Рішення № 96010944, 31.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11467/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 березня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання - Просяник В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Закарпаттяобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості 23275 грн. 82 коп., яка складається із заборгованості за Договором про користування електричною енергією №04-13683 від 19.06.2001 року за спожиту електричну енергію в розмірі 21 116 грн. 28 коп., суми інфляційних збитків в розмірі 1053 грн. 69 коп. та 3% річних на залишок заборгованості в розмірі 1105 грн. 85 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.06.2001 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» із заявою про укладення договору про користування електричною енергією на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 . За заявою споживача товариство оформило договір про користування електричною енергією №04-13683. Позивачем, за адресою відповідача, було відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 , підключено до своєї електромережі електроустановку (помешкання) за адресою: АДРЕСА_1 , до якої безперебійно позивачем постачалася електрична енергія, яка споживалася відповідачем та яка здійснювала оплату позивачу. Після оформлення договору товариство забезпечило надійне постачання електричної енергії, згідно з умовами ліцензій та договором про користування електричною енергією, надавало інформацію про послуги, повідомляло споживача про зміни тарифів, щомісячно надсилав квитанції на оплату та відповідні попередження. Відповідач з будь-якими заявами до позивача ні щодо припинення електропостачання, ні щодо укладення угоди про погашення заборгованості, чи про припинення договірних відносин не зверталася. Відповідач сплату за договором проводила щомісяця лише частково, у зв`язку з чим 10.09.2018 р. на її адресу було надіслано попередження про відключення електричної енергії №881088, яку було відключено, сума боргу становила 17 255,63 грн. Проте відповідач самостійно підключилася до мереж ПрАТ «Закарпаттяобленерго». 21.12.2018р. на адресу відповідача було надіслано попередження про відключення електричної енергії №890590, сума боргу становила 19 478,23 грн., яке було залишено без реагування. Після відключення спеціалістами Ужгородського МРЕМ електроустановок споживач самостійно підключився до мереж ПрАТ «Закарпаттяобленерго». 28.12.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 21771,67 грн., при цьому в січні 2019 року ОСОБА_1 частково погасила заборгованість в розмірі 655,39 грн., залишок боргу становив 21 116,28 грн. В травні 2019 року ПрАТ «Закарпаттяобленерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, який в подальшому було скасовано, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Крім того, враховуючи положення ч.2 ст. 625 ЦК України, просить стянути інфляційні збитки за весь час прострочення, а також три проценти річних на залишок заборгованості.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.12.2020 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, - залишено без руху.

Представником позивача 10.12.2020 та 17.12.2020 подано заяви на виконання вимог ухвали про залишення без руху та усунуто вказані в ухвалі недоліки.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, при цьому подала заяву, згідно якої просила проводити розгляд справи без участі представника позивача, ухвалити заочне рішення. Крім того, представник позивача подала заяву, в якій просила визнати поважними причини пропущення позовної давності. До поданої заяви долучено докази направлення такої іншим учасника справи і вказана заява долучена до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, в тому числі і шляхом розміщення оголошення про її виклик на веб-порталі «Судова влада України», про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзиву до суду не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Крім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 19.06.2001 року між ОСОБА_1 , яка проживає АДРЕСА_1 та Уж МРЕМ укладено Договір про користування електричною енергією №04-13683.

Відповідно до п.1 вказаного договору Електропостачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати Споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок Споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 11 договору споживач електричної енергії зобов`язується оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору.

Позивачем, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та підключено до електромережі електроустановку (помешкання) за адресою: АДРЕСА_1 , до якої безперебійно постачалася електрична енергія.

Також, позивачем щомісячно відправлялися боржникові квитанції на оплату спожитої електричної енергії, що підтверджується копіями таких за період з 01.09.2017р. по 24.08.2020 р.

При цьому, із загальної картки долученої до позову вбачається, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 30.10.2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість по оплаті за електричну енергію за період з 05.2017 р. по 10.2020 р. в розмірі 21116,28 грн.

