Рішення № 96021870, 23.03.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/657/20

Провадження № 2/697/65/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Льон О.М.

за участю секретаря с/з Дрянової Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Назаренка С.М.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" про визнання кредитного договору недійсним, зобов`язання закрити картковий рахунок та надання довідки про закриття рахунку та відсутність боргових зобов`язань, зобов`язання відшкодувати кошти, скасування заборгованості та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, зобов`язання закрити картковий рахунок та надання довідки про закриття рахунку та відсутність боргових зобов`язань, зобов`язання відшкодувати кошти, скасування заборгованості та відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.12.2013 він отримав в ПриватБанку картку "Універсальна" на підставі заяви-анкети, та таким чином між ним та відповідачем в односторонньому порядку було укладено кредитний договір № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17-12-2013. Вважає, що при емісії картки та укладенні відповідного договору не було дотримано його письмової форми договору, що відповідно до ст.1055 ЦК свідчить про його недійсність. Крім того, банком не було дотримано вимоги щодо переддоговірної роботи з позичальником, а саме відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, кредитодавець зобов`язаний був повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови.

Також він вважає, що заборгованості за спірним кредитним договором немає, оскільки ним було повернуто більшу суму коштів, та навпаки банк має відшкодувати позивачу збитки в розмірі 6028,03 грн., що складаються з: переплати за кредитом в розмірі 1240,03 грн.; комісії за зняття кредитних коштів – 2758,00 грн.; щомісячної комісії за страховку – 610,00 грн.; членських внесків за участь у Голд-клубі -1420,00 грн.

Банком безпідставно та незаконно нараховано заборгованість в сумі 21383,73 грн., що складається з: комісії за користування кредитним лімітом – 13068,59 грн.; пені – 100,00 грн.; подвійної комісії за користування кредитним лімітом - 8215,14 грн.

Оскаржуваний кредитний договір має бути визнаний недійсним, незаконним та нікчемним, оскільки сторонами не досягнуто істотних умов щодо його укладення, зокрема, сторони не погодили між собою усіх істотних умов кредитування, а саме умов щодо надання кредиту, його розміру, не вказано розмір відсотків за користування кредитом, не зазначена відмітка про обраний тариф кредитної картки, також не має відмітки про отримання пам`ятки клієнта про відповідний тариф кредитної карти. Крім того, зазначає, що при укладанні даного кредитного договору АТ КБ «Приватбанк» грубо порушено норми ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Просив суд:

- визнати кредитний договір № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013 недійсним, незаконним, нікчемним;

- зобов`язати відповідача закрити картковий рахунок № НОМЕР_1 від 18.11.2019 за кредитним договором № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013 та надати довідку про закриття рахунку;

- зобов`язати відповідача надати довідку про відсутність його боргових зобов`язань;

- зобов`язати відповідача відшкодувати безпідставно та незаконно вирахувані з нього кошти по кредитному договору № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013 в сумі 6028,03 грн. (переплата за кредитним договором в сумі 1240,03 грн.; комісія за зняття кредитних коштів в сумі 2758,00 грн.; щомісячна комісія за страховку в сумі 610,00 грн.; членські внески за участь в Голд-клубі в сумі 1420,00 грн.);

- скасувати безпідставно та незаконно нараховану заборгованість по кредитному договору № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013 в сумі 21383,73 грн. (комісія за користування кредитним лімітом в сумі 13068,59 грн.; пеня в сумі 100,00 грн.; подвійна комісія за користування кредитним лімітом в сумі 8215,14 грн.);

- зобов`язати відповідача відшкодувати збитки зазначені в пункті №4 позовних вимог у двократному розмірі.

В ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 13.04.2020 у справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2020.

06.05.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (а.с.107-110 т.1).

04.05.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.84-91 т.1).

Ухвалою суду від 29.05.2020 витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 22.06.2020 прийнято до розгляду позовну заяву із збільшеними позовними вимогами у редакції від 29.05.2020 (а.с.198 т.1).

Ухвалою суду від 20.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 05.11.2020.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Пояснив, що заборгованість за спірним кредитним договором відсутня, що підтверджується випискою по рахунку, не заперечував факт його користування кредитними коштами, але при винесенні рішення просив суд врахувати правову позицію викладену у постанові ВП ВС №342/180/17 від 03.07.2019, відповідно до якої є неправомірним стягнення відсотків, пені та комісії за користування кредитом, які не погоджено споживачем. Вважає спірний договір недійсним, так як банком не було надано його паперовий примірник, а електронний договір не міг бути укладений, оскільки у нього відсутній ЕПЦ. Щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування позовної давності, вважає його безпідставним, так як строк дії кредитної картки не закінчився.

Представник відповідача – Назаренко С.М., який діє на підставі довіреності від 18.08.2020 (а.с.127,128 т.2) у судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції збільшені позовні вимоги не визнав, вважає позов безпідставним, підтримав поданий до суду відзив на позов. Пояснив, що анкета-заява підписана позивачем і є кредитним договором, виписка по рахунку є доказом наявності боргу, клопотань про призначення судової експертизи позивачем не заявлено. У задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, прийшов до наступних висновків.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, було підписано анкету-заяву від 27.07.2011.

У анкеті-заяві зазначено, що позивач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були йому надані у письмовій формі. ОСОБА_1 зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с.122,123 т.1).

Укладання договору здійснювалось за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднався до запропонованих банком умов та тарифів.

З довідки АТ КБ “Приватбанк” вбачається, що за укладеним між сторонами договором б/н про надання банківських послуг, позивачу було надано (відкрито) кредитні картки:

-27.07.2011 - № НОМЕР_2 зі строком дії до 07/13;

-17.12.2013 - № НОМЕР_3 зі строком дії до 08/17;

-10.10.2016 - № НОМЕР_4 зі строком дії до 10/18;

-19.11.2018 - № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/22 (а.с.125 т.1).

З довідки відповідача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що за картковим рахунком № НОМЕР_2 з 17.12.2013 встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн., який в подальшому з 01.04.2019 збільшено до 14655,25 грн., а з 19.12.2019 зменшено до 0,00 грн. (а.с.124 т.1).

Таким чином між сторонами були здійснені всі необхідні дії, задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник був ознайомлений.

Позивачу була видана кредитна картка, факт отримання якої ним не заперечується, так само як і не заперечується і факт користування нею.

З наданих суду як позивачем, так і відповідачем виписок по рахунку (які є ідентичними) вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 21.12.2013 регулярно користувався кредитною карткою (№ НОМЕР_3 ), а саме: розраховувався в магазинах, поповнював готівкою картку у терміналі самообслуговування, знімав готівку в банкоматі, здійснював перекази зі своєї картки, тим самим підтверджував свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту (а.с.30-39, 126-141 т.1).

Позивачем періодично здійснювалось погашення заборгованості за кредитом, останній платіж було здійснено 11.03.2020.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст.ст.215, 1048-1052, 1054-1055 ЦК України, та ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України (справа №6-11173св10), застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення цього Закону не можуть застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання позивачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Надані відповідачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Суд вважає, що Умови і правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються позивачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви позичальника.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), про застосування якого просив позивач при вирішенні його спору.

Разом з тим, слід відрізняти недійсність окремих пунктів договору та недійсність договору в цілому.

Позивачем ОСОБА_1 позов у даній справі обґрунтовано недійсністю в цілому кредитного договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, представником відповідача у наданому до суду відзиві на позов зазначено, що згідно Анкети-заяви від 27.07.2011 між позивачем та Приватбанком був укладений договір про надання банківських послуг, шляхом акцептуваня клієнтом публічної пропозиції банком на комплексне обслуговування фізичних осіб. Позивача було у письмовій формі ознайомлено з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, а також умовами кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна». Зі змісту Анкети-заяви від 27.07.2011 вбачається, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов (а.с.107-110 т.1).

З даним твердження представника відповідача суд не погоджується, оскільки з наданої відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 27.07.2011 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , підписуючи дану анкету-заяву виявив бажання на оформлення на його ім`я дебетової особистої картки (а.с.122,123 т.1).

Дебетова картка – це різновид банківської платіжної картки. Вона призначена для отримання готівки та виконання інших операцій, доступних в меню банкомату та касах відділень банків, для купівлі товарів та послуг з оплатою через електронні термінали, для здійснення операцій за допомогою інтернет-банкінгу.

Різновидами платіжних (дебетових) карток є: зарплатна картка — використовується для нарахування заробітної плати; студентська та учнівська картка — використовується для нарахування стипендії; пенсійна або соціальна картка — використовується для нарахування пенсії або соціальної допомоги.

Отже, дебетова картка не є кредитною (платіжною) карткою з встановленим кредитним лімітом (п.п. 1.1.1.21 та 1.1.1.46 наданих відповідачем Умов та Правил (а.с.5,6 т.2)).

Таким чином, судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви від 27.07.2011 між ОСОБА_1 та ПриватБанком не було укладено кредитного договору, за яким позичальник отримав кредит та використовував кредитні кошти.

Даний факт підтверджується також випискою по рахунку, відповідно до якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 , починаючи з 23.08.2011 по 24.07.2013 користувався дебетовою особистою картою № НОМЕР_5 , відсотки за користування якої відповідно банком не нараховувалися (а.с.138-140 т.1).

Підставою для звернення позивача ОСОБА_1 до суду з даним позовом є вимога про визнання недійсним кредитного договору № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013, натомість матеріали справи не містять належних доказів на укладення даного оскаржуваного кредитного договору між Банком та Позичальником. Позивачем не надано суду Анкету-заяву від 17.12.2013.

Відповідно до досудової вимоги відповідача №30.1.0.0/2-157926409500 від 17.01.2020 вбачається, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013 заборгованість ОСОБА_1 складає 20909,49 грн. (а.с.29 т.1).

Дана досудова вимога не містить ні підпису відповідальної особи, ні печатки банку, а тому є неналежним доказом на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від 17.12.2013.

Представником відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів надано суду довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» від 17.08.2011, але дана довідка стосується іншого кредитного договору укладеного між сторонами по справі, а саме: SAMDN55000048107409 від 17.08.2011 (а.с.49 т.2).

Враховуючи вище викладене, оскільки позивачем не надано суду спірного кредитного договору № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013 та належних доказів на його укладення, суд позбавлений можливості дослідити чи було ознайомлено позичальника перед укладенням договору з усіма істотними умовами договору відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", чи виконав банк всі зобов`язання за кредитним договором, тому посилання позивача на те, що при укладенні кредитного договору було порушено Закон України "Про захист прав споживачів" є передчасними.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

До такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 646/2575/17 (провадження № 61-10223св18).

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду спірного кредитного договору, вимоги ОСОБА_1 в частині визнання кредитного договору № SAMDN51000129189359-GOLD CLUB від 17.12.2013 недійсним, незаконним та нікчемним є безпідставними.

Позовні вимоги про зобов`язання закрити картковий рахунок та надання довідки про закриття рахунку та відсутність боргових зобов`язань, зобов`язання відшкодувати кошти є похідними, а тому суд не знаходить підстави для їх задоволення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду даної справи не є стягнення заборгованості за кредитним договором, Банк не звертався до ОСОБА_1 з даним позовом та не пред`являв зустрічних позовних вимог, а тому пред`явлені вимоги позивача про скасування заборгованості по кредитному договору та відшкодування збитків матимуть місце у разі пред`явлення банком вимог до позивача щодо стягнення заборгованості за даним кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження, передбачених чинним законодавством правових підстав для визнання спірного кредитного договору недійсним, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо посилання представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог. Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, то заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому враховуючи, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.11, 203, 627, 628, 634 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк 'ПРИВАТБАНК' про визнання кредитного договору недійсним, зобов`язання закрити картковий рахунок та надання довідки про закриття рахунку та відсутність боргових зобов`язань, зобов`язання відшкодувати кошти, скасування заборгованості та відшкодування збитків – відмовити повністю.

Сплату судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 02 квітня 2021 року.

Головуючий О.М. Льон