної експертизи №1075 від 23 листопада 2020 року /том №2, а.к.п. 147/ - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_26 на користь держави в особі Миколаївського ГУК/тг Вознесенськ, розрахунковий рахунок: UA128999980313090106000014446, код отримувача ЄДРПОУ: 37992030, банк отримувача: Казначейство України /ЕАП/, код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування інші санкції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський