Рішення № 96021288, 01.04.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/526/21

Провадження № 2-а/559/24/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що він припаркувався поруч автомобілів, таким же чином, як і інші транспортні засоби, зокрема працівники поліції. Іншого способу паркування не мав, а сам призупинився на 5-10 хв, є пенсіонером і інвалідом ІІ групи, тому просив відповідача обмежитися попередженням. Однак працівником поліції було розглянуто дану справу та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, при цьому не було взято до уваги наданих пояснень ОСОБА_1 , зокрема щодо заперечень по розгляду справи на місці зупинки, позбавлено права на користування правовою допомогою, не роз`яснено прав, при цьому його діями не завдано нікому збитків та не спричинено аварійно-небезпечної обстановки. Розгляд справи був формальний, без встановлення вини особи, інших обставин справи, не враховано особу правопорушника, його майновий стан, ступінь вини, обставини, що пом`якшують чи обтяжують покаранння, хоча він є пенсіонером, інвалідом, із доходом у виді пенсії. З огляду на вказане просить скасувати оскаржувану постанову і справу закрити.

Ухвалою від 16.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Витребувано в Управління патрульної поліції у Волинській області матеріали, які стали підставою винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі серії ЕАН № 3872484 від 05.03.2021 відносно ОСОБА_1 .

Позивач у відкрите судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Подав письмову заяву від 24.03.2021 (а.с. 15) про розгляд справи за його відсутності. просив позов задовольнити.

Відповідач у відкрите судове засідання явки представника не забезпечив, подав відзив на позов із проханням відмовити у позові, а розгляд справи здійснити за його відсутності. На вимогу суду надав відеозаписи події (а.с. 21-28).

Як вбачається із ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а відтак суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3872484 від 05.03.2021 (а.с. 8), винесеної УПП у Волинській області інспектором поліції Молочком Сергієм Віталійовичем 1 батальйон 2 рота, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», днз НОМЕР_1 , у м. Луцьк по проспекту Перемоги, 20, не виконав вимогу таблички 7.6.1 "Правильність поставлення транспортного засобу на стоянку" до дорожнього знаку 5.38 "Місце для стоянки", чим порушив п. 8.4. "е" ПДР України – порушення вимоги таблички до дорожнього знаку та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що до останнього застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн. Додаток до постанови є відео з боді камери zm0322.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису (а.с. 28) вбачається, що транспортний засіб стоїть не вздовж тротуару, а накосяк, так-званою "ялинкою". При цьому, поряд стоячий транспортний засіб червого кольору стоїть вздовж тротуару. Під час розгляду справи було роз`яснено права позивачу та останній будь-яких клопотань, зокрема щодо не розгляду справи на місці вчинення правопорушення, а відкладення розляду справи чи залучення захисника, не заявляв. Під час розгляду справи ОСОБА_1 просив обмежитися попередженням. На відеозаписі не встановленно будь-яких автомобілів працівників поліції, які б стояли в такому ж положені, як транспортний засіб позивача.

Відповідно до фротознімків (а.с. 7) вбачається, що біля проїжджої частини стоять транспортні засоби, однак із вказаних фотознімків не можливо встановити ні дату створення таких фотознімків, ні ідентифікації місця зйомки, ні наявності таблички 7.6.1 ПДР України із дорожнім знаком 5.38, а відтак суд визнає такі фотознімки недостатнім доказом у справі.

Згідно поданих посвідчення 127818 (а.с. 5) та довідки до Акту огляду МСЕК серії РВН № 0177599 (а.с. 5) вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом ІІ групи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається із п. 8.4 "е" ПДР України, 8.4. дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема таблички до дорожніх знаків, які уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Згідно п. 5.38 розділу 33 ПДР України дорожній знак "Місце для стоянки" застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою "Р" та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою "Р" та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.

Відповідно до п. 7.6.1 Таблички до дорожніх знаків розділу 33 ПДР України - всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягаються водії транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, за що наявна відповідальність у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП, встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, саме на відповідача покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення і такі докази суду були надані.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України; при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

З огляду на встановлене, дослідивши матеріали, що були покладені в основу оскаржуваної постанови, суд вбачає дане рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема КУпАП, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення посилаючись на належні, допустимі та достатні докази у справі,, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку, а стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, установлених КУпАП. Окрім того, враховуючи належність даного виду правопорушення до правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а відтак наявні підстави застосування ст. 33 КУпАП щодо не врахування при накладенні стягнення характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступені його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд не приймає до уваги тези позивача щодо того, що не було взято до уваги наданих пояснень ОСОБА_1 , зокрема щодо заперечень по розгляду справи на місці зупинки, позбавлено права на користування правовою допомогою, не роз`яснено прав, при цьому його діями не завдано нікому збитків та не спричинено аварійно-небезпечної обстановки, а розгляд справи був формальний, як такі що спростовані іншими матеріалами справи, зокрема дослідженим відеозаписом події, з огляду на те, що відповідачем було здійснено відеозапис події, який відповідно до ст. 251 КУпАП, є доказом у справі, а належність, достовірність, достатність та допустимість якого позивач не оспорював, а тому суд приймає такий та оцінює на рівні з іншими поданими доказами.

При цьому обґрунтовання ОСОБА_1 про те, що він припаркувався поруч автомобілів, таким же чином, як і інші транспортні засоби, іншого способу паркування не мав, не звільняють останнього від відповідальності за вчинення даного адміністративного правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється позивачем, останній стояв в межах дії дорожнього знаку 5.38 "Місце для стоянки" із табличкою 7.6.1 "Правильність поставлення транспортного засобуна стоянку", при цьому вид покарання застосовано у межах санкції ч. 1 ст.122 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Як встановлено ч. 4 ст. 258 цього кодексу у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаному випадку фактично відбувається у скороченому провадженні, передбачає, зокрема фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення із винесенням постанови, без складання протоколу про адміністративне правопорушення. А відтак тези позивача щодо неправомірності розгляду справи безпосередньо на місці вчинення правопорушення та формального підходу до розгляду справи є неспроможними.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, дослідивши позов та додані до нього матеріали, відзив, поданий відповідачем та відеозапис, приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», днз НОМЕР_1 , у м. Луцьк по проспекту Перемоги, 20, дійсно не виконав вимогу таблички 7.6.1 "Правильність поставлення транспортного засобуна стоянку" до дорожнього знаку 5.38 "Місце для стоянки", чим допустив порушення п. 8.4. "е" ПДР України – порушення вимоги таблички до дорожнього знаку та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що до останнього правомірно застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн.

При цьому пояснення позивача, зазначені у позові, судом розцінюються як обраний ним спосіб обґрунтування позовних вимог з метою скасування оскаржуваної постанови, які не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, здійснення належного розгляду справи та законного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а відтак у позові слід відмовити.

Про наявність судових витрат у даній справі сторонами не заявлялося та позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір".

На підставі ст. 55 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 205, 242-246, 268-269, 271-272, 286 КАС України, суд

вирішив:

в позові ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 05.03.1998, місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Волинській області (код ЄДРПОУ 40108604, місцезнаходження: вул. Залізнична, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ: 40108604) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 05 квітня 2021 року.

Суддя М.В. Панчук