Рішення № 96021926, 24.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

справа № 521/17563/17

провадження № 2/521/381/21

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

24 березня 2021 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого судді Михайлюка O.A.,

при секретарі Жураківській Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просить суд визначити місце проживання їх спільного з відповідачем сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом із матір`ю.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради, в якому просить суд визначити місце проживання дитини - разом із батьком.

В судове засідання з`явилась позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , підтримала свої позовні вимоги до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, просила суд їх задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини не визнала, просила суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість.

В судове засідання з`явився відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_2 , та його представник, адвокат Кінебас Олексій Михайлович, просили суд задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Представник третьої особи, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Степаненко Олена Геннадіївна в судове засідання з`явилась, жодну сторону не підтримала, пояснила, що висновок про визначення місця проживання дитини ними не був наданий, у зв`язку з тим, що Службою у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради вже складено висновок від 10 квітня 2018 року, однак враховуючи, що з моменту складення висновку пройшов тривалий час та змінились обставини, заявила, що довіряє думці суду при прийнятті рішення.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, просив суд прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 04.10.2008 року сторони уклали шлюб.

Від цього шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14.02.2017 року шлюб між сторонами розірвано.

Батько дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець Збройних Сил України, наразі проходить службу в Одеському військовому комісаріаті, підпорядкований оперативному командуванню «Південь», проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з сином.

Мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з чоловіком, ОСОБА_5 , в будинку АДРЕСА_2 , працює в ПрАТ «Нова лінія - Одеса-1».

Дитина, ОСОБА_3 , станом на день розгляду справи проживає разом із батьком за адресою:

АДРЕСА_1 , з 05 листопада 2018 року навчається в Одеському ліцеї «Ланжеронівському» Одеської міської ради Одеської області. Відповідно до довідки ліцею від 10.08.2020 року, ОСОБА_3 регулярно відвідує заклад, виконує домашні завдання, має охайний та доглянутий вигляд.

Третьою особою, Службою у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради, надано висновок від 10.04.2018 року про доцільність проживання дитини разом з матір`ю.

Як вбачається зі змісту висновку, на момент його складання дитина проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 , його бабусею, ОСОБА_6 , у місті Чернігові, його батько в той час проходив службу в Одеському обласному військовому комісаріаті, мати теж проживала в Одеській області, тому з урахуванням інтересів дитини, місце її проживання визначено з матір`ю аби дитина мала можливість бачитись як з батьком так і матір`ю.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина наразі проживає разом із батьком, навчається з листопада 2018 року в Одеському ліцеї «Ланжеронівському» Одеської міської ради Одеської області, в нього склались зв`язки із друзями, однокласниками, тобто можна зробити висновок, що на даний момент він перебуває у стабільному середовищі, і на думку суду, з урахуванням поточних обставин, зміна місця проживання дитини може негативно вплинути на її психологічний стан. Крім того, суд не знайшов доказів, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради, суд виходив також з наступного.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Однак як зазначено раніше, третьою особою, Органом опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не надано суду висновок про визначення місця проживання дитини, у зв`язку з тим, що Службою у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради вже складено висновок від 10 квітня 2018 року.

Як вбачається зі змісту висновку, на момент його складання дитина проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 , його бабусею, ОСОБА_6 , у місті Чернігові, його батько в той час проходив службу в Одеському обласному військовому комісаріаті, мати теж проживала в Одеській області, тому з урахуванням інтересів дитини, місце її проживання визначено з матір`ю аби дитина мала можливість бачитись як з батьком так і матір`ю.

Також, в ході розгляду справи за клопотанням представника ОСОБА_2 , ухвалою суду від 06.06.2018 року призначено судово-психологічну експертизу, з метою отримання висновку для з`ясування того, який з батьків сприяє кращому розвитку дитини, виходячи з результатів психологічного дослідження.

Однак, відповідно до повідомлення ОНДІСЕ від 02.06.2020 року, батько, ОСОБА_7 та бабуся дитини, ОСОБА_6 , на дослідження не з`явились, що унеможливило проведення експертизи.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Під час судового засідання в якості свідка допитано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є чоловіком ОСОБА_1 . ОСОБА_5 розповів, що разом з дружиною вони проживають за адресою:

АДРЕСА_2 , в період з 2016 по 2017 рік, ОСОБА_3 4 місяці проживав з ними, доки його не забрав батько дитини. Наголосив, що в цей період вони не створювали ОСОБА_2 жодних перешкод у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_3 потребує повноцінної сім`ї, тому на думку ОСОБА_5 суд має визначити місце проживання дитини разом із матір`ю.

Також в судовому засіданні допитано бабусю дитини, ОСОБА_6 , яка розповіла, що після розірвання шлюбу між сторонами дитина переважно проживала з нею та її батьком у місті Чернігові, разом з ОСОБА_2 вони займались вихованням дитини, бабуся навчала дитину іноземним мовам. Наголосила, що головною причиною складення Службою у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради висновку від 10.04.2018 року про доцільність проживання дитини разом з матір`ю стало перебування на той момент обох батьків на території Одеської області, тому просила суд не посилатись на цей висновок при прийнятті рішення, з урахуванням зміни обставин. ОСОБА_6 висловила думку, що станом на день розгляду справи дитина проживає із батьком, з 2018 року навчається в ліцеї у місті Одесі, перебуває у стабільному середовищі, тому визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не буде відповідати найкращим інтересам дитини як з точки зору збереження її психологічного здоров`я, так і з урахуванням того, що якість освіти, яку ОСОБА_3 отримує в Одеському ліцеї «Ланжеронівському» вища, ніж ту, яку б дитина отримувала в сільських умовах.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропонували один одному укласти мирову угоду, однак дійти згоди сторонам не вдалось через однобічність змісту варіантів мирової угоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Як вбачається з висновку психолога Чернігівського міського центру соціальних служб для сім`ї та молоді від 18.04.2018 року, в рамках діагностичного обстеження ОСОБА_3 , останній наголосив, що однаково любить обох батьків, бажає щоб вони усі проживали разом.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі статтею 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Суд зобов`язаний враховувати думку дитини при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Європейський суд з прав людини у справі «HUNT v. UKRAINE» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Першочергове значення у спірних правовідносинах має об`єктивне встановлення фактичних обставин для справедливого розгляду справи та розв`язання спору на користь дитини.

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,

№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтував підстави для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради, та вважає, що таке рішення, з урахуванням обставин, що склались на день розгляду справи, якнайкраще відповідає інтересам дитини.

Позиція суду узгоджується з постановами Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 333/1013/17 та від 23 грудня 2020 року у справi №712/11527/17.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, третя особа Служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк