Постанова № 96017514, 05.04.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/525/21

Провадження № 3/323/225/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 р.м. Оріхів

Суддя Оріхівського районного суду Запорізької області Фісун Н.В., розглянувши матеріали відділення №4 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Оріхівського районного суду Запорізької області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №160087 від 28.02.2021 року.

Згідно вказаного протоколу, 28.02.2021 року о 08 год. 40 хв. в м. Оріхів по вул. Покровській, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ -21043, д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою приладу «Драгер» у присутності двох свідків, порушив вимоги п.2.9а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання правопорушник не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином судовою повісткою з повідомленням. Отже, ОСОБА_1 під особистий підпис було повідомлено, що справа буде розглядатися в Оріхівському районному суді Запорізької області. Суд оцінює неявку правопорушника у судове засідання, як небажання останнього приймати участь у судовому засіданні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема з рішенням у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

За положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з п.2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від10.10.2001№ 1306 (зі змінами),водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 Інструкції визначені ознаки алкогольного сп`яніння, якими зокрема є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови.

Згідно пунктів6,7розділу І цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ цієї Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює юридичну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином в діях ОСОБА_1 , в крові якого за результатами проведеного поліцейським огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, виявлено 1, 04 проміле алкоголю, вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» статтю 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено в новій редакції, санкцією якої за вчинення вказаного правопорушення передбачене накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаним законом було посилено відповідальність за правопорушення, зокрема, передбачені статтею 130 КупАП.

Проте відповідно до частин 1,2 статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Зважаючи на викладене, при застосуванні адміністративного стягнення, суд керуються редакцією статті 130 КУпАП, яка діяла саме на момент вчинення адміністративного правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріали справи:

-письмовими поясненними свідків, які зазначили, що вони були свідками того, що правопорушник пройшов огляд на стан сп`яніння та за допомогою адкотестера «Драгер»; позитивним результатом алкотестеру «Драгер»- 1, 04 проміле.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Отже, зібраними доказами в повній мірі встановлено обставини порушення та доведено вину правопорушника.

Враховуючи особу правопорушника, те що ОСОБА_1 правопорушення вчинив вперше, суд вважає за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, в редакції, яка діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення, тобто в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення буде сприяти виправленню правопорушника..

Згідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283-284, 287, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 10200,00грн. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/21081100; код за ЄДРПОУ отримувача: 37993783;установа банку: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА118999980313090106000026007; МФО банку 899998) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії постанови правопорушнику, сума штрафу відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП буде стягнута в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі - 20400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дохід держави судовий збір в сумі 454,00 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача за ЄДРПОУ: 37993783;установа банку: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; МФО банку 899998, стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником,

потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В.Фісун