Рішення № 96019899, 03.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

03.03.2021 Справа №607/27051/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про виселення із службової квартири без надання іншого житла, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління ДПС у Тернопільській області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про виселення із службової квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відповідач після отримання ордера на службове житлове приміщення була звільнена з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку та контролю за обігом марок акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів з 14 лютого 2020 року, крім того, на час отримання ордера на службове приміщення та реєстрації місця проживання відповідачу було відомо про свої звільнення з Головного управління ДФС у Тернопільській області, що підтверджує недобросовісність відповідача при отриманні службової квартири для користування, що підтверджується листом Головного управління ДФС у м. Києві від 06.02.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та заявою ОСОБА_1 про звільнення. ОСОБА_1 продовжила роботу у Головному управлінні ДФС у м. Київ, що знаходиться в м. Київ, відтак, потреба для тимчасового проживання відповідача в спірній службовій квартирі відсутня, а тому згідно вимог житлового законодавства вона підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву із письмовим доказами, які суд не бере до уваги у зв`язку з відсутністю доказів його направлення іншим учасникам справи.

Протокольною ухвалою суду від 29 серпня 2020 року закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 15 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року було залучено до участі у справі правонаступника позивача Головного управління ДФС у Тернопільській області на Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року було витребувано від Головного управління ДПС у Тернопільській області докази - довідку про стаж роботи ОСОБА_1 у фіскальних органах, яка отримана судом 07 грудня 2020 року.

Представник позивача Олексюк Р.З. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просить суд виселити відповідача зі спірного службового житла без надання іншого житла. Також, пояснив, що відповідач була звільнена у зв`язку із переведенням у м. Київ, у позивача відсутні відомості щодо надання відповідачу службового житла чи відсутності у відповідача житла за новим місцем роботи.

В судове засідання, призначене на 03 березня 2021 року, представник позивача повторно не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням. Суд керуючись вимогами ч. 3 ст. 223 ЦПК України, згідно яких визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Таким чином, суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника позивача з урахуванням його пояснень в судовому засіданні та того, що його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки від представника позивача не надходило заперечень проти такого вирішення справи, та відповідно до вимог ч.1 ст.281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши наявні докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є нерухомим майном та право власності на дане майно 10.01.2018 року зареєстроване за Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 вересня 2020 року.

07 вересня 2018 року Житлово-побутовою комісією Головного управління ДФС у Тернопільській області прийнято рішення про реєстрацію в якості службової квартири АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кімнати житловою площею 13,8 кв.м та загальною площею 33,1 кв.м.

Також, 07 вересня 2018 року Житлово-побутовою комісією Головного управління ДФС у Тернопільській області прийнято рішення про видачу ордера на службову квартиру АДРЕСА_2 головному державному ревізору-інспектору відділу адміністрування акцизного податку та контролю за обігом марок акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Тернопільській області ОСОБА_1 у складі сім`ї одна особа, її стаж роботи у фіскальних органах 14 років 7 місяців, що підтверджено Витягом з протоколу спільного засідання житлово-побутової комісії ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.09.2018 року.

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.01.2019 року №58 зареєстровано спірну квартиру в якості службової квартири Головного управління ДФС у Тернопільській області та вирішено видати ордер відповідачу.

Відповідач ОСОБА_3 06 лютого 2019 року отримала ордер №5 серії МК на службове житлове приміщення, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , та відповідач зареєструвала місце проживання за даною адресою.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області договору найму житлового приміщення з відповідачем укладений не був.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12 лютого 2019 року № 35-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідач була звільнена з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку та контролю за обігом марок акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів з 14 лютого 2020 року в порядку переведення для подальшої роботи в Головне управління ДФС у м. Києві, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу», п.5 ст. 36 КЗпП України, згідно поданої ОСОБА_3 від 11 лютого 2019 року заяви про звільнення та листа Головного управління ДФС у м. Києві від 06.02.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », який надійшов до Головного управління ДФС у Тернопільській області 06 лютого 2019 року.

На адресу реєстрації ОСОБА_1 . Головним управлінням ДФС у Тернопільській області направлялись повідомлення про необхідність звільнення службової квартири, яка їй була надана для тимчасового користування як працівнику ГУ ДФС у Тернопільській області.

Довідкою Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.12.2020 року №3322/10/19-00-11-01/26791 підтверджено, що стаж роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в податкових органах Тернопільської області становить 14 років 9 місяців 15 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Житлового кодексу УРСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Порядок включення, виключення, облік, надання, вселення та виселення з службових приміщень встановлено ст. ст. 118, 121, 122, 123, 124, 125 ЖК України, Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP» затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 року № 37.

Згідно з ч.1 ст. 118 ЖК України та п. 3 Положення жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 121 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (стаття 122 ЖК України).

Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37 «Про службові жилі приміщення» (із змінами і доповненнями) затверджено «Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення» та «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР».

Відповідно до п.5 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР» про облік службових жилих приміщень» здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових та обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень.

Згідно п.16 Положення…, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

Відповідно до п. 21 цього Положення, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток №2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про виселення із службових жилих приміщень необхідно встановлювати, чи віднесено спірне жиле приміщення до службових. При цьому слід виходити з того, що приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради про включення їх до числа службових.

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.01.2019 року №58 квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано в якості службової Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Отже, матеріалами справи встановлено, що спірна квартира має статус службового жилого приміщення, що зокрема підтверджується вищевказаним рішенням Виконавчого комітету.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 була надана в користування відповідачу на підставі ордера №5 від 06 лютого 2019 року, як службова, оскільки ОСОБА_1 на той час працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку та контролю за обігом марок акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що остання з 14 лютого 2019 року була звільнена з посади за ч. 5 ст. 36 КЗпП, проте не звільнила квартиру, надану їй для проживання, залишається зареєстрованою у даному житловому приміщенні.

Всього відповідач фактично відпрацювала в податкових органах Тернопільської області 14 років 9 місяців 15 днів.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч.ч.4, 5ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підставі в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (ч. 1,2 ст. 109 ЖК України).

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Згідно статті 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено належними доказами відповідачу ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, на підставі ордера №5 від 06 лютого 2019 року було надано спірне службове жиле приміщення, вона вселилась та набула право користування ним.

Позивачем не спростовано встановлені судом обставини, що відповідач пропрацювала більше 10 років в Головному управлінні ДФС у Тернопільській області та його структурних підрозділах, яке їй надало спірне службове житлове приміщення.

Крім того, позивачем на підтвердження доводів позовної заяви в судове засідання не було надано належних та допустимих доказів, що відповідачу було надано інше житлове приміщення та потреба для тимчасового проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_2 відсутня.

Доводи позивача про недобросовісність дій відповідача під час отримання службового житла для користування, якій було відомо про своє звільнення суд не бере до уваги, оскільки в даній справі не оспорюється законність отримання відповідачем житла та такі доводи не стосуються предмета спору.

На думку суду виселення відповідача ОСОБА_1 зі службового житла становитиме надмірний тягар, оскільки доказів про наявність у неї іншого житла та фінансову можливість його придбати суду надано не було. Крім того, судом не було встановлено фактів, які б свідчили про явну потребу суспільства у житлі, що має звільнити відповідач.

За наведених обставин, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для виселення відповідача із службового житла без надання іншого житлового приміщення, тому позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про виселення із службової квартири без надання іншого житла до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. 47 Конституції України ст. 9, 109, 125, 132 ЖК України, ст. 12, 81, 82, 263, 265, 280, 283, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про виселення із службової квартири без надання іншого житла - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління ДПС у Тернопільській області, місце знаходження: м. Тернопіль, вул. Білецька,1, ЄДРПОУ 43142763.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддяК. М. Грицай