Рішення № 96021505, 26.03.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №569/5798/20

Провадження №2/568/559/21

26 березня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.

за участі представника позивача адвоката Ільїн В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої злочином.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказує, що свої 20 січня 2019 року на 2019 км. автодороги Т-0302 Піща_Шацьк-Володимир-Волинський-Горохів-Козин-Берестечка поблизу с.Козин Радивилівського району Рівненської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 210994-20 номерний знак НОМЕР_1 , допустив виїзд автомобіля за межі проїжджої частини дороги в кювет з подальшим перекиданням. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних розривів печінки, розриву додаткової долі селезінки, внутрішньочеревної кровотечі, закритого перелому обох ключиць, компресійного перелому тіла грудного відділу хребта, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, осаднення шкірних покривів тильної поверхні лівої та правої кисті, рвана рана по передній поверхні гомілки, масивної підшкірної гематоми нижньої третини гомілки та стопи, рваної рани зовнішньої поверхні право стопи.

Ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 29.05.2019 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку з примиренням з потерпілим.

Однак після прийняття відповідно рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, здоров`я позивача погіршилось та вона змушена була звернутися до медичної установи. Обстеженням було встановлено застарілі переломи тіл хребців та в липні 2019 року проведено оперативне втручання – проведено хірургічну корекцію грудного відділу хребта за допомогою металоконструкцій. Вартість лікування складає 131726,55 гривень. В зв`язку з понесеними витратами на лікування, ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Страхова компанія «провідна» для отримання страхового відшкодування, оскільки відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована вказаним страховим відповідно до полісу №АМ/1919362 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак у виплаті страхового відшкодування їй було відмовлено на підставі встановленого судом факту повного відшкодування витрат винуватцем ДТП ОСОБА_2 .

Вважає вказану відмову протиправною, оскільки погіршення її здоров`я відбулося через 1,5 місяці після прийняття рішення судом про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Окрім того, після дорожньо-транспортної пригоди та перенесеного оперативного втручання, їй було встановлено ІІ групу інвалідності в зв`язку з ураження опорно-рухового апарату. Тому просить стягнути відповідача шкоду, завдану стійкою втратою працездатності в розмірі 18 мінімальних заробітних плат, що становить 75 114,00 гривень.

Внаслідок ушкодження здоров`я та перенесеного оперативного втручання позивач зазнала фізичних та психологічний страждань. В зв`язку з отриманими травмами знився її звичний ритм життя, вона постійно відчуває фізичний біль, після проведеного оперативного втручання, вона 6 місяців була прикута до ліжка, що також завдало їй страждань. Завдану їй моральну шкоду, вона оцінює в розмірі 200000 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на лікування в розмірі 131726,55 гривень, 200000 гривень завданої моральної шкоди, 75114,00 гривень шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності та 15000 витрат за надання правової допомоги.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 19.08.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

10 вересня 2020 року позивачем подано заяву на усунення недоліків, що вказані в ухвалі суду.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

24.11.2020 року третьою особою ОСОБА_2 подано пояснення по суті позовних вимог. Вказує, що між ними та потерпілою ОСОБА_1 відбулося примирення, оскільки збитки завдані ОСОБА_1 ним відшкодовано повністю. На час винесення судом ухвали про звільнення його від кримінальної відповідальності, будь-яких претензій до нього не було. Вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та погіршення її стану здоров`я та встановлення інвалідності. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої злочином за безпідставністю.

25.11.2020 року відповідачем ПАТ «СК «Провідна» подано відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву, відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю. На обгрутування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1919362 застраховано відповідальність осіб, що на законних підставах експлуатують транспортний засіб ВАЗ 2109 д.н. НОМЕР_2 . Розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого за вказаним договором не може перевищувати 200000 гривень (з моральною шкодою включно). Для проведення компенсаційних втрат, понесених на лікування, необхідно надати страховику оригінали платіжних документів на купівлю лікарських препаратів з витягом з історії хвороби. Позивачем до позовної заяви подано копії квитанцій та чеків, які підтверджують понесені втрати на лікування в розмірі 131726,355 гривень. Щодо відшкодування шкоди, завданої стійною втратою працездатності потерпілим, то відповідач вказує, що потерпілою ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують розмір такої шкоди, то в такому випадку відшкодування страховиком здійснюється в розмірі, визначеному ст.26 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Щодо вимоги про відшкодування, завданої моральної шкоди, то фізичній особі, яка зазнала шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується в розмірі 5% страхової виплати. Однак, оскільки ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 29.05.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 примирилась в ОСОБА_2 , та ним повністю відшкодовано завдану їй шкоду, тому поданий позов містить повторну вимогу ОСОБА_1 про відшкодування, завданої шкоди, внаслідок ДТП. Страхова компанія не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в заявленому розмірі та виплати на користь позивача страхового відшкодування за договором обов`язкового страхового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 08.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, в поданому відзиві просив справу розглядати у відсутність відповідача.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області від 29 травня 2019 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України. Кримінальне провадження №12019180210000022 від 20.01.2019 року за ознаками ч.1 ст.286 КК України щодо ОСОБА_2 закрити. Згідно вказаної ухвали, встановлено, що 20 січня 2019 року приблизно о 03 годині ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ 210994-20 д.н. НОМЕР_1 по автодорозі Т-0302 сполученням Шацьк- Володимир-Волинський-Горохів-Козин-Берестечко неподалік с.Козин Радивилівського району Рівненської області допустив виїзд автомобіля в кювет з подальшим перекиданням. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних розривів печінки, розриву додаткової долі селезінки, внутрішньочеревної кровотечі, закритого перелому обох ключиць, компресійного перелому тіла грудного відділу хребта, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, осаднення шкірних покривів тильної поверхні лівої та правої кисті, рвана рана по передній поверхні гомілки, масивної підшкірної гематоми нижньої третини гомілки та стопи, рваної рани зовнішньої поверхні право стопи. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я.

Відповідно до полісу №АМ/1919362 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в період з 29.01.2018 року по 28.01.2019 року застраховано відповідальність осіб, що на законних підставах експлуатують транспортний засіб ВАЗ 2109 д.н. НОМЕР_2 . Розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого да вказаним договором не може перевищувати 200000 гривень.

06 червня 2019 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 28.05.2019 року в зв`язку з ураженням опорно-рухового апарату.

Згідно епікризу №7162 (366741), виданого обласним центром ортопедії, травматології та вертибрології КП «Рівненська обласна клінічна лікарня» Братащук Н.В. перебувала на стаціонарному лікуванні з 26.06.2019 по 10.07.2019 року з діагнозом «компресійні застарілі переломи тіл Тh3, Th4, Th5, кіфоз ГВХ – друга ступінь, больовий синдром». ОСОБА_1 03.07.2019 року проведено оперативне втручання – хірургічна корекція п/травматичної кіфотичної деформації грудного відділу хребта. Транспедикулярна фіксація та задній аутометалоспонлилодез Тh2, Th3, Th6 та Тh7.

Відповідно до рахунку фактури №9СГ-00818 від 03.07.2019 року ОСОБА_1 придбала імплантати спінальні для корекції кіфозу вартістю 120 000,00 гривень, рахунку фактури №0077/103 від 03.07.2019 року ОСОБА_1 придбала набір встановлення ЦВК вартістю 2680,00 гривень, та рахунку фактури №0078/103 від 03.07.2019 року ОСОБА_1 придбала набір для інтубації трахеї вартістю 5640,00 гривень. Оплата вказаних рахунків в розмірі 128320,00 гривень підтверджується копіями квитанцій.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №45 від 06.06.2019 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2-ї групи загального захворювання, медико-соціальний анамнез – травма отримана внаслідок ДТП 20.01.2019 року. Рекомендована праця в спеціально створених умовах.

ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «СК «Провідна» з вимогою про виплату страхового відшкодування. У виплаті їй було відмовлено, оскільки ОСОБА_2 завдані злочином збитки відшкодував повністю та усунув заподіяну шкоду, відтак відсутні підстави щодо здійснення подвійного відшкодування.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказані вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-176цс18.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно з п.24.1 ст.24 вказаного Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовується обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Оскільки, в результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримала інвалідність, тяжко змінилися умови її життя, у такому стані вона не може працювати, повноцінно спілкуватися з друзями, знайомими, змінилися умови в життєвих стосунків, крім фізичних страждань, вона переживала дуже глибокі душевні страждання.

Шкода, заподіяна здоров`ю, яка була нанесена ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є страховим випадком, та була забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому позов в частині стягнення з відповідача відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю в розмірі 128320,00 гривень документально підтверджених витрат на лікування підлягають задоволенню.

Втрати на лікування в розмірі 3406,55 гривень не підлягають стягненню, оскільки позивачем долучено по позовної заяви квитанції на вказану суму, однак відсутні лікарські призначення на підтвердження понесених витрат.

Що стосується шкоди, яка пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то вона відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення ІІ групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Дані питання регулюються ст.26 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я ас втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» мінімальна заробітна плата на дату настання страхового випадку становила 4173,00 гривень. Шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності становить 12 х 4173,00 = 74114,00 гривень.

А тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині щодо шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності та тимчасовою втратою працездатності, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вищевикладених правових позицій.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.

Виходячи з положень ст. 23 ЦК України слід зазначити, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Враховуючи, що відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню частково, у розмірі 5% з суми страхового відшкодування 203434,00 гривень, що становить 10171,70 гривень.

Загальний розмір шкоди, завданої злочином, що підлягає стягненню з відповідача складає 213605,70 гривень (128320,00 гривень - витрат, пов`язаних з лікуванням, 75144,00 гривень – шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності, 10171,70 гривень – моральної шкоди).

Збитки позивачу, завдані йому в результаті ДТП, яка мала місце 20 січня 2098 року перевищують межі страхового ліміту - 200 000 гривень, встановленого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Окрім того, вказаним полісом передбачена франшиза.

Поняття «франшиза» міститься в статті 9 Закону України «Про страхування», відповідно до якої франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відтак, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 199000 гривень (200000 грн. – 1000 грн.)

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з положенням ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки позивач достатніх доказів витрат на правову допомогу до закінчення розгляду справи суду не надав, та заявив про намір звернутися до суду про стягнення таких в порядку статті 246 ЦПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог, тому суд дане питання наразі не вирішує.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави частина судового збору, від сплати якого позивач був звільнений, пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги.

З урахуванням ставок судового збору згідно Закону України «Про судовий збір» станом на день звернення до суду з позовом, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1990 гривень.

Керуючись ст.ст.23, 993, 1166, 1194 ЦК України ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином – задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Провідна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 199 000 гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Провідна» в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1990 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) гривень.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Провідна», ЄДРПОУ 23510137, місце знаходження вул.Повітрянофлотський проспект, 25 м.Київ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 05.04.2021 року.

Суддя В.О. Троцюк