Ухвала суду № 96010704, 26.03.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/104/21

Провадження №1-кп/307/27/21

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

26 березня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

суддів Гримута В.І., Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Цех Г.М.,

за участю: прокурора Ластовичака В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сойми І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2020 року за № 12020070140000632 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, у порядку ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2020 року за №12020070140000632 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою колегії суддів Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2021 року обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 24 год. 00 хв. 28 березня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивував тим, що наявні ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу та на даний час не відпали, а саме: обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків, а також продовжити злочинну діяльність. Обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, який відносяться до особливо тяжких, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі. Крім того, ОСОБА_1 з урахуванням відсутності у нього міцних соціальних зв`язків, зокрема те, що він не має постійного місця роботи, злочин вчинено стосовно родича, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. У зв`язку з викладеним, вважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_2 та її представник Ткачук С.В. не з`явилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник обвинуваченого Сойма І.Ю. в судовому засіданні не заперечили щодо заявленого прокурором клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, з`ясувавши обставини заявленого клопотання, судді приходять до наступного висновку.

Згідно з абз. 1 п. 20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено особливості розгляду окремих питань під час судового провадження.

Абзацом 5 п. 20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, передбачено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

У відповідності до ч. 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 03.11.2020 року ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Вказаний запобіжний захід періодично продовжувався судом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи чи джерела доходів, являється неодруженим, на утриманні дітей чи інших осіб не має. Суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв`язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано.

Натомість, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.

Зазначене кримінальне провадження призначено до судового розгляду, однак потерпіла та свідки не допитані. Таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу вплинути на потерпілу та свідків.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки не відпали ризики, які були встановлені під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому строк дії запобіжного заходу слід продовжити.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, абзацами 1, 5 п. 20-5 розділу XI "Перехідні положення" КПК України КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2020 року за №12020070140000632 про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, на 10 годину 30 хвилин 26 квітня 2021 року.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год. 00 хв. 24 травня 2021 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено та проголошено 29 березня 2021 року о 10 годині 00 хвилин.

Судді: В.І.Гримут

Л.Р.Сас