Ухвала суду № 96017524, 01.04.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/523/19

Провадження № 1-кс/324/86/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді Кацаренко І.О.

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

за участю:

прокурора Рябошлик Я.А.,

старшого слідчого Петренка С.О.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Шпак В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи клопотання старшого слідчого СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Петренка С.О. про застосування запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні, внесеному 16 січня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080320000036 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт.Ногайск Приморського району Запорізької області, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України,

в с т а н о в и в:

29 березня 2019 року до Пологівського районного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Петрова С.О., погоджене прокурором Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Рябошлик Я.А., за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2019 року за №12019080320000036, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500 грн., та покладення в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 квітня 2021 року включно, на підозрюваного наступних обов`язків: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання; не відлучатися з м.Пологи та Пологівського району Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Із вказаного клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відносини щодо забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, регулюються Кодексом України про надра.

Статтею 1 Кодексу України про надра визначено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Статтею 4 Кодексу України про надра передбачено, що надра є виключною власністю українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Родовища корисних копалин, як визначено в статті 5 Кодексу України про надра, - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

В статті 6 цього ж Кодексу зазначено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 13 вказаного Кодексу передбачено, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Стаття 19 Кодексу України про надра визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

В статті 24 Кодексу України про надра визначені права та обов`язки користувачів надр, зокрема, користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.

Користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Статтею 16 Кодексу України про надра визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Природні ресурси, зокрема, ресурси надр - економічний актив, що класифікується як нефінансовий невироблений актив (п.7.21 Керівництва із статистик державних фінансів. Міжнародний валютний фонд, 2001), відображення вартості якого, як основного засобу виробництва передбачено п.10.173 Системи національних рахунків, схваленої Організацією об`єднаних націй у 2008 році.

Облік ресурсів надр, що можуть бути використаними або використовуються для генерування доходів як користувача у якості основного засобу гірничого підприємства, так і власника здійснюється не тільки в матеріальній, але й грошовій формах.

Зокрема, ст.5 Кодексу України про надра визначено, що ділянки надр в межах території України та її континентального шельфу із запасами корисних копалин, оціненими як промислові формують Державний фонд родовищ корисних копалин. При цьому ст.45 Кодексу України про надра визначено, що для визначення промислової цінності родовищ і оцінки запасів корисних копалин по кожному родовищу встановлюються кондиції на мінеральну сировину, що становлять сукупність вимог до якості і кількості корисних копалин, гірничо-геологічних та інших умов розробки родовища.

Вказані кондиції включають не тільки оцінку кількісних факторів запасів корисних копалин але й модифікуючі фактори інших умов розробки родовища, зокрема, технічних рішень в переробних технологіях, екологічних, економічних та маркетингових умов провадження господарської діяльності користувачів надр в межах конкретної ділянки надр, включаючи державне регулювання правовими та соціальними стандартами.

Зокрема, 05 травня 1997 року Кабінет Міністрів України затвердив Класифікацію запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, згідно якої геолого-економічною оцінкою ділянки надр вважається періодичний аналіз результатів кожної стадії геологічного та техніко-економічного вивчення ресурсів корисних копалин ділянки надр з метою встановлення та/або зміни промислового значення їх запасів на підставі інформації про фактичні технологічні схеми, техніко-економічні показники і фінансові результати видобування корисних копалин в межах такої ділянки (п.2 класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду).

Права та обов`язки користувача надр передбачають здійснення та забезпечення повноти логічного вивчення наданих у користування ділянок надр, що передбачено ст.24 Кодексу України про надра.

У відповідності до ст.37 Кодексу України про надра повноваження із організації та координації геологічного вивчення ділянок надр, у тому числі й частині модифікуючи факторів кондицій мінеральної сировини, а також із затвердження порядку розробки кондицій на мінеральну сировину (ст.45 Кодексу України про надра), делеговано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення раціонального використання надр.

Положення виконання державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, включаючи оцінку запасів корисних копалин геологічне вивчення яких виконано в період провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин на ділянці надр, який спрямований на забезпечення дотримання єдиного підходу до визначення техніко-економічних та фінансових показників господарської діяльності, пов`язаної з видобуванням корисних копалин у межах конкретної ділянки надр, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865. У цьому Положенні з метою оцінки встановлення та/або зміни промислового значення запасів ділянки надр на підставі інформації про фактичні технологічні схеми, техніко-економічні показники і фінансові результати видобування корисних копалин в межах ділянки надр, зокрема, передбачено виконання регулярної державної експертизи та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр.

Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30 травня 2011 року затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (надалі - Порядок №615), яким врегульовано питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначено процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Відповідно до п.22 Порядку надання №615 дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення; наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів; невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища. Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Товариство з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (далі за текстом - ТДВ «ПХЗ «Коагулянт») (ЄДРПОУ 03327724), розташоване за адресою: 70605, вул.Л.Українки, 243, м.Пологи Запорізької області. Одним із видів діяльності товариства є добування піску, гравію, глин і каоліну. Відповідно до статей 81, 87 Цивільного кодексу України, вказане товариство є юридичною особою приватного права.

Пунктом 1.5 Статуту ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» передбачено, що метою діяльності товариства є отримання прибутку від господарської діяльності за рахунок здійснення видів діяльності, що не суперечать чинному законодавству України та становлять предмет діяльності товариства. Предметом діяльності товариства є здійснення торгівельної, виробничої, інформаційної, фінансової, інвестиційної, маркетингової постачальницької, науково-дослідної, консультаційної, посередницької, орендної, лізингової, експортно-імпортної, культурно-освітньої, благодійницької та іншої діяльності, надання різноманітних послуг українським та іноземним юридичним та фізичним особам; а також здійснення іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству України.

Наказом Державної служби геології та надр України №129 від 08 квітня 2016 року Товариству з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» надано Спеціальний дозвіл на користування надрами №2461 від 27 квітня 2011 року. Метою користування надрами є видобування суглинків, вторинних каолінів, пісків, придатних в якості сировини для виробництва цегли Чапаєвського родовища.

Відповідно до п.8.7 Статуту ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є генеральний директор, який обирається загальними зборами учасників. До компетенції генерального директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Згідно з пунктом 8.8.1 Статуту ТДВ «ПХЗ «Коагулянт», генеральний директор має право: без довіреності здійснювати всі дії від імені Товариства, за винятком тих, що цим статутом віднесені до компетенції Загальних зборів учасників; затверджувати Правила внутрішнього трудового розпорядку; приймати та звільняти працівників; вчиняти будь-які правочини та інші юридичні дії від імені товариства, крім правочинів та дій, які Статутом віднесені до компетенції Загальних зборів учасників Товариства; відкривати та використовувати рахунки товариства в установах банків; вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому загальними зборами учасників.

Наказом №295к від 20 вересня 2012 року генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» призначений ОСОБА_1 , який в своїй діяльності керується, зокрема, посадовою інструкцією, яка протягом всього часу була викладена в різних редакціях.

Згідно з посадовою інструкцією генерального директора ТДВ «ПХЗ «Коагулянт», введеною в дію аказом від 26 вересня 2017 року, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 26 вересня 2017 року, генеральний директор підприємства належить до професіональної групи «Керівники» та очолює ТДВ «ПХЗ «Коагулянт». Генеральний директор зобов`язаний: дотримуватися вимог інструкцій з охорони праці та пожежної безпеки; визначати, формулювати, планувати, здійснювати та координувати всі види діяльності підприємства; організовувати роботу та ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, націлювати їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку та удосконалення виробництва та продукції; організовувати виробничо-господарську діяльність підприємства на основі застосування методів обґрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових затрат, широкого поширення провідного досвіду, а також максимальної мобілізації резервів виробництва шляхом досягнення високих техніко-економічних показників, підвищення технічного рівня та якості продукції, раціонального та економічного витрачання усіх видів ресурсів; вирішувати всі питання в рамках наданих йому прав; забезпечувати дотримання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління договірної дисципліни та обліку, господарського розрахунку.

Згідно з означеною посадовою інструкцією генеральний директор підприємства несе повну відповідальність за: фінансово-господарську діяльність підприємства; безпечні та здорові умови праці працівників підприємства; якість та асортимент реалізовуємої продукції; неналежне виконання чи невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією посадовою інструкцією - в рамках, визначених чинним законодавством про працю; правопорушення, вчинені в процесі своєї діяльності, в рамках, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; завдання майнової шкоди - в рамках, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю; наслідки прийнятих ним рішень, які виходять за межі його повноважень, визначені чинним законодавством, Статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами. Генеральний директор підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що тягнуть відповідальність, були вчинені особами, яким він делегував свої права.

Отже, ОСОБА_1 наділений і здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто згідно ч.3 ст.18 КК України є службовою особою.

Наказом Державної служби геології та надр України від 19 грудня 2016 року №489 у зв`язку з наявністю підстав щодо зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами зупинено дію спеціального дозволу №2461 від 27 квітня 2001, власником якого є ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт». Листом від 23 грудня 2016 року №24063/13/14-16 про це повідомлено ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт». Наказом Державної служби геології та надр України від 01 лютого 2017 року №49 внесено зміни до додатку наказу Держгеонадр від 19 грудня 2016 року №489 в частині відтермінування дати зупинення дії спеціального дозволу №2461 до 01 листопада 2017 року, та надано термін надрокористувачу - ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» провести повторну геолого-економічну оцінку запасів суглинку, вторинних каоліну, піску Чапаєвського родовища та затвердити їх в ДКЗ України та листом від 24 лютого 2017 року №4318/13/14-17 про це повідомлено ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт». Станом на 01 листопада 2017 року інформація від ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» про проведення повторної геолого-економічної оцінки запасів суглинку, вторинних каоліну, піску Чапаєвського родовища та затвердження їх в ДКЗ України до Держгеонадр не надходила. Дія дозволу №2461 є зупиненою з 01 листопада 2017 року.

Відповідно до п.22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615, надрокористувач після зупинення дії дозволу зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Однак, зазначено в клопотанні, всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам генеральний директор ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» ОСОБА_1 , знаходячись на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, зловживаючи своїм посадовим становищем генерального директора вищевказаної юридичної особи приватного права, усвідомлюючи, що діє всупереч законним інтересам юридичної особи приватного права, достовірно знаючи, що дію спеціального дозволу на користування надрами №2461 від 27 квітня 2001 року зупинено з 01 листопада 2017 року, не видав в силу своїх повноважень керівника юридичної особи приватного права відповідні розпорядчі акти про припинення робіт з видобування корисних копалин місцевого значення Чапаєвського родовища цегельної сировини, розташованого в північно-східній околиці с.Воскресенка Пологівського району поблизу будинку №1, розташованого по вул.Кар`єрній у с.Воскресенка Пологівського району, де в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року штатними працівниками ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» з використанням спеціальної техніки відкритим способом здійснено видобування корисних копалин, а саме суглинків та піску (цегельно-черепичної сировини) в загальному обсязі 15,5 тис. куб.м, які використано як сировину для виготовлення цегельної продукції та подальшої її реалізації іншим юридичним та фізичним особам, тим самим отримав неправомірну вигоду для себе та інших осіб - працівників та учасників товариства, яка виразилися у отримані ними заробітної плати і доходу від діяльності ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», та своїми діями заподіяв шкоду охоронюваним законом державним інтересам у виді збитків від порушення законодавства про використання та охорону надр при самовільному користуванні надрами в розмірі 9443499 грн., що у відповідності до п.4 примітки до ст.364 КК України є тяжкими наслідками.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №2592/2593-20 від 30 грудня 2020 року, за 2018 рік документально підтверджується Товариством з додатковою відповідальністю «ПХЗ «Коагулянт» видобуток корисної копалини суглинку в Чапаєвському родовищі корисних копалин в обсязі 8,3 тис. куб.м та корисної копалини каоліністого піску в обсязі 7,2 тис. куб.м. «Розрахунок збитків від порушення законодавства про використання та охорону надр при самовільному користуванні надрами суб`єктом господарювання ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» від 30 жовтня 2019 року, враховуючи, що досудовим слідством встановлено, що ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» самовільно видобуто корисних копалин, а саме цегельно-черепичної сировини в обсязі 15500 куб.м, арифметично підтверджується та складає 9443499 грн.

Отже, зазначає старший слідчий у клопотанні, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у зловживанні повноваженнями, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права, своїх повноважень, що завдало тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.364-1 КК України, а саме зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, що спричинило тяжкі наслідки.

Інформація про вчинене кримінальне правопорушення 16 січня 2019 року була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080320000036 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, та було розпочате досудове розслідування.

22 лютого 2021 року ОСОБА_1 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.

У клопотанні зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, підтверджується: актом №108/2461-З перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) від 29 листопада 2018 року; показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; розрахунком збитків від порушення законодавства про використання та охорону надр при самовільному користуванні надрами суб`єктом господарювання ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» від 30 жовтня 2019 року; висновком економічної експертизи №2592/2593-50 від 30 грудня 2020 року; речовими доказами, а саме оригіналами вилучених документів: спеціального дозволу на користування надрами №2461 від 27 квітня 2001 року, звітного балансу запасів корисних копалин за 2018 рік (суглинку, каолінисті піски, каолін) ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» за формою №5-г, журналу обліку руху запасів корисних копалин ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» по Чапаєвському родовищу цегельної сировини Пологівського району Запорізької області; наказом Державної служби геології та надр України від 19 грудня 2016 року №489 «Про встановлення термінів для усунення порушень»; наказом Державної служби геології та надр України від 01 лютого 2017 року №49 «Про внесення змін до наказу Держгеонадр від 19 грудня 2016 року №489».

Старший слідчий у клопотанні наполягає на тому, що вищевикладене свідчить про невипадковість вчинення ОСОБА_1 злочину, так як задокументовано та доведено на даний час, та те, що зазначений злочин є триваючим і він вчинявся упродовж 2018 року.

У клопотанні старшим слідчим СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майором поліції Петренком С.О. в обґрунтування своїх вимог зазначено, що для отримання додаткових доказів (встановлення і допити свідків, проведення слідчого експерименту, одночасних допитів, встановлення інших осіб, можливо, причетних до вчинення вказаного злочину, встановлення інших епізодів протиправної діяльності та інших слідчих (розшукових) дій необхідне подальше проведення досудового розслідування, а ОСОБА_1 , маючи вільну можливість в позаробочий час переміщатися територією Пологівського району Запорізької області і всієї держави, може вплинути на свідків, в тому числі тих, які є працівниками підприємства, таким чином, що вони змінять свої свідчення на його користь або взагалі відмовляться від дачі показань, знищать можливі речові докази по даному кримінальному провадженню, тобто уживе заходів для ухилення від покарання та приховування злочину, інших можливих епізодів як своєї протиправної діяльності, так і інших причетних до цього осіб, в тому числі службових осіб ТДВ «ПХЗ «Коагулянт», повне коло яких на даний час слідством встановлюється. Підозрюваний як службова особа юридичної особи приватного права має вплив на свідків, зокрема працівників ТДВ «ПХЗ «Коагулянт», доступ до документів, пов`язаних з діяльністю підприємства, в тому числі фінансово-господарських.

Також підозрюваний ОСОБА_1 зможе без відома органу досудового розслідування, суду змінити своє місце проживання на більш віддалене від місця проведення досудового розслідування, що призведе до ускладнення його прибуття до органу досудового розслідування, і, як наслідок, невиправданого затягування строків досудового розслідування з метою уникнення від покарання.

Отже, слідчим встановлено обставини, які свідчать про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Тому, як зазначає у своєму клопотанні старший слідчий, для досягнення мети забезпечення виконання підозрюваним покладених обов`язків, та запобігання спробам незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином доцільним є обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500 грн., з покладенням на нього передбачених ч.5 ст.194 КПК України обовязків.

В ході судового засідання прокурор Рябошлик Я.А. і старший слідчий Петренко С.О. підтримали клопотання з зазначених у ньому підстав, просили його задовольнити.

В ході судового засідання підозрюваний ОСОБА_1 , категорично заперечуючи свою причетність до скоєння злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, просив відмовити у задоволенні клопотання і не обирати йому запобіжний захід у виді застави, оскільки він як генеральний директор ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» виконував і виконує свої посадові обов`язки сумлінно, в тому числі щодо законності видобування корисних копалин місцевого значення Чапаєвського родовища цегельної сировини. Як станом на 2018 рік, так і на сьогоднішній день спеціальний дозвіл на користування надрами №2461 від 27 квітня 2001 року був і є діючим, що підтверджено інформацією, яка міститься на офіційному сайті Державної служби геології та надр України. Він ніколи не приховував, що кероване ним підприємство видобувало корисні копалини місцевого значення на зазначеному родовищі, бо вважав і вважає, що видобування здійснювалося на законних підставах, підприємство в тому числі і від цього виду діяльності сплачувало податки, а Держвна служба геології та надр України належним чином не довела, що дія спеціального дозволу №2461 сплила. Більш того, з 2017 року ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» в судовому порядку доводить свою правоту, і судове рішення остаточне ще не постановлено, про що свідчить той факт, що ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року за позовом ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення. Він своїм життям довів громадськості, що він є законослухняним громадянином. Він є поважною людиною як на керованому ним підприємстві, так і в місті і в районі за місцем свого проживання, про що надав суду відповідні письмові докази. У зв`язку з зазначеним просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання йому запобіжного заходу.

Захисник підозрюваного Шпак В.І. заперечував проти задоволення клопотання про обрання його підзахисному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави. Свою позицію захисник обґрунтував наступним. Повідомлення про підозру від 22 лютого 2021 року і повідомленн про зміну раніше повідомленої підозри від 24 лютого 2021 року, яке пред`явлене було з-за неточностей у анкетних даних підозрюваного ОСОБА_1 , які містилися в повідомленні про підозру від 22 лютого 2021 року, пред`явлені органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні передчасно, оскільки ще не вирішений спір, який є предметом судового розгляду в суді касаційної інстанції, між ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» і Державною службою геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, а саме припису Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 22 липня 2016 року №88/2461-З і наказів Державної служби геології та надр України №373 від 25 жовтня 2015 року «Щодо анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» в частині усунення порушень законодавства про надра ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» і №489 від 19 грудня 2016 року «Про встановлення термінів для усунення порушень» в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №2461 від 27 квітня 2001 року ТДВ «ПХЗ «Коагулянт». І не провина сторони захисту в тому, що суд касаційної інстанції у зв`язку з завантаженістю не постановив рішення за касаційною скаргою ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» з жовтня 2019 року по теперішній час. Оскільки в судовому спорі ще не проставлена крапка, орган досудового розслідування не може стверджувати, що в діях ОСОБА_1 вбачається злочин, передбачений ч.2 ст.364-1 КК України. Повідомлення про підозру не обґрунтоване належними доказами вини підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, оскільки висновок економічної експертизи від 30 грудня 2020 року щодо визначення розміру шкоди, спричиненої інтересам держави нібито з вини ОСОБА_1 , не витримує жодної критики, оскільки судовий експерт, надаючи висновок, по-перше, зазначив кількість видобутих корисних копалин місцевого значення вдвічі більшу, ніж зазначив у постанові про призначення експертизи слідчий суддя за клопотанням слідчого, бо кількість видобутку зазначена не в тих одиницях, про які велася мова в ухвалі про призначення експертизи; по-друге, розрахунок збитків експерт навів, виходячи з розміру мінальної заробітної плати, якої не існувало впродовж всього 2018 року, - 4173 грн., бо слід було застосувати показник 3700 грн. Тому розмір збитків, визначений експертом, не може дорівнювати 9443499,00 грн., а інший розмір збитків може свідчити про відсутність доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, яке йому інкримінується органом досудового розслідування. Розрахунок збитків здійснений експертом на підставі письмових доказів, які надані в його розпорядження органом досудового розслідування, в тому числі оригінали документів фінансово-господарської діяльності ТДВ «ПХЗ «Коагулянт». Протокол тимчасового доступу до цих документів датований 05 червня 2019 року, а ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до цих документів датована 06 травня 2019 року і надавала право старшому слідчому здійснити тимчасовий доступ до оригіналв документів протягом 30 днів з дня постановлення ухвали, а 05 червня 2019 року є вже 31-м днем після постановлення ухвали слідчим суддею, а тому всі отримані в результаті цієї процесуальної дії документи є неналежними і недопустимими доказами. Отже, і висновок судової економічної експертизи від 30 грудня 2020 року є неналежним доказом, оскільки здійснений з використанням документів фінансово-господарської діяльності ТДВ «ПХЗ «Коагулянт», які отримані з порушенням строків, передбачених ухвалою слідчого судді і вимог КПК України. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні неіснуючого злочину, бо у повідомленнях про підозру від 22 лютого 2021 року і від 24 лютого 2021 року ведеться мова про злочин, якого не існує в КК України. Так, ст.364-1 ч.2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч.1); те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч.2). Але ті дії, що вміняють ОСОБА_1 , охоплюються ст.364 КК України, оскільки зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_1 вміняється «зловживання своїм посадовим становищем». У зв`язку з заначеним ОСОБА_1 зокрема і стороні захисту вцілому не є зрозумілим, у вчиненні якого саме злочину звинувачують ОСОБА_1 .? У зв`язку з зазначеним захисник просив суд відповідно до вимог ч.1 і п.1 ч.2 ст.87 КПК України визнати недопустим доказом у даному кримінальному провадженні висновок судової економічної експертизи від 30 грудня 2020 року щодо визначення розміру збитків, спричинених злочином; визнати повідомлення про підозру від 22 лютого 2021 року і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 24 лютого 2021 року такими, що повідомлені передчасно, і такими, що не містять вагомих доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України. Також захисник Шпак В.І. наполягав у судовому засіданні на тому, що ризики, якими обґрунтовує орган досудового розслідування необхідність обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави, а саме пунктами 3 і 4 ч.1 ст.177 КПК України, є надуманими і не підтвердженими жодним доказом, бо ОСОБА_1 багато десятків років проживає постійно в м.Пологи Запорізької області разом зі своєю дружиною, має постійне місце роботи, де характеризується виключно позитивно, не чинив і не чинить будь-якого тиску не свідків у кримінальному провадженні, а тому посилання на ризики, передбачені ст.177 ч.1 п.3 і п.4, є неспроможними і не доведеними. Оскільки в порушення вимог ст.194 ч.1 КПК України старший слідчий у клопотанні, а також старший слідчий і прокурор у судовому засіданні не довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст.177 цього Кодексу, і на які вказує старший слідчий, захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання про обрання його підзахисному запобіжного заходу у виді застави, надавши суду певні письмові докази на підтвердження своєї позиції.

Дослідивши клопотання і долучені до нього матеріали, вислухавши учасників судового засідання, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом ч.2 ст.194 КПК України прокурор під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов`язаний довести наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частин 1, 4 і 5 статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього документів, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, яке є тяжким злочином. Санкція ч.2 ст.364-1 КК України передбачає покарання у виді штрафу від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

При цьому обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_1 на даному етапі досудового розслідування узгоджується з узагальнюючим визначенням цього поняття, сформульованим у правових позиціях Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, за змістом якого термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або обставин, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.

Також слід зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування до неї обмежувальних заходів. З`ясування всіх інших обставин є завданням наступних етапів.

Слідчий суддя, виходячи з вищенаведених норм КПК України, а також строків, передбачених ст.303 ч.1 п.10 КПК України, приходить до висновку про те, що старшим слідчим та прокурором у клопотанні про застосування запобіжного заходу та під час його розгляду у судовому засіданні доведено на даному етапі досудового розслідування наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.

У той же час, слідчим суддею враховано, що відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Старший слідчий у своєму клопотанні вказує про наявність щодо ОСОБА_1 у даному випадку ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, та ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншими способами - змінити теперішнє місце проживання на більш віддалене від місця проведення досудового розслідування, що потягне за собою безпідставне затягування строків досудового розслідування.

Оцінивши добуті докази в сукупності, слідчий суддя погоджується з позицією підозрюваного та його захисника про те, що старшим слідчим та прокурором не було належним чином обґрунтовано та доведено існування вказаних ризиків.

Так, ні в клопотанні про застосування запобіжного заходу, ні в судовому засіданні старшим слідчим та прокурором не було наведеного жодного переконливого факту (або навіть аргументу) на підтвердження існування вказаних ними ризиків, зокрема, не було надано жодного доказу перешкоджання ОСОБА_1 вчиненню слідчих та інших процесуальних дій у даному кримінальному провадженні. Крім того, вони не навели жодного випадку відмови свідків від давання показань із посиланням на здійснення на них тиску з боку ОСОБА_1 або зміни свідками раніше наданих свідчень, як і не назвали жодного випадку звернення до них свідків з приводу тиску на них з боку ОСОБА_1 . Крім того, суду не зрозуміло, яким чином запобіжний захід у виді застави попередить можливий тиск з боку підозрюваного на свідків у даному кримінальному провадженні, якщо такий запобіжний захід передбачає виконання посадових обов`язків підозрюваним.

Щодо тверджень про існування такого ризику, як перешкоджати кримінальному провадженню іншими способами, то ні в клопотанні про застосування запобіжного заходу, ні в судовому засіданні старшим слідчим та прокурором також не зазначено та, відповідно, не доведено, якими саме іншими способами ОСОБА_1 зможе перешкодати кримінальному провадженню, а можлива зміна місця проживання ним на більш віддалене від місця проведення досудового розслідування з метою безпідставно затягнути строки досудового розслідування не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході судового розгляду клопотання, а строки досудового розслідування починаючи з січня 2019 року продовжувалися за клопотанням органу досудового розслідування, але не з причини зміни місця проживання підозрюваним і не з причини спроби підозрюваним змінити своє місце проживання на більш віддалене.

При цьому самі лише ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, вид та розмір покарання, яке може бути до нього застосоване, тяжкість спричинених кримінальним правопорушенням наслідків не є беззастережним свідченням того, що він може вжити заходів з метою тиску на свідків у даному кримінальному провадженні і змінити своє місце проживання.

Відповідно до ч.3 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Крім того, суд вважає за необхідне серед іншого зазначити, що в порушення вимог ч.4 ст.182 КПК України при зверненні до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді застави старший слідчий не перевірив майновий стан підозрюваного, бо до клопотання не додані відомості про вид і розмір доходів підозрюваного, наявність чи відсутність у нього грошових активів. Не надав старший слідчий будь-яких відомостей про майновий стан підозрюваного і в судовому засіданні, пояснивши суду, що такі відомості органом досудового розслідування не отримувалися.

Щодо тверджень старшого слідчого в судовому засіданні про те, що підозрюваним здійснюється тиск на певних осіб з метою, зокрема, отримати позитивну характеристику з міської ради за місцем проживання (але не на свідків у даному кримінальному провадженні, як зазначено в клопотанні), суд вважає не доведеними і неспроможними, оскільки на запит старшого слідчого до відділу ЦНАП Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області було повідомлено про неможливість надання характеризуючих матеріалів на ОСОБА_1 як на жителя м.Пологи, а Пологівський міський голова надав характеристику ОСОБА_1 не як місцевому жителю, а як члену виконкому, що на перконання суду, не є одним і тим самим.

Тому, зважаючи на те, що старшим слідчим та прокурором було доведено у даному випадку лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, але не доведено наявність ризиків, передбачених п.3 та п.4 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю у даному випадку застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, враховуючи те, що положення ч.8 ст.194 КПК України чітко вказують на те, що до підозрюваного у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у виді застави або тримання під вартою, у зв`язку із чим компетенція слідчого судді у вирішенні питання про застосування запобіжного заходу обмежена відповідними нормами закону і в такому випадку слідчий суддя вправі застосувати запобіжний захід лише у виді застави або тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді застави, однак вбачає необхідність на підставі ч.3 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом.

При цьому, слідчий суддя враховує також і відомості, що характеризують ОСОБА_1 , зокрема, його вік, наявність у нього міцних соціальних зв`язків за місцем його постійного проживання, у тому числі родини та офіційного місця роботи, позитивну характеристику з місця роботи та його репутацію, наявність численних подяк, нагород і почесних грамот.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що оскільки всупереч вимогам ч.2 ст.194 КПК України прокурор під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу не довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, то в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 205, 309, 376 ч.2 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Петренка С.О. від 29 березня 2021 року, погодженого прокурором Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Рябошлик Я.А., про застосування запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні, внесеному 16 січня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080320000036 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 квітня 2021 року включно.

На підставі ч.3 ст.194 КПК України зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, прибувати за кожною вимогою до суду, Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області та Пологівської окружної прокуратури Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Повний текст ухвали складений 01 квітня 2021 року.

Слідчий суддя: Кацаренко І.О.