Копіями попереджень про відключення елктроенергії №881088 від 10.09.18р., №886841 від 12.11.18р. та №890590 від 21.12.18р. підтверджується, що Ужгородським МРЕМ тричі скеровувались такі попередження на адресу ОСОБА_1 та повідомлялось про наявність простроченої заборгованості за спожиту електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 та повідомлялось про припинення електроживлення.

Так, 27.05.2019 р. позивачем на адресу ОСОБА_1 надсилалася вимога № 138 про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію в семиденний термін з дня отримання вимоги та рахунок за електроенергію, однак дана вимога залишена без реагування.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11.06.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та скасовано судовий наказ №308/5601/19, виданий Ужгородським міськрайонним судом 13.06.2019 року за заявою Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 21 116, 28 грн. та суми сплаченого судового збору у розмірі 192,10 грн.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року за № 312 (редакція яких чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За замістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Відповідно доПравил користування електричною енергієюдля населення, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. № 1357(далі по тексту - Правила), останніми врегульовано відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками. Згідно вказаних правил, позивач, як енергопостачальник, постачав електричну енергію в необхідних споживачу обсягах, а споживач мав оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами).

Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до п.п. 19, 21 Правил розрахунки населення за спожиту електричну енергію за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Відповідно до п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Крім того у відповідності до ст. 68 Житлового кодексу України відповідач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за послуги постачання та розподілу електричної енергії.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір про користування електричною енергією, позивачем надавалися послуги з постачання електричної енергії відповідачеві ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідач споживала електричну енергію, однак не сплачувала її вартості вчасно, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 21116,28 грн. за період з 05.2017 р. по 30.10.2020 р.

Також встановлено, що Ужгородським міськрайонним судом в 13.06.2019 році було видано судовий про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» заборгованості за спожиту елекртичну енергію в розмірі 21116,28 грн., проте такий судом було скасовано 11.06.2020 року.

В добровільному порядку заборгованість відповідачем не була погашена. Доказів сплати заборгованості, чи наявності заборгованості у меншому розмірі суду надано не було.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані їм послуги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р в справі №751/3840/15-ц).

Представник позивача у поданій до суду заяві просить також визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що ухвалу суду якою було скасовано судовий наказ отримали лише 23.06.2020 року. Щодо поданої заяви суд вважає за неохідне зазначити наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповіності до ч.1-ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається із загальної картки по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 у жовтні 2018р. сплатила за електричну енергію - 265,00 грн., в січні 2019 р.- 655,39 грн., відтак перебіг строку перервався.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» в 2019 році, в межах строку позовної давності, зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 21116, 28 грн., який 11.06.2020 року було скасовано, а до суду з даним позовом ПрАТ «Закарпаттяобленерго» звернулося 01.11.2020 року (згідно штемпеля на конверті), відтак такий подано в межаж строку позовної давності.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї матеріальної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, за прострочення виконання зобов`язань законодавством визначена відповідальність боржника, що дає позивачу право на стягнення коштів відповідно до ст. 625 ЦК України. Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями. Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як вбачається із долучених до позову розрахунків по боржнику ОСОБА_1 , інфляційні втрати за період з 01.02.2019 року по 30.10.2020 року становить - 1053,63 грн. та 3% річних за вказаний період становить - 1105,85 грн. Вказані розрахунки судом приймаються до уваги, оскільки правильність таких ніким не оспорювалась.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що позивачем доведено порушення та невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо сплати вартості за електричну енергію, а відповідачем жодних доказів відсутності у неї вказаної заборгованості суду не надано, суд вважає що позовну заяву слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 23275 грн. 82 коп., яка складається із заборгованості за Договором про користування електричною енергією №04-13683 від 19.06.2001 року за спожиту електричну енергію в розмірі - 21 116 грн. 28 коп., суми інфляційних збитків в розмірі -1053 грн. 69 коп. та 3% річних на залишок заборгованості в розмірі -1105 грн. 85 коп.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2102,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279-284, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 526, 610, 611, 714 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (місцезнаходження: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) заборгованість в розмірі 23 275 (двадцять три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 82 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго», місцезнаходження: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено - 05 квітня 2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило