Вирок № 96014545, 05.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15682/20

Провадження № 1-кп/638/918/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Штих Т. В.

за участю секретаря Ткаченко В. Р.,

прокурора Овод К.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження № 12020225480000456 від 06 вересня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , працюючого за трудовими договорами військовозобов`язаного, хронічні захворювання та інвалідності спростовує, має неповнолітню дитину- доньку ОСОБА_3 2017 року народження, за вчинення кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-

встановив:

19 серпня 2020 року близько 02 години 00 хвилин. ОСОБА_1 , знаходячись біля під`їзду № 1 будинку № 11 по вул. Космічній у місті Харків, неподалік під`їзду № 1 ОСОБА_1 помітив раніше не відомого йому чоловіка, яким виявився ОСОБА_2 . У цей момент у ОСОБА_1 виник раптовий умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків ОСОБА_1 , перебуваючи у положення стоячи, на відстані витягнутої руки, розпилив у обличчя ОСОБА_4 газовий балончик, після чого, скориставшись тим, що ОСОБА_4 втратив можливість чинити опір злочинним діям ОСОБА_1 почав наносити ОСОБА_2 удари руками та ногами в область рук, тулуба та голови. В результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правого передпліччя у верхній третині по ліктьовій поверхні із проведенням ПХО рани ( накладання швів), садно в лобній ділянці справа, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6- ти днів і за ступенем тяжкості, згідно висновку судово- медичної експертизи № 12-14/665-а/20 від 10 вересня 2020 відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні проступку в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Розкаявся у скоєнні злочину, та пояснив, що він 19 серпня 2020 року вночі перебував за адресою орендованої ним квартири АДРЕСА_2 , він з друзями почув, що хтось ходить під вікном, вийшов, побачив, що потерпілий щось шукає під вікнами, у них зав`язалася суперечка, в результаті чого він бризнув з балончика в обличчя потерпілого, а потім наніс йому удари в голову руками. Позовні вимоги не визнав, просив зменшити розмір позовних вимог. Проте дуже шкодує про це.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий повідомив, що 19 серпня 2020 року він повертався додому, біля будинку заховав свій пакет в кущі. А у подальшому хотів його забрати, проте вийшов ОСОБА_1 та наніс йому удари в обличчя, потім він впав, пошкодив руку. Позовні вимоги просив задовольнити, вказав, що неодноразово пропонував вирішити питання мирним шляхом, проте обвинувачений не виявив такого бажання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Заявлено позовні вимоги на суму 15000 гривен моральної шкоди.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 працюючий за трудовими договорами, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимостей не має, має неповнолітню дитину, не одружений.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальний проступок.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд вважає розкаяння у скоєнні злочину, обставин які обтяжують покарання не встановлено.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З урахуванням того, що сума завданої моральної шкоди, визначена у цивільному позові частково підтверджується хоча і оспорюється обвинуваченим, суд вважає необхідним задовольнити цивільний позов частково, так як ситуація, що стала підставою позову ОСОБА_2 , за звичайних умов суспільного життя є неодмінно психотравмуючою за своєю сутністю. Вона створює переживання, емоційну напруженість, порушує життєві плани та змінює звичайний життєвий устрій (необхідність участі в судовій тяганині, відвідування експертних, судових органів). Відстоювання своїх цивільних прав займає у потерпілого тривалий час, потребує значних фізичних та психологічних сил. Внаслідок обставин, що є предметом розгляду в цій справі, позивач зазнав матеріальних збитків, які, в свою чергу обумовлюють порушення звичайного темпу, змісту та цілеспрямованості його життєдіяльності, професійної діяльності. При цьому, суд вважає, що заявлена потерпілим сума компенсації моральної шкоди в розмірі 15000 гривень є не співмірною з тими негативними наслідками, що наступили для потерпілого та не в повному обсязі відповідає критерію розумності. Оцінивши встановлені у судовому засіданні фактичні обставини, суд дійшов висновку, що достатньою та справедливою для компенсації моральних страждань буде сума в розмірі 8000,00 гривень.

Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Судові витрати, речові докази у справі відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді двохсот годин громадських робіт.

Запобіжний захід не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 8000 ( вісім) тисяч гривень, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому, потерпілому, прокурору негайно вручити копію вироку.

Суддя Штих Т.В.