Ухвала суду № 96011249, 31.03.2021, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/438/21

провадження №1-кс/176/55/21

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2021 р. Слідчий суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Павловська І.А., при секретарі Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води в залі суду клопотання заступника начальника слідчого відділення відділення поліції №5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Лєбєдєва Р.В., погоджене із прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чаусовим Д.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх (малолітніх) дітей на утриманні не маючого, не маючого інвалідності, не військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: квартира АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз засудженого вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 309, ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

в рамках кримінального провадження №12021041220000030, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

за участю: прокурора Яновської О.М., слідчого Лєбєдєва Р.В, підозрюваного ОСОБА_1 , захисника – адвоката Брагіна Д.О.,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання заступника начальника слідчого відділення відділення поліції №5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Лєбєдєва Р.В., погоджене із прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чаусовим Д.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №12021041220000030, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Дане клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, останній раз 08 серпня 2017 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ст. 309 ч. 1, ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 25 червня 2020 року, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, будь-яких висновків для себе не зробив, вчинив повторно новий умисний корисливий злочин за наступних фактичних обставин.

Так, ОСОБА_1 , 12 березня 2021 року приблизно о 23 год. 55 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись біля будинку №123 на вулиці Маяковського в місті Жовті Води Дніпропетровської області, побачив на проти першого під`їзду будинку припаркований автомобіль «ВАЗ 2106» зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_2 .

Не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, а також відчуваючи потребу в грошових коштах, усвідомлюючи, те, що автомобіль за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу, також те, що салони та багажні відділення дозволяють використовувати їх для постійного чи тимчасового зберігання майна володільця транспортного засобу, ОСОБА_1 , вирішив повторно таємно викрасти чуже майно, яке знаходилось в салоні автомобіля «ВАЗ 2106» зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1 , з метою обернення його на свою користь та особистого збагачення.

Надалі, ОСОБА_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, таємно, повторно 12.03.2021приблизно о 23 год. 55 хв., більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та не контролює, скориставшись відсутністю власника, а саме ОСОБА_2 , можливих свідків та очевидців, діючи на досягнення свого злочинного умислу, підійшов до вказаного автомобіля марки «ВАЗ 2106» зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1 , відчинивши передній водійські двері, проник до сховища, а саме до салону автомобіля «ВАЗ 2106» зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1 та взяв, тобто викрав майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: чоловічі сонцезахисні окуляри чорного кольору, та 4 автомобільні свічки «NGK»№4 BP6EV-Line, які знаходились в бардачку салону легкового автомобіля, вартість викраденого майна згідно висновку експерта судово – товарознавчої експертизи № 18 від 25.03.2021 року становить 252 гривні 00 копійок.

В той час таємні дії ОСОБА_1 направлені на викрадення майна належного ОСОБА_2 були помічені потерпілим та його сином ОСОБА_3 , які побачивши ОСОБА_1 , в салоні автомобіля «ВАЗ 2106» зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1 , почали кричати йому, щоб той зупинився та припинив свої протиправні дії. ОСОБА_1 усвідомив, що його дії, направлені на повторне, таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в сховище, помічені потерпілим ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_3 , незважаючи на це продовжив реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2 , а саме: чоловічих сонцезахисних окулярів чорного кольору, та 4 автомобільні свічки «NGK»№4 BP6EV-Line, розуміючи, що його дії стали відкритими, не реагуючи на прохання потерпілого ОСОБА_2 та його сина ОСОБА_3 зупинитися, вибіг з салону автомобіля та утік.

Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину, обернувши викрадене майно на свою користь, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на суму 252 гривні 00 копійок.

30 березня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянину України, проживаючому та зареєстрованому за адресою: квартира АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням до сховища, вчиненому повторно.

Обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого діяння підтверджуються наступними доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_2 ;

- протоколом огляду місця події від 13.03.2021;

- протоколом огляду місця події від 13.03.2021;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_2 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_3 ;

- висновком судової товарознавчої експертизи №18 від 25.03.2021;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2

- повідомленням про підозру ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч .3 ст.186 КК України;

Будучи допитаним в якості підозрюваного у вчинені вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 , на підставі ст. 63 Конституції України, від дачі показань відмовився.

В той же час, в ході досудового розслідування встановлено ряд ризиків, які обумовлюють застосування запобіжного заходу.

Так, враховуючи те, що ОСОБА_1 за місцем проживання не має міцних соціальних зв`язків, не має дітей, які проживають з ним спільно, родини або утриманців, знаючи що йому загрожує покарання до 8 років позбавлення волі , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_1 будучи неоднаразово судимим, маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість, наразі підозрюється у вчиненні нового корисливий злочину, зазначене може свідчити про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку слідчого, викладені факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Прокурор Яновська О.М. та слідчий Лєбєдєв Р.В. в судовому засіданні підтримали клопотання за обставин викладених в ньому та просили застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 із зазначених в ньому підстав.

Захисник підозрюваного – адвокат Брагін Д.О., заперечуючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. ранку. При цьому захисник наголошував на том, що ОСОБА_1 не порушує і не не має намірів порушувати вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України. Також просив звернути увагу, що ОСОБА_1 на сьогоднішній день перебуває в пошуках роботи, має постійне місце проживання, проживає в одному помешканні з матір`ю ОСОБА_4 , якій допомагає по господарству, за місцем проживання має позитивну репутацію. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 має хронічне захворювання та перебуває на медичній терапії, що підтверджується медичними документами.

Підозрюваний ОСОБА_1 , заперечуючи у задоволенні клопотання слідчого, підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.

Так, згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оскільки поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини.

Так, за загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Анологічна позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року. Одночасно, у даному рішенні наголошується на тому, що підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).

Із всього вище викладеного слідує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною.

В судовому засіданні встановлено, що 30 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, в рамках кримінального провадження №12021041220000030 від 13 березня 2021 року.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, про яке іде мова в клопотанні підтверджується доданими до клопотання письмовими доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_2 ;

- протоколом огляду місця події від 13.03.2021;

- протоколом огляду місця події від 13.03.2021;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_2 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_3 ;

- висновком судової товарознавчої експертизи №18 від 25.03.2021;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 .

Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя погоджується з наявністю обґрунтованої підозри щодо можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Другою складовою підставою застосування запобіжних заходів, зокрема, тримання під вартою, є наявність ризиків, що дозволяють обґрунтовано вважати, що особа може перешкоджати здійсненню кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення та ін.

Виходячи із аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Врахувавши дійсні обставини справи те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх або малолітніх дітей на утриманні не має, при цьому, маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість, наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якому йому загрожує покарання до 8 років позбавлення волі, слідчий суддя погоджується з наявністю ризиків його переховування від органів досудового розслідування або суду та вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Таким чином, прокурором та слідчим загалом доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час, слідчий суддя вважає, що встановлені ризики є не надто високими, а тому відносно підозрюваного можливо застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

За глибоким переконанням слідчого судді застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

До того ж судом враховується, що підозрюванний має постійне місце проживання, де мешкає разом із матір`ю, перебуває під медичним наглядом в КНП "Жовтоводська міська лікарня" та проходить курс замісної підтримувальної терапії. Жодних спроб ухилення від досудового слідства не чинив, на виклики являвся, що підтверджено слідчим.

Застосування зазначеного запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного наразі не встановлено.

Зважаючи на викладене, з метою не допущення ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень, вважаю необхідним застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника начальника слідчого відділення відділення поліції №5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Лєбєдєва Р.В., погоджене із прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чаусовим Д.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №12021041220000030, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 29 травня 2021 року включно, заборонивши йому на вказаний період цілодобово залишати своє місце проживання, за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

На період застосування домашнього арешту покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_2 ;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали направити до відділення поліції №5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для належного виконання.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області І.А. Павловська